Постанова

від 19.10.2023 по справі 499/571/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/7609/23

Справа № 499/571/23

Головуючий у першій інстанції Кравчук О.О.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2023 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 499/571/23

Номер провадження: 22-ц/813/7609/23

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя доповідач),

- суддів Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Зєйналової А.Ф.к.,

учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 ,

- відповідач ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, за апеляційною скаргою адвоката Племениченка Геннадія Вячеславовича, діючого від імені ОСОБА_1 , на ухвалу Іванівського районного суду Одеської області, постановлену у складі судді Кравчука О.О. о 14 годині 56 хвилині 14 серпня 2023 року про закриття провадження у справі, повний текст ухвали складений 22 серпня 2023 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить визнати за ним частину прав засновника на складений капітал, на майно Селянського (фермерського) господарства «Діоніс», в порядку спадкування після смерті його батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що він є рідними сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 є - син ОСОБА_1 та - донька ОСОБА_2 ..

Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 12 серпня 2020 року було задоволено заяву ОСОБА_2 та встановлено факт прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_3 ..

Відповідно до копії заповіту, померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 заповідав належні йому земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках.

Відповідно до правовстановлюючих документів, померлий ОСОБА_3 був засновником СФГ «Діоніс» та його керівником. Після його смерті утриманням майна померлого, у тому числі керівництвом СФГ «Діоніс» займаються сторони. Усі оригінали документів знаходяться у них.

В той же час, листом №258-02-31 від 06.04.2023 року державним нотаріусом Другої Тростянецької державної нотаріальної контори було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину - частку у СФГ «Діоніс» та на земельні ділянки.

Короткий зміст ухвали суду та мотивування його висновків

Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 14 серпня 2023 року закрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що наявне судове рішення, яке набрало законної сили з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Сторони, предмети та підстави позовів у справі №499/626/21 та справі №499/571/23 є тотожними. Відмінність полягає лише у тому, що до позову у даній справі №499/571/23 долучений новий доказ (а. с. 162 - 165).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Племениченко Г.В., діючий від імені ОСОБА_1 , просить скасувати ухвалу Іванівського районного суду Одеської області від 14 серпня 2023 року. Направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала постановлена при невідповідності висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо тотожності сторін, предметів та підстав позовів у справах №499/626/21 та №499/571/23 (а. с. 171 - 174).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.09.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Племениченка Геннадія Вячеславовича, діючого від імені ОСОБА_1 , на ухвалу Іванівського районного суду Одеської області від 14 серпня 2023 року про закриття провадження (а. с. 184 - 184 зворотна сторона).

19.09.2023 року від адвоката Розенбойма Ю.О., діючого від імені ОСОБА_2 , надійшла заява про визнання апеляційної скарги.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.10.2023 року закінчено підготовку справи до розгляду, справу призначено до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду (а. с. 194).

У судовому засіданні адвокат Племениченко Г.В., діючий від імені ОСОБА_1 , підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін,а неможливістьвирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Племениченка Г.В., діючого від імені ОСОБА_1 , підлягає задоволенню.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 3 частини 1 статті 255 ЦПК).

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення, а підстава обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до висновку Верховного Суду, зробленого у постанові від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

У постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року в справі № 146/318/20 (провадження № 61-11374св20) зроблено висновок, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Відповідно до вказаного необхідна наявність водночас трьох складових: тотожних сторін спору; тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Зазначена процесуальна норма права направлена на виключення випадків одночасного розгляду декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав.

Закриття провадження у справі в цьому разі можливе лише за умови, що позов за яким ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним з позовом, який розглядається.

Адже, вказана підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав, зокрема залишати позов без розгляду.

Підстава позову це фактичні обставини (юридичні факти), на яких ґрунтується вимога позивача, та з наявністю або відсутністю яких закон пов`язує виникнення чи припинення матеріально-правових відносин між сторонами.

Предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення.

Сторони особи (фізичні, юридичні), які набувають із пред`явленням позову певного процесуального статусу, зокрема позивач особа яка звертається до суду з метою поновлення свого порушеного права, встановлення та визнання права, відповідач особа, яка, зокрема зазначене право не визнає.

Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає розгляду таких позовів.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2018 року, в справі № 372/2230/17-ц, від 12.04.2023 року у справі №2027/2916/2012.

Судом встановлено, що в провадженні Іванівського районного суду Одеської області перебувала цивільна справа №499/626/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання за позивачем 1/2 частини прав засновника на складений капітал, на майно Селянського (Фермерського) господарства «Діоніс» (далі - СФГ «Діоніс») в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його батька - ОСОБА_3 , зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування.

Рішенням Іванівський районний суд Одеської області в рішенні від 18 січня 2022 року (справа №499/626/210 було відмовлено у задоволенні первісного та зустрічного позовів. Судом зазначено, що позивач вправі звернутися до суду з вимогами про визнання права власності на спадкове майно лише після отримання відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину. Враховуючи те, що сторонами не надано суду жодних доказів відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, обраний сторонами спосіб захисту у вигляді визнання права власності на спадкове майно не підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Одеським апеляційним судом у постанові від 06 березня 2023 року у справі №499/626/21 змінено мотиви відмови у задоволенні позову. Зазначено, що предметом спору у цій справі є - визнання в порядку спадкування за законом прав засновника СФГ «Діоніс». Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 12 серпня 2020 року у справі №499/134/20 заяву ОСОБА_2 , зацікавлена особа - ОСОБА_1 , про встановлення факту прийняття спадщини задоволено. Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті свого батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказане рішення суду є чинним та ніким не оскарженим. Майно фермерського господарства належить йому на праві власності (частина перша статті 20 Закону України «Про фермерське господарство»). Фермерське господарство, як цілісний майновий комплекс, включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання (частина перша статті 22 цього Закону). Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону (частина перша статті 23 того ж Закону). У випадку смерті засновника (члена) селянського (фермерського) господарства його спадкоємці мають право на спадкування цього господарства (прав засновника, члена). За наявності у фермерського господарства статутного (складеного) капіталу з розподілом часток між його засновником та членами, спадкоємці засновника (члена) фермерського господарства спадкують відповідні права засновника (члена), якому належала відповідна частка у статутному (складеному) капіталі. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №179/1043/16-ц. Встановлено, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті свого батька - ОСОБА_3 , що виключає вирішення питання щодо визнання за нею та ОСОБА_3 в порядку спадкування прав засновника Селянського (фермерського) господарства «Діоніс» як таке, що вже вирішено.

Предметом позову у даній справі є визнання права на частину прав засновника на складений капітал, на майно Селянського (фермерського) господарства «Діоніс», в порядку спадкування після смерті батька позивача - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є тотожним предмету позову у справі №499/626/21 визнання за позивачем 1/2 частини прав засновника на складений капітал на майно Селянського (Фермерського) господарства «Діоніс» в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його батька ОСОБА_3 .

Суб`єктний склад сторін у вказаних справах також є тотожним: - позивач - ОСОБА_3 ; - відповідач - ОСОБА_2 ..

Разом з тим, серед підстав позову у даній справі, що переглядається, є, зокрема постанова нотаріуса від 06.04.2023 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Що є відміною від підстав позову у справі №499/626/21.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд зазначає, що судові справи №499/571/23 та №499/626/21 не є тотожними, оскільки у зазначених справах різні підстави позовів.

Тому суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про закриття провадження у справі.

Висновки зарезультатами розглядуапеляційної скарги,з посиланнямна нормиправа,якими керувавсясуд апеляційноїінстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Племениченка Геннадія Вячеславовича, діючого від імені ОСОБА_1 , є доведеними, а тому вона підлягає задоволенню.

Слід такожзазначити,що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до частини 1 статті 379 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції

За вищевикладенихобставин колегіясуддів вважає,що ухваласуду першоїінстанції прозакриття провадженняу справіпідлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції (Іванівського районного суду Одеської області).

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з п. 15 ч. 1 ст. 353, п. 2 ч. 1 ст. 389 ЦПК України ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі після її перегляду в апеляційному порядку може бути оскаржена в касаційному порядку.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 389, 390, ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Племениченка Геннадія Вячеславовича, діючого від імені ОСОБА_1 , задовольнити.

Ухвалу Іванівського районного суду Одеської області року від 14 серпня 2023 року про закриття провадження у справі скасувати.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування -направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 30 жовтня 2023 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе