Постанова

від 30.10.2023 по справі 924/257/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2023 року Справа № 924/257/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Гудак А.В.

суддя Олексюк Г.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ-ГРУП" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.06.23 (суддя Смаровоз М.В., повний текст складено 07.07.2023)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясник"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ-ГРУП"

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 26.06.2023 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "ВВТ ГРУП" на користь ТОВ "М`ясник" 183837,87 грн основного боргу, 44110,87 грн. інфляційних втрат, 5530,25 грн 3% річних та 3502,18 грн відшкодування судового збору.

В обґрунтування рішення судом першої інстанції зазначено, зокрема, що зважаючи на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки сільськогосподарської продукції № 335-02/22К від 23.02.2022р, оцінивши в сукупності обставини справи та надані позивачем докази, суд вважає за необхідне позов задовольнити. При вирішенні спору судом першої інстанції також враховано недоведеність відповідачем його твердження про те, що саме внаслідок дії воєнного стану ним не було виконано належним чином свої грошові зобов`язання за договором поставки сільськогосподарської продукції № 335-02/22К від 23.02.2022р.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Хмельницької області у справі №924/257/23 скасувати.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, зокрема, що у п 5.1 договору вказано, що постачальник зобов`язується надати оригінал листа на фірмовому бланку підприємства, що товар, який поставляється по даному договору, є продукцією власного виробництва, постачальник має статус виробника сільськогосподарської продукції у 2022 році та є суб`єктом оподаткування податком на додану вартість. Проте доказів надсилання оригіналу листа на фірмовому бланку до суду надано не було. Також не було надано електронних доказів, завірених електронним підписом. У постанові №922/51/20 від 29.01.2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Жодного із цих трьох видів доказів та доказів відправлення такого листа до суду надано не було. Згідно із пунктом 4.3 договору, у разі ненадання такого листа покупець має право притримати сплату 10% від договору до усунення такого порушення. Станом на дату подання цієї апеляційної скарги позивачем такого листа надано не було, тому відповідач вважає, що умова для сплати 10% від договору, а саме 77 500 гривень не настала.

Позивач своїм процесуальним правом на подачу відзиву не скористався, хоча був належним чином повідомлений про розгляд даної справи в суді апеляційної інстанції (а.с. 204-205).

Враховуючи приписи абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ-ГРУП" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.06.23р. у справі №924/257/23 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 23.02.2022р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ВВТ-ГРУП" (покупцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "М`ясник" (постачальником) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 335-02/22К (далі договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме: кукурудзу 3-го класу (код товару 1005900000 згідно з УКТ ЗЕД), урожаю 2021 року, надалі іменований як «Товар», в кількості, у строки і на умовах, передбачених у цьому договорі (а.с. 50-51).

Згідно із п. 2.1., 2.2 договору сторони погодили поставку 100 тонн товару, а саме кукурудза 3-го класу (код 1005900000) по ціні 6798,25 грн. без ПДВ за одну тонну. Загальна вартість товару складає 775000,50 грн.

Відповідно до п. 3.2., 3.5 договору строк поставки товару - 20.03.2022р. включно. Поставка товару партіями допускається. Датою поставки товару постачальником вважається фактична його передача покупцеві на елеваторі поставки в заліковій вазі та наданням покупцю видаткової накладної на товар.

На виконання умов договору поставки сільськогосподарської продукції № 335-02/22К від 23.02.2022р. відповідно до видаткової накладної № 39 від 23.02.2022р. на суму 183837,87 грн. та товарно-транспортної накладної №39 від 23.02.2022р. товариством з обмеженою відповідальністю "М`ясник" (постачальником) поставлено товариству з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" (покупцю) товар, а саме: кукурудзу, кількістю 23,721 тонни, вартістю 183837,87 грн.

Однак, відповідачем отриманий товар за договором поставки сільськогосподарської продукції № 335-02/22К від 23.02.2022р. оплачено не було, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення з ТОВ «ВВТ Груп» основної заборгованості за договором поставки в сумі 183837,87 грн, а також інфляційних втрат в сумі 44110,87 грн та 3% річних в сумі 5530,25 грн.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду колегія суддів враховує наступне.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Спір між сторонами у даній справі виник у зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором поставки товару, регулювання правовідносин за яким здійснюється на підставі норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та § 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Відповідно до частини першої статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж Кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, пунктом 4.1. договору визначено, що оплата в розмірі 86% вартості кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3 банківських днів з моменту надання видаткової накладної (у заліковій вазі) за умови виставлення рахунку та підписання даного договору.

Відповідно до п. 4.2. договору остаточний розрахунок за товар проводиться виходячи з фактично поставленої кількості товару, як визначено розділом 3 цього договору, на підставі отриманих від елеватора поставки реєстрів ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, реєстрації податкової накладної в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо її реєстрації, а також правильно заповнених товарно-транспортних накладних.

Таким чином, з аналізу змісту пункту 4.1, 4.2 договору вбачається, що обов`язок покупця з оплати повної вартості товару кореспондується, зокрема, з обов`язком продавця поставити товар з оформленням видаткової накладної та товарно-транспортної накладної, а також зареєструвати податкові накладні.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи містять належним чином оформлені та підписані сторонами копії видаткової накладної № 39 від 23.02.2022р. на суму 183837,87 грн. та товарно-транспортної накладної №39 від 23.02.2022р. (а.с.54-55).

Окрім того, матеріали справи містять копію податкової накладної № 44 від 23.02.2022 року на суму 183837,87 грн з відміткою «документ зареєстровано в ЄРПН» (а.с. 57).

Наведене свідчить, що товариство з обмеженою відповідальністю "М`ясник" (постачальником) належним чином виконало свій обов`язок за договором та поставило товариству з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" (покупцю) товар, а саме: кукурудзу, кількістю 23,721 тонни, вартістю 183837,87 грн, а також виконало свій обов`язок щодо належного оформлення супроводжуючих вказаний товар документів (видаткової накладної, ттн, а також реєстрації податкової накладної).

Натомість доказів виконання відповідачем обов`язку з оплати отриманого товару у відповідності до п. 4.1, 4.2 договору матеріали справи не містять, а тому колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі та стягнення з відповідача основної заборгованості за договором в сумі 183837,87 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що згідно із пунктом 4.3 договору, у разі ненадання документів визначених п.5.1 договору покупець має право притримати оплату 10% від договору до усунення такого порушення, оцінюються судом апеляційної критично з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.3 договору у випадку порушення постачальником вимог пункту 5.4 цього договору, покупець має право притримати оплату товару у розмірі 10% від його загальної вартості, до моменту усунення постачальником такого порушення.

Пунктом 5.4 договору визначено, що постачальник зобов`язується зареєструвати податкові накладні на товар в строки та в порядку, що передбачені діючим законодавством України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем належним чином виконано умови п. 5.4 договору та зареєстровано податкову накладну, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією податкової накладної з відміткою про її реєстрацію (а.с. 57).

Таким чином, визначене пунктом 4.3 договору право відповідача притримати оплату товару у розмірі 10% від його загальної вартості не настало, у зв`язку з належним виконанням позивачем своїх обов`язків за договором.

При цьому, відповідно до п. 5.1 договору (на який посилається відповідач у своїй апеляційній скарзі) постачальник зобов`язуються надати оригінал листа на фірмовому бланку підприємства, що товар, який поставляється по даному договору, є продукцією власного виробництва, постачальник має статус виробника сільськогосподарської продукції у 2022 році та є суб`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Однак, ні вказаним пунктом договору, ні іншими його умовами не визначено, що ненадання позивачем відповідачу документів зазначених в п. 5.1 договору наділяє відповідача правом на притримання оплати товару у розмірі 10% від його загальної вартості, що спростовує доводи апеляційної скарги у відповідній частині.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №905/21/19 від 26.06.2020р).

Колегія суддів зазначає, що відповідач в своїй апеляційній скарзі не оспорює правильність нарахування боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних, проте колегією суддів перевірені розрахунки позивача (а.с. 25-26), з урахуванням ст. 625 ЦК України та встановлено, що вони є математично правильними, відповідають конкретним обставинам справи та нормам чинного законодавства, а тому правомірно були стягнуті судом першої інстанції в сумі 44110,87 грн. інфляційних втрат та 5530,25 грн. 3% річних.

Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.14 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

В силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.06.2023 у справі №924/257/23 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ-ГРУП" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.