Ухвала

від 27.10.2023 по справі 523/3129/20

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/3129/20

Провадження №6/523/421/23

У Х В А Л А

"27" жовтня 2023 р. м. Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Мурманової І.М.

за участю секретаря судового засідання Бєлік Л.В.

заявника (відповідача) - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одеси заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2022 року у справі № 523/3129/20, -

ВСТАНОВИВ:

Від імені та в інтересах ОСОБА_1 адвокат Данилюк Андрій Борисович 18.10.2023 р. подав заяву про відстрочення виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2022 року у справі № 523/3129/20. Згідно поданої заяви представник просить у відповідності до ч. 5 ст. 435 ЦПК України відстрочити виконання судового рішення. Підставами для відстрочення виконання судового рішення представник зазначив, те, що ОСОБА_1 хворіє, є інвалідом ІІ групи по зору.

На підставі викладеного представник просить відстрочити виконання судового рішення до 17 червня 2024 року.

На адресу суду 26.10.2023 року (вх. № 31124) надійшли письмові заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення суду, згідно яких директор Одеського геріатричного будинку-інтернат Акімов В.М. зазначив, що заява не підлягає задоволенню, оскільки викладені заявником доводи необгрунтовані, ніяких доказів, що унеможливлюють виконання рішення суду ОСОБА_1 не надала.

В судовому засіданні ОСОБА_1 заяву власного представника підтримала в повному обсязі, додатково суду пояснила, що не може через стан здоров`я висилитись, оскільки приміщення куди її висиляють не відповідає характеристикам її стану здоров`я, кімната, яку їй запропонували знаходиться на 5 поверсі, наразі вона проживає на 2 поверсі. Просила заяву задовольнити. Також зазначила, що на рішення суду нею подано касаційну скаргу.

Представник позивача Одеського геріатричного будинку-інтернат Король Оксана Іванівна зазначила, що підтримує письмові заперечення на заяву, та пояснила, що відповідач відмовляється в добровільному порядку виконати рішення суду, посилається на стан здоров`я. Представник зазначила, що доводи викладені відповідачем у заяві не можна приймати до уваги, як такі, що мають суттєве значення при розгляді даної заяви щодо відстрочення виконання рішення суду, оскільки відповідач є інвалідом по зору з 2015 року. З наданих документів встановлено, що курс лікування відповідачем було пройдено на початку вересня 2023 року, у рекомендаціях протипоказань щодо не можливості виконати рішення суду з підстав неможливості пересуватися або самообслуговуватись не має. Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували обставини, що істотно ускладнюють виконання судового рішення. Додатково зазначила, та просила врахувати, що поведінка відповідача є неприпустимою, оскільки на неї часто надходять скарги від мешканців інтернату. Щодо подання касаційної скарги зазначила, що відповідач вже декілька разів подавала касаційну скаргу, однак, скарги були повернуті. Просила відмовити в задоволенні заяви в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, заявника, яка просила заяву задовольнити та відстрочити виконання рішення суду до 17.06.2024 року, представника стягувача, яка просила відмовити в задоволенні заяви, дослідивши заяву про відстрочення виконання рішення суду докази надані на підтвердження та спростування вимог заяви, суд дійшов висновку щодо відсутності підтавав задоволення заяви з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 09.12.2022 року позовні вимоги Одеського геріатричного будинку-інтернат до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Департамент соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та примусове виселення задоволено частково.

Виселено ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з Одеського геріатричного будинку-інтернат, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Паустовського, буд. 2 - в примусовому порядку з наданням іншого місця проживання в КУ «Обласний Центр соціально-психологічної допомоги», що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Красна, буд. 11.

Рішення суду набрало законної сили, представнику позивача видано виконавчі листи на виконання рішення суду.

Відповідно до вимог ст.435 ЦПК України:

1. За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

2. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

3. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

4. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

5. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

6. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

7. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Згідно ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції. («Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява 22774/93, 28.07.99, § 63; «Горнсбі проти Греції» від 19.03.97, § 40).

У справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини вказав, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати рішення суду, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

В пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» роз`яснено, що при вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їхзадоволення можливелише увиняткових випадках,які судвизначає виходячиз особливогохарактеру обставин,що ускладнюютьабо виключаютьвиконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Отже, відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Аналогічна правова позиція була наведена зокрема у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі № 2-54/08; провадження № 61-15140св18.

З даного приводу слід зазначити, що відповідач посилається на неможливість виконання судового рішення, що безпосередньо пов`язано зі станом здоров`я. На підтвердження вказаної обставини надала виписний епікриз станом на 2023 рік. За яким, останній рекомендовано ліки та протипоказана праця, що пов`язана з фізичним напруженням, наклоннним згинанням, перегрівом, струсами (а.с.6-7).

