Постанова

від 26.10.2023 по справі 320/1283/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/1283/23 Головуючий у І інстанції - Василенко Г.Ю.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Костюк Л.О., Оксененка О.М.,

при секретарі: Височанській Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, в якій просив:

- зобов`язати Відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, відкрити дисциплінарне провадження на прокурора Окружного прокуратури міста Суми ОСОБА_2 за дисциплінарною скаргою ОСОБА_1 від 24.10.2022 на прокурора Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_2

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що він звернувся до Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження зі скаргою про вчинення дисциплінарного проступку прокурором ОСОБА_2 .

У скарзі Позивач зазначив, що прокурор ОСОБА_2 був у змові зі слідчою поліції ОСОБА_3 з метою залишення злочинця на свободі шляхом незаконного закриття кримінального провадження № 12021205520000366.

Для цього прокурор ОСОБА_2 18 травня 2022 року визнав законною постанову слідчого від 06 березня 2022 року про закриття цього кримінального провадження.

Надалі ця постанова ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду міста Суми Князева В.Б. від 03 червня 2022 року у справі № 592/3181/22 визнана незаконною та скасована.

Проте, прокурор ОСОБА_2 свою постанову про відмову в погодженні про підозру конкретній особі від 29 вересня 2022 року не скасував, клопотання прокурору вищого рівня про скасування цієї постанови не подав, про підозру цій особі не повідомив.

Відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження рішенням від 02 листопада 2022 року № 623дс-22 відмовив у відкритті дисциплінарного провадження стосовно прокурора окружної прокуратури міста Суми Сумської області ОСОБА_2 на підставі ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 45, п. 1 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про прокуратуру», оскільки в дисциплінарній скарзі відсутні конкретні відомості про наявність в діях зазначеного прокурора ознак дисциплінарного проступку.

Вважаючи, що Відповідачем протиправно відмовлено у відкритті дисциплінарного провадження, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року закрито провадження в адміністративній справі № 320/1283/23 за позовом ОСОБА_1 до Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження про зобов`язання вчинити певні дії.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким зобов`язати Київський окружний адміністративний суд відкрити провадження у вказаній справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з ухвалою суду першої інстанції, та посилається на порушення останнім норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Апеляційна скарга зокрема мотивована тим, що Позивач є учасником публічно-правових відносин, оскільки він звернувся з дисциплінарною скаргою до Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, а також є стороною публічно-правового спору, який виник у зв`язку з відмовою Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, відкрити дисциплінарне провадження за його дисциплінарною скаргою, а тому Позивач має повне право оскаржувати в суді відмову члена Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, у відкритті дисциплінарного провадження за дисциплінарною скаргою Заявника.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року здійснено заміну Відповідача у порядку процесуального правонаступництва з Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження (код ЄДРПОУ 41356563) на Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів (код ЄДРПОУ 41356563).

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Закриваючи провадження у даній адміністративній справі суд першої інстанції виходив з того, що обраний Позивачем спосіб захисту, як оскарження рішення Відповідача про відмову у відкритті дисциплінарного провадження стосовно прокурора, який, на думку Позивача, порушив вимоги КПК України, жодним чином позитивно не вплине на хід розслідування і не відновить його прав, як учасника кримінального провадження. Крім того, саме рішення Відповідача за результатами розгляду дисциплінарної скарги, хоч його і прийнято у зв`язку з дисциплінарною скаргою Позивача, не створює для Скаржника жодних юридичних прав та/чи обов`язків, а з огляду на завдання дисциплінарного провадження і правовий статус Відповідача у цих правовідносинах, рішення цього органу й не може порушувати особистих прав та/або інтересів Заявника.

На підставі вищевикладеного суд першої інстанції вважав за необхідне закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки цю справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Водночас поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства», слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, а тому неможливо зазначити суд, до юрисдикції якого мав би належати розгляд цієї справи.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Згідно з частиною 3 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 КАС є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

За змістом Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». У цьому ж Рішенні зазначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але й вимагає, щоб порушення, про яке стверджує Позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Як убачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 реалізував своє право на звернення до Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, подавши скаргу щодо дій прокурора Окружного прокуратури міста Суми ОСОБА_2 , який, на його переконання, вчинив дисциплінарний проступок.

Порядок та підстави здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурора врегульовано Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).

Відповідно до статті 44 Закону № 1697-VII Дисциплінарне провадження здійснюється відповідним органом.

Згідно з частиною 1 статті 45 Закону № 1697-VII Дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

Рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.

Частиною другою статті 45 Закону № 1697-VII встановлено, що право на звернення до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Рекомендований зразок дисциплінарної скарги розміщується на вебсайті Офісу Генерального прокурора.

Процедура розгляду дисциплінарної скарги відповідно до Закону № 1697-VII передбачає: 1) відкриття дисциплінарного провадження; 2) проведення перевірки дисциплінарної скарги; 3) розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора; 4) прийняття рішення про наявність підстав для відсторонення прокурора; 5) оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження; 6) застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.

Цим Законом визначено також і правові підстави для відкриття або відмови у відкритті дисциплінарного провадження.

Так, відповідно до частини 1 статті 46 Закону № 1697-VII секретаріат відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, у день надходження дисциплінарної скарги реєструє її та за допомогою автоматизованої системи визначає члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, для вирішення питання щодо відкриття дисциплінарного провадження.

Підстави для відмови у відкритті дисциплінарного провадження передбачено у частині другій статті 46 цього Закону.

Так, відповідно до пункту 1 частини другої статті 46 Закону № 1697-VII член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, своїм вмотивованим рішенням відмовляє у відкритті дисциплінарного провадження, якщо дисциплінарна скарга не містить конкретних відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора.

Згідно з частиною 1 статті 50 Закону № 1697-VII прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.

Відповідно до пункту 148 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, прийнятого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (далі - Положення), зі змінами, прийнятими Всеукраїнською конференцією прокурорів 21 грудня 2018 року, прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі вказав, що оскарженню, зокрема у судовому порядку, підлягають ті рішення Комісії, які прийняті за результатами дисциплінарного провадження, і право на таке оскарження має прокурор як суб`єкт цього дисциплінарного провадження. Особи ж, незгодні з прийнятим у визначеному Законом № 1697-VII і Положенням порядку рішенням Комісії за дисциплінарною скаргою, не є суб`єктами дисциплінарного провадження і за цим Законом не наділені правом на оскарження рішень Комісії за його результатами.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що згідно з пунктом 149 Положення оскарження рішення до суду, розгляд адміністративного позову щодо оскарження рішення Комісії здійснюється в порядку, визначеному процесуальним законом.

Відповідно до п. 152 Положення у разі визнання судом рішення Комісії протиправним та його скасування із зобов`язанням вчинити певні дії щодо повторного розгляду Комісія в порядку, встановленому Законом, невідкладно здійснює такий розгляд.

З наведеного вище правового регулювання вбачається, що оскарженню, зокрема у судовому порядку, підлягають всі рішення, які прийняті Комісією.

Крім того, всеукраїнською конференцією прокурорів 28 лютого 2023 року внесено зміни до вищевказаного положення, зокрема і до Розділу V «Оскарження рішень відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження».

Так, пунктом 130 Розділу V Положення передбачено, що рішення, дії або бездіяльність органу можуть бути оскаржені до суду у випадках і порядку, встановлених законом.

Також, згідно з пунктом 132 Розділу V Положення, зокрема у разі скасування рішення про відмову у відкритті дисциплінарного провадження дисциплінарна скарга підлягає повторному розподілу.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що Позивач є учасником публічно-правових відносин, оскільки він звернувся з дисциплінарною скаргою до Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, а також є стороною публічно-правового спору, який виник у зв`язку з відмовою Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, відкрити дисциплінарне провадження за його дисциплінарною скаргою, а тому Позивач має право оскаржувати в суді відмову Відповідача у відкритті дисциплінарного провадження за дисциплінарною скаргою Заявника.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у даній адміністративній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян; 8-1) заборону політичної партії та передачу майна, коштів та інших активів політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, в якому просив зобов`язати Відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження відкрити дисциплінарне провадження на прокурора Окружного прокуратури міста Суми ОСОБА_2 за його дисциплінарною скаргою від 24.10.2022 на прокурора Окружного прокуратури міста Суми ОСОБА_2

Колегія суддів звертає увагу, що передумовою застосування заявленого Позивачем способу захисту прав є визнання протиправним рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, зміст позовних вимог, наведених в позовній заяві, не відповідає способу захисту, закріпленого статтею 5 КАС України.

Проте, можливість вирішення питання про те, чи порушені охоронювані законом права та/або інтереси Позивача необхідно здійснювати після дослідження обставин справи на стадії судового розгляду справи по суті, а не на стадії відкриття провадження у справі.

Крім того, КАС України визначено право Позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви.

Відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 зазначено, що у провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа № 320/1927/23 за тотожним позовом ОСОБА_4 (про зобов`язання відкрити дисциплінарне провадження стосовно прокурора Окружної прокуратури міста Суми Сумської області ОСОБА_2 за його дисциплінарною скаргою від 24 жовтня 2022 року) за винятком, того що Відповідачем у зазначеній справі є член Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження ОСОБА_5 , у зв`язку з чим Київський окружний адміністративний суд дійшов законного висновку, що провадження в даній адміністративній справі № 320/1283/23 необхідно закрити.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції закрив провадження у даній адміністративній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а не з інших підстав.

Крім того, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року у справі № 320/1927/23 за позовом ОСОБА_1 до Члена Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження ОСОБА_5 про зобов`язання вчинити певні дії, зокрема позовну заяву залишено без руху.

Таким чином, провадження в зазначеній адміністративній справі № 320/1927/23 не відкрито.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про закриття провадження у даній адміністративній справі.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким зобов`язати Київський окружний адміністративний суд відкрити провадження у вказаній справі.

Проте, згідно з частиною 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За сукупністю наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до положень ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що допущені порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, та є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року - скасувати, а справу направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Л.О. Костюк

О.М. Оксененко

Повний текст складено 26.10.2023 року.