Рішення

від 05.09.2023 по справі 160/13749/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2023 року Справа № 160/13749/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді:Царікової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/13749/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Фрут» (вул. Теплична, буд. 27А, смт Слобожанське, Дніпропетровська обл., 52005; ідентифікаційний код юридичної особи 40726027) до Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд 22, м. Дніпро, 49038; ідентифікаційний код юридичної особи 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

ВСТАНОВИВ:

19.06.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Фрут» до Дніпровської митниці, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці (код за ЄДРПОУ 43971371, адреса місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Ольги Княгині, буд 22) про коригування митної вартості товарів від 11.05.2023 №UA110130/2023/000085/1 та картку відмови Дніпровської митниці (код за ЄДРПОУ 43971371, адреса місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Ольги Княгині, буд 22) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.05.2023 №UA110130/2023/000223.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі зовнішньоекономічного контракту від 01.03.2023 №VACS22-23C317 Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Фрут» придбано у компанії «VISHAKA AGRI COLD STORAGE» (Індія) товар, а саме: виноград сушений INDIAN RAISINS (MALAYAR B) (ізюм), без додавання цукру та інших речовин, без будь-якої обробки, призначений для споживання. Родзинки індійські Malayar-B 2000 коробок по 10 кг. Вага нетто 20000 кг. Врожай 2023 року», країна походження Індія. Зазначений товар надійшов на адресу позивача та був заявлений до митного оформлення шляхом електронного декларування за ЕМД від 11.05.2023 №UA1101302023009165 (23UA110130009165U0). Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 Митного кодексу України (далі МК України). На підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару було надано ряд документів, що відображено безпосередньо у митній декларації. Втім, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості згідно вимог ч. 2 ст. 53 МК України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення містять розбіжності, та запропонував позивачу надати (за наявності) додаткові документи для підтвердження митної вартості товару. Проте, позивачем додаткових документів надано не було, оскільки всі документи, на підставі яких останнім визначалась митна вартість товару вже було надано митному органу разом з митною декларацією. За результатом розгляду поданих позивачем документів, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості від 11.05.2023 №UA110130/2023/000085/1, яким митну вартість скориговано у бік збільшення. Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.05.2023 №UA110130/2023/000223 відмовлено у митному оформленні товарів, з причин неможливості використання вибраного декларантом методу визначення митної вартості товару. Вважаючи останні протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з цим адміністративним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2023 відкрито провадження в адміністративній справі №160/13749/23 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

26.07.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №16401/23), в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що в документах, які надані позивачем до Дніпровської митниці разом з митною декларацією містились розбіжності, відсутні відомості на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, обраний метод визначення митної вартості товару не відповідав умовам глави 9 МК України, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч. 1 ст. 54 МК України та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості. Відповідач зазначив, що позивачем розбіжності не було усунуто. Відповідач вважає, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оспорюваних рішень діяв відповідно до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушував права та законні інтереси позивача, відтак, відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

31.07.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №65076/23), в якій останній заперечив проти тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити адміністративний позов повністю.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Фрут» (ідентифікаційний код юридичної особи 40726027) зареєстроване як юридична особа, запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №12031020000029515 від 08.08.2016, місцезнаходження: Україна, 52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, селище міського типу Слобожанське, вулиця Теплична, будинок 27-А.

Основний вид економічної діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Фрут» згідно КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Судом також встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Фрут» (далі за текстом ТОВ «Юнайтед Фрут», позивач, покупець) та компанією «VISHAKA AGRI COLD STORAGE» (Індія) (далі постачальник) укладено контракт №VACS22-23C317 від 01.03.2023 (далі Контракт).

Відповідно до п. 1.1 Контракту постачальник продає, а покупець купує продукцію, далі іменовану товар у номенклатурі, кількості та за цінами, зазначеними у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків, що є невід`ємною частиною цього контракту.

