Рішення

від 04.10.2023 по справі 925/735/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року Черкаси справа №925/735/23

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Міняйло А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом Паланської сільської ради (вулиця Грушевського, 11, с.Паланка, Уманський район, Черкаська область, 20340, ідентифікаційний код 26261301)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛ ВІ ДЖУС КРАФТ-УМАНЬ» (Київський шлях, будинок 115-В, с.Велика Олександрівка, Бориспільський район, Київська область, 08320, ідентифікаційний код 36781129)

про стягнення 11363,74 грн та розірвання договору оренди землі,

за участю представників, які приймають участь у режимі відеоконференції:

від позивача Драчевський М.А., за довіреністю,

від відповідача Ладигін С.С., адвокат,

29.05.2023 Паланська сільська рада звернулась у Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛ ВІ ДЖУС КРАФТ-УМАНЬ», у якому просить суд (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог): стягнути з Товариства відповідача на свою користь заборгованість з орендної плати у розмірі 11363,74 грн та розірвати договір оренди землі від 14.02.2014. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу на праві комунальної власності належить земельна ділянка із кадастровим номером 7124386200:02:000:1515 площею 1,9601 га, що розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах с. Піківець Уманського району Черкаської області. Вказана земельна ділянка використовується відповідачем на підставі договору оренди землі від 14.02.2014, який укладений між відповідачем та Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області. Відповідач, незважаючи на фактичне користування земельною ділянкою, що належить позивачу, не сплачує орендні платежі за її використання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за період з 01.05.2020 до 01.05.2023 у сумі 11363,74 грн. За доводами позивача порушення землекористувачем умов договору в частині несплати орендних платежів є підставою для розірвання договору оренди у судовому порядку.

19.09.2023 позивач надіслав суду відповідь на відзив, у якій позивач вказав на сплату відповідачем заборгованості у розмірі 11363,74 грн, проте зазначив, що саме порушення відповідачем зобов`язань за договором щодо своєчасної сплати орендної плати є підставою для розірвання договору оренди в односторонньому порядку, незважаючи на сплату заборгованості. Отже, на думку позивача, у суду є підстави для розірвання договору оренди землі у зв`язку із систематичним невиконанням відповідачем зобов`язань щодо внесення орендної плати в обумовленому договором розмірі.

У своїх додаткових поясненнях, які надійшли до суду 03.10.2023, позивач, посилаючись на пункт 24 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, зазначив, що для реєстрації права власності земельної ділянки, яка перейшла з державної в комунальну власність складання акту прийому-передачі земельної ділянки не передбачено. Відповідач помилково посилається на положення статті 117 Земельного кодексу України щодо переходу права власності за актом прийому-передачі. Реєстраційні дії щодо реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку здійснювались за Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин». Оскільки орендна плата надходить до місцевого бюджету, тому момент реєстрації права комунальної власності за позивачем не впливає на його право вимагати сплати орендних платежів у відповідача. Наявність цієї заборгованості підтверджено і відповіддю Головного управління ДПС у Черкаській області. Зміна власника земельної ділянки жодним чином не вплинуло на обов`язок відповідача сплачувати орендну плату, як визначено договором оренди та чинним законодавством, оскільки зміна розпорядника земельної ділянки не є підставою для припинення прав та обов`язків відповідача, як орендодавця за договором оренди.

14.09.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначив, що після ознайомлення з матеріалами справи, він повністю погасив заборгованість перед позивач з орендної плати, а також здійснив передоплату за оренду до листопада 2023 року. Тому, станом на момент розгляду справи судом, у відповідача відсутня заборгованість з орендної плати, що свідчить про відсутність спору між сторонами, отже провадження слід закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

