Рішення

від 17.10.2023 по справі 904/2101/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2023м. ДніпроСправа № 904/2101/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Лєшукової Н.М. розглянув спір

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж-сервіс", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрбудпром", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості в сумі 304 039,86 грн.

Представники:

від позивача Малиновська В.Д.

від відповідача Носик Б.М.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж-сервіс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 240 449,66 грн., що складають суму заборгованості за договором № 42/21 від 22.09.2021 оренди будівельного обладнання, 12 516,90 грн. - пені, 750,99 грн. - річних та 3 606,74 грн. - інфляції грошових коштів.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди будівельного обладнання № 42/21 від 22.09.2021 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за користування обладнанням - щитами опалубки з комплектуючими за період з 25.12.2022 по 13.02.2023.

Відповідач вимоги, заявлені позивачем, вважає такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Так, у відзиві на позов відповідач зазначає про те, що в його розпорядженні вказаний позивачем у позовній заяві об`єм щитів - 48,1 м. кв. та комплектуючих не перебували, а оплата їх договором, на який посилається позивач, не передбачена.

Відповідно до умов спірного договору та специфікації, укладеній сторонами до нього, позивач передав відповідачеві в оренду щити опалубки площею 223,8 м. кв., вартість оренди яких, за м.кв. складає 8,75 грн. Також за вказаною специфікацією було передано 112 замків, вартість оренди яких складає 5,83 грн.

Іншого обладнання та вартості його оренди вказана специфікація № 1 не передбачає.

Використання переданого обладнання оформлювалося актами наданих послуг, які складались в період з вересня по 24 грудня 2021.

Крім того, зазначає відповідач, ним 01.12.2021 без оформлення документів отримано від позивача щити опалубки площею 137,7 м.кв.; 78 шпильок та 112 замків.

При цьому, відповідач посилається на те, що накладну № 1 від 01.12.2021, в якій перелічено види та кількість додаткового обладнання і комплектуючих, представники його підприємства не підписували.

Далі, відповідач вказує, що всі роботи були виконані 24.12.2021, оформлено акти наданих послуг № 266 та 277 від 24.12.2021.

25.12.2021 відповідач повернув позивачеві щити для опалубки загальною площею 336,84 м.кв., що підтверджується ТТН № 21/25-12 від 25.12.2021.

Після 25.12.2021 у розпорядженні відповідача перебували пошкоджені щити опалубки загальною площею 24,66 м.кв., які були повернені позивачу 05.06.2023, про що складено акт приймання-передачі (повернення) № 2.

Ніякого додаткового обладнання, яке вказує позивач у позові, відповідач не мав.

У відзиві також наголошується на тому, що позивачем не надано доказів наявності в користуванні відповідача у період з 25.12.2021 по 13.02.2023 щитів опалубки загальною площею 48,1 м.кв. та зазначається про безпідставність заявленої до стягнення оплати за користування шпильками та циркулем, які не передбачені договором, та вартість користування якими сторони в договорі не погоджували.

Відносно пошкодженого обладнання відповідач вказує про те, що умовами договору не передбачено нарахування орендної плати за період його ремонту.

За наявності вказаних обставин відповідач вважає, що вимоги, заявлені позивачем, є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач не погодився з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, підсумувавши викладене у відповіді на відзив такими висновками.

ТТН може бути лише доказом переміщення товару, проте не його отримання позивачем, за відсутності в ній підпису та печатки останнього.

Також позивач вказує про те, що адреса доставки майна, зазначена в ТТН (№ 21/25-12 від 25.12.2021), не співпадає із фактичною адресою підприємства позивача та зазначає, що повернення майна повинно відбувати за актом приймання передачі, а не за ТТН.

Не погоджується позивач і з кількістю (361,5 м.кв.) поверненого майна, про які йдеться у відзиві на позов, та стверджує про те, що фактично були повернуті щити опалубки у кількості 313,4 м.кв., а отже, не повернутими залишились щити опалубки у кількості 48,1 м.кв.

Не погоджується позивач і з твердженням відповідача про те, що умовами договору не передбачено нарахування орендної плати за період його ремонту.

Разом з відповіддю на відзив до суду надійшло клопотання, в якому позивач просить поновити строк для подання доказів, а саме, для подання копії Договору оренди № 12 від 28.12.2020 та копії Журналу контролю, долучивши їх до матеріалів справи.

29.08.2023 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укрбудпром" зазначено про те, що доставка щитів опалубки відповідно до ТТН № 21/25-12 від 25.12.2021 була фактично здійснена за місцем роташування промплощадки позивача, що підтверджується заявою свідка - водія вантажівки, який здійснював доставку - ОСОБА_1 .

Також вказаний водій отримував від позивача обладнання 01.12.2021, що підтверджується ТТН № 48 від 01.12.2021.

Крім того, у запереченнях відповідач вказує про те, що між сторонами досягнуто згоди про перебування щитів опалубки в кількості 24,66 кв.м. після 25.12.2021 для проведення їх ремонту, а не як орендоване майно, після здійснення якого останнє було повернуто позивачеві в справному стані відповідно до акту приймання-передачі (повернення) № 2 від 05.06.2023.

13.09.2023 від позивача надійшла заява про залишення без розгляду частини позовних вимог та збільшення позовних вимог.

Звертаючись із даною заявою позивач просить залишити без розгляду позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за оренду комплектуючих в розмірі 25 292, 80 грн. та стягнення пені у розмірі - 12 516, 90 грн., 3 % річних - 750,99 грн., інфляційних втрат - 3 606,74 грн.

Крім того, заява містить збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення заборгованості з орендної плати за оренду щитів опалубки в кількості 25,44 кв.м. до 304 039,86 грн. за загальний період з 25.12.2021 по 11.09.2023.

Пунктом 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

З огляду на те, що позивач із даною заявою до суду звернувся до початку розгляду спору по суті, до закінчення підготовчого засідання, до заяви залучені докази надсилання її на адресу відповідача, господарський суд вважає можливим прийняти її до розгляду.

13.09.2023 на електронну адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких останнім, окрім іншого, вказано про те, що твердження відповідача про повернення майна 25.12.2021 не відповідають дійсності та обставинам справи. Так, на думку позивача, ТТН не може бути доказом повернення майна за спірним договором з підстав, викладених у відповіді на відзив, а також ТОВ "Будмонтаж-сервіс" зазначає, що належним доказом повернення спірного майна з оренди має бути відповідний акт.

У поясненнях позивачем також зазначено про те, що 25.12.2021 є офіційним вихідним днем та відповідно до довідки від 11.09.2023 його підприємство не провадило свою діяльність, що також спростовує факт повернення відповідачем 25.12.2021 спірного обладнання. ТОВ "Будмонтаж-сервіс" вказує на те, що дані транспорту відповідно до ТТН № 21/25-12 від 25.12.2021 не співпадають з даними в журналі обліку заїзду, виїзду авто на територію позивача. Так, відповідно до запису із зазначеного журналу опалубка була повернута 24.12.2021 за допомогою транспорту, відмінного від зазначеного у ТТН № 21/25-12 від 25.12.2021.

До того ж, на думку позивача, надана відповідачем заява свідка відповідно до частини 2 статті 87 Господарського процесуального кодексу України не може бути доказом повернення будь-якого майна з оренди, а також у зазначеній заяві свідка водієм не вказано кількість повернутого майна, у зв`язку з чим повідомлені свідком відомості не є належними та достатніми доказами повернення майна.

До письмових пояснень позивачем подано додаткові докази з клопотанням про поновлення строку для їх подання, а саме: заяви свідків від 06.09.2023 та від 12.09.2023 щодо приймання 24.12.2021 щитів опалубки в кількості 311,4 кв.м.

13.09.2023 на електронну адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення щодо розміру боргу з орендної плати.

20.09.2023 на електронну адресу суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких останнім, окрім іншого, зазначено про те, що щити опалубки в кількості 137,7 кв.м. передано його підприємству 01.12.2021 на підставі окремої домовленості, а не за договором № 42/21 від 22.09.2021.

Позивачем долучено до матеріалів справи оригінали заяв свідків від 06.09.2023 та 12.09.2023.

Ухвалою від 01.05.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж-сервіс" залишено без руху у зв`язку з тим, що остання подана без додержання вимог, викладених у статтях 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.

04.05.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, у зв`язку з чим господарським судом відкрито провадження у справі № 904/2101/13, її розгляд вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06.06.2023, про що постановлено ухвалу від 09.05.2023.

05.06.2023 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, яке господарським судом задоволено, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 09.08.2023 та відкладено підготовче засідання до 02.08.2023, про що постановлено ухвалу від 06.06.2023.

18.07.2023 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, у задоволенні якої господарським судом ухвалою від 01.08.2023 відмовлено.

01.08.2023 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника останнього.

У підготовчому засіданні, яке відбулось 02.08.2023, представником відповідача заявлено усне клопотання про відкладення підготовчого засідання, яке господарським судом задоволено та відкладено підготовче засідання до 09.08.2023.

09.08.2023 позивачем подано клопотання про відкладення підготовчого засідання, яке господарським судом задоволено, відкладено підготовче засідання до 29.08.2023, про що постановлено ухвалу від 09.08.2023.

15.08.2023 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, у задоволенні якої господарським судом ухвалою від 16.08.2023 відмовлено.

У підготовчому засіданні, яке відбулось 29.08.2023, господарським судом оголошено перерву до 13.09.2023.

У підготовчому засіданні, яке відбулось 13.09.2023, господарським судом оголошено перерву до 20.09.2023.

Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим господарським судом 20.09.2023 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 17.10.2023, про що постановлено відповідну ухвалу.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

17.10.2023 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

УСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди будівельного обладнання № 42/21 від 22.09.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку за користування обладнанням - щитами опалубки.

22.09.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж-сервіс" (далі - Орендодавець, Позивач у даній справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрбудпром" (далі - Орендар, Відповідач у даній справі) укладений договір оренди будівельного обладнання № 42/21 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування наступне майно (далі - об`єкт оренди): щити опалубки з комплектуючими згідно специфікації (додаток № 1 до договору).

Стан майна, що орендується, на момент передачі в оренду: в робочому стані.

Відповідно до пункту 2.1. Договору об`єкт оренди передається в оренду для ведення господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з пунктом 3.1. Договору термін оренди складає 6 місяців з моменту прийняття об`єкта, що орендується.

Після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі, якщо жодна сторона в термін 5 днів до закінчення даного Договору письмово не повідомить про намір його розірвати, даний Договір автоматично пролонгується на термін 6 місяців (пункт 3.2.).

Термін оренди може бути скорочений лише за згодою сторін (пункт 3.3. Договору).

Відповідно до пункту 4.1. Договору розмір орендної плати за весь об`єкт, що орендується, у цілому складає 3 164,00 грн. за 1 добу оренди, в т.ч. ПДВ 20% - 527,33 грн.

Орендна плата сплачується Орендарем попередньо в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця (пункт 4.2. Договору).

Згідно з пунктом 4.3. Договору розмір орендної плати може переглядатися Сторонами не частіше ніж один раз протягом року або за згодою сторін у разі: підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану Об`єкту оренди не з вини Орендаря, що підтверджено документами.

Відповідно до пункту 5.1. Договору об`єкт, що орендується, повинен бути переданий Орендодавцем та прийнятий Орендарем протягом 2 днів з моменту підписання даного Договору та сплати авансового платежу.

Передача майна в оренду здійснюється відповідними фахівцями сторін за актом здачі-приймання (пункт 5.2. Договору).

Згідно з пунктом 5.3. Договору об`єкт, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі-приймання.

В обов`язки Орендаря відповідно до пункту 6.1. Договору входить, зокрема: використовувати майно, що орендується, за його цільовим призначенням у відповідності до п. 2 даного Договору; своєчасно здійснювати орендні платежі; дотримуватися належного режиму експлуатації та зберігання майна, що орендується, відповідно до технічної документації; здійснювати за власний рахунок профілактичне обслуговування та поточний ремонт майна, що орендується; здійснювати капітальний ремонт майна, що орендується; за власний рахунок усувати несправності та поломки майна.

Ризик випадкового знищення або пошкодження Об`єкта оренди чи його частини несе Орендар (пункт 7.1. Договору).

Відповідно до пункту 8.1. Договору після закінчення терміну оренди Орендар зобов`язаний протягом 2 днів повернути майно, що орендується, Орендодавцю разом з тарою, упаковкою та технічною документацією (комплектно) за актом передачі.

Повернення майна, що орендується, здійснюється відповідними фахівцями сторін (пункт 8.2. Договору).

Згідно з пунктом 8.3. Договору майно, що орендується, повинно бути передано Орендарю у справному стані з урахуванням нормального зносу.

У пункті 10.1. Договору сторонами встановлено, що останній набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

Умови даного Договору можуть бути змінені лише за взаємною згодою Сторін з обов`язковим складанням письмового документу (пункт 10.2.).

Специфікацією № 1 до спірного договору сторонами погоджено надання в строкове платне користування наступне майно: щити опалубки 0,8мх3,0м в кількості 15 шт. 36м2 вартістю 105 000,00 грн. без ПДВ, за ціною 8,75 грн./доба без ПДВ, вартістю 315,00 грн./доба без ПДВ; щити опалубки 1,2х3,3м в кількості 13 шт. 51,48м2 вартістю 150 150,00 грн. без ПДВ, за ціною 8,75 грн./доба без ПДВ, вартістю 450,45 грн./доба без ПДВ; щити опалубки 0,8х3,0м в кількості 24 шт. 57,6м2 вартістю 168 000,00 грн. без ПДВ, за ціною 8,75 грн./доба без ПДВ, вартістю 504,08 грн./доба без ПДВ; щити опалубки 0,8х3,3м в кількості 20 шт. 52,8м2 вартістю 154 000,00 грн. без ПДВ, за ціною 8,75 грн./доба без ПДВ, вартістю 462,00 грн./доба без ПДВ; щити опалубки 0,6х2,7м в кількості 16 шт. 25,92м2 вартістю 75 600,00 грн. без ПДВ, за ціною 8,75 грн./доба без ПДВ, вартістю 226,80 грн./доба без ПДВ; опалубка кутова 0,3х0,3х3,0м в кількості 2 шт. вартістю 7 200,00 грн. без ПДВ, за ціною 12,5 грн./доба без ПДВ, вартістю 25,00 грн./доба без ПДВ, та комплектуючі - замок універсальний в кількості 112 шт. вартістю 93 300,00 грн. без ПДВ, за ціною 5,835 грн./доба без ПДВ, вартістю 653,34 грн./доба без ПДВ (а.с. 23).

Виконуючи умови договору позивач 24.09.2021 передав відповідачеві в оренду щити опалубки загальною площею 223,8 м. кв., наступного виду:

щити опалубки 0,8х3,0 в кількості 15 шт. - 36 м2;

щити опалубки 1,2х3,3м в кількості 13 шт. - 51,48 м2,

щити опалубки 0,8х3,0м в кількості 24 шт. - 57,6 м2,

щити опалубки 0,8х3,3м в кількості 20 шт. - 52,8 м2,

щити опалубки 0,6х2,7м в кількості 16 шт. - 25,92 м2,

опалубка кутова 0,3х0,3х3,0м в кількості 2 шт. - 2 м2, та 112 замків універсальних, що підтверджується актом приймання-передачі № 1 від 24.09.2021.

Як вказує позивач у заяві про збільшення позовних вимог та додаткових поясненнях щодо розміру боргу з орендної плати, крім щитів опалубки, що були передані відповідачеві за актом приймання-передачі № 1 до договору № 42/21 від 22.09.2021, ним 01.12.2021 було передано відповідачу також щити опалубки загальною площею 137,7 м.кв.

24.12.2021 відповідач повернув частину щитів опалубки загальною площею 311,4 м.кв.

Частину щитів опалубки (0,8 м. х 3,0 в кількості 4 шт. - 9,6 м2; 0,8х3,0м в кількості 1 шт. - 2,64 м2; 0,6 х 2,70 м в кількості 1 шт. - 1,62 м2; 0,9 м х 3 м в кількості 4 шт. - 10,80 м2) відповідачем повернуто 05.06.2023.

Частина щитів опалубки загальною площею 25,44 (0,8 х 3,3 - 2,64 м. кв.; 1 м х 3 м. - 3 м. кв.; 0,9 м х 3 м. - 5,4 м. кв.; 0,8 м х 3,0 м. - 14,4 кв. м.) залишилась не поверненою станом на 11.09.2023.

З огляду на те, що щити опалубки в зазначеній площі залишились в розпорядженні відповідача, позивачем розраховано оренду плату за період з 25.12.2021 за користування опалубкою загальною площею 24,66 м. кв. на суму 110 880,00 грн. та на опалубку загальною площею 25,44 м.кв. за період з 25.12.2021 по 11.09.2023 в сумі 193 159,86 грн.

17.03.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією № 15/02-01 від 15.02.2023, в якій вимагав сплатити орендну плату та компенсацію за пошкоджене обладнання.

Претензія позивача залишилась без відповіді та задоволення, що і стало причиною даного спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (частина 1 статті 283 Господарського кодексу України).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини 1, 2, 5 статті 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів виконання зобов`язання щодо здійснення розрахунків за оренду щитів опалубки за період з 25.12.2021 по 04.06.2023, загальною площею 12, 24 м. кв., які передавались відповідачеві за спірним договором оренди, на підставі акту приймання-передачі № 1 від 24.09.2021, відповідачем надано не було.

При викладених обставинах з відповідача підлягає до стягнення орендна плата за користування щитами для опалубки (0,8х3,0м в кількості 4 шт. - 9,6 м2; 0,8х3,0м в кількості 1 шт. - 2,64 м2) за вказаний період у сумі 56 441,70 грн.

Посилання відповідача на те, що між сторонами досягнуто згоди про перебування пошкоджених щитів опалубки для проведення їх ремонту, а не як орендоване майно, не заслуговують на увагу з огляду на те, що договором такі умови узгоджені не були. Доказів зміни умов договору шляхом складання письмового документу, як то передбачено в пункті 10.2 спірного договору, відповідачем надано не було.

Вимоги позивача щодо стягнення орендної плати за щити опалубки (0,6х2,70м в кількості 1 шт. - 1,62 м2; 0,9х3м в кількості 4 шт. - 10,80 м2; 1х3м - 3 м2) на загальну суму 163 144,00 грн., задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Так, як вже зазначалось вище, відповідно до акту приймання-передачі № 1 від 24.09.2021, позивач передав відповідачеві в оренду щити опалубки загальною площею 223,8 м.кв. наступного виду:

щити опалубки 0,8х3,0 в кількості 15 шт. - 36 м2;

щити опалубки 1,2х3,3м в кількості 13 шт. - 51,48 м2,

щити опалубки 0,8х3,0м в кількості 24 шт. - 57,6 м2,

щити опалубки 0,8х3,3м в кількості 20 шт. - 52,8 м2,

щити опалубки 0,6х2,7м в кількості 16 шт. - 25,92 м2,

опалубка кутова 0,3х0,3х3,0м в кількості 2 шт. - 2 м2

У пункті 8.1. спірного договору сторони дійшли згоди про те, що після закінчення терміну оренди Орендар зобов`язаний протягом 2 днів повернути майно, що орендується, Орендодавцю разом з тарою, упаковкою та технічною документацією (комплектно) за актом передачі.

Повернення майна, що орендується, здійснюється відповідними фахівцями сторін (пункт 8.2. Договору).

Як пояснювали представники сторін у заявах по суті та в судовому засіданні, при поверненні майна з оренди (більшої кількості майна), акти приймання-передачі не складались.

Проте, сторони не заперечують факт часткового (більшої кількості) повернення майна як переданого за спірним договором оренди, так і за накладною № 1 від 01.12.2021.

Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Так, позивач вказує, що таке повернення відбулось 24.12.2021 загальною площею 311,4 м.кв., з посиланням на заяву свідка, а відповідач, в свою чергу, зазначає, що повернення щитів опалубки загальною площею 336,84 м.кв. відбулось 25.12.2021 з посиланням на ТТН № 21/25-12 від 25.12.2021, в якій зазначена саме така (336,84 м.кв.) кількість щитів опалубки.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що 05.06.2023 за актом приймання-передачі повернення обладнання відповідач повернув позивачеві частину щитів опалубки в кількості 12,24 м.кв. (0,8х3,0 м - 9,6 м.кв. та 0,8х3,3 м.), які передавались оренду за спірним договором оренди, та в кількості 12,24 м.кв. (0,6х2,27 м - 1,62 м.кв. та 0,9х3,0 м - 10,80 м.кв.), які передавалась за накладною № 1 від 01.12.2021.

Отже, саме зазначений вище акт підтверджує те, що в розпорядженні відповідача в період з 25.12.2021 по 04.06.2023 перебувало не повернене з оренди обладнання в кількості 12,24 м.кв. за договором оренди будівельного обладнання № 42/21 від 22.09.2021, орендна плата за яке за вказаний період в сумі 56 441,70 грн., підлягає, як вже було зазначено вище, до примусового сягання з відповідача.

При цьому, слід зазначити про те, що розрахунок орендної плати зазначеного вище обладнання, позивачем завищено, з огляду на те, що останнім безпідставно включено в розрахунок 05.06.2023, тобто день, коли вказане обладнання було повернено із оренди.

Вимоги позивача щодо стягнення орендної плати, нарахованої позивачем за щити опалубки, переданої відповідачеві 01.12.2021 за накладною № 1, задоволенню не підлягають, з огляду на таке.

Так, умовами спірного договору № 42/21 від 22.09.2021 встановлено порядок передачі об`єкта в оренду.

У пункті 5.1 узгоджено, що об`єкт, що орендується, повинен бути переданий Орендодавцем та прийнятий Орендарем протягом 2 днів з моменту підписання даного Договору та сплати авансового платежу.

Передача майна в оренду здійснюється відповідними фахівцями сторін за актом здачі-приймання (пункт 5.2. Договору).

Згідно з пунктом 5.3. Договору об`єкт, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі-приймання.

У пункті 10.2 договору встановлено, що умови даного Договору можуть бути змінені лише за взаємною згодою Сторін з обов`язковим складанням письмового документу.

Матеріли справи не містять доказів, які б підтверджували узгодження сторонами переліку інших видів та кількості обладнання, яке б підлягало передачі відповідачеві в оренду, на умовах даного договору, ніж визначені в специфікації № 1 до спірного договору, та акту приймання-передачі № 1 від 24.09.2021.

При викладених обставинах слід прийти до висновку про те, що щити опалубки, передані відповідачу за зазначеною вище накладною, не мають ніякого відношення до умов договору № 42/21 від 22.09.2021.

На яких умовах (платній чи безоплатній, в строкове чи безстрокове користування) передавалось майно за накладною № 1 від 01.12.2021, матеріали справи не містять, у зв`язку з чим відсутні підстави як для нарахування, так і стягнення орендної плати за щити опалубки, передані відповідачеві за вказаною накладною.

Не підлягають задоволенню і вимоги позивача стосовно нарахування орендної плати за користування щитами опалубки загальною площею 25,44 м.кв. за період з 06.06.2023 по 11.09.2023 з огляду на відсутність доказів знаходження в оренді обладнання, що передавалось саме за спірним договором оренди.

Крім того, слід зазначити про те, що в підтвердження повернення відповідачем позивачеві щитів опалубки саме в кількості 311,4 м.кв. позивачем залучено заяву свідка ОСОБА_2 та оборотно-сальдову відомість.

Відповідачем, в свою чергу, надано ТТН № 21/25-12 від 25.12.2021 в якості доказу повернення щитів опалубки в загальній кількості 336,84 м.кв.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд наголошує щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що докази, надані відповідачем на підтвердження повернення позивачеві в грудні 2021 щитів опалубки загальною площею 336,84 м.кв., є більш вірогідними, ніж докази, надані позивачем на підтвердження повернення грудні 2021 щитів опалубки загальною площею 311,4 м.кв.

Як вже було зазначено вище, від позивача 13.09.2023 надійшла заява про залишення без розгляду частини позовних вимог.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Зважаючи на те, що вказана вище заява подана позивачем до початку розгляду справи по суті, господарський суд вважає можливим її задовольнити та залишити без розгляду вимоги щодо стягнення заборгованості за оренду комплектуючих в розмірі 25 292, 80 грн. та стягнення пені у розмірі - 12 516, 90 грн., 3 % річних - 750,99 грн., інфляційних втрат - 3 606,74 грн.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Таким чином, з огляду на те, що частина позовних вимог залишена господарським судом без розгляду за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж-сервіс" судовий збір у відповідній частині покладається на позивача.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Щодо розподілу судового збору слід зазначити таке.

Як вже було зазначено вище, позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення заборгованості з орендної плати за оренду щитів опалубки в кількості 25,44 кв.м. до 304 039,86 грн. за загальний період з 25.12.2021 по 11.09.2023.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про судовий збір", у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред`явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою.

Отже, з огляду на збільшення розміру позовних вимог позивач мав сплатити судовий збір в сумі 953,86 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір за подання заяви про збільшення позовних вимог у розмірі 700,74 грн. на підставі платіжної інструкції № 38762 від 12.09.2023.

Таким чином, недоплачена сума судового збору складає розмір 253,12 грн., яка підлягає до стягнення з позивача в дохід Державного бюджету України.

Розподіл судового збору здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрбудпром" (50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Тбіліська, буд. 4, код ЄДРПОУ 40707910) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж-сервіс" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Глинки, 40А, код ЄДРПОУ 31550223) 56 441,70 грн. - основного боргу, 846,63 грн. - судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж-сервіс" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Глинки, 40А, код ЄДРПОУ 31550223) в дохід Державного бюджету України (отримувач: ГУК у Дн-кiй обл/Собор.р/ 22030101, код ЄДПРОУ отримувача: 37988155, рахунок отримувача UA198999980313171206083004629, назва банку: Казначейство України, код банку (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101) 253,12 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж-сервіс" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрбудпром" 25 292,80 грн. - основного боргу, 15 516,90 грн. - пені, 750,99 грн. - річних, 3 606,74 грн. - інфляції грошових коштів - залишити без розгляду.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 27.10.2023.

Суддя І.Ф. Мельниченко