Згідно п. 3.1 Контракту постачання здійснюється на умовах Інкотермс 2010 та вказуються у додатках до цього Контракту.

На підставі п. 3.2 Контракту постачальник супроводжує вантаж наступними документами: коносамент, CMR тощо (оригінал); інвойс (оригінал); сертифікат походження (оригінал); пакувальний лист (оригінал); сертифікат якості (оригінал); фітосанітарний сертифікат (оригінал); санітарний сертифікат; фумігаційний сертифікат (оригінал).

Відповідно до п. 4.1 Контракту ціни за одиницю товару вказані у додатках, які є невід`ємною частиною цього контракту, і включають вартість тари, упаковки товару, всі витрати у порту завантаження та митні витрати.

Згідно п. 4.3 Контракту загальна сума договору становить 50000 (п`ятдесят тисяч) доларів.

За п. 4.4 Контракту порядок розрахунків за кожну партію товару, що поставляється за цим Контрактом, вказується в додатках до Контракту.

Згідно Додатку №1 від 01.03.2023 до контракту №VACS22-23C317 від 01.03.2023 сторони погодили поставку товару, а саме: родзинки індійського походження малаер клас В у кількості 20 тон за ціною по 810,00 доларів США за тону, загалом 16200,00 доларів США. Разом з тим, у Додатку №1 сторонами Контракту погоджено порядок оплати за товар: 20% передплата, 80% після відправки копій відвантажувальних документів; умови поставки: CIF Варна, Болгарія, потім Україна; відправку призначено на березень місяць 2023 року.

Інвойсом (invoice/рахунок-фактура) №VACS/2223/EXР166 від 12.03.2023 сторони погодили поставку товару: родзинки індійського походження Malayar-B у кількості 20 тон за ціною по 810,00 доларів США за тону, загалом 16200,00 доларів США.

Пакувальним листом (packing list) №VACS/2223/EXР166 від 12.03.2023 сторони погодили поставку товару: родзинки індійського походження Malayar-B у кількості 20 тон в упаковках по 10 кг, загальна вага нетто: 20 тон, загальна вага брутто 21,2 тон.

На виконання умов контракту №VACS22-23C317 від 01.03.2023 та інвойсу №VACS/2223/EXР166 від 12.03.2023 компанія «VISHAKA AGRI COLD STORAGE» (Індія) поставила ТОВ «Юнайтед Фрут» товар: родзинки індійського походження Malayar-B у кількості 20 тон на загальну суму 16200,00 доларів США.

Вартість товару позивачем сплачено на підставі кредитних переказів згідно банківських платіжних доручень за системою SWIFT: від 06.03.2023 передплата за товар у розмірі 3240 доларів США та від 17.04.2023 остаточна оплата за товар у розмірі 12960,00 доларів США.

Отриманий товар був задекларований ТОВ «Юнайтед Фрут» за електронною митною декларацією (ЕМД) №UA1101302023009165 (23UA110130009165U0) від 11.05.2023 до Дніпровської митниці (товар №1 у графі 31 ЕМД). Згідно декларації ціна товару вказана у розмірі 16200,00 доларів США.

На підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару позивачем було надано ряд документів, що відображено безпосередньо у митній декларації, а саме: сертифікат якості №ALR/VA/00216032023 від 16.03.2023; пакувальний лист VACS/2223/EXP166 від 12.03.2023; рахунок-фактура VACS/2223/EXP166 від 12.03.2023; коносамент MAEU225695272 від 18.03.2023; автотранспортна накладна №б/н від 05.05.2023; фітосанітарний сертифікат PSC160NA2023001673 від 12.03.2023; сертифікат про походження товару №63048 від 18.03.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару (платіжне доручення) від 06.03.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару (платіжне доручення) від 17.04.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2562 від 10.05.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару (заявка №ЄФ00000225 від 10.05.2023; страховий поліс №С001115892 від 18.03.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) (Специфікація №1) від 01.03.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларується та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких договорів №VACS/22-23/C317; договір про надання послуг митного брокера №БД-01082022 від 01.08.2022; договір (контракт) про перевезення №01102 від 01.11.2021; договір (контракт про перевезення № 0905221 від 09.05.2022; договір (контракт) про перевезення №ВО200423/5П від 20.04.2023; платіжне доручення від 10.05.2023; сертифікат здоров`я №EIA/MUM/M від 24.03.2023; сертифікат фумігації №EXP/NS від 13.03.2023; митна декларація №SB22130320231735 від 13.03.2023.

Проте, Дніпровською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2023/000085/1 від 11.05.2023, митну вартість скориговано на рівні товарів №1 1,2010 доларів США/кг, загальною вартістю 24020,00 доларів США (тобто з митної вартості товарів 19010,97 доларів США, розрахованої декларантом, останню збільшено на 5009,06 долари США).

Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2023/000223 за результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, ТОВ «Юнайтед Фрут» відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів, з причин неможливості використання обраного декларантом методу визначення митної вартості згідно п. 3 ч. 6 ст. 54 МК України.

Митний орган не визнав заявлену позивачем митну вартість товару, пояснюючи це тим, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п. 3 ст. 53 МК України), а саме:

1. Умовами специфікації №1 від 01.03.2023 до контракту від 11.03.2023 №VACS22-23C317 передбачено наступний графік оплати за товар: 20% передплата та 80% передплата після відправки відвантажувальних документів. До митного оформлення декларантом надано банківське платіжне доручення від 06.03.2023 б/н на суму 3240,00 дол. США; банківське платіжне доручення від 17.04.2023 б/н на суму 12960,00 дол. США. В графі «Призначення платежу» банківських платіжних доручень зазначено: «Передоплата за товари відповідно до контракту від 01.03.2023 №VACS/22-23/C317». Відповідно до п. 7 висновків постанови Пленуму ВАСУ від 13.03.2017 №2 «Про Довідку щодо Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж, не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару. Банківські платіжні доручення оформлені без дотримання вимог Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216. А саме: вищезазначені документи не містять підпис(и) (власноручний(і)/електронний(і)) відповідальної(их) особи (іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатися рахунком.

2. Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс-2010) поставка за терміном CIF означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення. За умовами терміну CIF на продавця покладається також обов`язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення. До складових митної вартості товару належать фактурна вартість товару, витрати на страхування, фрахт судна. На підставі вищенаведеного досліджено товаросупровідні документи, надані декларантом на підтвердження складових митної вартості, зокрема, витрат пов`язаних з доставкою вантажу. Згідно з ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Відповідно до наданої копії митної декларації країни відправлення від 13.03.2023 №SB22130320231735 оцінюваний товар відвантажено в порту Джавахарлал Неру (Індія) до порту призначення Варна (Болгарія). Здійснено розрахунок складових митної вартості товару від виробника, враховуючи курс індійської рупії до долара США. Ціна товару на FOB складає 14739,00 дол. США (1204913,25 інд. рупій), страхування 20,00 дол.США (1635,00 інд. рупій), фрахт 1441.00 дол. США (117802 інд. рупій). Разом з тим, наданим страховим полісом від 18.03.2023 №С001115892 заявлено розмір страхової премії у розмірі 704 інд. рупій. Окрім того, страховим полісом від 18.03.2023 №С001115892 заявлено про страхування товару до порту Констанца (Румунія). Вищезазначене суперечить відомостям у товаросупровідних документах та заявленому розміру страхування у копії митної декларації країни відправлення від 13.03.2023 №SB22130320231735.

3. Правилами заповнення декларації митної вартості (далі Правила), затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за №984/21296 встановлено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 33 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: 1) рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; 2) банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; 3) калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. В якості документа, що підтверджує розмір витрат на доставку товару від порту Варна до міста Дніпро, надано заявку від експедитора ТОВ «Єврофорвардінг» на організацію транспортування та експедицію вантажу від 10.05.2023 №ЄФ00000225, яка є частиною договору від 09.06.2022 №090520221. Разом з тим, відвантаження товару у порту Варна (Болгарія) на а/м НОМЕР_1 /BH2497XF здійснено перевізником ПП ОСОБА_1 відповідно до товаротранспортної накладної (CMR) 05.05.2023, тобто до укладення заявки від експедитора ТОВ «Єврофорвардінг» та ТОВ «Юнайтед Фрут» на організацію транспортування та експедицію вантажу від 10.05.2023 №ЄФ00000225, яка є частиною договору від 09.06.2022 №090520221. Договірні відносини з даним перевізником не підтверджено. Враховуючи те, що ставка на перевезення вантажу визначена пізніше, ніж здійснено перевезення, числові значення рахунку від 10.05.2022 №2562, не підтверджено.

Враховуючи вищевикладене, з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням частин 2-3 ст. 53 МК України, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 2) страхові документи, а також документи, шо містять відомості про вартість страхування; 3) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. На підставі ст. 254 МК України необхідно надати переклад товаросупровідних документів (митна декларація країни відправлення від 13.03.2023 №SB22130320231735, страховий поліс від 18.03.2023 №С001115892), складених іноземною мовою відповідно до вимог п. 2.5 розділу II Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за №1360/21672. Також, митницею повідомлено, що декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

У листі декларанта від 11.05.2023 б/н зазначено про те, що можливість надати додаткові документи у 10-денний термін відсутня, у зв`язку з чим, митний орган дійшов висновку, що зазначені митницею невідповідності не спростовуються документально.

На підставі п. 5 ст. 55 МК України в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості та за результатами розгляду наявних документів митницею здійснено контроль співставлення. Враховуючи положення ст. 61 МК України, при визначенні митної вартості товарів №1 неможливо було застосувати методи 2а) та 2б) згідно статей 59 і 60 Кодексу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (ст. 62, ст. 63 МК України) неможливо застосувати у зв`язку із відсутністю об`єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню. До товару №1 застосовано другорядний метод визначення митної вартості 2-r резервний метод та винесено відповідне рішення про коригування митної вартості товару. Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості ідентичного товару, за договором, укладеним з виробником товарів, імпортованого у максимально наближений час з оцінюваним товаром, оформленого за резервним методом визначення митної вартості на адресу цього ж імпортера: товару №1 за ЕМД від 23.02.2023 №UА110130/2023/3720 (товар №1) 1.2010 дол.США/кг. У відповідності до ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МК України в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України (п. 3.2 МК України); оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 МК України, рішення про коригування митної вартості (п. 3.4 МК України).

Митним органом роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме: необхідне подання нової митної декларації з митною вартістю товарів.

Позивач, не погодившись із вказаними вище рішеннями відповідача, звернувся до суду із позовом за захистом своїх прав.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 статті 7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України).

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 52 МК України у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

За приписами ч. 8 ст. 52 МК України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відповідно приписів ч. 1, ч. 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

З аналізу ч. 1 та ч. 2 ст. 53 МК України вбачається, що наведені норми Кодексу містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма закону кореспондує з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Зазначене вище також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, вказане узгоджується з проголошеними у ст. 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Відповідно до ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті.

Положеннями ст. 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 МК України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Зокрема, ч. 2 ст. 58 МК України та п. 1.14 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» №599 від 24.05.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296, передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частин 4, 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Приписами ст. 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формально-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 та ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 2 ст. 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що метод визначення митної вартості товару за ціною договору є основним. На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, що визначена за першим методом, митному органу необхідно надати відповідні документи. При цьому, застосування кожного наступного методу у їх послідовності можливе лише у разі обґрунтованої та об`єктивної неможливості застосування попереднього методу.

В ході перевірки правильності визначення митної вартості товарів, Дніпровська митниця дійшла висновку про неможливість застосування методу за ціною договору, оскільки в ході перевірки правильності визначення митної вартості товару виявлені невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару, ціни, що фактично сплачена.

Проте, суд вважає необґрунтованими висновки митного органу з огляду на таке.

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Суд враховує, що митний орган має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас, цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. І на підставі тих, що надані додатково з ініціативи декларанта чи на вимогу митного органу.

Разом з тим, суд зазначає таке.

Щодо того, що банківські платіжні доручення, надані позивачем до митного оформлення, не містять посилання на інвойс, а лише на контракт, суд зазначає наступне.

Дніпровська митниця посилається на те, що банківські платіжні доручення оформлені без дотримання вимог Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, оскільки останні не містять вказівки на рахунок - фактуру (інвойс) та підписів відповідальних осіб платника, які відповідно до законодавства України мають право розпоряджатися рахунком.

Проте, як вже було досліджено судом, відповідно до п. 4.4 Контракту порядок розрахунків за кожну партію товару, що поставляється за цим Контрактом, вказується в додатках до Контракту. Згідно Додатку №1 від 01.03.2023 до Контракту №VACS22-23C317 від 01.03.2023 сторони погодили поставку товару, а саме: родзинки індійського походження малаер клас В у кількості 20 тон за ціною по 810,00 доларів США за тону, загалом 16200,00 доларів США. Разом з тим, у Додатку №1 сторонами Контракту погоджено порядок оплати за товар: 20% передплата, 80% після відправки копій відвантажувальних документів; умови поставки: CIF Варна, Болгарія, потім Україна; відправку призначено на березень місяць 2023 року. Інвойсом (invoice/рахунок-фактура) №VACS/2223/EXР166 від 12.03.2023 сторони погодили поставку товару: родзинки індійського походження Malayar-B у кількості 20 тон за ціною по 810,00 доларів США за тону, загалом 16200,00 доларів США.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Частиною 7 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання.

Так, Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затверджена постановою Правління НБУ від 29.07.2022 №163 (далі Інструкція №163), у пункті 37 передбачає, що платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: 1) дату складання і номер; 2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; 3) найменування надавача платіжних послуг платника; 4) суму цифрами та словами; 5) призначення платежу; 6) підпис(и) платника; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача. Платник заповнює обов`язкові реквізити платіжної інструкції, оформленої у паперовій формі, від руки/із застосуванням технічних засобів або надавач платіжних послуг платника за згодою платника заповнює платіжну інструкцію із застосуванням технічних засобів. Правильність заповнення реквізитів платіжної інструкції надавачем платіжних послуг платника із застосуванням технічних засобів платник засвідчує власноручним/електронним підписом.

Проте, суд критично ставиться до зазначених вище доводів митниці та звертає увагу відповідача, що проведення платежу відбулось за допомогою Міжнародної міжбанківської системи передачі інформації та здійснення платежів (SWIFT), за межі території України та у валюті, відмінній від національної валюти України, на цей електронний розрахунковий документ накладались електронні підписи відповідних осіб, тоді як відповідні печатки та підписи на платіжному документі відповідно до Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, проставляються виключно у разі його подання не в електронному вигляді. У даному випадку, всі документи на підтвердження митної вартості, в тому числі платіжні доручення в іноземній валюті від 06.03.2023 та від 17.04.2023, подавались в електронній формі, а тому останні не містять відповідних печаток та підписів, а також інших відміток банку.

Суд наголошує на тому, що банківські платіжні доручення в іноземній валюті від 06.03.2023 на суму 3240,00 доларів США та від 17.04.2023 на суму 12960,00 доларів США є підтвердженням оплати за поставлені позивачу товари, містять посилання на зовнішньоекономічний контракт, дату операції, суму операції в іноземній валюті, найменування банку відправника і банку отримувача, розрахункові рахунки сторін, що повною мірою узгоджується з іншими документами, поданими до митного оформлення; суми, на які здійснювались платежі, відповідають умовам Додатку №1 від 01.03.2023 до Контракту №VACS22-23C317 від 01.03.2023, а саме: 20% (3240,00 доларів США) передплата, 80% (12960,00 доларів США) після відправки копій відвантажувальних документів.

