Рішення

від 19.10.2023 по справі 904/4060/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2023м. ДніпроСправа № 904/4060/23

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від позивача: адвокат Ямковий В.Ф. та позивач ОСОБА_1 ;

від відповідачів-1, 2: Фролов П.І.,

дослідивши матеріали справи №904/4060/23

за позовом Фізичної особи-підприємця Цокур Людмили Володимирівни

до

1. Новомосковської міської ради,

2. Виконавчого комітету Новомосковської міської ради

про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної

ділянки,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Фізична особа-підприємець Цокур Людмила Володимирівна (далі - позивач) звернулася до господарського суду з позовною заявою від 21.07.2023 за вих. №б/н до Новомосковської міської ради (далі - відповідач-1) та до Виконавчого комітету Новомосковської міської ради (далі - відповідач-2), у якій позивач просить суд визнати укладеною між відповідачем-1 та позивачем додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки №04:07:126:00114 від 10.10.2007, зареєстрованого 30.10.2007 в Новомосковському міському відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру ДЗК за №04:07:126:00114, на строк 5 (п`ять) років на тих самих умовах, які передбачені договором у такій редакції:

«ДОДАТКОВА УГОДА

про поновлення Договору оренди земельної ділянки,

укладеного 10 жовтня 2007 року, реєстраційний номер 04:07:126:00114

м. Новомосковськ,

Дніпропетровської області « 28» березня 2023 рік

ОРЕНДОДАВЕЦЬ - Новомосковська міська рада (код ЄДРПОУ 34359199), в особі голови

---

, діючого на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з однієї сторони, та ОРЕНДАР - Цокур Людмила Володимирівна (РНОКПП НОМЕР_1 ), з другого боку, уклали цю додаткову угоду про нижченаведене:

1. Поновити договір оренди земельної ділянки №04:07:126:00114, укладений 10 жовтня 2007 року, зареєстрований за номером 04:07:126:00114, з гр. ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки площею 0,0020 га (кадастровий номер 1211900000:03:007:0049), наданої для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код КВЦІЗ 03.07) та розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки терміном на 5 (п`ять) років.

1.1. Згідно з рішенням XXXVII сесії шостого скликання від 09 липня 2013 року №855, до пункту 5 Договору оренди земельної ділянки внести зміни та зазначити: нормативна грошова оцінка земельної ділянки зазначається згідно довідки витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення станом на діючий період.

2. Інші умови договору до яких не внесені зміни, зберігають чинність.

3. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки і набирає чинності з дати державної реєстрації, укладена в двох примірниках по одному для кожної із сторін.

Зміст ст. 25 Закону «Про оренду землі» щодо обов`язку ОРЕНДАРЯ у п`ятиденний строк після державної реєстрації угоди надати копію договору (додаткової угоди) територіальному органу ДФС (податкової інспекції) роз`яснено: /підпис ОРЕНДАРЯ/

РЕКВІЗИТИ ТА ПІДПИСИ СТОРІН

ОРЕНДОДАВЕЦЬ: ОРЕНДАР:

Новомосковська міська рада Цокур Людмила Володимирівна

код ЄДРПОУ: 34359199; РНОКПП НОМЕР_1 ;

місцезнаходження юридичної особи адреса: 51200, Дніпропетровська область,

за адресою: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Дальня, 27А;

м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, 14,

Міський голова

---

/

---

---

Л.В. Цокур»

Судові витрати /судовий збір у розмірі 2.684,00 грн та 32.000,00 грн витрат на оплату професійної правової допомоги/ позивач просить покласти на відповідача.

Разом із позовною заявою 26.07.2023 через відділ документального забезпечення від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу-1 вчиняти будь-які розпорядчі дії щодо земельної ділянки загальною площею 0,0020 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1211900000:03:007:0049, а також заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки загальною площею 0,0020 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1211900000:03:007:0049, яка була надана ОСОБА_1 в користування на підставі договору оренди земельної ділянки №04:07:126:00114 від 10.10.2010, зареєстрованого 30.10.2007 в Новомосковському міському відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру ДЗК за №04:07:126:00114, для комерційного використання, на підставі рішення XI сесії V скликання Новомосковської міської ради №318 від 07.06.2007, до набрання законної сили рішенням у справі.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4060/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2023.

Ухвалою від 28.07.2023 у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою від 28.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 22.08.2023.

