Рішення

від 04.10.2023 по справі 911/2339/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2339/23

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Любицької Д-М.О.

розглянувши справу № 911/2339/23

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Енергетік Транс Компані»,

м. Одеса

доДержавного підприємства «Чайка», с. Дударків Бориспільського району

Київської області

простягнення 685 041,48 грн.

Представники:

від позивача: Прошина К.В., адвокат, ордер серії ВН № 1263715 від 05.07.2023;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетік Транс Компані» (надалі-позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства «Чайка» (надалі-відповідач) про стягнення 685 041,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 1418 від 05.11.2021, в частині своєчасної оплати отриманих послуг, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 465 021,62 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховано до стягнення пеню в сумі 220 019,86 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.08.2023 відкрито провадження у справі № 911/2339/23, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений у підготовчому засіданні на 06.09.2023.

30.08.2023 через канцелярію господарського суду від ДП «Чайка» надійшла заява № 20-23/484 від 29.08.2023 (вх. № 16488/23), в якій останнє просить суд відстрочити виконання рішення суду на шість місяців до 14.02.2024. Так, в обгрунтування своєї заяви, заявник вказує на те, що останній заснований на державній формі власності та перебуває в управлінні Державного управління справами відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України вд 10.01.2011 № 20.

Діяльність відповідача є сезонною, оскільки метою діяльності підприємства є організація виробництва високоякісної сільськогосподарської продукції, її переробка, реалізація сільськогосподарської сировини, готової продукції юридичним та фізичним особам в Україні та за її межами. Отже, оскільки як і всі підприємства виробники сільськогосподарської продукції мають сезонний характер виробництва, тому підприємство не є виключенням і зараз знаходиться в важкому фінансовому положенні так, як пройшла лише перша частина виробничого циклу і, наразі підприємство має здійснювати витрати на гербіциди, а також полив який забезпечується підприємством.

Крім того, заявник зазначає про наявність заборгованості з заробітної плати працівникам підприємства і, що отримані підприємством кошти від реалізації продукції або повернення дебіторської заборгованості направляються в першу чергу на погашення заборгованості із заробітної плати працівникам.

Поруч з цим, відповідач наголошує на тому, що підприємство не ухиляється від сплати заборгованості, а навпаки шукає способи її погашення перед позивачем

Ухвалою господарського суду від 06.09.2023 закрито підготовче провадження у справі № 911/2339/23, справу призначено до розгляду по суті на 04.10.2023.

02.10.2023 на електронну адресу господарського суду від ТОВ «Енергетік Транс Компані» надійшли заперечення на заву про відстрочку виконання рішення суду (вх. № 18671/23), в яких останній заперечує проти задоволення заяви та вказує на те, що надання відповідачу відстрочення виконання рішення суду призведе в подальшому до порушення зобов`язань позивача перед третіми особами та унеможливить здійснення платежів до державного бюджету.

В судовому засіданні 04.10.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав викладених у позові, а також заперечував проти задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду.

Представник відповідача в судове засідання 04.10.2023 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, однак матеріали справи містять рекомендовані повідомлення про вручення відповідачу поштових відправлень щодо ухвал суду. Разом з цим, суд відзначає про надання відповідачем заяви № 20-23/484 від 29.08.2023 (вх. № 16488/23 від 30.08.2023), в якій останній просив суд відстрочити виконання рішення суду на шість місяців до 14.02.2024.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

05.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетік Транс Компані» (позивач/виконавець) та Державним підприємством «Чайка» (відповідач/замовник) укладений Договір перевезення вантажів автомобільним транспортом № 1418 за умовами якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надати послуги перевезення зерна кукурудзи з с. Дударків Бориспільського району Київської області , з с. Лісне Бучанського району та с. Новий Шлях Козелецького район Чернігівської області до складів зберігання. Перелік складів зберігання, маса вантажу та маршрути узгоджуються сторонами в додаткових угодах до цього договору.

Вартість перевезення зерна кукурудзи розраховується відповідно до тарифів, визначених у п. 2.1 договору. Довжина та кількість маршрутів перевезення за місяць вказуються в актах прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Сторони погодили, що залежно від умов експлуатації, цін на паливо, якості дорожнього покриття та інтенсивності трафіку на маршруті перевезення, ціна за т./км. вказана в цьому пункті може бути змінена в додаткових угодах до цього договору, але не більше ніж на 15 % (п. 2.1.1 договору).

Пунктом 2.3 договору визначено, що вартість робіт (послуг), що доручаються виконавцю за даним договором складає орієнтовно 500 000,00 грн.

Умовами п. 4.1 договору визначено, що розрахунок ціни за послуги автомобілів та механізмів здійснюється на підставі запланованого часу використання, пробігу, простою під навантаженням і розвантаженням. Остаточний розрахунок проводиться за фактично відпрацьований час згідно підписаних обома сторонами актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (п. 4.3 договору). Замовник проводить оплату за послуги протягом 5 банківських днів з моменту підписання актів прийому-передачі виконаних робіт (послуг) та наданих виконавцем рахунків (п. 4.4 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору за затримку оплати послуг, передбачену в цьому договорі, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1 % від несплаченої суми за кожен день затримки.

Умовами п. 6.1 договору визначено, що договір діє з моменту підписання та до 31.12.2021, але у будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторонами.

Так, на виконання умов договору між позивачем та відповідачем були підписані акти надання послуг, за якими виконавцем надані, а замовником прийняті транспортні послуги з перевезення с/г продукції, на підставі Договору № 1418 від 05.11.2021, зокрема, за Актами № 938 від 24.11.2021 на суму 322 192,40 грн, № 966 від 30.11.2021 на суму 22 362,48 грн, № 1031 від 16.12.2021 на суму 329 295,92 грн, № 1069 від 29.12.2021 на суму 697 903,64 грн.

Також, з посиланням на вказаний договір, між позивачем та відповідачем підписані Акти № 392 від 25.09.2022 суму 42 635,93 грн та № 433 від 06.10.2022 на суму 44 206,08 грн.

Для оплати вартості транспортних послуг, позивачем були сформовані рахунки на оплату № 912 від 24.11.2021, № 940 від 30.11.2021, № 1004 від 16.12.2021.

Акти про виконання робіт (наданих послуг), які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксують факт здійснення господарської операції і є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунку за отриманий товар або отриману послугу.

Отже, підписавши акти виконання робіт про надання послуг без зауважень, відповідач взяв на себе зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг.

Про належне виконання зобов`язань позивачем з надання транспортних послуг за відповідними актами свідчить відсутність скарг або заперечень відповідача щодо своєчасності та якості наданих послуг.

Однак, відповідач свої зобов`язання з повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг належним чином не виконав, вартість наданих позивачем послуг в сумі 465 021,62 грн. залишена відповідачем не сплаченою.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 13.12.2022, в якій вимагав здійснити оплату отриманих від позивача транспортних послуг в сумі 465 021,62 грн. Надіслання претензії підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист від 28.03.2023, фіскального чеку від 28.03.2023 та накладною № 6506204675247 від 28.03.2023.

За твердженнями позивача, станом на день підготовки даної позовної заяви, вимоги позивача залишені відповідачем не виконані, заборгованість в сумі 465 021,62 грн. відповідачем лишається не сплаченою, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетік Транс Компані» змушене було звернутись до суду за захистом свого порушеного права шляхом стягнення з Державного підприємства «Чайка» такої заборгованості.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовник) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з цим, суд відзначає, що як випливає з матеріалів справи сторонами з посиланням на Договір № 1418 від 05.11.2021 були підписані Акти № 392 від 25.09.2022 суму 42 635,93 грн та № 433 від 06.10.2022 на суму 44 206,08 грн.

Як було встановлено судом вище, у пункті 6.1 договору сторони погодили, що договір діє з моменту підписання та до 31.12.2021, але у будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторонами. Між сторонами не були погоджені умови щодо його продовження, а отже суд дійшов висновку що Акти № 392 від 25.09.2022 та № 433 від 06.10.2022 підписані між позивачем та відповідачем поза строком дії Договору № 1418 від 05.11.2021.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно з статтею 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до положень п. п. 2.1 ч. 2 Положення Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відтак, наведене свідчить, що підписані між сторонами акти та надані позивачем в якості доказу здійснення господарської операції в розумінні положень чинного законодавства, є первинними документами.

Отже, підписання, без зауважень, актів, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує факт здійснення господарських операцій і є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отримані послуги.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань у повному обсязі не надав, відповідно доводи позивача не спростував.

Враховуючи вищенаведене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 465 021,62 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня в сумі 220 019,86 грн, нарахована за період з 11.02.2021 по 06.06.2023.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.2 договору за затримку оплату послуг, передбаченому в цьому договорі, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1 % від несплаченої суми за кожен день затримки.

Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з цим, щодо вимоги позивача про нарахування пені за Актами № 392 від 25.09.2022 суму 42 635,93 грн та № 433 від 06.10.2022 на суму 44 206,08 грн., суд відзначає.

Згідно з ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 547, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись пенею (неустойка), що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Як встановлено судом, підписання сторонами Актів № 392 від 25.09.2022 суму 42 635,93 грн та № 433 від 06.10.2022 на суму 44 206,08 грн. відбулось поза строком дії Договору № 1418 від 05.11.2021.

Однак, оскільки в письмовій формі відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у вигляді пені з погодженням її розміру між сторонами не погоджена, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за спірними актами № 392 від 25.09.2022 та № 433 від 06.10.2022 задоволенню не підлягають.

Разом з цим, згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 44 430,26 грн, розрахована з урахуванням вимог ч. 6 статті 232 господарського процесуального кодексу України та Закону України «статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», за прострочення виконання зобов`язань щодо оплати послуг перевезення, наданих позивачем за Договром № 1418 від 05.11.2021.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку із задоволенням позову частково, витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на сторони пропорційно задоволених вимог.

