Ухвала

від 11.09.2023 по справі 761/1731/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

І м е н е м У к р а ї н и

11 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 761/1731/21

провадження № 61-12498ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,

Фаловської І. М.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про зобов`язання надати інформацію на адвокатський запит,

В с т а н о в и в:

У січні 2021 року ОСОБА_3 (далі- заявник) звернувся з позовом до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про зобов`язання надати інформацію на адвокатський запит.

У своїй позовній заяві просив суд визнати протиправною бездіяльність ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», яка полягає у відмові надати інформацію та копії документів на адвокатський запит

ОСОБА_1 від 05 листопада 2020 року і зобов`язати ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» надати інформацію та копії документів у відповідь на адвокатський запит ОСОБА_1 від 05 листопада 2020 року, а також стягнути з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» судові витрати на користь позивача.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2021 року позов залишено без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2021 року скасовано, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

21 серпня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду

від 17 липня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга, подана на підставі пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України. Крім того, заявник вказує, що законодавець не визначає різниці між клієнтами адвоката. Вважає, що у спорі щодо ненадання відповіді на адвокатський запит позивачем є адвокат, а не клієнт адвоката, а тому це не може визначати юрисдикцію спору у справі про зобов`язання надати відповідь на адвокатський запит. Вказує про помилкове застосування апеляційним судом висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18 серпня

2022 року у справі № 520/13981/21.

Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Правові засади організації діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовані Законом України від 05 липня 2012 року

№ 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Закон визначає адвокатський запит - як письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту (частина перша статті 24 Закону № 5076-VI).

Згідно статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Отже, подання адвокатом адвокатського запиту є професійним правом адвоката, у зв`язку із наданням правової допомоги на підставі договору про надання правової допомоги.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 3313 від 24 квітня 2008 року, видане Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури на підставі рішення від 24 квітня 2008 року № 19-37-19.

05 листопада 2020 року адвокат ОСОБА_3. звернувся із адвокатським запитом до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», у якому просив надати інформацію і документи про таке:

«1. Чи здійснювало Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» перекази коштів Приватному підприємству «Дніпровський краєвид 07» (адреса: 04212, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, 12-А, код ЄДРПОУ 35130219) у період з 01 січня 2019 року до 31 липня 2019 року? Якщо так, прошу повідомити дати, суми і підстави таких переказів. Також прошу надати належно завірені копії документів (розрахункових документів) на такі перекази.

2. Чи заключало Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» правочини, договори, угоди, меморандуми тощо із Приватним підприємством «Дніпровський краєвид 07» (адреса: 04212, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, 12-А, код ЄДРПОУ 35130219) з 01 січня 2019 року до 31 липня 2019 року? Якщо так, прошу надати належно завірені копії таких документів».

У відповідь адвокат ОСОБА_3. отримав листа від 12 листопада 2020 року

№ 09-8-6/1050, у якому ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було відмовлено надати запитувану інформацію, з огляду на те, що в даному випадку інформація стосовно взаємовідносин банку з ПП «Дніпровський краєвид 07» (код ЄДРПОУ 35130219) є інформацією з обмеженим доступом, яка, при цьому, не входить до виняткового переліку відомостей, що відповідно до закону не можуть бути віднесені до інформації з обмеженим доступом (в тому числі до комерційної таємниці), зв`язку з чим така інформація не підлягає наданню на адвокатський запит згідно частиною другою статті 24 Закону.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що будь-яких переконливих і безспірних доказів на підтвердження обставин надання неповної відповіді на адвокатський запит, позивачем не надано, не містять їх і матеріали справи, а обставини, на які позивач посилається, не є достатніми для висновку про наявність цивільно-правових підстав для визнання протиправною бездіяльність ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» щодо відмови у наданні відповіді на адвокатський запит.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_3. діє в інтересах ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс» як представник інтересів товариства. Адвокатський запит направлений до юридичної особи - банку, з метою отримання необхідної адвокату інформації для надання правової допомоги клієнту - юридичній особі, ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс». Отже, запитувана інформація в інтересах ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс» стосується приватноправових відносин. Таким чином, спір не відноситься до цивільної юрисдикції, а підлягає розгляду господарським судом.

Однак у касаційній скарзі заявник наполягає на цивільній юрисдикції цього спору, оскільки вважає, що спір виник між ним, як фізичною особою та банком, який не надав інформацію на його адвокатський запит.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» право звертатися з адвокатськими запитами є одним з професійних прав адвоката, яке той реалізує під час здійснення адвокатської діяльності «для належного виконання договору про надання правової допомоги».

Отже, це професійне право адвокат реалізує лише для надання правової допомоги клієнту, а не у власних інтересах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 серпня 2022 року у справі

№ 520/13981/21 зазначено: «…звертаючись до Уповноваженої особи з адвокатським запитом, Адвокатське об`єднання, зазначаючи про підстави отримання запитуваної інформації, послалося у своєму запиті виключно на статті 20, 23, 24 Закону № 5076-VI і запитувало інформацію, яка стосується приватноправових відносин, що не дає можливості вважати такий адвокатський запит одночасно й запитом на отримання публічної інформації. Спірні правовідносини щодо отримання інформації виникли між ТОВ «Машгідропривод», в інтересах якого адвокатський запит подало Адвокатське об`єднання, та ПАТ «Діамантбанк».»

Згідно із частиною першою статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

З огляду на викладене, спір не відноситься до цивільної юрисдикції, а підлягає розгляду господарським судом, про що вірно вказав в оскаржуваній ухвалі суд апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Статтею 377 ЦПК України визначено підстави для скасування судового рішення повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині.

Згідно частини першої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Доводи касаційної скарги не свідчать про порушення апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні норм процесуального права, як не свідчать і про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.

Тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), пункти 37, 38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Згідно з частиною п`ятою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

У х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про зобов`язання надати інформацію на адвокатський запит.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська