Постанова

від 31.01.2024 по справі 756/12097/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2024 року м. Київ

Справа № 756/12097/23

Провадження: № 22-ц/824/2844/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,

секретар Сакалош Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Пілюги Вікторії Вікторівни в інтересах ОСОБА_1

на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2023 року, постановлену під головуванням судді Гринчак О. І.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків,

у с т а н о в и в:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення збитків в сумі 2 004 000 грн.

Разом з позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд накласти арешт на майно ОСОБА_2 , а саме:

земельну ділянку кадастровий номер 3222784801:00:017:0110 площею 0,0576 га, цільове призначення: для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння, випасання худоби, місце розташування: Київська область, Макарівський район, с. Мотижин, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2600965432000;

земельну ділянку кадастровий номер 3222784801:00:015:0030 площею 0,2116 га, цільове призначення: для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, місце розташування: Київська область, Макарівський район, с. Мотижин, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2600942032000;

двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 53,3 кв.м, житловою площею 29,7 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2600904080000.

Заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що 05 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г.Вказує, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 23 травня 2023 року у справі № 754/8003/20, яке набрало законної сили 04 липня 2023 року, визнано за ОСОБА_3 майнове (речове) право на об`єкт незавершеного будівництва: двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , з наступними характеристиками: секція 1, кількість кімнат - 2, загальна площа 64,8 кв.м, поверх 12, інвентаризаційна справа № 3196, на земельній ділянці за кадастровим номером 8000000000:62:096:0038. Позивач стверджує, що йому внаслідок недобросовісних дій відповідача під час укладення з ним договору купівлі-продажу квартири завдано збитки, оскільки квартира АДРЕСА_4 на підставі рішення суду була вилучена з його володіння, а тому, просить стягнути з відповідача збитки в сумі 2004000 грн. Оскільки до стягнення підлягає сума в розмірі 2004000 грн, на його думку, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Відповідно до інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідачу на праві власності належить двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , земельна ділянка кадастровий номер 3222784801:00:015:0030, та земельна ділянка кадастровий номер 3222784801:00:017:0110. Він, позивач, стверджує, що орієнтовна ринкова вартість двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , відповідно до даних сайту https://flatfy.ua становить 52000 доларів США, що становить 1 918 045 грн, а орієнтовна нормативно грошова оцінка за 1 га земельної ділянки в с. Мотижин Макарівського району Київської області становить 26531 грн, тому вартість земельних ділянок, що належать відповідачу становить орієнтовно 7142,15 грн. Отже, вартість всього майна, що належить відповідачу становить 1 925 187,00 грн, що є співмірним з сумою завданих збитків. Вважає, що з метою недопущення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду необхідним є вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 21.09.2023 матеріали справи передано на розгляд до Деснянського районного суду міста Києва.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Пілюга В.В. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову про задоволення заяви про забезпечення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що предметом спору у даній справі є відшкодування збитків внаслідок недобросовісних дій відповідача. Оскільки існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову є необхідність в забезпеченні позову шляхом накладення арешту на майно відповідача.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом строк не надходив.

В судовому засіданні адвокат Пілюга В.В. підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відмовляючи у задоволенні зави про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не надано доказів вартості належного відповідачу майна, що позбавило суд перевірити співмірність заявлених позовних вимог заходам забезпечення позову.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений ч. 1 ст. 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

За ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Як убачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 2 004 000 грн. безпідставно одержаних коштів, а також судовий збір за звернення до суду з позовом та заявою про забезпечення позову.

Порушуючи питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві власності відповідачу, заявник посилалася на те, що зважаючи на значну суму коштів, якими безпідставно заволодів відповідач під час укладення із ним договору купівлі-продажу, останній може з метою невиконання судового рішення у даній справі відчужити належне йому нерухоме майно.

Відповідно до інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідачу на праві власності належить двохкімнатна квартира АДРЕСА_1 , площею 53 кв.м; земельна ділянка кадастровий номер 3222784801:00:017:0110 площею 0,0576 га, цільове призначення: для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння, випасання худоби, місце розташування: Київська область, Макарівський район, с. Мотижин, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2600965432000; земельна ділянка кадастровий номер 3222784801:00:015:0030 площею 0,2116 га, цільове призначення: для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, місце розташування: Київська область, Макарівський район, с. Мотижин, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2600942032000.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Ураховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19.

Орієнтовна вартість нерухомого майна, а саме двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , становить 52 000 доларів США, що є співмірним до ціни позову, а отже, накладення арешту на інше нерухоме майно ОСОБА_2 колегія суддів не вбачає за доцільне.

Як убачається із змісту заяви про забезпечення позову, вона відповідає встановленим ст.151 ЦПК України вимогам, містить посилання на обставини справи, причини, у зв`язку із якими необхідно забезпечити позов, та вид його забезпечення.

Викладені обставини, ураховуючи положення статті 151 ЦПК України, є достатніми для обґрунтованого припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

За таких підстав, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Сам по собі факт звернення ОСОБА_1 до суду з вказаним вище позовом свідчить про наявність спору між сторонами, а оскільки предметом позову є значна сума грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу на праві власності, з метою забезпечення позову є співмірним з заявленими вимогами.

Оскільки доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи, ухвала Деснянського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2023 року підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України з постановленням нової ухвали про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2023 року скасувати та постановити нову ухвалу.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 :

двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 53,3 кв.м, житловою площею 29,7 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2600904080000.

Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_6 .

Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом.

Строк пред`явлення до виконання три роки.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 05 лютого2024 року

Головуючий Т. О. Невідома

Судді В. А. Нежура

С. М. Верланов