Постанова

від 31.01.2024 по справі 911/2339/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2024 р. Справа№ 911/2339/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Прошина К.В. (в режимі відеоконференції)

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Чайка"

на рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2023 (повний текст підписано 26.10.2023)

у справі № 911/2339/23 (суддя Христенко О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетік Транс Компані"

до Державного підприємства "Чайка"

про стягнення 685 041,48 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетік Транс Компані" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства "Чайка" про стягнення 685 041,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 1418 від 05.11.2021 в частині своєчасної оплати отриманих послуг.

У зв`язку з викладеним, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 465 021,62 грн, з огляду на наявність якої позивачем нараховано до стягнення пеню в сумі 220 019,86 грн.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.10.2023 позовні вимоги задоволено частково; вирішено стягнути з Державного підприємства "Чайка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетік Транс Компані" 465 021,62 грн заборгованості, 44 430,26 грн пені та 7641,78 грн судового збору. Відстрочено виконання рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2023 у справі № 911/2339/23 до 31.12.2023. В іншій частині відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для стягнення заборгованості у розмірі 465 021,62 грн та пені у розмірі 44 430,26 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Чайка" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд:

- скасувати рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2023 у справі № 911/2339/23 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення в цій частині, яким відмовити у задоволенні позовних вимог;

- визнати пропущеним строк звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетік Транс Компані" з даним позовом по стягненню заборгованості згідно з договором № 1418 від 05.11.2021, зокрема, за актами: № 938 від 24.11.2021 на суму 322 192,40 грн, № 966 від 30.11.2011 на суму 22 362,48 грн, № 1031 від 16.12.2021 на суму 329 295,92 грн, № 1069 від 29.12.2021 на суму 697 903,64 грн.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Відповідач не погоджується із винесеним Господарським судом Київської області рішенням від 04.10.2023 у справі № 911/2339/23 в частині задоволених вимог на користь позивача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що строк позовної давності для пред`явлення позовних вимог про стягнення заборгованості за актами складеними у листопаді - грудні 2021, сплив у листопаді - грудні 2022 та січні 2023.

За таких обставин та з урахуванням того, що відповідач не приймав участі при розгляді справи в суді першої інстанції та з метою дотримання прав відповідача на захист його інтересів, скаржник просить суд апеляційної інстанції розглянути заяву про застосування позовної давності та відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування судового рішення є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.

Також позивач зауважує на тому, що відповідач був повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи в суді першої інстанції, про що свідчать долучені до матеріалів справи поштові повідомлення про вручення відповідачу поштових відправлень з ухвалами місцевого суду.

Разом цим, за твердження позивача, обізнаність відповідача про розгляд справи в суді першої інстанції підтверджується поданням відповідачем 30.08.2023 (до винесення оскаржуваного судового рішення від 04.10.2023) заяви про відстрочення виконання судового рішення у даній справі.

Окрім відзиву на апеляційну скаргу, позивачем подано до суду апеляційної інстанції письмові пояснення щодо клопотання відповідача стосовно строків позовної давності, в якому позивач зазначає, що відповідач своєю заявою поданою до суду першої інстанції про відстрочення виконання судового рішення, визнав не лише факт наявності заборгованості перед позивачем, але і її розмір та підстави виникнення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 у справі № 911/2339/23 призначено повторний автоматизований розподіл, в зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024, справу № 911/2339/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Чайка" на рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2023 у справі № 911/2339/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 31.01.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетік Транс Компані" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 911/2339/23; вирішено провести судове засідання, яке призначене на 31.01.2024, в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв`язку за допомогою додатку "ВКЗ".

В судове засідання, яке відбулося 31.01.2024, з`явився представник позивача у режимі відеоконференції, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, через підсистему "Електронний суд" надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, в якому зазначив, що Державне підприємство "Чайка" позбавлене можливості забезпечити явку свого представника у судове засідання.

Розглянувши вищевказане клопотання відповідача, заслухавши думку представника позивача з цього приводу, колегія суддів вважає, що зазначені відповідачем у клопотанні обставини не можуть бути належною підставою для відкладення розгляду справи, оскільки викладені у клопотанні обставини жодними доказами не підтверджені, а тому причини неявки, викладені в клопотанні про відкладення розгляду справи визнаються судом апеляційної інстанції неповажними.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Враховуючи, що явка представника відповідача у судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача.

Щодо заявленого у апеляційній скарзі клопотання відповідача про визнання пропущеним строк звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетік Транс Компані" з даним позовом по стягненню заборгованості згідно з договором № 1418 від 05.11.2021, зокрема, за актами: № 938 від 24.11.2021 на суму 322 192,40 грн, № 966 від 30.11.2011 на суму 22 362,48 грн, № 1031 від 16.12.2021 на суму 329 295,92 грн, № 1069 від 29.12.2021 на суму 697 903,64 грн, судова колегія, заслухавши думку представника позивача, дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення на стадії апеляційного розгляду даної справи, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, необхідна наявність таких критеріїв, як: "винятковість випадку", "причини, що об`єктивно не залежать від особи" та "наявність доказів неможливості подання додаткових доказів до суду першої інстанції", і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням. Близькою за змістом є правова позиція, викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14.

Суд касаційної інстанції також вказував, що відповідно до висновку щодо застування ст.ст. 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного у постанові від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасність вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

Колегія суддів констатує, що відповідач у своєму клопотанні не обґрунтував належним чином неможливість подання такого клопотання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

05.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетік Транс Компані" (виконавцем, позивачем) та Державним підприємством "Чайка" (замовником, відповідачем) укладений договір перевезення вантажів автомобільним транспортом № 1418 (далі - договір), за умовами п.п. 1.1 якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надати послуги перевезення зерна кукурудзи з с. Дударків Бориспільського району Київської області, з с. Лісне Бучанського району та с. Новий Шлях Козелецького район Чернігівської області до складів зберігання. Перелік складів зберігання, маса вантажу та маршрути узгоджуються сторонами в додаткових угодах до цього договору.

Вартість перевезення зерна кукурудзи розраховується відповідно до тарифів, визначених у п. 2.1 договору.

Довжина та кількість маршрутів перевезення за місяць вказуються в актах прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Сторони погодили, що залежно від умов експлуатації, цін на паливо, якості дорожнього покриття та інтенсивності трафіку на маршруті перевезення, ціна за т./км. вказана в цьому пункті може бути змінена в додаткових угодах до цього договору, але не більше ніж на 15 % (п. 2.1.1 договору).

Пунктом 2.3 договору визначено, що вартість робіт (послуг), що доручаються виконавцю за даним договором складає орієнтовно 500 000,00 грн.

Умовами п. 4.1 договору визначено, що розрахунок ціни за послуги автомобілів та механізмів здійснюється на підставі запланованого часу використання, пробігу, простою під навантаженням і розвантаженням.

Остаточний розрахунок проводиться за фактично відпрацьований час згідно підписаних обома сторонами актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (п. 4.3 договору).

Замовник проводить оплату за послуги протягом 5 банківських днів з моменту підписання актів прийому-передачі виконаних робіт (послуг) та наданих виконавцем рахунків (п. 4.4 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору за затримку оплати послуг, передбачену в цьому договорі, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1 % від несплаченої суми за кожен день затримки.

Умовами п. 6.1 договору визначено, що договір діє з моменту підписання та до 31.12.2021, але у будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторонами.

На виконання умов договору, між позивачем та відповідачем були підписані акти надання послуг, за якими виконавцем надані, а замовником прийняті транспортні послуги з перевезення с/г продукції, на підставі договору № 1418 від 05.11.2021, зокрема, за актами: № 938 від 24.11.2021 на суму 322 192,40 грн, № 966 від 30.11.2021 на суму 22 362,48 грн, № 1031 від 16.12.2021 на суму 329 295,92 грн, № 1069 від 29.12.2021 на суму 697 903,64 грн.

Також, з посиланням на вказаний договір, між позивачем та відповідачем були підписані акти № 392 від 25.09.2022 суму 42 635,93 грн та № 433 від 06.10.2022 на суму 44 206,08 грн.

Для оплати вартості транспортних послуг, позивачем були сформовані рахунки на оплату № 912 від 24.11.2021, № 940 від 30.11.2021, № 1004 від 16.12.2021.

Акти про виконання робіт (наданих послуг), які є первинними обліковими

Однак, відповідач свої зобов`язання з повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг належним чином не виконав, вартість наданих позивачем послуг в сумі 465 021,62 грн залишена відповідачем не сплаченою.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 13.12.2022, в якій вимагав здійснити оплату отриманих від позивача транспортних послуг в сумі 465 021,62 грн. Надіслання претензії підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист від 28.03.2023, фіскального чеку від 28.03.2023 та накладною № 6506204675247 від 28.03.2023.

За твердженнями позивача, станом на день підготовки даної позовної заяви, вимоги позивача залишені відповідачем не виконані, заборгованість в сумі 465 021,62 грн відповідачем не сплачена, що і стало причиною виникнення даного спору.

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.10.2023 позовні вимоги задоволено частково; присуджено до стягнення з Державного підприємства "Чайка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетік Транс Компані" 465 021,62 грн заборгованості, 44 430,26 грн пені та 7641,78 грн судового збору. Відстрочено виконання рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2023 у справі № 911/2339/23 до 31.12.2023. В іншій частині відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно із ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Підставою для проведення розрахунків за даним договором відповідно до п. 4.3 договору є підписані обома сторонами акти прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг).

За змістом п. 4.4 договору відповідач зобов`язаний здійснювати оплату за надані позивачем послуги протягом 5 банківських днів з моменту підписання актів прийому-передачі виконаних робіт (послуг) та наданих виконавцем рахунків.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем за період з листопада - по грудень 2021 надано відповідачу послуги з перевезення на загальну суму 697 903,64 грн, що в свою чергу, підтверджується наданими до матеріалів справи актами наданих послуг та рахунками.

Також, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня в сумі 220 019,86 грн, нарахована за період з 11.02.2021 по 06.06.2023.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

В силу вимог п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Судова колегія зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.2 договору за затримку оплату послуг, передбаченому в цьому договорі, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1 % від несплаченої суми за кожен день затримки.

Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно із ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Щодо вимоги позивача про нарахування пені за актами: № 392 від 25.09.2022 суму 42 635,93 грн та № 433 від 06.10.2022 на суму 44 206,08 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 547, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись пенею (неустойка), що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Як вірно встановлено судом першої інстації, підписання сторонами актів: № 392 від 25.09.2022 суму 42 635,93 грн та № 433 від 06.10.2022 на суму 44 206,08 грн відбулось поза строком дії договору № 1418 від 05.11.2021.

Однак, оскільки в письмовій формі відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у вигляді пені між сторонами не погоджена, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за спірними актами: № 392 від 25.09.2022 та № 433 від 06.10.2022 задоволенню не підлягають.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, проведеним судом першої інстанції, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 44 430,26 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для стягнення для стягнення заборгованості у розмірі 465 021,62 грн та пені у розмірі 44 430,26 грн.

В апеляційній скарзі відповідачем заявлено заяву про застосування позовної давності, мотивуючи її тим, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції.

За змістом ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду, то заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Підставою для вирішення апеляційним судом заяви відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява ним не подавалась до суду першої інстанції, може бути лише той факт, що відповідач не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про час та місце розгляду справи, і це повинно бути доведено.

В даному випадку, як було встановлено колегією суддів, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому заява відповідача про застосування позовної давності на тій підставі, що відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції, не може бути розглянута судом апеляційної інстанції.

Крім того, судова практика на яку посилається відповідач в своїй апеляційній скарзі, а саме на постанову Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 317/3698/15-ц, не може бути взята до уваги при вирішенні даної справи, оскільки в справі № 317/3698/15-ц йдеться мова про те, що суд першої інстанції не повідомив належно відповідача про час та місце розгляду справи та ухвалив заочне рішення, а тому відповідач вправі був заявити про застосування позовної давності під час перегляду такого рішення.

Отже, за висновками судової колегії, суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку на підставі доказів, що були надані учасниками процесу.

Колегією суддів не встановлено порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків місцевого господарського суду.

В свою чергу, викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені місцевим господарським судом при розгляді даної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Чайка" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2023 у справі № 911/2339/23 - без змін.

Матеріали справи № 911/2339/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 20.02.2024.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська