Постанова

від 30.10.2023 по справі 904/619/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2023 року м.Дніпро Справа № 904/619/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Чус О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Суха Балка на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2023 (суддя Васильєв О.Ю.) у справі №904/619/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АДФ Дніпро, м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства Суха Балка, м. Кривий Ріг

про стягнення 163 556,09грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

ТОВ АДФ Дніпро (позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПрАТ Суха Балка (відповідач) про стягнення 163 556,09грн. (в т.ч.: 130 406,23грн. - основна заборгованість; 3 506,45грн. - 3 % річних та 29 643,41грн. - інфляційні втрати).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2023 у справі №904/619/23 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Суха Балка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АДФ Дніпро: 130 406,23грн. - заборгованості, 3 506,45грн. - 3% річних, 29 643,41грн. - інфляційних втрат та 2 684,00грн. витрат зі сплати судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з тих обставин, що матеріалами справи підтверджується, що позивач здійснив поставку товару, однак у встановлений договором строк відповідач свої зобов`язання з оплати поставленого товару не виконав. Таким чином, вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 163556,09 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Судом здійснено перевірку наданих позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що розрахунки проведено правильно. З урахуванням встановлених обставин, суд вважає вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство Суха Балка звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Скаржник зазначає, що cистемний аналіз положень Договору дає підстави стверджувати, що обов`язковою передумовою здійснення Відповідачем оплати за партію Товару є надання Позивачем повного пакету документів, передбачених, зокрема, п. 2.3 цього Договору. У випадку не виконання цього обов`язку позивачем у відповідача не настає обов`язок здійснювати оплату за Товар, а штрафні санкції до відповідача за порушення строків розрахунків за Договором не застосовуються, три проценти річних за користування чужими грошовими коштами та індекс інфляції не нараховуються та не сплачуються відповідачем.

Апелянт наголошує, що не додав до позовної заяви доказів надання відповідачу повного пакету документів, передбачених положеннями Договору, що є передумовою здійснення відповідачем оплати за поставлений товар.

Відтак, апелянт вважає, оскільки позивач не надав суду доказів виникнення у відповідача обов`язку здійснення оплати за Договором.

На думку скаржника, так як у відповідача не настав обов`язок здійснити оплату за Договором внаслідок прострочення позивача, то нарахування 3 % річних, інфляційних втрат за вказаний у позовній заяві період є необґрунтованим та неправомірним.

Так як з боку Відповідача не було допущено порушення прав та законних інтересів Позивача, обов`язок щодо здійснення оплати не настав, то жодних прострочень з боку Відповідача бути не може.

Також апелянт вказує, що згідно з п. 10.1 Договору Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань у разі виникнення форс- мажорних обставин та/або обставин непереборної сили після укладення Договору.

До форс-мажорних обставин належать: війна і військові конфлікти, терористичні акти, аварії на транспорті, цивільні безлади, страйки, рішення і розпорядження урядових і державних органів, а також будь-які інші події і факти, які перебувають поза контролем Сторін, коли їх неможливо уникнути і подолати, і якщо ці обставини вплинули або впливають на виконання Сторонами зобов`язань за цим Договором

28.02.2022 року листом № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 141 ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у зв`язку з введенням воєнного стану. ТПП України підтвердила, що ці обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів!' виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відтак, компетентним органом - ТПП України було офіційно підтверджено настання форс-мажорних обставин, які фактично тривають з 24.02.2022 року і по теперішній час.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін. Зазначає, що доказів направлення відповідачем на адресу позивача повідомлення про порушення умов п.2.3 Договору в матеріалах справи відсутні. Позивач прийняв товар без зауважень, претензій, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2023 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Березкіна О.В., Антонік С.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2023 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи №904/619/23. Розгляд питання про рух апеляційної скарги, відкладено до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

19.05.2023 матеріали справи № 904/619/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Суха Балка на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2023 у справі №904/619/23 - залишено без руху. Надано скаржнику строк для усунення зазначених недоліків, а саме: - оригінал платіжного документа про сплату судового збору у сумі 4 026,00 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2023 у справі №904/619/23.

13.06.2023 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 24.05.2023, надійшло клопотання про усунення недоліків скарги до якої додано зокрема оригінал платіжної інструкції №9295 від 01.06.2023 про сплату судового збору у сумі 4 026,00 грн.

Отже, недоліки скарги усунені у визначений судом строк.

14.06.2023 розпорядженням керівника апарату суду, відповідно до пунктів 2.3.50, 2.6.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/619/23 з метою дотримання процесуального строку на вчинення відповідної дії, а саме відкриття провадження у справі, у зв`язку з відпусткою судді доповідача Дарміна М.О.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2023, справу №904/619/23 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Антонік С.Г.

Ухвалою суду від 15.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Суха Балка на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2023 у справі №904/619/23. Розгляд апеляційної скарги вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

У зв`язку з виходом з відпустки головуючого судді Дарміна М.О., на підставі розпорядження керівника апарату суду №1267/23 від 17.07.2023 справу №904/619/23 передано на розгляд раніше визначеній колегії суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О., судді: Березкіна О.В., Антонік С.Г.

Рішенням ВРП від 20.07.2023р. ОСОБА_1 , звільнено з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, у зв`язку з чим, на підставі розпорядження керівника апарату суду №1306/23 від 21.07.2023, проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Березкіна О.В., Іванов О.Г.

Ухвалою суду від 02.08.2023 справу №904/619/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), судді: Березкіна О.В., Іванов О.Г. Призначено розгляд апеляційної скарги у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

23.10.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/619/23 у зв`язку з відставкою судді Березкіної О.В.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Іванова О.Г., Чус О.В.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

03.06.20р. між ТОВ АДФ Дніпро (постачальник) та ПрАТ Суха Балка (покупець) укладено договір №1111, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати покупцю продукцію, а покупець зобов`язується прийняти у власність і оплатити товар на передбачених цим договором умовах.(п.1.1) Номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна, вартість товару та інші умови узгоджуються сторонами в специфікаціях (додатках), які після їх підписання, є невід`ємною частиною цього договору . Поставка товару здійснюється партіями. Партія товару - товар, оформлений одним товарно-транспортним документом. (п.2.1). Базисні умови, терміни поставки товару, а також відвантажувальні реквізити, узгоджуються сторонами в специфікаціях (додатках) до цього договору (п. 2.2). Датою поставки товару вважається дата, проставлена на видатковій накладній при отриманні товару; при поставці залізничним транспортом - відмітка станції призначення в залізничній накладній, якщо інше не обумовлено специфікацією (додатком). Право власності на товар, а також всі пов`язані з ним ризики переходять від постачальника до покупця у відповідності до умов переходу права власності на товар, визначений у специфікаціях (додатках) (п. 2.4). Ціна товару встановлюється та узгоджується сторонами відповідно до п. 1.2 цього договору. (п.3.1). Загальна вартість договору визначається вартістю всіх специфікацій (додатків), підписаних по цьому договору, які є невід`ємною частиною договору. (п.3.2). Оплата вартості партії товару (платежі) здійснюється в гривнях, на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі, на умовах оплати , узгоджених сторонами у відповідній специфікації (додатках) до цього договору. У цьому випадку, умови оплати поширюються тільки на партії товару, передбачені такими специфікаціями (п.4.1). Підставою для оплати узгодженої до відвантаження партії товару є виставлений постачальником рахунок (п.4.2). Покупець має право здійснити оплату/попередню оплату за банківськими реквізитами, вказаними в розділі 14 цього договору. Постачальник зобов`язаний при виставленні рахунку покупцеві вказувати банківські реквізити, зазначені в цьому договорі (п.4.4). Цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.21р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Моментом підписання договору є дата, зазначена у верхньому правому куті на першій сторінці цього договору (п.13.5).

31.12.21р. сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору №1111 від 03.06.20р., якою внесено зміни до п.13.5. договору та викладено його в наступній редакції: Цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.23р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Моментом підписання договору є дата, зазначена у верхньому правому куті на першій сторінці цього договору.

23.06.21р. сторонами підписано специфікацію №40 на поставку товару на загальну суму 18 060,00грн., якою передбачено, що товар повинен бути оплачений покупцем впродовж 30 календарних днів з моменту поставки (а.с.14) Відповідно до вказаної специфікації позивачем поставлено відповідачу товар на суму 7 392,00грн., що підтверджується видатковою накладною №111 від 31.01.22р. та виставлено відповідачу рахунок №105 від 31.01.22р. для здійснення оплати. До цього часу товар відповідачем не оплачений.

27.07.21р. сторонами підписано специфікацію №47 на поставку товару на загальну суму 25 413,96грн. якою передбачено , що товар повинен бути оплачений покупцем впродовж 30 календарних днів з моменту поставки (а.с.17). Відповідно до вказаної специфікації позивачем поставлено відповідачу товар на суму 2 583,36грн., що підтверджується видатковою накладною №112 від 31.01.22р. та виставлено відповідачу рахунок №106 від 31.01.22р. для здійснення оплати. До цього часу товар відповідачем не оплачений.

16.11.21р. сторонами підписано специфікацію №59 на поставку товару на загальну суму 8 366,64грн., якою передбачено що товар повинен бути оплачений покупцем впродовж 30 календарних днів з моменту поставки (а.с.20). Відповідно до вказаної специфікації позивачем поставлено відповідачу товар на суму 4 753,68грн., що підтверджується видатковою накладною №1 від 11.01.22р. та виставлено відповідачу рахунок №4 від 11.01.22р. для здійснення оплати. Відповідачем згідно п/і № 163 від 21.06.22 р. здійснено часткову оплату товару в сумі 1 460,40 грн.

23.11.21р. сторонами підписано специфікацію №62 на поставку товару на загальну суму 11 340,00грн., якою передбачено , що товар повинен бути оплачений покупцем впродовж 30 календарних днів з моменту поставки (а.с.24). Відповідно до вказаної специфікації позивачем поставлено відповідачу товар на суму 11 340,00грн., що підтверджується видатковою накладною №36 від 21.01.22р та виставлено відповідачу рахунок №38 від 21.01.22р. для здійснення оплати. До цього часу товар відповідачем не оплачений.

16.12.21р. сторонами підписано специфікацію №66 на поставку товару на загальну суму 4 461,60грн., якою передбачено , що товар повинен бути оплачений покупцем впродовж 30 календарних днів з моменту поставки (а.с.27). Відповідно до вказаної специфікації позивачем поставлено відповідачу товар на суму 4 461,60грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №42 від 25.01.22р та виставлено відповідачу рахунок №40 від 25.01.22р. для здійснення оплати. До цього часу товар відповідачем не оплачений.

30.12.21р. сторонами підписано специфікацію №68 на поставку товару на загальну суму 10 368,00грн. якою передбачено, що товар повинен бути оплачений покупцем впродовж 30 календарних днів з моменту поставки (а.с.30). Відповідно до вказаної специфікації позивачем поставлено відповідачу товар на суму 10 368,00грн., що підтверджується видатковою накладною №2 від 11.01.22р та виставлено відповідачу рахунок №5 від 11.01.22р. для здійснення оплати. До цього часу товар відповідачем не оплачений.

10.01.22р. сторонами підписано специфікацію №69 на поставку товару на загальну суму 10 473,60грн., якою передбачено, що товар повинен бути оплачений покупцем впродовж 30 календарних днів з моменту поставки (а.с.33) Відповідно до вказаної специфікації позивачем поставлено відповідачу товар на суму 10 473,60грн., що підтверджується видатковою накладною №43 від 25.01.22р. та виставлено відповідачу рахунок №41 від 25.01.22р. для здійснення оплати. До цього часу товар відповідачем не оплачений.

11.01.22р. сторонами підписано специфікацію №70 на поставку товару на загальну суму 17 347,20грн., якою передбачено, що товар повинен бути оплачений покупцем впродовж 30 календарних днів з моменту поставки (а.с.36). Відповідно до вказаної специфікації позивачем поставлено відповідачу товар на суму 17 347,20грн., що підтверджується видатковою накладною №45 від 25.01.22р. та виставлено відповідачу рахунок №42 від 25.01.22р. для здійснення оплати. До цього часу товар відповідачем не оплачений.

21.01.22р. сторонами підписано специфікацію №71 на поставку товару на загальну суму 59 448,00грн., якою передбачено що товар повинен бути оплачений покупцем впродовж 30 календарних днів з моменту поставки (а.с.39) Відповідно до вказаної специфікації позивачем поставлено відповідачу товар: на суму 46 848,00грн., що підтверджується видатковою накладною №117 від 04.02.22р. та на суму 12 600,00грн., що підтверджується видатковою накладною №126 від 10.02.22р. та виставлено відповідачу рахунки: №110 від 04.02.22р., №122 від 10.02.22р для здійснення оплати. До цього часу товар відповідачем не оплачений .

28.01.22р. сторонами підписано специфікацію №72 на поставку товару на загальну суму 19 053,60грн., якою передбачено, що товар повинен бути оплачений покупцем впродовж 30 календарних днів з моменту поставки (а.с.44). Відповідно до вказаної специфікації позивачем поставлено відповідачу товар на суму 405,60грн., що підтверджується видатковою накладною №279 від 19.07.22р. та виставлено відповідачу рахунок №260 від 19.07.22р. для здійснення оплати. До цього часу товар відповідачем не оплачений.

18.05.22р. сторонами підписано специфікацію №76 на поставку товару на загальну суму 3 293,59грн. якою передбачено, що товар повинен бути оплачений покупцем впродовж 30 календарних днів з моменту поставки (а.с.47). Відповідно до вказаної специфікації позивачем поставлено відповідачу товар: на суму 3 293,59грн., що підтверджується видатковою накладною №278 від 19.07.22р. на суму 1 737,72грн. та видатковою накладною №281 від 28.07.22р. на суму 1 555,87 грн. та виставлено відповідачу рахунки: №191 від 19.07.22р., №263 від 28.07.22р для здійснення оплати. До цього часу товар відповідачем не оплачений.

Як зазначає позивач, відповідачем належним чином не виконані зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого товару та здійснено часткову оплату товару у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 130 406,23грн.

На час розгляду справи в суді, доказів сплати заборгованості сторонами не надано.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення 130406,23 грн основної заборгованості, 3506,45 грн трьох процентів річних, 29643,41 грн інфляційних втрат.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено вище, між позивачем та відповідачем був укладений договір №1111 від 03.06.2020. Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Пунктом 4.1 договору визначено, що оплата вартості партії товару (платежі) здійснюється в гривнях, на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі, на умовах оплати узгоджених сторонами у відповідній специфікації (додатках) до цього договору. У цьому випадку, умови оплати поширюються тільки на партії товару, передбачені такими специфікаціями (додатками).

Так, у специфікаціях, наявних в матеріалах справи, сторонами узгоджено оплату товару, що поставляється за цим договором, здійснюється покупцем на умовах: впродовж 30-ти календарних днів з моменту поставки продукції (п. 3).

У пункті 2.3 договору визначено, що на кожну поставлену партію товару постачальник повинен надати покупцю такі документи: рахунок-фактуру; сертифікат якості виробника/паспорт на товар; видаткову накладну; інші документи, перераховані в специфікації (додатку).

За доводами апелянта, невиконання позивачем п. 2.3 договору є відкладальною умовою, що є підставою для не оплати товару.

Як зазначено Верховним Судом у справі № 908/771/19, рахунок або рахунок-фактура, що за своїми функціями є тотожними документами, за своїм призначенням не відповідають ознакам первинного документа, оскільки ними не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а вони мають лише інформаційний характер. Рахунок є розрахунковим документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.

Ненадання рахунка-фактури, у контексті спірних правовідносин, не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунка-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити грошові кошти за договором. Близька за змістом правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 зі справи №918/537/18, від 29.08.2019 зі справи №905/2245/17, від 26.02.2020 зі справи №915/400/18, від 29.04.2020 зі справи №915/641/19.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, поставлений позивачем товар прийнятий відповідачем без будь-яких зауважень, претензій, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи, а відповідачем не надано доказів направлення повідомлення про порушення позивачем п.2.3 договору, заперечення відповідача щодо порушення позивачем п.2.3 є необґрунтованими.

Відповідно до статті 666 Цивільного кодексу України:

1. Якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

2. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Апелянтом не надано належних і допустимих доказів на підтвердження реалізації ним можливостей, передбачених частиною 2 статті 666 Цивільного кодексу України щодо відмови від отримання товару в зв`язку з ненаданням йому необхідних документів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що поставка товару є підтвердженою, а тому заперечення відповідача оцінюються критично, оскільки така поведінка відповідача свідчить про його недобросовісні дії стосовно оплати поставленого товару.

Частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки на час розгляду справи в суді першої інстанції, доказів сплати заборгованості у розмірі 130 406,23 грн сторонами не надано, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 130 406,23 грн визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приписами ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з невиконанням відповідачем взятого на себе зобов`язання з оплати поставленого товару, позивачем було нараховано 3% річних за період з 03.03.2022 по 26.01.2023 у розмірі 3506,45 грн., інфляційні втрати з за період з 03.03.2022 по 31.12.2022 в розмірі 29643,41 грн.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, апеляційний господарський суд зазначає, що вони є обґрунтованими, арифметично вірними, а тому вказані вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно, є вірним висновок суду першої інстанції в частині того, що оскільки поставка товару підтверджена, строк оплати товару чітко визначений у п. 3 специфікації, проте товар з боку відповідача оплачений лише частково, нарахування позивачем процентів річних та інфляційних втрат є правомірними, а тому заперечення відповідача в цій частині також відхиляються.

Щодо посилання скаржника на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Торгово-промислова палата України (ТПП України) листом від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору. Відповідач вказаний лист надав суду в якості доказу настання форс-мажорних обставин.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України Про торгово-промислові палати в Україні та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за №40(3) (з наступними змінами).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).

Таким чином, порівнюючи офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 з правилами засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які містяться в регламенті, господарський суд встановив, що у законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а на сайті ТПП України 28.02.2022 розміщено загальний офіційний лист.

У загальному офіційному листі ТПП України від 28.02.2022 зазначено, що його видано на підставі ст.ст. 14, 141 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні та Статуту ТПП України.

Проте, в ст.ст. 14 та 141 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні нічого не повідомлено про офіційні листи ТПП України та їх правовий статус, а статут ТПП України у вільному доступі відсутній.

Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 не містить (і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Таким чином, використання лише загального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання через військову агресію російської федерації проти України повинно супроводжуватися принаймні і іншими доказами на підтвердження неможливості виконати зобов`язання в строк та належним чином.

Крім цього, відповідач мав змогу звернутися до ТПП України або відповідної регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин або ж обставин непереборної сили відповідно до регламенту, проте цього не зробив, а причин неможливості звернутися суду не повідомив.

Також суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили або ж випадком) не вважаються: недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника; відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання; відсутність у боржника необхідних коштів.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Також Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що «…воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів впливу саме воєнного стану на можливість виконання зобов`язань за договором…»

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги «…По - перше, 03.06.2020 року між ТОВ «АДФ Дніпро» та ПрАТ «СУХА БАЛКА» було укладено договір № 1111 (далі - Договір).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України …

… Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Позивач зобов`язується передати Відповідачу продукцію …

… Номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна, вартість Товару та інші умови узгоджуються Сторонами в Специфікаціях (Додатках), які після їх підписання є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2 Договору).

Поставка Товару здійснюється партіями. …

… Базисні умови, терміни поставки Товару, а також відвантажувальні реквізити, узгоджуються Сторонами в Специфікаціях …

… На кожну поставлену партію Товару Позивач повинен надати Відповідачу наступні документи;

-рахунок-фактуру …

… Порядок розрахунків передбачено розділом 4 Договору «Умови платежу».

Згідно з п. 4.1 Договору ...

… Системний аналіз положень Договору дає підстави стверджувати, що обов`язковою передумовою здійснення Відповідачем оплати за партію Товару є надання Позивачем повного пакету документів, передбачених, зокрема, п. 2.3 цього Договору. У випадку не виконання цього обов`язку Позивачем у Відповідача не настає обов`язок здійснювати оплату за Товар, а штрафні санкції до Відповідача за порушення строків розрахунків за Договором не застосовуються, три проценти річних за користування чужими грошовими коштами та індекс інфляції не нараховуються та не сплачуються Відповідачем.

… Нормами ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що …

… Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин …

… Положеннями п. 4 ч. З ст. 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін.

Також у ч.ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України визначено, що ...

… Відповідно до ст. 73 ГПК України Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що ...

… Ці дані встановлюються такими засобами: …

… Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, …

… Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення …

В той же час положеннями ст. 80 ГПК України передбачено, що …

… Позивач, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням, позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи …

… Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, …

… По - друге, ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, …

… Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку …

Відповідальність передбачена вищезазначеною статтею ЦК України є, за своєю правовою природою, платою …

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає ...

… В силу ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо ...

Так як у Відповідача не настав обов`язок здійснити оплату за Договором- внаслідок прострочення Позивача, то нарахування 3 % річних, інфляційних втрат за вказаний у позовній заяві період є необґрунтованим та неправомірним.

По - третє, згідно з п. 10.1 Договору Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань у разі виникнення форс- мажорних обставин та/або обставин непереборної сили після укладення Договору.

До форс-мажорних обставин належать: …

… До обставин непереборної сили відносяться: стихійні лиха, пожежа, землетрус, повінь, епідемії та інші природні явища...

… 28.02.2022 року листом № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 141 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні», …

… Відтак, компетентним органом - ТПП України було офіційно підтверджено настання форс-мажорних обставин, які фактично тривають з 24.02.2022 року і по теперішній час.

Відтак, оскаржуване рішення прийнято з порушенням …» відхиляються колегією суддів як такі, що не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Судом першої інстанції було надано повну та обґрунтовану оцінку на всі аргументи відповідача, надано належну оцінку поданим сторонами доказам, зроблено об`єктивні висновки щодо задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За встановлених обставин справи, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Суха Балка на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2023 у справі №904/619/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2023 у справі №904/619/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, за винятком випадків передбачених п. 2 ч. 1 ст. 286 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 30.10.2023.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Чус

Суддя О.Г. Іванов