Судом також розглянута заява Державного підприємства «Чайка» № 20-23/484 від 29.08.2023 (вх. № 16488/23 від 30.08.2023) про відстрочку виконання рішення суду у справі № 911/2339/23 на шість місяців до 14.02.2024.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетік Транс Компані» на електронну адресу суду були надіслані заперечення (вх. № 18671/23 від 02.10.2023), в яких останній просить суд відмовити відповідачу в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду, вказуючи на те, що надання відповідачу відстрочення виконання рішення суду призведе в подальшому до порушення зобов`язань позивача перед третіми особами та унеможливить здійснення платежів до державного бюджету.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Відстрочення виконання рішення - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.

Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Отже, відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об`єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.

Так, звертаючись до суду із заявою, заявник вказує на те, що останній заснований на державній формі власності та перебуває в управлінні Державного управління справами відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України вд 10.01.2011 № 20.

Діяльність відповідача є сезонною, оскільки метою діяльності підприємства є організація виробництва високоякісної сільськогосподарської продукції, її переробка, реалізація сільськогосподарської сировини, готової продукції юридичним та фізичним особам в Україні та за її межами. Отже, оскільки як і всі підприємства виробники сільськогосподарської продукції мають сезонний характер виробництва, тому підприємство не є виключенням і зараз знаходиться в важкому фінансовому положенні так, як пройшла лише перша частина виробничого циклу і, наразі підприємство має здійснювати витрати на гербіциди, а також полив який забезпечується підприємством.

Крім того, заявник зазначає про наявність заборгованості з заробітної плати працівникам підприємства і, що отримані підприємством кошти від реалізації продукції або повернення дебіторської заборгованості направляються в першу чергу на погашення заборгованості із заробітної плати працівникам.

Поруч з цим, відповідач наголошує на тому, що підприємство не ухиляється від сплати заборгованості, а навпаки шукає способи її погашення перед позивачем

При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (вказаний висновок викладений в постанові КГС ВС від 07.12.2022 у справі № 910/11949/21).

Втім, в будь-якому разі вирішуючи питання відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають дотримуватись балансу інтересів сторін на основі поданих сторонами доказів.

Тобто, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, та докази подані кожною із сторін, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в п. 4.12 постанові КГС ВС від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19).

Так, суд констатує, що збитковий стан відповідача підтверджений Звітом про фінансові стан на 31 березня 2023 року, з якого вбачається, що з огляду на сезонну діяльність останнього унеможливлюється своєчасне та належне виконання судового рішення без накладення на відповідача додаткових обтяжень, наявність яких може навпаки значно ускладнити виконання рішення суду.

Разом з цим, відповідач в своїй заяві про відстрочення виконання судового рішення зазначає про бажання його виконати в повному обсязі, а не про можливості уникнення його виконання.

Суд також враховує доводи відповідача про призначення Державним управлінням справами нового Генерального директора підприємства, з метою налагодження роботи підприємства, у зв`язку з чим у підприємства є можливість полегшити його незадовільний майновий стан, розрахуватися із боргами по заробітній платі, сплатити податки та кредиторську заборгованість.

Крім того, суд враховує загальновідомі обставин, зокрема, військову агресію російської федерації проти України, що має негативний вплив на економіку країни, та ускладнює діяльність як позивача, так і відповідача, а отже негативно впливає на сторін спору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про достатню винятковість наведених обставин для застосування визначеної ст. 331 Господарського процесуального кодексу України процедури відстрочення виконання судового рішення, проте з метою дотримання балансу інтересів обох сторін суд вважає можливим відстрочити виконання рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2023 у справі № 911/2339/23 - до 31.12.2023.

Водночас, суд приймає до уваги, що матеріальний інтерес відповідача полягає у виконанні рішення суду таким чином, щоб це дозволило продовжити статутну діяльність відповідача, а матеріальний інтерес позивача, натомість, полягає у виконанні рішення суду у даній справі повністю та протягом розумного строку.

В той же час, суд враховує, що в силу закріплених в пункті 1 ст. 6 Конвенції принципів на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява № 6962/02).

Однак, за практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява № 60858/00). Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 904/4566/18 та від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17.

Суд також звертає увагу, що відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не сприяє ухиленню від його виконання відповідача, а навпаки надає можливість ефективно виконати судове рішення без понесення сторонами додаткових обтяжень при його виконанні.

З огляду на вищевикладене, визначений судом строк відстрочення виконання рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2023 у справі № 911/2339/23 жодним чином не зумовить порушення гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції позивачу права на суд.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Чайка» (08330, Київська область, Бориспільській район, с. Дударків, вул. Гоголя, 62-А, код ЄДРПОУ 31245250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетік Транс Компані» (65123, Одеська область, м. Одеса, вул. Марсельська, 42, офіс 166, код ЄДРПОУ 43431825) 465 021 (чотириста шістдесят п`ять тисяч двадцять одну) грн 62 коп заборгованості, 44 430 (сорок чотири тисячі чотириста тридцять) грн 26 коп пені та 7 641 (сім тисячі шістсот сорок одну) грн. 78 коп судового збору.

3. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2023 у справі № 911/2339/23 до 31.12.2023.

Видати наказ.

4. В іншій частині відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 26.10.2023.

Суддя О.О. Христенко