Ухвала

від 25.10.2023 по справі 450/2797/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 450/2797/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/842/23 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2023 року у м.Львові.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду

під головуванням судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарісудового засідання ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 та представника потерпілого адвоката ОСОБА_7 на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 липня 2023 року щодо ОСОБА_8 ,

з участю: прокурора ОСОБА_9 ,

потерпілого ОСОБА_10 ,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

встановила:

Вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 липня 2023 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Строк відбування основного покарання ОСОБА_8 ухвалено рахувати з моменту його фактичного затримання та обмеження у вільному пересуванні працівниками поліції після набрання вироком законної сили.

Вирішено питання процесуальних витрат, арештів майна та речових доказів.

Згідно вироку суду, обвинувачений ОСОБА_8 , 22.06.2022 р. о 08 год. 00 хв., керуючи автопоїздом в складі трактора марки "NEW HOLLAND" номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ "ЮНІТ АГРО",з причепом невідомої марки без реєстраційних номерів та рухаючись ним у Львівській обл., Львівському р-ні, с. Поршна по вул. Шевченка в напрямку вул. Озерної, грубо порушив вимогиР.1 п.1.5, 1.10 (в частині значення терміну "автопоїзд"), Р.2 п.2.3 "д", Р.31 п.31.1, п.31.4.1 "а, в", п.31.4.3 "а, в, г", п.31.4.7 "д", п.31.6 "г" Правил дорожнього руху України, які виразились в тому, що він здійснював перевезення вантажу у причепі, експлуатація якого заборонена, оскільки технічний стан і обладнання такого не відповідали вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, а також правил технічної експлуатації, оскільки були відсутні елементи гальмівної системи, зовнішні світлові прилади та номерні знаки, несправний тягово-зчіпний пристрій у якому відсутній страхувальний ланцюг (трос), внаслідок чого відбулось від"єднання тягово-зчіпного механізму причепа від вказаного трактора, що призвело до його самовільного кочення у протилежному із рухом трактора напрямку і здійснення зіткнення з транспортним засобом марки "MINI COOPER" номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_11 , який рухався позаду у попутньому напрямку.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир транспортного засобу марки "MINI COOPER" номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_12 отримала тілесні ушкодження, які призвели до її смерті.

На цей вирок суду захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та представник потерпілого адвокат ОСОБА_7 подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить оскаржуваний вирок змінити, а саме на підставі ст.75 КК України ОСОБА_8 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку терміном на 3 роки.

На підтримку своїх апеляційних вимог захисник покликається, що оскаржуваний вирок є надто суворим та підлягає зміні у бік пом`якшення. Звертає увагу, що обвинувачений є людиною молодого віку, не є суспільно небезпечною особою, оскільки злочин вчинив з необережності, раніше не судимий, щиро розкаявся, повністю визнав свою вину та активно сприяв розкриттю злочину і розслідуванню справи. Також вказує, що ОСОБА_8 позитивно характеризується за місцем праці та проживання, не має схильності до вчинення кримінальних правопорушень, оскільки раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Крім цього, обвинувачений неодноразово, як поза судом, так і під час судових засідань просив пробачення і прощення у потерпілих, вживав заходів до відшкодування завданої їм шкоди, має постійне місце праці у фермерському господарстві, має на утриманні трьох неповнолітніх. Також обвинувачений сумлінно дотримувався належної процесуальної поведінки як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду справи, що свідчить про можливість його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства.

З огляду на тяжкість вчинено злочину, дані про особу винного, всі пом`якшуючі покарання обставини та відсутність обставин, які обтяжують покарання, захисник просить, призначивши обвинуваченому покарання у межах санкції інкримінованої статті, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку та покладення на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

В апеляційні скарзі представник потерпілого адвокат ОСОБА_7 просить змінити оскаржуваний вирок у частині призначеного покарання та призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

На підтримку своїх апеляційних вимог представник потерпілого покликається, що місцевий суд неправильно застосував норми матеріального права, та не у повній мірі надав оцінку характеристиці особи обвинуваченого та наявним у матеріалах справи доказам, які унеможливлюють призначення ОСОБА_8 покарання у мінімальному розмірі.

Наголошує, що внаслідок ДТП пасажир транспортного засобу ОСОБА_12 отримала тілесні ушкодження, що призвели до її смерті.

Представник потерпілого стверджує, що висновки суду про те, що ОСОБА_8 щиро розкаявся та мав намір у добровільному порядку відшкодувати заподіяну шкоду не відповідають обставинам та поведінці обвинуваченого під час досудового та судового розгляду справи.

Вважає, що визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, мало місце лише з метою уникнення реального відбуття покарання та не мало ознак розкаяння у вчиненому. Під час розгляду справи обвинувачений жодного разу не проявив почуття жалю за скоєним, не звертався до потерпілого особисто зі словами вибачення та співчуття.

Також апелянт вважає, що відсутня така пом`якшуюча покарання обставина, як активне сприяння розкриттю злочину, оскільки фактичні обставини вчиненого злочину встановлені судом на підставі інших доказі, які зібрані органом досудового розслідування. Жодних невідомих органу досудового розслідування обставин справи обвинувачений не повідомляв.

Наголошує, що обираючи ОСОБА_8 міру покарання у виді позбавлення волі на 3 роки, суд першої інстанції не надав належну оцінку ступеню тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст.12 КК України є тяжким злочином, за який законом передбачено покарання від 3 до 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років або без такого. Окрім цього, суд не врахував особливості конкретного кримінального правопорушення, зокрема те, що ОСОБА_8 грубо порушив ПДР, що стало причиною смерті ОСОБА_12 .

Вважає, що призначення ОСОБА_8 основне покарання є надто м`яким, не сприятиме меті покарання та виправлення засудженого, адже останній визнав свою вину у вчиненому лише для уникнення реального відбуття покарання, не мав наміру щиро розкаятися у вчиненому, жодного разу добровільно не вибачився перед потерпілим.

При апеляційному розгляді справи захисник та обвинувачений підтримали апеляційну скаргу сторони захисту, з наведених у ній мотивів, навівши аналогічні доводи у судовому засіданні, та просили таку задоволити. Апеляційну скаргу представника потерпілого заперечили, покликавшись на безпідставність такої.

Потерпілий та його представник підтримали апеляційну скаргу, подану в інтересах потерпілого, просили таку задоволити з наведених у ній мотивів. Апеляційну скаргу захисника заперечили, з огляду на її необґрунтованість.

Прокурор заперечив апеляційні вимоги представника потерпілого з огляду на безпідставність таких, натомість підтримав апеляційну скаргу сторони захисту в частині можливості звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку.

Заслухавши доповідача, пояснення присутніх учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданих апеляційних скарг, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за встановлених судом першої інстанції обставин, та кваліфікація його дій в апеляційних скаргах не оспорюється, а тому судом апеляційної інстанції вирок суду у цій частині не переглядається.

В апеляційній скарзі представник потерпілого просить призначити обвинуваченому більш суворе основне покарання, а захисник в апеляційні скарзі просить звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

Перевіривши апеляційні доводи захисника та представника потерпілого щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно доположень ст.50КК Українипокарання єзаходом примусу,що застосовуєтьсявід іменідержави завироком судудо особи,визнаної винноюу вчиненнікримінального правопорушення,і полягаєв передбаченомузаконом обмеженніправ ісвобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно ст.65 КК України суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання у цілому.

Згідно матеріалів справи суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_8 покарання у повні мірі ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного, який раніше не судимий, посередньо характеризується по місцю проживання та позитивно характеризується за місцем праці, не одружений, розлучений, має на утриманні трьох малолітніх дітей, на наркологічному і психіатричному обліках не перебуває,наявність обставин, які пом`якшують покарання, а саме щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, вибачення перед потерпілим, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Колегія суддів не вбачає підстав ставити під сумнів визнання обвинуваченим своєї вини, його щирого каяття у скоєному та активне сприяння розкриттю злочину.

Так, згідно обвинувального акту орган досудового розслідування визнав ОСОБА_8 обставиною, яка пом`якшує покарання щире каяття.

Згідно показань обвинуваченого ОСОБА_8 , останній у судовому засіданні місцевого свою винуватість у вчиненому визнав повністю, зазначивши, що викладені в обвинувальному акті обставини відповідають дійсності, та погодився на розгляд обвинувального акту у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Також згідно показань обвинуваченого він щиро розкаявся у вчиненому, вибачився у судовому засіданні перед потерпілим.

Крім цього, ОСОБА_8 повідомив, що ним вживались заходи щодо відшкодування завданої шкоди потерпілому, однак останній категорично проти отримання від нього будь-якої грошової допомоги.

При цьому, згідно показань потерпілого ОСОБА_10 , наданих у судовому засіданні місцевого суду, останній зазначив, що він не бажає отримувати від обвинуваченого ОСОБА_8 будь-якої моральної та матеріальної компенсації.

На переконання колегії суддів така стала позиція обвинуваченого ОСОБА_8 щодо вчиненого ним кримінального правопорушення та його наслідків, як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду справи, підтверджує наявність врахованих місцевим судом, як обставин, що пом`якшують обвинуваченому покарання - щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину.

Урахувавши наведене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов до правильного висновку про призначення ОСОБА_8 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, покарання у межах санкції інкримінованої статті, а саме у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Підстав дляпризначення ОСОБА_8 більш суворогоосновного покарання,а самеу видіпозбавлення воліна строк8років,як проситьпредставник потерпілогов апеляційнійскарзі колегіясуддів невбачає.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на положення ч. 1 ст. 404 КПК України, згідно яких суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, а також на положення ст. 420 КПК України, якими передбаченого, що у випадку необхідності застосування більш суворого покарання суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок. Однак, представник потерпілого адвокат ОСОБА_7 у поданій апеляційній скарзі не ставить питання про скасування вироку щодо ОСОБА_8 та ухвалення судом апеляційної інстанції нового вироку.

Перевіривши апеляційні доводи захисника щодо можливості застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України та звільнення його від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням йому іспитового строку, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно доч.1ст.75КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Так, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд першої інстанції в повній мірі не врахував, зокрема, дані про особу винного, який раніше не судимий, є особою молодого віку, щиро розкаявся у вчиненому, а також сприяв розкриттю вчиненого кримінального правопорушення, усвідомив протиправність своїх дій та зробив відповідні висновки на майбутнє, на спеціалізованих обліках не перебуває, позитивно характеризується по місцю роботи, вживав заходів для відшкодування заподіяної шкоди потерпілому та просив в останнього вибачення, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, і зазначені обставини слід визнати такими, що істотно знижують суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення та пом`якшують призначене покарання, обставини, що обтяжують покарання відсутні.

При цьому, суд апеляційної інстанції встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 не становить загрози для суспільства, належно виконував свої процесуальні обов`язки, і сама по собі пост кримінальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_8 свідчить про те, що останній став на шлях виправлення та вчиняє дії для усунення негативних наслідків скоєного ним кримінального правопорушення, і його виправлення є можливим без ізоляції від суспільства.

А тому, на переконання суду апеляційної інстанції, є достатні та обґрунтовані підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування призначеного основного покарання на підставі ст.75 КК України та встановлення йому іспитового строку в межах, визначених законом про кримінальну відповідальність.

Таким чином апеляційна скарга захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 підлягає для задоволення, а апеляційна скарга представника потерпілого до задоволення не підлягає з підстав наведених вище, а тому оскаржуваний вирок суду підлягає зміні в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 покарання.

Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 419 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити, апеляційну скаргу представника потерпілого адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 липня 2023 року щодо ОСОБА_8 змінити в частині призначеного покарання.

Вважати ОСОБА_8 засудженим за вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та встановити іспитовий строк терміном три роки.

На підставі п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_8 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: