Постанова

від 24.10.2023 по справі 548/1683/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 548/1683/22 Номер провадження 22-ц/814/3824/23Головуючий у 1-й інстанції Коновод О.В. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.

секретар Стеценко В.С.,

з участю позивачки ОСОБА_1 , її представника адвоката Чубенко Ж.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в її інтересах представником адвокатом Чубенко Жанною Анатоліївною,

на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 05 травня 2023 року, постановлене суддею Коновод О.В. (повний текст складено 15 травня 2023 року),

у справі за позовом ОСОБА_1 до Андріївського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, треті особи: директор Андріївського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області Пруденко А.О., відділ освіти, молоді та спорту Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

05.10.2022 ОСОБА_1 звернулася в суд із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначає, що із 01.09.2021 перебувала у трудових відносинах із відповідачем на попередньо обумовлених із директором закладу умовах, визначених у заяві про прийом на роботу від 28.08.2021, а саме: призначення на посаду вчителя української мови та літератури з педагогічним навантаженням (14 годин на тиждень), тимчасово, на час відпустки по догляду за дитиною до 3-х років основного працівника ОСОБА_2 ; донавантаження предметом «Мистецтво» у 8 та 9 класах (2 години на тиждень) строком на 1 рік.

01.09.2021 вона приступила до виконання таких посадових обов`язків та добросовісно їх виконувала упродовж навчального року. Із 01.07.2022 позивачка перебувала у щорічній основній відпустці, а із 16.07.2022, наказом роботодавця від 05.07.2022 №12, звільнена з посади відповідно до п.2 ст.36 КЗпП України; підстава: закінчення строку трудового договору (наказ керівника закладу від 28.08.2021 №38 «Про призначення ОСОБА_1 »).

Не погоджуючись зі своїм звільненням вона звернулася до адміністрації навчального закладу, де отримала копію наказу від 28.08.2021 №38, відповідно до якого вона була призначена на посаду на підставі її заяви від 28.08.2021 за строковим трудовим договором на період з 01.09.2021 по 30.06.2022.

Позивачка визнає, що дійсно писала заяву про прийняття на роботу, але її зміст не відповідає змісту наказу, виданого директором закладу, який в односторонньому порядку змінив істотні умови праці, зокрема, щодо строку дії трудового договору. Крім того, під час прийняття на роботу вона не була ознайомлена із цим наказом та умовами праці, що є порушенням ст.29 КЗпП України.

Таким чином,під часїї прийняттяна роботута подальшогозвільнення,яке вважаєнезаконним,роботодавцем небуло дотриманоположення трудовогозаконодавства.З метоюмирного врегулюванняспору вонанеодноразово зверталасядо керівництванавчального закладута відділуосвіти,молоді таспорту Хорольськоїміської радиЛубенського районуПолтавської області.Проте правона працюу позасудовомупорядку захищеноне було,а тому з метою його відновлення, просить суд:

- визнати незаконними накази директора Андріївського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області: від 28.08.2021 №38 «Про призначення ОСОБА_1 » в частині встановлення необумовленого із нею строку дії трудового договору (з 01.09.2021 по 30.06.2022), зобов`язавши привести зміст наказу у відповідність із заявою ОСОБА_1 від 28.08.2021; та від 16.07.2022 №5 «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити на роботі вчителя української мови та літератури з педагогічним навантаженням (14 годин на тиждень);

- стягнути з Андріївського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та 20 000,00 грн. моральної шкоди. Розмір моральної шкоди обґрунтовує понесеними нею моральними стражданнями, виникненням та тривалістю неприємних тяжких почуттів, за яких вона переживає емоційний дискомфорт та стрес, відчуття глибокої образи, що вимагають від неї додаткових зусиль для організації життя.

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 05.05.2023 у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Андріївського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди відмовлено.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що упродовж дії трудового договору позивачка не оскаржувала його умови, що свідчить про їх погодження, у тому числі, щодо строковості. Доказів на підтвердження, що характер та умови виконуваної нею роботи та її інтереси не давали можливості укласти строковий трудовий договір позивачкою не надано, як і того, що її звільнення на підставі п.2 ст.36 КЗпП України відбулось із порушенням норм трудового законодавства України.

Позивачка, в інтересах якої діє представник адвокат Чуженко Ж.А., оскаржила рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Із підстав, раніше викладених у позовній заяві, доводить, що ніякі інші умови трудових відносин ніж ті, що були викладені у заяві про прийом на роботу між сторонами не обумовлювалися. Така заява була написана нею власноручно у присутності директора закладу ОСОБА_3 , яка не мала до змісту заяви жодних зауважень.

Відтак, на час прийняття на роботу, вона була упевнена про погодження із роботодавцем строку дії трудового договору: на час відпустки по догляду за дитиною до 3-х років основного працівника ОСОБА_2 , яка на момент звільнення позивачки на роботу не вийшла.

Вважає односторонню зміну відповідачем строку дії трудового договору порушенням суттєвих умов праці, які не відповідають її волевиявленню, зафіксованому у заяві. Наведене безпідставно залишилося поза увагою районного суду, який дійшов помилкового висновку про наявність її згоди на укладення строкового трудового договору з 01.09.2021 по 30.06.2022, вказавши у рішенні арк.5 абз.5, що позивачем викладене не заперечувалося.

Заперечує висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні ар.к.5 абз.6 щодо підписання нею трудового договору та ознайомлення із наказом про прийом на роботу, де відсутня відповідна помітка. На спростування викладеного посилається на власні пояснення, надані суду, а також чисельні скарги до керівництва закладу та відділу освіти, молоді та спорту Хорольської міської ради, якими підтверджено її необізнаність щодо строку дії трудового договору та фактичну незгоду із такими умовами праці.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судіапеляційної інстанції позивачка та її адвокат підтримали доводи апеляційної скарги, наполягаючи на її задоволенні.

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду. Його представник адвокат Павелко Р.С. направив клопотання про відкладення розгляду справи, мотивуючи неможливість явки в суд перебуванням у відпустці.

Вирішуючи заявлене клопотання, колегія суддів враховує тривалість провадження, належну обізнаність відповідача про розгляд справи, який повідомлений в порядку ч.6 ст.128 ЦПК України, відповідач є юридичною особою та не обмежений у виборі представників. З огляду на викладене наведені у клопотанні про відкладення апеляційного розгляду обставини суд визнає неповажними та вважає можливим розглянути справу за даної явки.

Заслухавши доповідьсудді,пояснення позивачата їїпредставника,вивчивши матеріалисправи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 28.08.2021 вчитель ОСОБА_1 звернулася до керівника Андріївського ЗЗСО І-ІІІ ступенів Пруденко А.О. із заявою, за змістом якої просить призначати її (на час відпустки по догляду за дитиною до 3-х років основного працівника) на посаду вчителя української мови та літератури (14 годин), а також довантажити предметом «Мистецтво» (2 години) на умовах строкового договору на 1 рік./а.с.13/

Наказом керівника закладу від 28.08.2021 №38 призначено ОСОБА_1 на посаду вчителя української мови та літератури Андріївського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів з неповним тижневим навантаженням за строком трудовим договором на період з 01.09.2021 по 30.06.2022 з оплатою праці згідно штатного розпису. Підстава: заява ОСОБА_1 від 28.08.2021./а.с.14/

06.10.2021 ОСОБА_1 звернулася до Департаменту освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації зі зверненням щодо порушень у проведенні конкурсу на посаду директора Андріївського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів./а.с.39-42/

Наказом керівника закладу від 05.07.2022 №12 звільнено ОСОБА_1 з посади вчителя української мови та літератури Андріївського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області 16.07.2022 у зв`язку із закінченням строку трудового договору./а.с.15/ Відповідні записи про прийом на роботу та звільнення, внесені до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 ./а.с.10-12/

Листом відділу освіти, молоді та спорту Хорольської міської ради від 16.08.2022 №В-01-16/13, ОСОБА_1 повідомлено про відсутність у Андріївському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області вакансій за її фахом відповідно до диплому./а.с.16/

Відмовляючи у задоволенні вимог позову, районний суд виходив із підстав доведеності наявності волевиявлення позивача на укладення строкового трудового договору та погодження його умов. При цьому позивач не надала доказів того, що характер та умови виконуваної роботи та її інтереси не давали можливості укласти строковий трудовий договір, а також, що її звільнення на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України відбулось із порушенням норм трудового законодавства України.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується. При цьому враховує наступне.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 №14-рп/2004, від 16.10.2007 №8-рп/2007 та від 29.01.2008 №2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43Конституції Україниправо на працюрозглядає якприродну потребулюдини своїмифізичними ірозумовими здібностямизабезпечувати своєжиття.Це правопередбачає якможливість самостійнозайматися трудовоюдіяльністю,так іможливість працюватиза трудовимдоговором чиконтрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей.

Підстави припинення трудового договору передбачені статтею 36 КЗпП України, серед яких такі як угода сторін, закінчення строку такого договору, його розірвання з ініціативи працівника або з ініціативи власника тощо.

Між сторонами припинено трудові правовідносини на підставі пункту другого частини першої статті 36 КЗпП України за закінченням строку. За змістом наведеної норми підставами припинення трудового договору є підстави, закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Припинення трудового договору у зв`язку із закінченням строку його дії не потребує заяви чи будь-якого волевиявлення працівника. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Тому контракт припиняється за закінченням строку його дії. Винятком з цього правила є фактичне продовження трудових відносини, коли жодна з сторін за закінченням строку дії трудового договору не поставила вимогу про їх припинення. У такому випадку дія трудового договору вважається продовженою на невизначений строк (стаття 39-1 КЗпП України), а у випадку, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк на строк, передбачений законодавчими актами.

У цій справі позивач, як на підставу незаконності звільнення в порядку п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України, указує, що не була ознайомлена із наказом про прийом на роботу та не погоджувала істотних умов праці, а саме, строк дії трудового договору, односторонньо визначений відповідачем поза її волевиявлення, зафіксованого у заяві про прийом на роботу.

Відмовляючи у задоволенні таких вимог, районний суд обґрунтовано виходив із підстав обізнаності позивачки щодо строковості трудового договору та погодження таких умов праці, а отже відсутності порушення роботодавцем вимог трудового законодавства України при прийомі на роботу та звільненні.

Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, зокрема, заяви про прийом на роботу, яка фіксує волевиявлення працівника на укладення з роботодавцем строкового трудового договору, а саме: «Прошу призначати мене на посаду вчителя української мови та літератури, а також довантажити предметом «Мистецтво» на умовах строкового договору на 1 рік».

Винесені позивачкою за дужки обставини «(на час відпустки по догляду за дитиною до 3-х років основного працівника) та (14 годин)» належать до повноважень роботодавця з організації праці та не дають підстав вважати, що позивачка призначена на посаду на період відсутності працівника ОСОБА_2 .

Із підстав викладеного, колегія суддів відхиляє, як неспроможні, твердження позивачки щодо її упевненості про погодження строку дії трудового договору: на час відпустки по догляду за дитиною до 3-х років основного працівника ОСОБА_2 , які зводяться до відсутності зауважень до заяви зі сторони директора закладу.

При цьому, колегія суддів зазначає, що такі її сподівання не можна вважати легітимними очікуваннями, оскільки вони зумовлені особистим сприйняттям та помилковою оцінкою певних обставин. Тоді як обов`язковоюумовою,за наявностіякої певнесподівання (вимога)особи набуваєознак легітимногоочікування єте,що такеочікування (вимога)має належнеправове підґрунтя,тобто наявнедостатнє джерелодля відповідногоочікування (вимоги)(постанова Верховного Суду у справі №906/436/22 від 30.08.2023).

У той же час, наявності такого правового підґрунтя позивачем у спірних правовідносинах належним чином не обґрунтовано, а тому і підстав стверджувати про порушення легітимних очікувань у даному випадку немає, як і підстав вважати, що роботодавець в односторонньому порядку змінив істотні умови трудового договору.

Твердження позивачки щодо її необізнаності з такими умовами праці, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами. Тоді як приєднана до справи скарга, адресована Департаменту освіти і науки Полтавської ОДА, стосується перевірки порушень у проведенні конкурсу на посаду директора Андріївського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів, де вона мала намір прийняти участь, отже не стосується предмета спору.

Доказів відсутності волевиявлення позивача на укладення трудового договору на умовах наказу від 28.08.2021 №38 матеріали справи також не містять та не можуть бути спростовані самими лише поясненнями позивачки, наданими суду першої інстанції.

Натомість наслідком укладення трудового договору із дефектом волі є його нікчемність/недійсність, а не поновлення на посаді та зміну істотних умов праці в редакції працівника, що не можна трактувати, як належний та ефективний спосіб захисту порушеного права.

В оцінці доводів апеляційної скарги на предмет порушення роботодавцем вимог ст.29 КЗпП України, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, сформовану у справі №757/36650/16-ц від 12.07.2023. Так, при співвідношенні двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення відповідача за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Апеляційний суд, установивши погодження працівником умов строкового трудового договору, із 01.09.2021 на 1 рік та припинення виконання посадових обов`язків за закінченням строку його дії, не вбачає підстав вважати, що за умови дотримання відповідачем ст.29 КЗпП України (ознайомлення з наказом про прийняття на роботу) ним було б прийняте інше рішення ніж звільнення працівника за закінченням строку дії договору.

Установивши дотримання норм трудового законодавства України при звільненні позивачки, інші вимоги, як похідні, задоволенню не підлягають та не можуть бути спростовані доводами апеляційної скарги. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах представником адвокатом Чубенко Жанною Анатоліївною, залишити без задоволення.

Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 05 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25.10.2023.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.В.Чумак