Постанова

від 17.10.2023 по справі 914/235/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2023 р. Справа №914/235/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддівСкрипчук О.С.

Матущак О.І.

секретаря судового засідання Михайлишин С.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Святибор</a> (вх. № ЗАГС 01-05/1143/23 від 13.04.2023),

на рішенняГосподарського суду Львівської області від 16.03.2023 (суддя Іванчук С.В., повний текст виготовлено 16.03.2023)

у справі № 914/235/23

за позовомФізичної особи-підприємця Славінського Миколи Володимировича (надалі ФОП Славінський М.В.), м. Вінниця

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Святибор</a> (надалі ТзОВ Виробнича компанія Святибор), м. Львів

про стягнення 76 160, 00 грн заборгованості

за участю учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

ФОП Славінський Микола Володимирович звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «Виробнича компанія «Святибор» про стягнення 76 160,00 грн заборгованості за поставлений товар пиломатеріали необрізні згідно умов договору купівлі-продажу від 07.06.2022.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.03.2023 позов задоволено. Стягнуто з ТзОВ «Виробнича компанія «Святибор» на користь ФОП Славінського Миколи Володимировича основний борг у сумі 76 160,00 грн та судовий збір в розмірі 2 684,00грн.

Ухвалюючи дане рішення, місцевий господарський суд встановив, що поданими позивачем доказами підтверджується факт невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу від 07.06.2022 щодо оплати заборгованості за поставлений товар в сумі 76 160,00 грн, яка підлягає до стягнення.

Не погоджуючись з вказаними рішенням, ТзОВ «Виробнича компанія «Святибор» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що рішення є незаконним, прийнятим з порушенням норм процесуального прав, нез`ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду, обставинамсправи . Зокрема, апелянт зазначає, що між ФОП Славінським М.В. та ТзОВ «Виробнича компанія «Святибор» дійсно було укладено договір купівлі продажу від 07.06.2022, однак позивачем не поставлялось відповідачу жодного товару за укладеним договором, жодних документів, копії яких позивачем було долучено до позовної заяви, відповідач не підписував, відтиск печатки та підпис уповноваженої особи відповідача, на думку відповідача, є підробленим. Відтак, апелянт стверджує, що у нього відсутні будь-які підстави для оплати суми, про яку заявляє позивач. Окрім того, апелянт вказує на неналежність засвідчення копій документів, поданих позивачем, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 91 ГПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством, покликається на пункт 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики No55 від 07.04.2003 "ДСТУ 4163-2003", відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. Однак, в матеріалах справи містяться копії документів, подані позивачем, і які засвідчені наступним чином: відбиток штампу «Відповідає оригіналу», ПІБ особи, ї підпис та дата. Проте, такий спосіб засвідчення копії документів, на думку апелянта, не відповідає вказаному вище порядку, а тому такі докази є недопустимими.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2023 справу № 914/235/23 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, судді: Галушко Н.А. та Кордюк Г.Т.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2023, поновлено строк для подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Святибор» на рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2023 у справі № 914/235/23.

У зв`язку із звільненням у відставку судді-члена колегії Кордюк Г.Т. та перебування у відпустці судді-члена колегії Галушко Н.А., здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями від 27.06.203 та справу № 914/235/23 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, судді: Скрипчук О.С. та Матущак О.І.

14.08.2023 на адресу Західного апеляційного Господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 01-04/5388/23 від 14.08.2023), у якому представник позивача не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає, що відповівдач мав достатньо підстав для надання відзиву на позов у суді першої інстанції, проте своїм правом не скористався, хоча належним чином був повідомлений про дату та місце розгляду справи. Відповідач вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, тому просить суд залишити рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2023 у справі № 914/235/23 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Присутні в судовому засіданні 19.09.2023 представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та заявили клопотання про витребування від позивача оригіналів документів: товарно-транспортну накладну № 0408022 від 04.08.2022, накладну № 9 від 04.08.2022, рахунок-фактуру № 9 від 04.08.2022, товарно-транспортну накладну № 1508022 від 15.08.202, накладну № 10 від 15.08.2022, рахунок-фактуру № 10 від 15.08.2022, які слугували підставою поставки товару 04.08. та 15.08.2022 і сума стягнення по яких є предметом спору у даній справі та заявили клопотання про призначення почеркознавчої та технічної експертизи.

Розгляд справи відкладено на 17.10.2023.

17.10.2023 сторони в судове засідання не з`явились, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Встановивши обставини справи, вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

07.06.2022 між Фізичною особою-підприємцем Славінським Миколою Володимировичем, як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Святибор», як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1.1. якого, продавець продає, а покупець купує пиломатеріали обрізні і необрізні.

Згідно з п. 2.1. договору, кількість товару визначається згідно виставлених рахунків та підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними.

Відповідно до п. 3.1 договору, ціна пиломатеріалів, що постачаються згідно даного договору, встановлюється за кубічний метр, згідно рахунку-фактури або видаткової накладної.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що оплата проводиться згідно банківських реквізитів продавця, вказаних у даному договорі. Оплата товару здійснюється покупцем на основі виставленого продавцем рахунку-фактури, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця.

За умовами пункту 4.3. договору, покупець здійснює оплату протягом 5-ти (п`яти) банківських днів з моменту отримання товару.

За приписами п. 6.1. договору товаросупровідна документація оформляється продавцем і направляється покупцю разом з продукцією.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 76 160,00грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 04082022 від 04.08.2022, накладною № 9 від 04.08.2022, про поставку пиломатеріалів необрізних у кількості - 8,65 куб.м. на суму 48440,00 грн та товарно-транспортною накладною №15082022 від 15.08.2022, накладною № 10 від 15.08.2022, про поставку пиломатеріалів необрізних у кількості - 4,95 куб.м. на суму - 27720,00 грн, та на оплату виставлено рахунок-фактуру № 9 від 04.08.2022 та рахунок-фактуру № 10 від 15.08.2022. Відповідні товарно-транспортні та видаткові накладні підписані представниками обох сторін та скріплені їх печатками.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було скеровано на адресу відповідача претензію № 1 від 03.01.2023 з вимогою негайно сплатити заборгованість у сумі 76 160,00 грн. Докази надіслання претензії, а саме копія опису вкладення, поштової накладної та фіскального чеку долучені до матеріалів справи, однак, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та виконання.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу від 07.06.2022 щодо оплати за поставлений товар, позивач змушений був звернутись до Господарського суду Львівської області за захистом порушеного права.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстан6ції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарськихвідносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу від 07.06.2022, відповідно до умов якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 76 160,00 грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною №04082022 від 04.08.2022, накладною № 9 від 04.08.2022, про поставку пиломатеріалів необрізних у кількості - 8,65 куб.м. на суму 48440,00 грн та товарно-транспортною накладною №15082022 від 15.08.2022, накладною № 10 від 15.08.2022, про поставку пиломатеріалів необрізних у кількості - 4,95 куб.м. на суму - 27720,00 грн.

Проте, в порушення умов цього договору, відповідач за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого у ТзОВ «Виробнича компанія «Святибор»» виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 76 160,00 грн.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами пункту 4.3. договору покупець здійснює оплату протягом 5-ти (п`яти) банківських днів з моменту отримання товару.

Матеріалами справи підтверджується, що на оплату за поставлений товар позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 9 від 04.08.2022 та рахунок-фактуру № 10 від 15.08.2022.

Доказів сплати за поставлений товар матеріали справи не містять.

Отже, враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що в порушення умов договору купівлі-продажу відповідач оплату за поставлений товар не здійснив, на підтвердження зворотнього ТзОВ «Виробнича компанія «Святибор» не надано суду будь-яких інших доказів, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 76 160,00 грн, яка підлягає до стягнення.

Звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач обґрунтовує її тим, що між ФОП Славінським М.В. та ТзОВ «Виробничою компанією «Святибор» дійсно було укладено договір від 07.06.2023, проте він не виконувався, жодних документів, копії яких позивачем було додано до позовної заяви відповідач не підписував, відтиск печатки та підпис уповноваженої особи відповідача є підробленими, відтак в останнього відсутні будь-які підстави для оплати суми, про яку заявляє позивач у своєму позові.

З даного приводу колегія суддів зазначає таке.

В позовній заяві, поданій позивачем, та в апеляційній скарзі, поданій відповідачем апелянтом, зазначено однакову адресу місцезнаходження ТзОВ «Виробнича компанія «Святибор»: 79039, м. Львів, вул. Т. Шевченка, 120.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження ТзОВ «Виробнича компанія «Святибор»: 79039, м. Львів, вул. Т. Шевченка, 120.

16.01.2023 ухвалою Господарського суду Львівської області у справі № 914/235/23 відкрито провадження та встановлено відповідачу ТзОВ «Виробнича компанія «Святибор» строк впродовж 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали для надання суду відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 165, 251 ГПК України. Зобов`язано відповідача відзив з доданими документами надіслати позивачу та докази надіслання надати суду. Дану ухвалу було направлено на адресу відповідача за вказаною в позовній заяві адресою.

Колегія суддів зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до приписів частин першої та третьої ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що ТзОВ «Виробнича компанія «Святибор» будучи належним чином повідомленою про розгляд справи в суді першої інстанції не скористалась своїм правом на подання відзиву відповідно до ст. 165 ГПК, не подала заперечень проти позову та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, і не зверталася до суду першої інстанції з клопотання про витребування оригіналів документів від позивача.

Відправлення на адресу відповідача ухвали суду про відкриття провадження у справі підтверджується списком рекомендованих листів та списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів. Відправлення здійснювалося за адресою відповідача, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 79039, м. Львів, вул. Т. Шевченка, 120.

Отже, апеляційний суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у даній справі та прийняття позовної заяви до розгляду, однак, правом на подання відзиву не скористався, заперечень чи доказів на спростування тверджень позивача суду не надав.

Як зазначалося вище, представники відповідача були присутні в судовому засіданні 19.09.2023, в якому , зокрема, повідомили суду апеляційної інстанції, що директору товариства було відомо про те, що в Господарському суді Львівської області перебуває дана справа, проте останній займався волонтерством і не мав можливості прибути в судове засідання.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що судом повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надано їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Окрім того, щодо доводів апелянта про неналежність засвідчення копій, поданих позивачем документів та невідповідність їх вимогам пункту 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики No55 від 07.04.2003 "ДСТУ 4163-2003", колегія суддів зазначає наступне.

4 липня 2023 року Велика Палата Верховного Суду у складі в рамках справи № 233/4365/18, провадження № 14-96цс21 (ЄДРСРУ № 112406155) досліджувала питання щодо вимог до процесуальних документів і додатків до них, які учасники справи подають до суду. Процесуальним законом передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Частиною 20 пункту 1 статті 1 Закону України «Про стандартизацію» визначено, що стандарт - нормативний документ, а не нормативно-правовий акт.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про стандартизацію» національні стандарти застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах. Національні стандарти застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов`язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами.

Порядок оформлення копій документів унормований Наказом Міністерства юстиції України №1000/5 від 18.06.2015 «Про затвердження Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях». У пункті 1 Розділу 1. Глави І Правил організації діловодства зазначено, що ці Правила є нормативно-правовим актом, обов`язковим для виконання всіма установами встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності.

Пунктом 8 Розділу 10 Глави 2 Правил організації діловодства встановлено, що копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.

Слід звернути увагу на те, що у п. 11 Розділу 1 Глави ІІ Правил організації діловодства міститься посилання на необхідність застосування положень Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07 квітня 2003 року № 55 (далі - ДСТУ 4163-2003).

Згідно з пунктом 5.26 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», затвердженого наказом ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 №144, який набрав чинності з 1 вересня 2021 року, відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 18.12.2018 у справі №761/5894/17, від 08.05.2019 року у справі №160/7887/18, від 01.06.2021 у справі №640/6758/20, від 01.07.2021 у справі №750/5843/19, від 01.06.2021 у справі №640/6758/20.

У контексті зазначених правових висновків такий спосіб засвідчення може бути визнаний прийнятним лише для копій доданих до процесуальних документів матеріалів, але не до правил оформлення процесуального документа.

Разом з цим, вимоги до процесуальних документів і додатків до них визначає процесуальний закон, а не Національний стандарт України від 7 квітня 2003 року № 55 ДСТУ 4163-2003, затверджений Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики. Правила проставлення відмітки про засвідчення копії документа, визначені у пункті 5.27 ДСТУ 4163-2003, не поширюються на засвідчення копій документів, які учасники справи подають до суду (4 липня 2023 року Велика Палата Верховного Суду у складі в рамках справи № 233/4365/18, провадження № 14-96цс21 (ЄДРСРУ № 112406155)).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що твердження апелянта про те, що долучені до матеріалів справи копії документів засвідчені неналежним чином, є безпідставними.

Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції.

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ від 28.10.98 у справі «Перес де Рада Каванил`єс проти Іспанії»).

Колегія суддів приходить до висновку, що копії всіх додатків, долучених позивачем до позовної заяви засвідчені належним чином, а посилання апелянта на невірний спосіб засвідчення копій даних документів буде проявом надмірного формалізму, який по суті обмежував би позивача у праві на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про підставність та обгрунтованість заявленого позову.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно частини 3 статті 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ГПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

З врахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про призначення експертизи.

Відповідно до ст. 78 ГПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого Господарського суду про те, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, внаслідок чого у останнього виникла перед позивачем заборгованість за договором купівлі-продажу від 07.06.2023 в розмірі 76 160,00 грн.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2023 у справі № 914/235/23 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційну скаргу ТзОВ «Виробнича компанія «Святибор» слід залишити без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Святибор» на рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2023 у справі № 914/235/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2023 у справі № 914/235/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст.287-288 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст складено 30.10.2023

Головуючий суддяН.М. Кравчук

судді О.С. Скрипчук

О.І. Матущак