Разом з цим, суд погоджується з запереченнями представника стягувача, що даний доказ не може вважатись таким, що ускладнює виконання судового рішення. Так, судом встановлено, що відповідач з 2016 року є інвалідом по зору ІІ групи (а.с.8). Дані обставини відповідачем також зазначались і при розгляді справи при вирішення питання про виселення. А тому, посилання на неможливість виконання рішення суду за вказаними обставинами не є такими, що об`єктивно ускладнюють виконання рішення суду.

Крім іншого, судом враховуються документи надані представником стягувача щодо неможливості надання відстрочки виконання судового рішення через те, що відповідачка в силу свого характеру та грубого поводження з медичним персоналом та хворими не може далі залишатися в інтернаті, а саме: доповідна на ім`я директора ОГБІ лікаря щодо не виконання ОСОБА_1 розпоряджень медичного персоналу, висловлювання нецензурною лексикою тощо; доповідна записка медичної сестри згідно якої остання зазначила, що під час її чергування 09.01.2023 року ОСОБА_1 грубо розмовляє з іншими пацієнтами, своїми діями доводить їх до нервого збудження, ОСОБА_1 лається, каже, що до всіх відчуває ненависть, хоче, щоб всіх виселили, кидалась в бійку, даний конфлікт не є поодиноким випадком, ОСОБА_1 застосовує фізичну силу до підопічних; доповідна молодшої медичної сестри від 09.01.2023 року згідно якої ОСОБА_1 ображає підопічних, бажає всім смерті, погрожує фізичною розправою; доповідна підопічної ОСОБА_3 від 22.05.2023 року щодо конфлікту між нею та ОСОБА_1 , яка ображає підопічних; рапорт лікаря психіатра згідно якого останній повідомив, що ОСОБА_1 прийшла на прийом та повідомила, що її не лікують на неї нападають та її травлять; рапортом терапевта від 25.10.2023 року, згідно якого 07.10.2023 року ОСОБА_1 зірвала прийом хворих, не давала вести прийом хворих, кричала, погрожувала всіх звільнити з роботи; рапортом зав медичного відділення від 25.10.2023 року згідно якого 07.10.2023р. підопічна ОСОБА_1 в ординаторському відділенні влаштувала скандал, погрожувала звільненням, знецінюючи роботу зірвала прийом хворих; заява ОСОБА_4 згідно якої остання повідомила, що в неї відбулась конфліктна ситуація з ОСОБА_1 , яка криком доводила, що з нею не можна їздити в одному ліфті, плювалась, говорила гидкі слова та вилила обід на голову; листом підопічних щодо прийняття мір до ОСОБА_1 ; заява молодшої медичної сестри санітарки по догляду за підопічними від 12.10.2023 року згідно якої ОСОБА_1 конфліктує, поводиться неадекватно, ображає та не дає можливості працювати; заява від 25.10.2023 року про прийняття мір до підопічної ОСОБА_1 яка зриває заняття, не займається посилаючись на погане здоров`я, при цьому має задовільний стан здоров`я та має лише мету жити за рахунок інших; доповідна медичної сестри від 23.10.2023 року, згідно якої ОСОБА_1 наплювала в її кабінеті та намагалась усіляко вивести з душевної рівноваги; заявою від переселенців щодо прийняття мір до ОСОБА_1 яка поводиться не етично, конфліктує тощо; заявою від проживаючих на першому поверсі згідно якої хворі просять прийняти міри до ОСОБА_1 яка 3 роки не дає мешканцям нормально жити та в ніч з 12 на 13 листопада 2020 року здійснила шум, крики та виклики швидкої допомоги, не давала спати тощо.

З огляду на досліджені докази судом встановлено, що ОСОБА_1 конфліктна, провокує скандали, доводить мешканців інтернату до нервового стану, порушує порядок в закладі, зриває прийом хворих, погрожує, ображає людей, які змушені звертатись до керівництва закладу з заявами щодо прийняття мір до ОСОБА_1 , зазначені обставини спростовують доводи заявника, щодо стану її здоров`я.

Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс. Право на виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на досліджені докази, з урахуванням пояснень сторін наданих в судовому засіданні, заява відповідача щодо відстрочення рішення суду задоволенню не підлягає, доводи викладені заявником у заяві підтвердження не знайшли.

На підставі викладеного та керуючись, ст.ст. 258, 260, 435 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2022 року у справі № 523/3129/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її вручення. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана учасниками справи до Одеського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення (складення) має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: