Ухвала

від 05.06.2024 по справі 450/2797/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 450/2797/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/460/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року м. Львів.

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 та представника потерпілого адвоката ОСОБА_7 на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 липня 2023 року щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с.Домашів, Сокальського р-ну, Львівської обл., зареєстрованого у АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_1 , з середньою освітою, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_10 ,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_7 ,

встановила:

вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 липня 2023 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Строк відбування основного покарання ОСОБА_8 ухвалено рахувати з моменту його фактичного затримання та обмеження у вільному пересуванні працівниками поліції після набрання вироком законної сили.

Вирішено питання процесуальних витрат, арештів майна та речових доказів.

Згідно вироку суду, обвинувачений ОСОБА_8 , 22.06.2022 р. о 08 год. 00 хв., керуючи автопоїздом в складі трактора марки "NEW HOLLAND" номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ "ЮНІТ АГРО",з причепом невідомої марки без реєстраційних номерів та рухаючись ним у Львівській обл., Львівському р-ні, с. Поршна по вул. Шевченка в напрямку вул. Озерної, грубо порушив вимогиР.1 п.1.5, 1.10 (в частині значення терміну "автопоїзд"), Р.2 п.2.3 "д", Р.31 п.31.1, п.31.4.1 "а, в", п.31.4.3 "а, в, г", п.31.4.7 "д", п.31.6 "г" Правил дорожнього руху України, які виразились в тому, що він здійснював перевезення вантажу у причепі, експлуатація якого заборонена, оскільки технічний стан і обладнання такого не відповідали вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, а також правил технічної експлуатації, оскільки були відсутні елементи гальмівної системи, зовнішні світлові прилади та номерні знаки, несправний тягово-зчіпний пристрій у якому відсутній страхувальний ланцюг (трос), внаслідок чого відбулось від"єднання тягово-зчіпного механізму причепа від вказаного трактора, що призвело до його самовільного кочення у протилежному із рухом трактора напрямку і здійснення зіткнення з транспортним засобом марки "MINI COOPER" номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_11 , який рухався позаду у попутньому напрямку.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир транспортного засобу марки "MINI COOPER" номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_12 отримала тілесні ушкодження, які призвели до її смерті.

На цей вирок суду захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та представник потерпілого адвокат ОСОБА_7 подали апеляційні скарги.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року зазначений вирок змінено в частині пом`якшення покарання обвинуваченому.

Постановою Верховного Суду від 17.04.2024р. касаційну скаргу представника потерпілого задоволено та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить оскаржуваний вирок змінити, а саме на підставі ст.75 КК України ОСОБА_8 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку терміном на 3 роки.

В доводах апеляційної скарги захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 покликається, що оскаржуваний вирок є надто суворим та підлягає зміні у бік пом`якшення. Звертає увагу, що обвинувачений є людиною молодого віку, не є суспільно небезпечною особою, оскільки злочин вчинив з необережності, раніше не судимий, щиро розкаявся, повністю визнав свою вину та активно сприяв розкриттю злочину і розслідуванню справи. Також вказує, що ОСОБА_8 позитивно характеризується за місцем праці та проживання, не має схильності до вчинення кримінальних правопорушень, оскільки раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Крім цього, обвинувачений неодноразово, як поза судом, так і під час судових засідань просив пробачення і прощення у потерпілих, вживав заходів до відшкодування завданої їм шкоди, має постійне місце праці у фермерському господарстві, має на утриманні трьох неповнолітніх. Також обвинувачений сумлінно дотримувався належної процесуальної поведінки як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду справи, що свідчить про можливість його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства.

З огляду на тяжкість вчинено злочину, дані про особу винного, всі пом`якшуючі покарання обставини та відсутність обставин, які обтяжують покарання, захисник просить, призначивши обвинуваченому покарання у межах санкції інкримінованої статті, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку та покладення на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

В апеляційній скарзі, яку було уточнено, представник потерпілого адвокат ОСОБА_7 просить скасувати оскаржуваний вирок у частині призначеного покарання, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

На підтримку своїх апеляційних вимог представник потерпілого покликається, що місцевий суд неправильно застосував норми матеріального права, та не у повній мірі надав оцінку характеристиці особи обвинуваченого та наявним у матеріалах справи доказам, які унеможливлюють призначення ОСОБА_8 покарання у мінімальному розмірі.

Наголошує, що внаслідок ДТП пасажир транспортного засобу ОСОБА_12 отримала тілесні ушкодження, що призвели до її смерті.

Представник потерпілого стверджує, що висновки суду про те, що ОСОБА_8 щиро розкаявся та мав намір у добровільному порядку відшкодувати заподіяну шкоду не відповідають обставинам та поведінці обвинуваченого під час досудового та судового розгляду справи.

Вважає, що визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, мало місце лише з метою уникнення реального відбуття покарання та не мало ознак розкаяння у вчиненому. Під час розгляду справи обвинувачений жодного разу не проявив почуття жалю за скоєним, не звертався до потерпілого особисто зі словами вибачення та співчуття.

Також апелянт вважає, що відсутня така пом`якшуюча покарання обставина, як активне сприяння розкриттю злочину, оскільки фактичні обставини вчиненого злочину встановлені судом на підставі інших доказі, які зібрані органом досудового розслідування. Жодних невідомих органу досудового розслідування обставин справи обвинувачений не повідомляв.

Наголошує, що обираючи ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на 3 роки, суд першої інстанції не надав належну оцінку ступеню тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст.12 КК України є тяжким злочином, за який законом передбачено покарання від 3 до 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років або без такого. Окрім цього, суд не врахував особливості конкретного кримінального правопорушення, зокрема те, що ОСОБА_8 грубо порушив ПДР, що стало причиною смерті ОСОБА_12 .

Вважає, що призначене ОСОБА_8 основне покарання є надто м`яким, не сприятиме меті покарання та виправленню засудженого, адже останній визнав свою вину у вчиненому лише для уникнення реального відбуття покарання, не мав наміру щиро розкаятися у вчиненому, жодного разу добровільно не вибачився перед потерпілим.

При апеляційному розгляді справи захисник та обвинувачений підтримали апеляційну скаргу сторони захисту, з наведених у ній мотивів, навівши аналогічні доводи у судовому засіданні, та просили таку задоволити. Апеляційну скаргу представника потерпілого заперечили, покликавшись на безпідставність такої.

Потерпілий та його представник підтримали апеляційну скаргу, подану в інтересах потерпілого, просили таку задоволити з наведених у ній мотивів. Апеляційну скаргу захисника заперечили, з огляду на її необґрунтованість.

Прокурор заперечив апеляційні вимоги представника потерпілого та просив залишити вирок без змін, підтримав апеляційну скаргу сторони захисту в частині можливості звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення обвинуваченого та його захисника, представника потерпілої . які підтримали вимоги своїх апеляційних скарг, прокурора , що висловися про залишення вироку без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що дані вимоги закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку щодо ОСОБА_8 дотримано.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 розглядалось судом першої інстанції в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки ОСОБА_13 визнав винуватість, відтак суд першої інстанції обмежився допитом обвинуваченого та потерпілого, дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі доказами, є обґрунтованим та в апеляційному порядку учасниками кримінального провадження не оскаржується і не може бути оскаржений.

У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Щодо призначеного судом першої інстанції покарання ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК України, то слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. Крім того, призначене особі покарання має бути необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

У відповідності до позиції, висловленої у постанові Верховного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № № 205/7091/16-к (№ 51 - 1532 км 19), поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

При призначенніпокарання обвинуваченому ОСОБА_8 ,суд першоїінстанції належнимчином врахувавусі конкретніобставини справи,ступінь тяжкостівчиненого нимкримінального правопорушення,яке,згідно положенняст.12КК України,є тяжкимзлочином,як наслідокйого вчинення наступиласмерть ОСОБА_12 , особу винного, який раніше не притягався до кримінальної відповідальності, пом`якшуючу покарання обставину, як щире каяття, визнання своєї винуватості та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, як на досудовому слідстві, так і в суді, його вибачення перед потерпілим, відсутність обтяжуючих покарання обставин, посередню характеристику за місцем проживання та позитивну за місцем праці, розлучений, має на утриманні трьох малолітніх дітей, проте вирішується питання про позбавлення його батьківських прав, на наркологічному і психіатричному обліках не перебуває. Таким чином, на думку колегії суддів суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про обрання ОСОБА_8 покарання в межах санкції статті у виді позбавлення волі, оскільки його виправлення є неможливим без ізоляції від суспільства, з позбавлення права керувати транспортними засобами.

Окрім того, судом першої інстанції було враховано думку потерпілого ОСОБА_10 , який не бажав і не бажає отримувати від обвинуваченого ОСОБА_8 будь-якої моральної та матеріальної компенсації, оскільки смерть його дружини не можливо оцінити у грошовому еквіваленті, просив призначити останньому суворе покарання у виді позбавлення волі.

Відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість виправлення обвинуваченого з обранням покарання у виді позбавлення волі строком з роки із застосуванням додаткового покарання позбавлення права керування транспортними засобами на той же строк. Таке покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України та не є надто м`яким чи суворим.

Колегією суддів не знайдено підстав, як для посилення, так і для пом`якшення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , у тому числі застосування до нього положень ст. ст. 69 чи 75 КК України.

Таким чином, доводи захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 та представника потерпілого адвоката ОСОБА_7 , викладені у апеляційних скаргах, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не заслуговують на увагу. Підстав для посилення чи пом`якшення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 колегією суддів не встановлено.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли слугувати причиною скасування чи зміни вироку, колегією суддів не встановлено. Відтак вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, тому його слід залишити без змін, а апеляційні скарги захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 та представника потерпілого адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 404, 405,407, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 липня 2023 року щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, залишити без змін, а апеляційні скарги захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 та представника потерпілого адвоката ОСОБА_7 без задоволення.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4