Рішення

від 17.09.2024 по справі 499/571/23

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/571/23

Провадження № 2/499/82/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 вересня 2024 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді Тимчука Р.М. за участю секретаря судового засідання Чумаченко А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Іванівка Березівського району Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ним 12 частину прав засновника на складений капітал на майно Селянського (фермерського) господарства «Діоніс», в порядку спадкування після смерті його батька - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 . Спадкоємцями після смерті останнього є син - ОСОБА_1 та донька - ОСОБА_2 , яка змінила прізвище на - « ОСОБА_6 » з - « ОСОБА_7 ».

На момент смерті ОСОБА_5 з ним за одною адресою проживала його дружина - ОСОБА_8 , відповідно до довідки № 141 від 08.04.2020 року, яка видана Торканівської сільською радою Тростянецького району Вінницької області.

ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті була відкрита спадкова справа № 419/06р Тростянецького державною нотаріальною конторою. Спадкоємцями останньої є - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

В той же час, відповідно до постанови нотаріуса від 06.04.2023 року державним нотаріусом Тростянецької державної нотаріальної контори було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Ухвалою суду від 13 червня 2023 року було відкрито провадження у справі.

Позивач до суду не з`явився однак, через представника на адресу суду була надіслана заява про розгляд справи без участі представника позивача. Позовну заяву вони підтримували та просили задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 через представника на адресу суду надіслала заяву про розгляд справи без участі представника позивача. Позовну заяву вони підтримували та просили задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 була належним чином повідомлена про дату та час судового засідання, однак до суду не з`явилася, відзив не подала. Про причини неявки суд не повідомила.

Відповідач ОСОБА_4 була належним чином повідомлена про дату та час судового засідання, однак до суду не з`явилася, відзив не подала. Про причини неявки суд не повідомила.

Суд, визнає неявку відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з неповажних причин.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, викладені у відповідних заявах по суті справи, а також надані у судових засіданнях, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 09.12.1957 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 18.04.2003 року, який виданий Торканівською сільською радою Тростянецького району Вінницької області.

Спадкоємцями після смерті є:

1. син ОСОБА_1 (позивач), що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 09.12.1957 року та

2. донька ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 від 27.01.1964 року та свідоцтвом про шлюб НОМЕР_4 від 06.11.1982 року, яким було змінено прізвище на « ОСОБА_6 » з « ОСОБА_7 ».

На момент смерті ОСОБА_5 з ним за одною адресою проживала його дружина - ОСОБА_8 , відповідно до довідки No 141 від 08.04.2020 року, яка видана Торканівської сільською радою Тростянецького району Вінницької області.

ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті була відкрита спадкова справа No 419/06р Тростянецького державною нотаріальною конторою. Спадкоємцями останньої є - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

За життя ОСОБА_8 відповідно до заповіту, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Торканівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області від 26.12.2005 року за реєстровим номером 126, заповіла своє конкретно визначене майно, а саме - житловий будинок з усіма надвірними будівлями - ОСОБА_3 , та грошовий вклад на рахунку 91511729500 ОСОБА_4 .

Таким чином після смерті ОСОБА_8 , є два спадкоємці за заповітом, які прийняли спадщину після її смерті подавши до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Однак, матеріали спадкової справи після смерті ОСОБА_8 не містять будь-які документи чи докази, які б стверджували, що спадкоємці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають будь-який кровний зв`язок з померлою. Тому з огляду на вказане, матеріали справи не містять доказів, що останні є спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_8 .

Відповідні обставини також були встановлені в Постанові Одеського апеляційного суду по справі 499/1097/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно, яким позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно було задоволено та визнано за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) 1/3 частину прав засновника на складений капітал на майно Селянського (фермерського) господарства «Діоніс» (код ЄДРПОУ 23873883, яке зареєстровано за адресою: Україна, 67200, Одеська область, Іванівський р-н, с. Верхній Куяльник, вул. Садова, будинок 3) в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

12.08.2020 року рішенням Іванівського районного суду Одеської області по справі № 499/134/20 заява ОСОБА_2 була задоволена та встановлений факт прийняття нею спадщини після смерті свого батька ОСОБА_5 . Дане рішення набрало законної сили та не було оскаржено в апеляційному порядку.

Відповідно до заповіту від 16.12.1999 року, який зареєстрований за номером 2066 та посвідчений державним нотаріусом Іванівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_5 заповідав на випадок своєї смерті все своє майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . В заповіті перераховано наступне майно: земельна ділянка розміром 44,79 га, яка розташована на території Калинівської сільської ради народних депутатів Іванівського району Одеської області та яка належить заповідачу відповідно до державного акту серії ОД № 09-033 та земельну ділянку розміром 6 га, яка розташована на території Бузинівської сільської ради народних депутатів Іванівського району Одеської області, яка належить заповідачу на підставі державного акту серії ОД 09-032.

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею Серії ОД 09-033 ОСОБА_5 отримав земельну ділянку площею 44,79 га на території Калинівської сільської ради народних депутатів Іванівського району Одеської області для ведення селянського (фермерського) господарства.

Також, згідно з державним актом на право постійного користування землею Серії ОД 09-032 від 29.12.1993 року ОСОБА_5 отримав земельну ділянку площею 6 га на території Бузинівської сільської ради народних депутатів Іванівського району Одеської області для ведення селянського (фермерського) господарства.

Після отримання відповідних державних актів, реалізуючи положення Закону України «Про фермерське господарство», який діяв на час видачі державних актів, ОСОБА_5 03.07.1996 року зареєстрував в установленому законом порядку селянське (фермерське) господарство «Діоніс», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію № НОМЕР_6 та свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності юридичної особи від 14.03.1994 року (дата внесення до реєстру 03.07.1996 рік) щодо реєстрації СФГ «Діоніс».

Також, відповідні відомості щодо реєстрації були включені до єдиного державного реєстру підприємств та організацій за № 23873883, що підтверджується довідкою Одеського обласного управління статистики від 07.04.1997 року.

Керівником СФГ «Діоніс» був визначений сам засновник ОСОБА_5 .

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство», який діяв на час видачі державних актів, земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

З аналізу положень статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 973-IV слід дійти висновку про те, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство має бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Аналогічні правові позиції викладені в: Постанові ВП ВС від 11.12.2019 по справі № 628/775/18, Постанові ВП ВС від 13.11.2019 по справі № 628/773/18, Постанові ВП ВС від 16.10.2019 по справі № 365/65/16-ц; Постанові ВП ВС від 20.03.2019 по справі № 615/2197/15-ц та Постанові ВП ВС від 23.06.2020 по справі № 179/1043/16-ц.

Таким чином, у зв`язку з реєстрацією СФГ «Діоніс» обов`язки землекористувача здійснював не особисто ОСОБА_5 , а юридична особа Селянське (фермерське) господарство «Діоніс».

Після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , утриманням майна померлого, в тому числі земельних ділянок та СФГ «Діоніс» займається його син ОСОБА_1 та його донька ОСОБА_2 .

Вони разом фактично здійснюють керівництво СФГ «Діоніс», оброблюють земельні ділянки, які належали померлому, сплачують податки та виконують інші дії з метою утримання майна свого батька з моменту смерті 18.04.2003 року до теперішнього часу.

Відповідні обставини, в тому числі, підтверджуються довідкою про відсутність заборгованості з податків та зборів № 850/17-01 від 16.05.2016 року, яка видана Березівською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області.

Крім того, всі оригінали документів на земельні ділянки та статутні документи СФГ «Діоніс» зберігаються з 18.04.2003 року до теперішнього часу фактично у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В той же час, постановою державного нотаріуса Другої тростянецької державної нотаріальної контори № 258-02-31 від 06.04.2023 року було відмовлено у видачі свідоцтва на частки у СФГ «Діоніс» та відповідно на земельні ділянки.

Відповідно до статей 1216, 1218, 1261, 1268 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Успадкування землі і майна селянського (фермерського) господарства здійснюється відповідно до земельного та цивільного законодавства України (стаття 19 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство»).

Статті 27 і 114 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, а також стаття 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року не передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи. Тому право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

За змістом системного тлумачення статей 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України «Про фермерське господарство», статей 7, 27, 38, 50 і 51 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, статей 31, 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року після отримання у постійне користування земельної ділянки, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства, та проведення державної реєстрації такого господарства постійним користувачем цієї ділянки є відповідне господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство. Натомість право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства, за змістом приписів статті 6 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року у редакції, чинній до 16 травня 1992 року, могло належати лише фізичній особі та згідно з частиною першою статті 55 цього кодексу у тій же редакції було об`єктом спадкування у випадку смерті громадянина, який вів селянське (фермерське) господарство. Тому таке право зі створенням селянського (фермерського) господарства до останнього не переходило.

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщину визначений у статті 1219 ЦК України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини. Проте право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав для ведення селянського (фермерського) господарства його засновник, може бути об`єктом спадкування, якщо зазначена особа до її смерті не змогла створити (зареєструвати) селянське (фермерське) господарство. Тільки у такому разі право постійного користування зазначеною ділянкою входить до складу спадщини у разі смерті цієї особи та може бути успадкованим лише для мети, для якої це право отримав спадкодавець.

Майно фермерського господарства належить йому на праві власності (частина перша статті 20 Закону України «Про фермерське господарство»). Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання (частина перша статті 22 цього Закону). Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону (частина перша статті 23 того ж Закону).

У випадку смерті засновника (члена) селянського (фермерського) господарства його спадкоємці мають право на спадкування цього господарства (прав засновника, члена). За наявності у фермерського господарства статутного (складеного) капіталу з розподілом часток між його засновником, членами спадкоємці засновника (члена) фермерського господарства спадкують відповідні права засновника (члена), якому належала відповідна частка у статутному (складеному) капіталі.

Отже, після отримання Державних актів, реалізуючи положення Закону України «Про фермерське господарство», який діяв на час видачі державних актів, ОСОБА_5 03.07.1996 року зареєстрував в установленому законом порядку селянське (фермерське) господарство «Діоніс», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію № НОМЕР_6 та свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності юридичної особи від 14.03.1994 року (дата внесення до реєстру 03.07.1996 рік) щодо реєстрації СФГ «Діоніс».

Відповідно до статуту СФГ «Діоніс», останнім передбачено спадкування прав засновника фермерського господарства.

Відповідна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 по справі № 179/1043/16-ц.

Таким чином, наявні правові підстави для визнання за позивачем 1/3 частини прав засновника на складений капітал на майно Селянського (фермерського) господарства «Діоніс» в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 .

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права відповідно до пп. 1 п.2 цієї статті.

Згідно ст. 6 ч.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішив спір щодо його прав обов`язків цивільного характеру.

Виходячи із правил ст.6 ч.1 Конвенції і практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні, невід`ємною частиною права на справедливий судовий розгляд є доступ до суду.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як по зверненню фізичних або юридичних осіб, поданому відповідно до даного Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами й іншими особами доказів, що беруть участь у справі.

Наведені позивачем доводи суд вважає обґрунтованими та у зв`язку з цим позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст.12,13,81,82,89, 259,263-265,268 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права в порядку спадкування задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) 1/3 частину прав засновника на складений капітал на майно Селянського (фермерського) господарства «Діоніс» (код ЄДРПОУ 23873883, яке зареєстровано за адресою: Україна, 67200, Одеська область, Іванівський р-н, с. Верхній Куяльник, вул. Садова, будинок 3) в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.

Якщо апеляційну скаргу не було подано, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяРуслан ТИМЧУК