Постанова

від 27.10.2023 по справі 909/541/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2023 р. Справа № 909/541/23

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,

суддів:Бойко С.М.,

Бонк Т.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Долинської міської ради, вих.№865/05-28/14в від 21 серпня 2023 року

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03 серпня 2023 року (м. Івано-Франківськ, суддя Ткаченко І.В.)

у справі №909/541/23

за позовом Акціонерного товариства «Укртелеком», м. Київ в особі Івано-Франківської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Івано-Франківськ

до відповідача Долинської міської ради, м. Долина Івано-Франківської області

про стягнення компенсації видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги в сумі 9 844,38 грн.

в с т а н о в и в :

У червні 2023 року Акціонерне товариство «Укртелеком», м. Київ в особі Івано-Франківської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Долинської міської ради про стягнення компенсації видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги в сумі 9844,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем у період з жовтня по грудень 2022 надано послуги зв`язку в сумі 9844,38 грн споживачам, які проживають на території Долинської територіальної громади та які згідно із нормами чинного законодавства належать до пільгових категорій громадян, однак, відповідач такі послуги не оплатив, що слугувало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.08.2023 у справі № 909/541/23 позов задоволено, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 9844,38 грн компенсації видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги та 2684,00 грн витрат на сплату судового збору.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, як оператор телекомунікацій зобов`язаний за змістом законодавчих приписів у сфері державних соціальних стандартів і гарантій, надавати окремим категоріям громадян пільги з послуг зв`язку, виконав свої зобов`язання, яким кореспондується обов`язок держави в особі її органів, яким є відповідач, відшкодувати такі пільги.

Поряд з цим, суд зазначив, що зобов`язання відповідача щодо відшкодування витрат з надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, що проживають у Долинській громаді, виникли безпосередньо із закону, а відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, апелянт Долинська міська рада, звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.08.2023 у справі № 909/541/23 та ухвалити нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу обгрунтовує наступним:

1)стверджує, що відповідач у даній справі є не належним та покликається на постанову об`єднаної палати Верховного Суду від 09.06.2023 у справі № 916/3938/21, однак, такі доводи відповідача судом першої інстанції відхилено з підстав, що правовідносини у справах є різними;

2)звертає увагу на те, що відповідач не є розпорядником коштів призначених для відшкодування витрат пільгових категорій осіб на послуги зв`язку, оскільки, такі повноваження, на думку апелянта, не відносяться до повноважень ради;

3)покликається на те, що відповідач не отримував субвенцій з державного бюджету на компенсацію пільг за телекомунікаційні послуги у 2022 році;

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує доводи апелянта з тих підставі, що у зв`язку із зміною адміністративно-територіального устрою України (децентралізація) та внесенням змін в Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» від 17.09.2020 № 907-ІХ, який введено в дію 01.01.2021, територіальні громади отримали незалежність від районних бюджетів та перейшли на прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом, а тому твердження відповідача що останній не є розпорядником коштів призначених для відшкодування витрат пільгових категорій осіб на послуги зв`язку є безпідставним.

Також є безпідставним покликання апелянта на постанову об`єднаної палати Верховного Суду від 09.06.2023 у справі № 916/3938/21 та на інші постанови, які зазначені в апеляційній скарзі, оскільки, висновки викладені у зазначених постановах стосується правовідносин, які не є подібними, а фактичні обставини справи є різними.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 909/541/23 розподілено до розгляду судді доповідачу Якімець Г.Г. Введено до складу судової колегії суддів Бойко С.М. та Бонк Т.Б., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Долинської міської ради, вих.№865/05-28/14в від 21 серпня 2023 року на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03 серпня 2023 року у справі № 909/541/23 та справу № 914/541/23 призначено до розгляду в порядку письмового провадження з повідомленням учасників справи без їх виклику на підставі ч.10 ст.270 ГПК України.

Заяв про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи з обґрунтуванням від сторін до суду не надходило.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, АТ «Укртелеком», відокремленим підрозділом якого є Івано-Франківська філія АТ «Укртелеком» (позивач у справі), є оператором із надання телекомунікаційних послуг споживачам і включений до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації.

Отже, позивач надає телекомунікаційні послуги фізичним особам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 року, визначено, що встановлені законами пільги з їх оплати послуг зв`язку надаються споживачеві за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Право певних категорій громадян на пільги з оплати телекомунікаційних послуг передбачено законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок, Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про охорону дитинства», «Про жертви нацистських переслідувань».

У перелічених вище законах закріплені норми, що реалізують державні гарантії певним категоріям громадян, та є нормами прямої дії: безумовний обов`язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Слід зазначити, що законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян, а зобов`язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання.

Судом встановлено, що у період з жовтня по грудень 2022 року позивач надавав послуги зв`язку споживачам, які проживають на території Долинської територіальної громади та які згідно із нормами чинного законодавства належать до пільгових категорій громадян.

Відтак, розмір відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за вказаний період становить 9844,38 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг (по категоріях пільг); щомісячними розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг (поіменний список пільговиків) та зведеним розрахунком заборгованості за спірний період.

Відповідні розрахунки, а також акти звіряння розрахунків щомісяця позивач надсилав відповідачу, що підтверджується даними наявних у матеріалах справи списком згрупованих відправлень, однак, відповідач витрат позивача, пов`язаних з наданням пільг, не відшкодував, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами частини 3 статті 63 Закону України «Про телекомунікації» передбачено, що телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України. Встановлені законами пільги з оплати послуг зв`язку надаються споживачеві за місцем його проживання згідно з пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295.

Частинами 1 та 2 статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема: пільги щодо оплати послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Категорії громадян, яким надано пільги з оплати послуг зв`язку, визначені Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про охорону дитинства», «Про прокуратуру».

Положеннями вказаних нормативно-правових актів, зокрема, встановлено право фізичних осіб, які мають визначений законами соціальний статус на отримання послуг зв`язку на пільгових умовах (з частковою оплатою їх вартості або безкоштовно), та обов`язок провайдера, оператора телекомунікацій надавати такі послуги з урахуванням встановлених чинним законодавством пільг.

На виконання вимог чинного законодавства позивач у період з жовтня по грудень 2022 року надавав послуги зв`язку споживачам на суму 9844,38 грн, які проживають на території Долинської територіальної громади та які згідно із нормами чинного законодавства належать до пільгових категорій громадян.

Судом встановлено, що позивачем щомісячно надсилались відповідачу акти звіряння розрахунків.

Всупереч вимог нормативно-правових актів відповідачем не компенсована позивачу вартість телекомунікаційних послуг, наданих споживачам на пільгових умовах, внаслідок чого утворилась заборгованість відповідача перед позивачем на загальну суму 9844,38 грн.

Слід зазначити, що вищезазначені обставини апелянтом не заперечуються, однак, останній стверджує, що він є неналежним відповідачем та не є розпорядником коштів, з приводу чого судова колегія вважає такі доводи безпідставними виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

Долинська міська рада є органом місцевого самоврядування, який представляє інтереси Долинської міської громади, здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування в розумінні зі ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Долинська міська рада є розпорядником Коштів місцевого бюджету, в тому числі щодо відшкодування витрат на послуги зв`язку, наданих пільговим категоріям громадян, які проживають на території громади.

Разом з тим, слід зазначити, що з 01.01.2021 у зв`язку із зміною адміністративно-територіального устрою України (децентралізація) змінено І розподіл обсягу повноважень і фінансових ресурсів між районами і громадами, в тому числі і підхід щодо реалізації права на соціальний захист мешканців територіальних громад. Зокрема, Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» від 17.09.2020 N 907-ІХ, який введено в дію з 01.01.2021, внесено зміни до статей 85, 86 і 89 Бюджетного кодексу України відповідно до яких розмежовано дохідні і видаткові джерела надходжень між районними бюджетами та бюджетами місцевого самоврядування, закріплено фінансову базу за новоутвореними громадами для забезпечення виконання визначених законодавством повноважень.

В результаті таких змін територіальні громади отримали фінансову незалежність від районних бюджетів та перейшли на Прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Як визначено в п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать, зокрема, видатки на пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються громадянам, на яких поширюються такі пільги відповідно до законів України.

Таким чином, бюджетне законодавство України відносить витрати на пільги з послуг зв`язку до видатків місцевих бюджетів.

За змістом ч. 1 ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 цього Закону, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, вирішення відповідно до законодавства питань про надання компенсацій і пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Згідно з ч. 1 ст. 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Згідно преамбули Закону України «Про місцеві державні адміністрації» відповідно до Конституції України цей Закон визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій. Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади (ч. 1,2 ст. 1 Закону України «Про місцеві державні і адміністрації»).

Частиною 6 статті 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на , що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1 - ч. 4 ст. 48 БК України.

Враховуючи наведене, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з надання послуг зв`язку окремим категоріям населення на пільговій основі, у яких відповідач як розпорядник відповідних коштів місцевого бюджету зобов`язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.

Судовою колегією встановлено, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення прийшов до правильного висновку, відповідач є розпорядником коштів, оскільки, районні державні адміністрації не можуть здійснювати видатки з місцевого бюджету, оскільки є органом виконавчої влади та розпорядником коштів державного бюджету нижчого (районного) рівня, при цьому, відповідно до бюджетної політики Держави принципом самостійності бюджетної системи України є те, що Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними, а зобов`язання щодо відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян на території міста Долина у спірний період виникло саме у Долинської міської ради.

Крім того, перелік осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, міститься у «Єдиному державному реєстрі осіб, які мають право на пільги» (далі - Реєстр), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003. Реєстр є автоматизованим банком даних, що створений для забезпеченні єдиного державного обліку осіб, що мають право на пільги за Законами України. Інформація з цього реєстру використовується для здійснення розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг. В пп.2.п.3 Постанови №117 передбачено право органів місцевого самоврядування для забезпечення надання пільг на отримання інформації з Реєстру, що містить дані про осіб, які мають право на пільги.

Таким чином, відповідач мав можливість перевірити обґрунтованість складених та надісланих документів на підтвердження надання послуг пільговим категоріям громадян.

Чинне Законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих і особам, які мають правої на пільги, оскільки зобов`язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання.

Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 17.04.2018 у справах № 927/291/17, № 906/621/17, № 911/4249/16.

За змістом ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, цивільні права й обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права й обов`язки. Цивільні права й обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; цивільні права й обов`язки можуть виникати безпосередньої з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права й обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

З огляду на вказані норми законодавства у позивача виникло цивільне право на відшкодування фактичних витрат, що виникли у зв`язку з наданням телекомунікаційних послуг особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у Долинської міської ради як органу місцевого самоврядування та розпорядника коштами місцевого бюджету, - цивільний обов`язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги.

Також не заслуговують на увагу суду посилання відповідача на постанову об`єднаної палати Верховного Суду від 09 червня 2023 р. у справі № 916/3938/21, оскільки, судовою колегією встановлено, що предметом розгляду справи №916/3938/21 був спір між AT «Українська залізниця» та Великодолинською селищною радою Одеського району Одеської області про стягнення збитків за пільгові перевезення пасажирів.

Відповідно до наведеного вбачається, що правовідносини у справі № 916/3938/21 та даній справі є різними.

Також судова колегія не бере до уваги посилання відповідача на те, що міській раді не виділялися кошти на компенсацію пільг за телекомунікаційні послуги, так як законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення або звільнення від обов`язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається на виконання імперативних законодавчих норм.

Крім того, ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи заявника апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст. 277 ГПК України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги, таких підстав апеляційним судом не встановлено.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03 серпня 2023 року у справі №909/541/23 залишити без змін, апеляційну скаргу Долинської міської ради без задоволення.

Матеріали справи №909/541/23 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.