Ухвала

від 26.10.2023 по справі 756/12097/23

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2-з/754/152/23

Справа № 756/12097/23

У Х В А Л А

Іменем України

26 жовтня 2023 року суддя Деснянського районного суду міста Києва Гринчак О.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 , через представника - адвоката Пілюгу Вікторію Вікторівну, звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення збитків в сумі 2 004 000,00 грн.

Разом з позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд накласти арешт на майно ОСОБА_2 , а саме:

- земельну ділянку кадастровий номер 3222784801:00:017:0110 площею 0,0576 га, цільове призначення: для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння випасання худоби, місце розташування: Київська область, Макарівський район, с. Мотижин, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2600965432000;

- земельну ділянку кадастровий номер 3222784801:00:015:0030 площею 0,2116 га, цільове призначення: для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, місце розташування: Київська область, Макарівський район, с. Мотижин, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2600942032000;

- двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 53,3 кв.м, житловою площею 29,7 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2600904080000.

Заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, 05 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г.

Водночас, рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 23 травня 2023 року у справі № 754/8003/20, яке набрало законної сили 04 липня 2023 року, зокрема, визнано за ОСОБА_3 майнове (речове) право на об`єкт незавершеного будівництва: двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , з наступними характеристиками: секція 1, кількість кімнат - 2, загальна площа 64,8 кв.м, поверх 12, інвентаризаційна справа № 3196, на земельній ділянці за кадастровим номером 8000000000:62:096:0038.

Позивач стверджує, що йому внаслідок недобросовісних дій відповідача під час укладення з ним договору купівлі-продажу квартири завдано збитки, оскільки квартира АДРЕСА_4 на підставі рішення суду була вилучена з його володіння, тому позивач просить стягнути з відповідача збитки в сумі 2004000,00 грн. Оскільки до стягнення підлягає сума в розмірі 2004000,00 грн, на думку позивача, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Виконання в майбутньому судового рішення у цій справі безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у відповідача присудженої до стягнення суми заборгованості.

Відповідно до інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідачу на праві власності належить двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 53,3 кв.м, житловою площею 29,7 кв.м, земельна ділянка кадастровий номер 3222784801:00:015:0030, площею 0,2116 га та земельна ділянка кадастровий номер 3222784801:00:017:0110, площею 0,0576 га.

Позивач стверджує, що орієнтовна ринкова вартість двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , відповідно до даних сайту https://flatfy.ua становить 52000 доларів США, що становить 1 918 045 грн, а орієнтовна нормативно грошова оцінка за 1 га земельної ділянки в с. Мотижин Макарівського району Київської області становить 26531 грн, відповідно до даних Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, тому вартість земельних ділянок, що належать відповідачу становить орієнтовно 7142,15 грн. Таким чином, за оцінкою позивача, вартість всього майна, що належить відповідачу становить 1 925 187,00 грн, що, за його твердженням, є співмірним з сумою завданих позивачу збитків. Позивач вважає, що з метою недопущення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду необхідним є вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 21.09.2023 матеріали справи передано на розгляд до Деснянського районного суду міста Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2023 головуючим суддею з розгляду справи № 756/12097/23 визначено суддю Гринчак О.І.

Дослідивши матеріали заяви, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 361/6799/14-ц (провадження № 61-16714св21) зазначено, що «…при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Однак у цій справі у заяві про забезпечення позову позивач виклав лише підстави, з яких виник спір, та обмежився загальним припущенням про необхідність вжиття заходів забезпечення позову з метою недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення.

При цьому, позивачем не зазначено обставин, які свідчили б, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також не підтвердив таких обставин належними й допустимими доказами. Зокрема, позивач, посилаючись на приписи статті 623 ЦК України, не вказав і не надав доказів того, чи звертався він до відповідача після набрання законної сили рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 23 травня 2023 року у справі № 754/8003/20 щодо добровільного відшкодування збитків, і чи отримав він відмовну відповідь відповідача, чи інші документів, з яких можливо було б обґрунтовано припустити, що з огляду на відсутність коштів та намір відчужити наявне нерухоме майно рішення суду у випадку задоволення позову може бути невиконане.

Також слід зауважити, що з наданих позивачем доказів неможливо встановити, чи є адекватними заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно (квартиру і дві земельні ділянки) заявленим позовним вимогам про стягнення збитків, оскільки: 1) вартість квартири визначена відповідно до даних із сайту ОСОБА_4 , а не відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості (https://evaluation.spfu.gov.ua), що безкоштовно формується на сайті Фонду державного майна України згідно з наказом від 25 червня 2021 року № 109; 2) щодо земельних ділянок визначено нормативну грошову оцінку, а не вартість земельної ділянки відповідно Закону України «Про оцінку земель».

З огляду на зазначене, підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків немає.

Керуючись ст. 149-154, 157 ЦПК України,

УХВАЛИЛА:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Деснянського

районного суду міста Києва Оксана Гринчак