У своїх запереченнях на відповідь на відзив, які надійшли до суду 29.09.2023, відповідач зазначив, що у матеріали справи позивачем не надано ні рішення органу державної влади про передачу земельної ділянки з державної у комунальну власність, ні акту приймання-передачі до такого рішення. Відповідно до витягу з реєстру речових прав, реєстрація права комунальної власності на земельну ділянку за позивачем було проведено 18.05.2023, а позов подано 29.05.2023, тобто через 11 днів після того, як змінився власник. Позивач навіть не встиг направити повідомлення орендарю про зміну власника, а вже подав позовну заяву про розірвання договору, у зв`язку із систематичною несплатою орендної плати, проте наведене не може свідчити про систематичність несплати орендної плати, оскільки після реєстрації права комунальної власності за позивачем минуло лише 11 днів, відповідач не знав реквізитів для сплати орендної плати, а тому в діях відповідача відсутні порушення умов договору.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.06.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення вказаних недоліків, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху надати суду докази надіслання відповідачу копії позовної заяви та копії доданих до неї документів, а саме опис вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, на адресу відповідача Київський шлях, 115-В, с.Велика Олександрівка, Бориспільський район, Київська область, 08320.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.06.2023 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою призначено підготовче засідання у справі об 11 год 00 хв 19.07.2023 та встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання суду відзиву на позовну заяву та усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Протокольною ухвалою від 19.07.2023 суд оголосив перерву до 10 год 15 хв 02.08.2023.

Протокольною ухвалою від 02.08.2023 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті о 10 год 15 хв 30.08.2023.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30.08.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху надати суду обґрунтований розрахунок суми, що стягуються, у якому зазначити розмір заборгованості з орендної плати за кожен місяць з урахуванням положень договору оренди від 14.02.2014, зокрема, щодо індексації щомісячних орендних платежів, визначеної договором нормативно-грошової оцінки земельної ділянки та норм діючого законодавства.

05.09.2023 позивач направив до суду заяву про усунення недоліків, до якого долучив розрахунок ціни позову.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.09.2023 призначено судове засідання у справі о 14 год 30 хв 20.09.2023.

Протокольною ухвалою від 20.09.2023 суд оголосив перерву у справі до 11 год 30 хв 04.10.2023.

У судовому засіданні 04.10.2023 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

14.02.2014 між Головним управлінням Держземагенством у Черкаській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛ ВІ ДЖУС КРАФТ-УМАНЬ» (орендар) було укладено договір оренди землі (далі договір). За умовами цього договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для надання послуг у сільському господарстві, яка знаходиться (розташована) за межами населеного пункту в адміністративних межах Піківецької сільської ради Уманського району Черкаської області (пункт 1 договору).

В оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної форми власності з кадастровим номером 7124386200:02:000:1515 площею 1,9601 га, вид угідь землі під господарськими будівлями і дворами, розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Піківецької сільської ради Уманського району Черкаської області (пункт 2 договору).

На земельній ділянці розміщена нежитлова будівля (комора) з цегляними стінами, бутовим фундаментом, дощатим перекриттям, земляною підлогою (пункт 3 договору).

Земельна ділянка передається в оренду разом з нежитловою будівлею (пункт 4 договору).

Договір оренди укладено терміном на 10 років та діє до 14.02.2024. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору).

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 2342,89 грн на рік, що становить 4,5% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок (пункт 9 договору).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (пункт 10 договору).

Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно не пізніше 30 числа наступного місяця (пункт 11 договору).

Передача земельної ділянки в оренду здійснюється відповідно до затвердженого проекту землеустрою за актом приймання-передачі об`єкта оренди (пункт 17 договору).

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати з урахуванням змін коефіцієнта індексації (пункт 28 договору).

Орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату з урахуванням змін коефіцієнта індексації (пункт 31 договору).

Дія договору припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; за умови неефективного використання земельної ділянки; заборгованості з орендній платі більш ніж за три місяці поспіль; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків або внаслідок випадкового знищення, пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає її використанню; з інших підстав, визначених законом (пункт 36 договору).

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку (ділянку, частину земельної ділянки) до другої особи, не є підставою для зміни умов або розірвання договору (пункт 38 договору).

Цей договір оренди землі набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації права оренди. Орендар зобов`язаний передати акт приймання-передачі об`єкта оренди до органу державної реєстрації права оренди у триденний термін з моменту його підписання сторонами договору (пункт 41 договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками орендодавця та орендаря та скріплений їх відповідними печатками.

На виконання умов договору, орендодавець передав, а орендар прийняв у своє користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності із кадастровим номером 7124386200:02:000:1515 площею 1,9601 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Піківецької сільської ради Уманського району Черкаської області, що підтверджується актом приймання-передачі об`єкта оренди (додаток до договору), який підписаний уповноваженими представниками орендодавця та орендаря та скріплений їх відповідними печатками.

Право оренди земельної ділянки із кадастровим номером 7124386200:02:000:1515 площею 1,9601 га зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛ ВІ ДЖУС КРАФТ-УМАНЬ» 20.03.2014, що підтверджене витягом з Державного реєстру речових прав №333234397 від 23.05.2023 (а.с.14).

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №728-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Черкаської області» визначено адміністративні центри та затверджені території територіальних громад Черкаської області. Згідно із додатком до цього розпорядження, до Паланської територіальної громади увійшли Паланська територіальна громада, Антонівська територіальна громада, Берестівецька територіальна громада, Городецька територіальна громада, Громівська територіальна громада Іванівська територіальна громада, Кочержинська територіальна громада, Кочубіївська територіальна громада, Краснопільська територіальна громада, Максимівська територіальна громада, Піківецька територіальна громада, Посухівська територіальна громада, Родниківська територіальна громада, Синицька (Христинівський район) територіальна громада, Томашівська територіальна громада, Черповодівська територіальна громада та Юрківська територіальна громада.

Рішенням Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області «Про реорганізацію Піківецької сільської ради шляхом приєднання до Паланської сільської ради» №1-15/VIII від 03.12.2020 реорганізовано Піківецьку сільську раду шляхом приєднання її до Паланської сільської ради, яка визначена правонаступником всього майна, прав та обов`язків Піківецької сільської ради.

18.05.2023 за Паланською сільською радою було зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 7124386200:02:000:1515 площею 1,9601 га, що підтверджене витягом з Державного реєстру речових прав №333234281 від 23.05.2023 (а.с.15). Підставою внесення запису зазначено Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», серія та номер 1423-ІХ, виданий Верховною Радою України 28.04.2021. У цьому витязі також зазначено, що датою реєстрації земельної ділянки є 24.01.2014.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при прийнятті рішення та оцінка аргументів учасників справи.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача, як орендаря, заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди землі, у зв`язку із порушенням відповідачем умов договору у частині несплати орендних платежів.

Відповідно до положень статей 122 - 124 Земельного Кодексу України (в редакції на час укладення договору) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 13 Закону «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 4 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Судом встановлено, що Головним управлінням Держкомземагенства у Черкаській області на підставі договору оренди відповідачу було передано у платне користування сформовану земельну ділянку державної форми власності на строк 10 років. Дата державної реєстрації цієї земельної ділянки проведена 24.01.2014.

18.05.2023 позивач здійснив реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 7124386200:02:000:1515, яка є об`єктом оренди за спірним договором на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423-IX від 28.04.2021, який набрав чинності 27.05.2021, розділ X Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України (у редакції Закону на момент укладення договору) формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно з положеннями статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У статті 30 Закону України «Про Державний земельний кадастр» орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки надає органу державної реєстрації прав інформацію про: державну реєстрацію земельної ділянки (дату державної реєстрації, орган, що здійснив таку реєстрацію); кадастровий номер, площу, місце розташування земельної ділянки; кадастровий план зареєстрованої земельної ділянки в електронній (цифровій) формі.

Як зазначено вище, 24.01.2014 здійснена державна реєстрація спірної земельної ділянки. Отже, згідно з нормами Перехідних положень Земельного кодексу України, право комунальної власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, оскільки спірна земельна ділянка є сформованою відповідно була зареєстрована у Реєстрі речових прав на праві державної власності.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

Особи, які отримують земельну ділянку у користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі».

У статті 24 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Водночас, як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, право комунальної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 7124386200:02:000:1515 площею 1,9601 га було зареєстровано за позивачем лише 18.05.2023, тому суд вважає, що саме з цієї дати у позивача виникло право комунальної власності на спірну земельну ділянку і, як наслідок, право на стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати.

Суд критично оцінює доводи позивача на звернення з позовними вимогами про стягнення орендної плати за період до набуття ним права власності за спірну земельну ділянку у зв`язку з тим, що плата за землю надходить на рахунок позивача, як органу місцевого самоврядування.

Відповідно до Податкового кодексу України плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі. Об`єкти оподаткування: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності. База оподаткування: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

І хоча плата за землю віднесена до місцевих податків, контроль за нарахуванням плати за землю здійснюють податкові органи за місцем знаходження земельної ділянки на підставі даних Державного земельного кадастру з урахуванням бази оподаткування, а право на стягнення саме орендної плати належить орендодавцю.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у позивача відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період, який визначений ним у позові, таке право виникає у позивача після набуття ним у власність земельної ділянки, тобто з 18.05.2023 (дата державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що як слідує з наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача за період з 01.05.2020 до 01.05.2023, то з урахування положень спірного договору розмір орендної плати становить 2342,89 грн на рік, що становить 4,5% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. При цьому обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, тобто індексуватися повинна саме щомісячна орендна плата, а не її нормативно грошова оцінка, як визначено позивачем у розрахунку позовних вимог.

Розмір орендної плати за умовами договору має обраховуватись з урахуванням індексу інфляції, а нарахування орендної плати за спірний період із застосуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель є безпідставним, оскільки між сторонами не було укладено додаткової угоди до договору оренди щодо перерахунку орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі (Постанова Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 16.03.2020 у справі №922/1658/19).

Щодо вимоги позивача про розірвання договору оренди земельної ділянки, у зв`язку із систематичною несплатою відповідачем орендної плати, то суд зазначає, що припинення договору оренди шляхом його розірвання урегульовано у статті 32 Закону України «Про оренду землі». Так, частиною першої цієї статті визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом «д» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України передбачено підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, підставною для розірвання договору оренди землі є порушення орендарем зобов`язань, які визначені у статті 25 Закону України «Про оренду землі», зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Умовами договору оренди землі також визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; умови неефективного використання земельної ділянки; заборгованості по орендній платі більш ніж за три місяці поспіль; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків або внаслідок випадкового знищення, пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає її використанню; з інших підстав, визначених законом (пункт 36 договору).

Водночас, як встановлено судом позивач звернувся з цим позовом до суду на одинадцятий день після реєстрації за собою права комунальної власності на спірну земельну ділянку, що автоматично виключає таку підставу для розірвання договору оренди землі як систематична несплата орендної плати та наявність у відповідача заборгованості по орендній платі більш ніж за три місяці поспіль.

Вирішальне значення для застосування частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання істотності порушення повинно вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але і наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право очікувати сторона, укладаючи договір, і тим, що у дійсності вона могла отримати (пункти 119-120 постанови Велико Слід зазначити, що реалізуючи передбачене нормами чинного законодавства право на судовий захист, особа, звертаючись до суду, вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні спричиняє прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших установлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов`язку від зобов`язаних осіб.

Отже, суд має встановити належність особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, чи є така особа належним позивачем у справі (наявність права на позов у матеріальному розумінні), чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановлення факту порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, які передбачені законодавством, і чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Позивачем не було надано до суду доказів на підтвердження підстав завдання істотної шкоди діями відповідача, звертаючись з вимогами про стягнення заборгованості з орендної плати позивач не довів належними доказами, що він мав права орендодавця та відповідно право вимагати своєчасного внесення орендної плати відповідачем. З огляду на зазначене, суд вважає, що у цьому випадку відсутня систематична несплата відповідачем орендної плати, що свідчить, про відсутність істотних порушень умов договору зі сторони відповідача.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю. Враховуючи те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, витрати, які понесені позивачем у зв`язку із розглядом цієї справи покладається на позивача та не відшкодовуються.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене 26.10.2023.

Суддя О.І.Кучеренко