Враховуючи викладене, платіжні доручення від 06.03.2023 на суму 3240,00 доларів США та від 17.04.2023 на суму 12960,00 доларів США містять усі обов`язкові реквізити, передбачені законодавством, а тому, є підтверджуючими документами, що посвідчують сплату за поставлений товар.

Разом з тим, суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач мав у платіжних дорученнях посилатись на інвойс, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що банком не проведено операцію за платіжним дорученням. До того ж, на митний орган не покладено обов`язок щодо перевірки правильності заповнення платіжних доручень.

Більш того, суд звертає увагу на те, що зазначені відповідачем зауваження жодним чином не вказують на наявність невідповідностей чи недоведеність якихось складових митної вартості товару, з огляду на що, такі зауваження митного органу не можуть бути підставою коригування митної вартості товару.

Отже, всупереч доводам митного органу, згадані платіжні доручення, надані позивачем, оформлені належним чином.

Щодо суперечностей відомостей товаросупровідних документів заявленому розміру страхування у копії митної декларації країни відправлення, суд зазначає таке.

Обрані позивачем умови поставки товару відповідно до Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів Інкотермс-2010 CIF Варна (Болгарія).

Згідно цієї умови поставки, продавець зобов`язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження, покупець зобов`язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження.

На продавця також покладається обов`язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати ушкодження товару під час перевезення.

Таким чином, саме продавець повинен забезпечити страхове покриття ризику втрати товару покупцем або пошкодження товару під час перевезення.

Відтак, страхування на ділянці від Варни (Болгарія) до місця прибуття в Україні, позивачем не здійснювалось. На підтвердження цього факту, позивачем було подано Довідку про транспортно-експедиційні витрати за вих. №ЄФ000002257 від 30.03.2023 до договору № 0905221, у якій вказано, що страхування вантажу не здійснювалось.

Що стосується посилання митниці на відсутність підтвердження відносин позивача з перевізником та числових значень рахунку від 10.05.2022 №2562, суд зазначає таке.

Пунктом 2.1 та підпунктами 2.1.1, 2.2.4. Договору №0905221 про транспортне-експедиторське обслуговування від 09.05.2022, наданого позивачем до митного оформлення разом з ЕМД, передбачено, що відповідно до цього договору експедитор зобов`язаний: за рахунок клієнта організовувати перевезення його вантажів на умовах, погоджених сторонами, а також надати інші послуги клієнтові за погодженням сторін, в тому числі, митне оформлення вантажу. При необхідності для виконання своїх зобов`язань за договором, укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та другими організаціями; доручити виконання цього договору третій особі

З аналізу викладеного вище слідує, що позивач не повинен надавати підтвердження договірних відносин з перевізником ПП ОСОБА_1 , оскільки експедитор ТОВ «Єврофорвардінг» має право залучати до виконання договору №0905221 про транспортне-експедиторське обслуговування від 09.05.2022 третіх осіб, зокрема транспортні компанії.

Разом з тим, судом встановлено, що довідкою ТОВ «Єврофорвардінг» №ЄФ000002257 від 30.03.2023 до договору №0905221 встановлено загальну вартість транспортно-експедиційних послуг у розмірі 141712,00 грн, а відповідно до товарно-транспортної накладної (СМR) від 05.05.2023 відвантаження товару було здійснено 05.05.2023 перевізником ПП ОСОБА_1 , з яким у ТОВ «Єврофорвардінг» є договірні відносини з приводу виконання договору №0905221 про транспортне-експедиторське обслуговування від 09.05.2022.

Відтак, посилання відповідача на відсутність договірних відносин позивача з перевізником є помилковими, оскільки договором №0905221 про транспортно-експедиторське обслуговування від 09.05.2022 передбачено, що експедитор має право укладати від свого імені договори з транспортними організаціями та доручати виконання цього договору третій особі, в даному випадку TOB «Єврофорвардінг» доручило виконання цього договору, зокрема, здійснення перевезення ПП ОСОБА_1 .

Суд звертає увагу на те, що за приписами ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» до виконання зобов`язань за договором транспортного експедирування експедитором можуть залучатись інші особи, у відносинах з якими експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Оскільки відповідно до умов договору №0905221 про транспортно-експедиторське обслуговування від 09.05.2022 TOB «Єврофорвардінг» наділено повноваженнями залучати до виконання договору третіх осіб, то залучення ПП ОСОБА_1 , на думку суду, не ставить під сумнів заявлену позивачем вартість транспортування товару.

Крім того, митним законодавством не визначено вид доказів, якими декларант повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом підтвердження розміру витрат на перевезення імпортованих товарів і суд не встановив жодних суперечностей в наданих позивачем документах на підтвердження транспортних витрат.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 07.05.2020 у справі №400/2922/18.

Отже, подані декларантом документи підтверджують відносини щодо транспортування товарів, а згідно ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Щодо твердження відповідача про ненадання позивачем перекладу на українську мову поданих документів, суд зазначає таке.

Статтею 254 МК України визначено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Отже, вказаною статтею чітко передбачено, що митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Відтак, у разі складення документа, що подається до митного оформлення, або офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, митний орган не вправі вимагати від декларанта перекладу такого документа українською мовою.

Сама по собі форма засвідчення (оформлення) перекладу не змінює числових (вартісних та кількісних) показників перекладеного з англійської на українську мову документу і, як наслідок, не може вплинути на митну вартість імпортованого товару.

Такої вимоги митним органам не здійснено та вказана обставина жодним чином не стосується митної вартості товарів та не могла слугувати підставою для прийняття оспорюваного рішення.

Суд наголошує на тому, що позивачем був наданий відповідачеві інвойс, який відповідно до чинного законодавства є первинним документом бухгалтерського обліку, є достатнім для ідентифікації товару.

Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.

За таких підстав та враховуючи, що вказані вище твердження відповідача спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а будь-яких доведених підстав для коригування митної вартості товару оспорюване рішення не містить, суд дійшов висновку, що подані декларантом документи, в даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така позиція суду узгоджується із обов`язковою для врахування практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема у постанові від 04.04.2018 у справі № 826/27058/15 (№К/9901/35148/18).

Судом встановлено, що в рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, на наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.

Більш того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі чого, контролюючий орган розпочав процедуру консультацій.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 29.05.2012 у справі №21-91а12 та від 31.03.2015 у справі №21-127а15.

Виходячи з наведеного в сукупності, суд дійшов висновку про те, що надані ТОВ «Юнайтед Фрут» разом митною деларацією документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, відтак, у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

Судом відхиляються посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

У рішенні про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000085/1 від 11.05.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.05.2023 № UA110130/2023/000223 не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню судом.

Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги викладене, оспорюване в межах розгляду даної справи рішення не може вважатись таким, що прийнято з урахуванням критеріїв, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд доходить до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 72-77, 90, 94, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Фрут» (вул. Теплична, буд. 27А, смт Слобожанське, Дніпропетровська обл., 52005; ідентифікаційний код юридичної особи 40726027) до Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд 22, м. Дніпро, 49038; ідентифікаційний код юридичної особи 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 11.05.2023 №UA110130/2023/000085/1.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.05.2023 №UA110130/2023/000223.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд 22, м. Дніпро, 49038; ідентифікаційний код юридичної особи 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Фрут» (вул. Теплична, буд. 27А, смт Слобожанське, Дніпропетровська обл., 52005; ідентифікаційний код юридичної особи 40726027) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 05.09.2023.

Суддя О.В. Царікова