Рішення

від 06.06.2023 по справі 479/97/23

КРИВООЗЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

479/97/23

2/479/110/23

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

(заочне)

22 травня 2023 року смт.Криве Озеро

Кривоозерський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Репушевської О.В.,

за участі:секретаря судовогозасідання Шумської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Криве Озеро у порядку загального позовногопровадження цивільну справу №479/97/23 за позовом Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Первомайської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехінвестиційний союз", третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління культури, національностей та релігій Миколаївської обласної державної адміністрації, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології,

учасники судового провадження:

прокурор Сілецька О.Є.,

відповідачі: Первомайська РДА, ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехінвестиційний союз",

третя особа Управління культури, національностей та релігій Миколаївської обласної державної адміністрації,

в с т а н о в и в :

Первомайська окружнапрокуратура Миколаївськоїобласті в інтересах державив особіМиколаївської обласноїдержавної адміністрації звернулась до суду із позовом до Первомайської РДА, ОСОБА_1 , ТОВ "Агротехінвестиційний союз", про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології, мотивуючи свої вимоги тим, що розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації №507-р від 12 липня 2000 року прийнято під державну охорону та на державний облік пам`ятки історії та культури згідно додатку до такого розпорядження, зокрема курган №2, розташований в 1 км на північ від с.Берізки Кривоозерського району (в подальшому реорганізовано у Первомайський район) Миколаївської області. Згідно облікової картки об`єкту культурної спадщини на курган №2 такий об`єкт віднесено до пам`яток археології місцевого значення і він являється поховальною спорудою, датованою добою бронзи та раннього заліза ІІІ тис років до н.е. - І тис років н.е.. Вказаний курган розташований на плато у І км на північ від с.Берізки, на момент складання облікової картки станом на 27 червня 1994 року - мав висоту 3 м та діаметр 30 м2,і бувзафіксований загономекспедиції Миколаївськогокраєзнавчого музеюу 1994році.Проведеним 12жовтня 2022року оглядоммісця подіїіз залученнямспеціаліста згеодезичних робіт,здійсненому вмежах кримінальногопровадження №12022152290000011,встановлено,що курган№2розміщений наземельній ділянціз кадастровимномером 4823980200:02:000:0249на площі0,0141га.Згідно інформаціїУправління культури,національностей тарелігій Миколаївськоїобласної військовоїадміністрації від10серпня 2022року №623/02-13та данихзбірного кадастровогоплану земель,що єдодатком допротоколу оглядумісця події,курган №2розташований вмежах земельноїділянки зкадастровим номером4823980200:02:000:0249.Розпорядженням Кривоозерськоїрайонної державноїадміністрації №599-рвід 04жовтня 2004року ОСОБА_1 передано увласність земельнуділянку зкадастровим номером4823980200:02:000:0249,площею 4,69га,разом ізіншими земельнимиділянками загальноюплощею 5,42га,видано Державнийакт направо власностіна земельнуділянку серіяМК №088789від 15жовтня 2004року Кривоозерськоюрайдержадміністрацією,зареєстровано за ОСОБА_1 право власностів Державномуреєстрі речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень за№12879805. В подальшому, відповідно до договору оренди землі №Д-32 від 18 серпня 2016 року ОСОБА_1 передала вказану земельну ділянку в оренду строком на 10 років ТОВ "Агротехінвестиційний союз", що зареєстровано в Державному реєстрі речових прав за №18077760. З урахуванням викладеного, прокурор в інтересах держави просила задовольнити позовні вимоги, стягнути судові витрати по справі.

В судовому засіданні прокурор заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Відповідачі - Первомайська районна державна адміністрація, ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехінвестиційний союз" у судове засідання повторно не з`явились, належним чином повідомлені про дату та місце розгляду справи, причини неявки не повідомили.

Представник третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління культури, національностей та релігій Миколаївської обласної державної адміністрації - у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату та місце розгляду справи, причини неявки не повідомив.

Вислухавши прокурора, дослідивши наявні у справі письмові докази, суд приходить до наступного.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно положень ст.152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Положеннями ст.391 ЦК України установлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як неодноразово зазначалось Верховним Судом, заволодіння громадянами та юридичними особами землями, стосовно яких діє чітка заборона на вилучення, зміну цільового призначення та надання у власність всупереч вимог Земельного кодексу України, є неможливим (аналогічні висновки викладено у постановах ВП Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц).

Отже, передачу у приватну власність спірної земельної ділянки із порушенням вимог Земельного кодексу та іншого законодавства України необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (п.71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, п. 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, а також п. п. 81, 90 постанови Великої Палати Верховного Суд від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, постанови Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №911/3574/17, від 04.02.2020 у справі №911/3579/17, від 04.02.2020 у справі №911/3311/17, від 04.02.2020 у справі №911/3897/17, від 05.02.2020 у справі №911/3310/17, від 03.09.2020 у справі №911/3449/17).

Враховуючи, що відповідно до вимог ст.ст.53, 541, 84, 150 ЗК України та ст.17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" пам`ятки археології та земельні ділянки, на яких вони розташовані можуть перебувати виключно у державній власності, власник і законний володілець відповідних об`єктів культурної спадщини та земельної ділянки на яких вони розташовані, може вимагати усунення порушення його права власності на ці об`єкти, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути їх.

Відповідно до положень ч.ч.4,5 ст.54 Конституції України встановлено, що культурна спадщина охороняється законом. Зокрема, держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.

Положеннями ч.1 ст.1, ч.2 ст.2 Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено, що пам`яткою є об`єкт культурної спадщини національного або місцевого значення, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Археологічними пам`ятками визнаються городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди.

Відповідно до положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.ст.179, 181, 187 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено, що пам`ятка археології, як єдина річ складові частини із земельною ділянкою, на якій вона розташована, перебуває у державній власності. Можливість передачі такої речі у приватну власність чинним на момент прийняття спірного розпорядження законодавством не передбачалась.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни набувають право власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Землі, на яких розташовані кургани, як вбачається із норм п. "б" ч.1 ст.53 ЗК України, віднесено до земель історико-культурного призначення.

В силу приписів ч.1, п. "в" ч.4 ст.84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

При цьому до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

В силу положень ч. ч. 1, 2 ст. 150 ЗК України землі історико-культурного призначення віднесено до особливо цінних земель. Вилучення такої категорії земель зі складу земель державної власності для ведення товарного сільськогосподарського призначення не передбачалось.

Судом встановлено, що курган №2, розташований в у 1 км на північ від с.Берізки, на державний облік прийнятий відповідно до розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації №507-р від 12 липня 2000 року, а отже відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України "Про охорону культурної спадщини" має статус археологічної пам`ятки(а.с.22-62).

При цьому, земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення в силу закону за фактом знаходження на ній пам`ятки культурної спадщини(постанова Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі №813/4701/16).

Отже, кургани та земельні ділянки, на яких вони розташовані, в силу закону можуть перебувати виключно у державній власності та не підлягають відчуженню.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі №557/303/21. Зокрема Суд зауважив, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на яких розташовані пам`ятки археології (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим. Розташування таких земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця. Відтак зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Проведеним 12 жовтня 2022 року оглядом місця події із залученням спеціаліста з геодезичних робіт, здійсненому в межах кримінального провадження №12022152290000011, встановлено, що курган №2 розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 4823980200:02:000:0249 на площі 0,0141 га(а.с.67-71).

Разом з тим, курган №2 та земельна ділянка площею 0,0141 га за розпорядженням Кривоозерської райдержадміністрації №599-р від 04 жовтня 2004 року(а.с.75) передані у приватну власність ОСОБА_1 у складі земельної ділянки з кадастровим номером 4823980200:02:000:0249, що підтверджується даними Державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 , згідно якого земельна ділянка площею 4,69 га, передана у приватну власність суцільним масивом без виокремлення на ній меж пам`ятки археології(а.с.76-77).

При цьому, Кривоозерська районна державна адміністрація, як орган, на який відповідно до ст.6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), покладено обов`язок щодо здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на території району, була належним чином обізнана про наявність охоронюваних законом пам`яток на території земельних ділянок, що надані згідно оспорюваного розпорядження, що підтверджується копією рішення Миколаївської обласної державної адміністрації №507-р від 12 липня 2000 року.

Внаслідок прийняття Кривоозерською райдержадміністрацією розпорядження №599-р від 04 жовтня 2004 року, пам`ятка археології, як неподільна нерухома річ із відповідною земельною ділянкою, вибула з власності держави.

Згідно з приписами ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Положеннями ч.1 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження Кривоозерської райдержадміністрації №599-р від 04 жовтня 2004 року в частині передачі ОСОБА_1 у приватну власність землі із розташованою на ній пам`яткою археології.

Крім того, встановлено, що відповідно до договору оренди землі №Д-32 від 18 серпня 2016 року ОСОБА_1 передала вказану земельну ділянку в оренду строком на 10 років ТОВ "Агротехінвестиційний союз"(а.с.81-75), що підтверджено даними вказаного договору та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право №18077760(а.с.79).

Положеннями ст.152 ЗК України визначено, що захист права особи на землю також здійснюється шляхом визнання правочину недійсним.

Вказаний державний акт видано на виконання розпорядження райдержадміністрації, та посвідчує право власності приватної особи на об`єкт культурної спадщини, що за законом не може їй належати, тому відповідно до положень ст.ст.203, 215 ЦК України, ст.152 ЗК України, суд визнає такий правочин недійсним.

Крім того, договір оренди землі №Д-32 від 18 серпня 2016 року з ТОВ "Агротехінвестиційний союз", також визнається недійсним, як укладений не уповноваженою особою.

Відповідно до положення ч.3 ст.26 Закону України "По державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Згідно зі ст.15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються відомості щодо цільового призначення земельної ділянки (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

Відповідно до ст.16 Закону України "Про Державний земельний кадастр2 земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер , який є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Частиною 10 ст.24 Закону передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Земельна ділянка з кадастровим номером 4823980200:02:000:0249 площею 4,69 га містить у своєму складі землі історико-культурного призначення з розташованою на них пам`яткою археології - курганом, - що не може належати приватним особам, в цій частині не відносяться до земель сільськогосподарського призначення, а тому така земельна ділянка не може існувати у встановлених межах.

Водночас, без скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки, землі історико-культурного призначення будуть рахуватися у її складі як землі сільськогосподарського призначення, а отже не зможуть бути проінвентаризовані як відповідний об`єкт культурної спадщини, можуть зазнавати руйнування та пошкодження внаслідок використання земельної ділянки з кадастровим номером 4823980200:02:000:0249 за цільовим призначенням.

Положеннями ст.ст.16, 25 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Також, у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки закривається і відповідна Поземельна книга.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача та вважає належним та ефективним способом захисту порушених інтересів держави є усунення перешкод власнику у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології та земельною ділянкою, на якій вона розташована, шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Кривоозерської районної державної адміністрації №599-р від 04 жовтня 2004 року, визнання недійсними Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК за №088789 від 15 жовтня 2004 року і договору оренди землі №Д-32 від 18 серпня 2016 року, скасування реєстрації землі у Державному земельному кадастрі та зобов`язання відповідачів повернути пам`ятку археології курган, із земельною ділянкою площею 0,0141 га з координатами: №1 відстань: 11,04м, координати: Х 5300905,082, Y 3379043,5820; №2 відстань: 3.85 м, координати: Х 5300916,0870, Y 3379042,6820; №3 відстань: 5,02 м, координати: Х 5300918,7750, Y 3379045,4370; №4 відстань: 6,49 м, координати: Х 5300918,1190, Y 3379050,4181; №5 відстань: 8,34 м, координати: Х 5300912,4210, Y 3379053,5350; №6 відстань: 6,81 м, координати: Х 5300904,1380, Y 3379052,57; №7 відстань: 3,96 м, координати: Х 5300902,0220, Y 3379046,1010, на якій цей об`єкт розташований, належному власнику - державі в особі Миколаївської облдержадміністрації.

Згідно положень ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави.

Згідно платіжного доручення №6 від 12 січня 2023 року, сума сплаченого судового збору за звернення до суду складає 13420 грн., у зв`язку з чим з Первомайської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 ,ТОВ "Агротехінвестиційний союз" необхідно стягнути в рівних частках вказаний судовий збір на користь Миколаївської обласної прокуратури.

Керуючись ст.ст.15, 16, 17, 76-80,89,141,244-246,263-265,280-282,355ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позовні вимоги Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Первомайської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехінвестиційний союз", третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління культури, національностей та релігій Миколаївської обласної державної адміністрації, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології - задовольнити.

Усунути перешкоди власнику - Миколаївській обласній державній адміністрації - у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології та земельною ділянкою, на якій вона розташована, шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Кривоозерської районної державної адміністрації №599-р від 04 жовтня 2004 року, в частині передачі у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 4,69 га, розташованої на території Берізківської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.

Усунути перешкоди власнику - Миколаївській обласній державній адміністрації - у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології та земельною ділянкою, на якій вона розташована, шляхом визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК №088789, виданого Кривоозерською райдержадміністрацією 19 жовтня 2004 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №0104001700368, яким посвідчено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 4,69 га, розташовану на території Берізківської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.

Усунути перешкоди власнику - Миколаївській обласній державній адміністрації - у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології та земельною ділянкою, на якій вона розташована, шляхом визнання недійсним договору оренди землі №Д-32 від 18 серпня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Агротехінвестиційний союз", про що 14 грудня 2016 року здійснено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №18077760.

Усунути перешкоди власнику - Миколаївській обласній державній адміністрації - у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології та земельною ділянкою, на якій вона розташована, шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4823980200:02:000:0249, площею 4,69 га, розташованої в межах території Кривоозерської селищної (колишньої Берізківської сільської) ради Первомайського району Миколаївської області.

Усунути перешкоди власнику - Миколаївській обласній державній адміністрації - у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології та земельною ділянкою, на якій вона розташована, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехінвестиційний союз" повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації пам`ятку археології - курган в с.Берізки та земельну ділянку, площею 0,0141 га, на якій розміщено такий об`єкт, що знаходяться на території Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, з наступними координатами: №1 відстань: 11,04м, координати: Х 5300905,082, Y 3379043,5820; №2 відстань: 3.85 м, координати: Х 5300916,0870, Y 3379042,6820; №3 відстань: 5,02 м, координати: Х 5300918,7750, Y 3379045,4370; №4 відстань: 6,49 м, координати: Х 5300918,1190, Y 3379050,4181; №5 відстань: 8,34 м, координати: Х 5300912,4210, Y 3379053,5350; №6 відстань: 6,81 м, координати: Х 5300904,1380, Y 3379052,57; №7 відстань: 3,96 м, координати: Х 5300902,0220, Y 3379046,1010.

Стягнути з Первомайської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , Товариства зобмеженою відповідальністю"Агротехінвестиційнийсоюз", на користь Миколаївської обласноїпрокуратури (ЄДРПОУ02910048,Банк ДКСУм.Києва,р/рUA748201720343150001000000340) в рівних частках судовий збір у розмірі 13420 грн..

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано - 30 травня 2023 року.

Суддя :