Через відділ документального забезпечення 22.08.2023 від відповідача-1 надійшов відзив, у якому відповідач-1 просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Того ж дня, 22.08.2023 через відділ документального забезпечення від відповідача-2 надійшов відзив, у якому відповідач-2 просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою від 22.08.2023 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання у справі до 20.09.2023.

Через відділ документального забезпечення 28.08.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2, у якій позивач просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Того ж дня, 28.08.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1, у якій позивач просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 20.09.2023 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 04.10.2023.

За результатами судового засідання, яке відбулося 04.10.2023? оголошено перерву до 19.10.2023.

В судовому засіданні 19.10.2023 позивач та представник позивача позовні вимоги підтримували та просили суд їх задовольнити, представник відповідачів-1,2 позовні вимоги вважав необґрунтованими та безпідставними, проти поновлення договору заперечував.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Позивач як фізична особа уклала з відповідачем-1 договір оренди 10.10.2007, строк дії якого закінчився 30.10.2009.

Рішенням сесії відповідача-1, яке ухвалено 24.09.2009, договір було поновлено на п`ять років. Додаткова угода укладена 09.04.2014.

Рішенням сесії відповідача-1, яке ухвалено 20.05.2016, договір було поновлено на два роки. Додаткова угода укладена 24.06.2016.

Рішенням сесії відповідача-1, яке ухвалено 30.11.2018, договір було поновлено на два роки. Додаткова угода укладена 21.12.2018.

Рішенням сесії відповідача-1, яке ухвалено 13.12.2019, договір було поновлено на один рік. Додаткова угода укладена 14.12.2020.

11.12.2020 позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про поновлення договору оренди, однак вказана заява відповідачем-1 не розглядалася та відповідне рішення не ухвалювалося, а тому позивач за мовчазною згодою сторін продовжив користуватися земельною ділянкою відповідно до її цільового призначення.

В подальшому позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про поновлення договору оренди 14.04.2021, яка, так як і попередня заява, відповідачем-1 не розглядалася та відносно неї жодного рішення не приймалося, а тому позивач продовжив користуватися земельною ділянкою за мовчазною згодою.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану позивач, посилаючись на положення п.п. 1 п. 27 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, вважає, що договір оренди був поновлений на один рік без волевиявлення сторін і без внесення відомостей про його поновлення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому позивач у 2022 році не звертався до відповідача-1 із заявою про поновлення договору оренди.

З заявою про поновлення договору оренди позивач звернувся до відповідача-1 лише 28.03.2023. Відповідач-1 листом від 23.05.2023 повідомив позивача про те, що рішення про продовження договору оренди прийнято не було.

Позивач у позовній заяві зазначає, що договір оренди є таким, що закінчив свою дію (арк. 6, том 1).

Водночас позивач вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими, оскільки його право на поновлення договору оренди на 5 (п`ять) років на тих самих умовах порушено з огляду на таке: позивач своєчасно звернувся із заявою про поновлення договору оренди до відповідача-1; позивач надав відповідачу-1 проєкт додаткової угоди до договору оренди; відсутнє рішення відповідача-1 щодо поновлення договору оренди або відмови у його поновленні після закінчення строку дії договору; продовження позивачем користуватися земельною ділянкою; відсутність заперечень з боку відповідача-1 щодо використання позивачем земельної ділянки.

Позивач наголосив, що вимог до відповідача-2 ним не заявлено, однак оскільки відповідач-2 є розпорядником бюджетних коштів відповідача-1, то саме з нього /відповідача-2/ слід стягнути судовий збір та витрати позивача на оплату професійної правової допомоги.

Стислий виклад позиції відповідача-1

Відповідач-1 наголосив, що питання надання земельної ділянки в оренду відповідачу-1 було винесено на засідання чергової сесії відповідача-1, яка відбулася 12.05.2023, однак за результатами голосування рішення прийнято не було.

Також відповідач-1 зауважив, що визначений адвокатом позивача розмір гонорару є неспівмірним ані з позовними вимогами, ані зі складністю справи.

Стислий виклад позиції відповідача-2

Позиція відповідача-2 є аналогічною позиції відповідача-1.

Доводи позивача щодо відзиву відповідача-1, які є аналогічними і щодо відзиву відповідача-2

Позивач вважає, що відповідач-1 ухиляється від прийняття рішення про продовження строку дії договору оренди землі.

Надіслані відповідачем-1 на адресу позивача листи останній не вважає запереченнями проти продовження строку дії договору і посилається на позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 27.09.2022 у справі №912/1803/21.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини наявності підстав для визнання укладеною додаткової угоди про поновлення дії договору оренди земельної ділянки від 10.10.2007 на п`ять років з урахуванням змін до договору.

Згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 15.03.2004.

Суд встановив, що рішенням відповідача-1 від 28.03.2007 за №234 Про надання дозволу на складання проєктів відведення земельних ділянок вирішено затвердити матеріали погодження місця розташування об`єкту проектування розширення торгового кіоску та надати дозвіл на складання проєкту відведення земельної ділянки ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

10.10.2007 між позивачем (далі позивач, орендодавець) та відповідачем-1 (далі відповідач-1, орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки №04:07:126:00114 (далі - договір), відповідно до п. 1 умов якого орендодавець на підставі рішення №318 від 07.06.2007 надає, а орендар приймає в строкове, платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 2 договору визначено, що загальна площа земельної ділянки становить 0,0020 га, в тому числі: 0,0020 га - забудовані землі.

На земельній ділянці знаходиться торговий павільйон (пункт 3 договору).

Як визначено п. 4 договору, земельна ділянка надається для комерційного використання.

Відповідно до п. 8 договір оренди укладається на термін 2 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір зареєстровано у Новомосковському міському відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру ДЗК 10.10.2007 за №04:07:126:00114.

Актом приймання-передачі земельної ділянки за договором оренди від 10.10.2007 засвідчено факт передачі відповідачем-1 позивачу земельної ділянки.

Актом перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 10.10.2007 визначено, що земельна ділянка передається за рахунок земель міської ради з метою сільськогосподарського використання для комерційного використання.

Таким чином зазначений договір укладений ОСОБА_1 (зареєстрованою як фізична особа-підприємець) саме для здійснення підприємницької діяльності.

Рішенням відповідача-1 від 24.09.2009 за №801 Про поновлення договорів оренди земельних ділянок вирішено поновити ОСОБА_1 право оренди на земельну ділянку під торговельний павільйон за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0020 га, терміном на 5 років.

Рішенням відповідача-1 від 20.11.2014 за №1162 Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою ОСОБА_1 вирішено надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,0020 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, земельна ділянка під торгівельним павільйоном в натурі (на місцевості).

Витягом №РВ-1203604442016 від 12.07.2016 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку підтверджується, що земельна ділянка за кадастровим номером 1211900000:03:007:0049 розташована за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, загальною площею 0,0020 га сформована 23.03.2015.

Вказаним витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку підтверджується і те, що за ОСОБА_1 речове право (право оренди земельної ділянки) зареєстровано 24.07.2014, яке поновлено терміном на 5 (п`ять) років.

Суд встановив і те, що витягом №26134067 від 28.08.2014 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 24.07.2014 на підставі договору оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 зареєстровано право оренди земельної ділянки на 5 (п`ять) років з правом пролонгації.

Рішенням відповідача-1 від 20.05.2016 за №145 Про поновлення договорів оренди вирішено поновити договори оренди земельних ділянок шляхом укладення додаткових угод про поновлення договорів оренди земельних ділянок, зокрема з ОСОБА_1 терміном на 2 (два) роки.

24.06.2016 між відповідачем-1 та орендарем була укладена додаткова угода щодо поновлення договору, згідно із п. 1 якої сторони дійшли згоди поновити договір оренди терміном на 2 (два) роки.

Рішенням відповідача-1 від 30.11.2018 за №807 Про поновлення договорів оренди земельних ділянок вирішено поновити договори оренди земельних ділянок шляхом укладення додаткових угод про поновлення договорів оренди земельних ділянок, зокрема з ОСОБА_1 терміном на 1 (один) рік.

21.12.2018 між відповідачем-1 та орендарем була укладена додаткова угода щодо поновлення договору, згідно із п. 1 якої сторони дійшли згоди поновити договір оренди терміном на 1 (один) рік.

Позивач долучив до матеріалів справи витяг №151742022 від 02.01.2019, яким підтверджується право оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 на земельну ділянку зі строком дії до 21.12.2019 з правом пролонгації.

Рішенням відповідача-1 від 13.12.2019 за №1123 Про поновлення договорів оренди земельних ділянок вирішено поновити договори оренди земельних ділянок шляхом укладення додаткових угод про поновлення договорів оренди земельних ділянок, зокрема з ОСОБА_1 терміном на 1 (один) рік.

14.01.2020 між відповідачем-1 та орендарем була укладена додаткова угода щодо поновлення договору, згідно із п. 1 якої сторони дійшли згоди поновити договір оренди терміном на 1 (один) рік. Ця додаткова угода набирає чинності з дати державної реєстрації.

Позивач долучив до матеріалів справи витяг №199290520 від 06.02.2020, яким підтверджується право оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 на земельну ділянку зі строком дії до 14.01.2021 з правом пролонгації.

Позивач звернувся до відповідача-1 із заявою від 21.12.2020, у якій позивач просив відповідача-1 поновити термін користування земельною ділянкою на 10 років шляхом укладення додаткової угоди, у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди від 10.10.2007.

Позивач долучив до матеріалів справи лист відповідача-2 від 16.01.2021 за вих. №105/0/2-21 про наміри припинення договору оренди, у зв`язку із його розірванням.

Відповідач-2 знову звернувся до позивача із листом від 06.04.2021 за вих. №682/0/2-21, у якому відповідач-2 акцентував увагу позивача на листі про наміри припинення договору оренди та просив звернутися до органу контролю для впорядкування правових відносин між сторонами.

В свою чергу позивач звернувся до відповідача-1 із заявою від 14.04.2021 про поновлення договору оренди земельної ділянки на 5 (п`ять) років шляхом укладення відповідної угоди.

В черговий раз відповідач-2 листом від 27.04.2021 звернувся до позивача про необхідність впорядкування правових питань, у зв`язку із закінченням строку дії договору.

У відповідь на заяву позивача відповідач-2 листом від 30.04.2021 нагадав позивачу про свій намір припинити договір і про необхідність звернутися позивачу до органу контролю для врегулювання правових питань.

Вдруге із заявою від 27.03.2023 про поновлення договору оренди на 5 (п`ять) років позивач звернувся до відповідвача-1.

Відповідач-2 повідомив позивача про розгляд звернення останнього листом від 23.05.2023 і зазначив, що рішення під час проведення пленарного засідання чергової сесії прийнято не було, а тому вимоги позивача про поновлення договору задоволені бути не можуть. Враховуючи викладене, відповідач-2 просив позивача повернути земельну ділянку за актом приймання-передачі.

Оскільки позивач вважає відмову відповідача-1 у поновленні договору неправомірною, враховуючи наведені вище обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом спору у даній справі є вимоги про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки на 5 (п`ять) років і на тих самих умовах.

Підставою позовних вимог є те, що відповідач, на думку позивача, незаконно ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, якою позивач продовжує користуватися після закінчення строку дії договору.

Правовою підставою для обґрунтування позовних вимог позивач визначив положення статті 33 Закону України «Про оренду землі», якою врегульовано питання переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк.

У контексті спору, що розглядається, договір оренди землі від 10.10.2007 укладено сторонами справи під час дії Закону України «Про оренду землі» за №161-XIV.

16.01.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», яким статтю 33 Закону України «Про оренду землі», яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, було викладено у новій редакції.

Розділ IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» доповнено абзацами третім і четвертим такого змісту: «Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення».

Суд акцентує увагу, що земельна ділянка, яка є об`єктом договору, який позивач просить суд поновити, надана для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код КВЦІЗ 03.07), а саме під торговий павільйон.

В свою чергу, торговий павільйон є тимчасовою спорудою, а отже рухомою річчю, яка не підлягає державній реєстрації, однак може перебувати у власності орендаря земельної ділянки. Така правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №202/3788/18.

Отже, поновлення спірного договору оренди землі має здійснюватися на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент його укладення, а саме відповідно до положень статті 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення спірного договору - 10.02.2006) (правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №926/2720/21).

Питання застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" неодноразово були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, внаслідок чого сформовані як висновки щодо застосування цієї норми права.

Так, згідно з частинами першою - третьою статті 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Таким чином, ст. 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2023 у справі №910/16979/21, від 30.08.2022 у справі №925/778/19, від 23.08.2022 у справі №920/102/21, від 05.07.2022 у справі №904/3860/19.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі") повідомити про це орендодавця та надіслати проєкт додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проєкту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проєкт додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Як встановлено судом, 14.01.2020 між відповідачем-1 та орендарем була укладена додаткова угода щодо поновлення договору, згідно із п. 1 якої сторони дійшли згоди поновити договір оренди терміном на 1 (один) рік. Ця додаткова угода набирає чинності з дати державної реєстрації.

Позивач долучив до матеріалів справи витяг №199290520 від 06.02.2020, яким підтверджується право оренди земельної ділянки за Цокур Людмилою Володимирівною на земельну ділянку зі строком дії до 14.01.2021 з правом пролонгації.

Отже, позивач мала зареєстроване право оренди земельної ділянки до 14.01.2021.

Судом також встановлено, що позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про поновлення терміну користування земельною ділянкою, яка датована 01.12.2020 і на якій наявний відбиток штампу Центру надання адміністративних послуг відповідача-2 з відміткою про одержання 11.12.2020.

Відтак, суд доходить висновку, що позивач дотримався строку повідомлення відповідача-1 про свій намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки /строк дії договору до 14.01.2021, а заяву позивача відповідач-2 отримав 11.12.2020, тобто за місяць до закінчення дії договору/.

Водночас, суд вбачає, що позивач долучив до матеріалів справи лист відповідача-2 від 16.01.2021 за вих. №105/0/2-21 про наміри припинення договору оренди, у зв`язку із його розірванням. Відповідач-2 знову звернувся до позивача із листом від 06.04.2021 за вих. №682/0/2-21, у якому відповідач-2 акцентував увагу позивача на листі про наміри припинення договору оренди та просив звернутися до органу контролю для впорядкування правових відносин між сторонами.

Оцінюючи наявні у справі докази суд вбачає наявність заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю. Разом із цим суд встановив і фактичне продовження орендарем користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору і на час вирішення спору по суті, оскільки акт приймання-передачі (повернення) земельної ділянки (арк. 111, том 1) сторонами не підписаний.

Між тим, слід враховувати, що відповідно до частин восьмої та дев`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У пункті 38.2 постанови від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 (провадження № 12-4гс21) Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на свої попередні висновки, викладені в постановах від 22.09.2020 у справах №313/350/16-ц (провадження №14-97цс20) та №159/5756/18 (провадження №14-99цс20), наголосила, що порушення орендодавцем місячного строку для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі». Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а в разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту в резолютивній частині рішення суду.

Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі» є неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме із цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 Земельного кодексу України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», є «автоматичною» пролонгацією орендних правовідносин (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 (провадження №12-4гс21).

Тож поновлення договору оренди землі в судовому порядку в передбачений статтею 33 Закону України «Про оренду землі» спосіб вимагає укладення сторонами додаткової угоди як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків на новий строк, а право сторони на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означає право на звернення до суду для укладення додаткової угоди (пункти 68, 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19)) (правовий висновок, викладений у п.п. 65, 66, 67, 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №904/8884/21).

Суд акцентує увагу, що матеріали справи не містять додаткової угоди про продовження договору оренди земельної ділянки з 14.01.2021.

Разом з цим суд враховує висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у підпункті 8.10 постанови від 08.09.2020 у справі №923/527/19, та виходить з того, що оскільки за ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути поновлений виключно на тих самих умовах і на той самий строк, то саме протягом цього строку можливе визнання такої додаткової угоди укладеною і, відповідно, поновлення договору. Якщо ж протягом строку, на який міг бути поновлений договір оренди землі відповідно до частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», додаткова угода не була укладена, договір не був поновлений на цей новий строк і не створив для сторін передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передумов для його наступного поновлення по завершенню строку дії.

Отже, суд доходить висновку про відсутність передумов для поновлення договору оренди земельної ділянки.

Більш того, суд бере до уваги і позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у п. 71 постанови від 05.07.2023 у справі №904/8884/21 щодо неефективності захисту права шляхом задоволення вимоги про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, поза межами строку, на який цей договір може бути поновлений, оскільки суд врахував, що договір оренди, який позивач просить суд поновити може бути поновлений на два роки, як то передбачено його п. 8 і з 14.01.2021, тобто до 14.01.2023, і на час прийняття рішення по суті позовних вимог /станом на 19.10.2023/ такий строк сплив.

При цьому суд відзначає, що додатковими угодами до договору сторони не вносили змін до п. 8 договору, якими було б змінено 2-річний строк його дії.

Водночас, навіть якщо (виходячи із тверджень позивача) припустити те, кожною подальшою додатковою угодою змінювався термін дії договору, слід дійти висновку, що останньою додатковою від 14.01.2020 сторони дійшли згоди поновити договір оренди терміном на 1 (один) рік, а, відтак, термін дії договору (згідно з останніми змінами до нього) становить взагалі лише 1 рік. Якщо ж вважати, що строк на який може бути поновлено договір становить 1 рік, то строк, протягом якого спірний договір може бути поновлений, сплив 14.01.2022.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду, яка викладена у постанові від 05.07.2023 у справі №904/8884/21, по завершенні строку, на який міг би бути поновлений договір оренди землі (однак не був поновлений через відмову або зволікання сторони з укладенням додаткової угоди), рішення суду або констатуватиме юридичний факт у минулому (у разі визнання судом укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі зі строком, який сплив на час прийняття судового рішення), або змінюватиме умови договору оренди землі (у разі визнання судом укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі зі строком, який перевищуватиме встановлений у договорі). У першому випадку рішення суду не буде спрямоване на ефективний захист права, у другому - не відповідатиме нормі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Приймаючи рішення у справі суд взяв до уваги і те, що питання землекористування у воєнний період визначено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» №2145-ІХ від 24.03.2022.

Вказаним Законом (що набрав чинності 07.04.2022), крім іншого, до Земельного кодексу України внесено зміни до п. 27 «Перехідних положень», згідно з якими визначалося, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням особливостей, зокрема, вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану /тобто після 22.02.2022/ до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель" /тобто до 19.11.2022/, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення: а) державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування; б) приватної власності.

У справі, що розглядається строк користування земельною ділянкою у позивача закінчився 14.01.2021, тобто до введення в Україні воєнного стану, а також до 19.11.2022 (набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель"), що свідчить про те, що вказані положення Закону на позивача не розповсюджуються.

Більш того, у користуванні позивача перебувала земельна ділянка з цільовим призначенням 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, а не земельна ділянка сільськогосподарського призначення.

Слід також відзначити, що ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду земельної ділянки» договір може вважатися поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які визначені договором оренди.

Як зазначалося судом, у п. 8 договору сторони узгодили, що договір укладається на термін 2 (два) роки, а не 5 (п`ять) років /строк на який позивач просить суд визнати укладеним договір/.

У п. 1.1 додаткової угоди, яку позивач просить суд визнати укладеною вказано, що до п. 5 договору слід внести зміни та зазначити, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки зазначається згідно довідки витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення станом на діючий період.

Надаючи оцінку і вказаному положенню додаткової угоди, яку позивач просить суд визнати укладеною, суд зауважує, що нормативна грошова оцінка землі має прямий вплив на розмір орендної плати, яку позивач має вносити за користування земельною ділянкою, а отже є істотною умовою договору.

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» чітко регламентовано, що при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Суд акцентує увагу, що умови договору можуть бути змінені за згодою сторін, тобто позивача і відповідача, а не лише позивача.

Суд встановив, що сторонами не було досягнуто згоди стосовно розміру орендної плати, яка залежить від нормативної грошової оцінки і є однією з істотних умов договору оренди землі.

Також суд зауважує, що навіть якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проєкт договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін розглянув надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, проаналізував його умови, у тому числі перевірив його на відповідність вимогам закону, однак не погодився з запропонованими умовами та заперечив щодо поновлення договору на таких умовах, то в цьому випадку він діє в рамках своїх повноважень, а отже суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним (аналогічна позиція висвітлена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2023 у справі №912/533/23).

Більш того, орендодавець своєчасно та однозначно висловив думку про те, що він не має наміру продовжувати з позивачем орендні правовідносини (заяви від 16.01.2021, від 06.04.2021 (арк. 100, 101, том 1).

Відповідно до встановлених обставин справи сторони не дійшли згоди щодо всіх істотних умов і відповідно до ч. 4 ст. 33 вищезазначеного Закону переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинилось.

При цьому спосіб захисту права позивача шляхом задоволення вимоги про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, поза межами строку, на який цей договір може бути поновлений, є неефективним, а відповідні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належних доказів на підтвердження своїх доводів, викладених у позовній заяві, позивач суду не надав.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається суд дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав задоволенню не підлягають.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 30.10.2023.

Суддя С.А. Дупляк