Постанова

від 16.04.2024 по справі 904/4060/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2024 року м.Дніпро Справа № 904/4060/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: Фролов П.І. (в залі суду);

від відповідача-2: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Цокур Людмили Володимирівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2023 (суддя С.А. Дупляк, повний текст якого підписаний 30.10.2023) у справі №904/4060/23

за позовом Фізичної особи-підприємця Цокур Людмили Володимирівни

до відповідачів:

1. Новомосковської міської ради,

2. Виконавчого комітету Новомосковської міської ради

про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної

ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Цокур Людмила Володимирівна (далі - Позивач) звернулася до господарського суду з позовною заявою до Новомосковської міської ради (далі - Відповідач-1) та до Виконавчого комітету Новомосковської міської ради (далі - Відповідач-2), у якій просить суд визнати укладеною між Відповідачем-1 та Позивачем додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки №04:07:126:00114 від 10.10.2007, зареєстрованого 30.10.2007 в Новомосковському міському відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру ДЗК за №04:07:126:00114, на строк 5 (п`ять) років на тих самих умовах, які передбачені редакцією прохальної частини позову

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням сесії Відповідача-1, яке ухвалено 13.12.2019, договір було поновлено на один рік. Додаткова угода укладена 14.12.2020.

11.12.2020 позивач звернувся до Відповідача-1 із заявою про поновлення договору оренди, однак вказана заява Відповідачем-1 не розглядалася та відповідне рішення не ухвалювалося, а тому Позивач за мовчазною згодою сторін продовжив користуватися земельною ділянкою відповідно до її цільового призначення.

В подальшому Позивач звернувся до Відповідача-1 із заявою про поновлення договору оренди 14.04.2021, яка, так як і попередня заява, Відповідачем-1 не розглядалася та відносно неї жодного рішення не приймалося, а тому Позивач продовжив користуватися земельною ділянкою за мовчазною згодою.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану Позивач, посилаючись на положення п.п. 1 п. 27 Розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України, вважає, що договір оренди був поновлений на один рік без волевиявлення сторін і без внесення відомостей про його поновлення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому позивач у 2022 році не звертався до відповідача-1 із заявою про поновлення договору оренди.

З заявою про поновлення договору оренди Позивач звернувся до Відповідача-1 лише 28.03.2023. Відповідач-1 листом від 23.05.2023 повідомив Позивача про те, що рішення про продовження договору оренди прийнято не було.

Позивач у позовній заяві зазначає, що договір оренди є таким, що закінчив свою дію (арк. 6, том 1).

Водночас, Позивач вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими, оскільки його право на поновлення договору оренди на 5 (п`ять) років на тих самих умовах порушено з огляду на таке: Позивач своєчасно звернувся із заявою про поновлення договору оренди до відповідача-1; Позивач надав Відповідачу-1 проєкт додаткової угоди до договору оренди; відсутнє рішення Відповідача-1 щодо поновлення договору оренди або відмови у його поновленні після закінчення строку дії договору; продовження позивачем користуватися земельною ділянкою; відсутність заперечень з боку Відповідача-1 щодо використання позивачем земельної ділянки.

Позивач наголосив, що вимог до Відповідача-2 ним не заявлено, однак оскільки Відповідач-2 є розпорядником бюджетних коштів Відповідача-1, то саме з нього /відповідача-2/ слід стягнути судовий збір та витрати позивача на оплату професійної правової допомоги.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2023 у справі №904/4060/23 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Фізична особа-підприємець Цокур Людмила Володимирівна, в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

При цьому заявник апеляційної скарги посилається на те, що 14 січня 2020 року між Відповідачем-1 та Позивачем була укладена додаткова угода щодо поновлення договору, згідно із п. 1 якої сторони дійшли згоди поновити договір оренди терміном на 1 (один) рік. Ця додаткова угода набирає чинності з дати державної реєстрації.

Зауважує, що за результатами ухвалених Відповідачем-1 рішень та укладених між сторонами додаткових угод до договору оренди, останніми не вносились зміни в пункт договору оренди щодо зміни строків на який він укладений, керуючись при цьому принципом свободи договору.

Із встановлених господарським судом першої інстанції обставин справи вбачається, що Позивач дотрималась процедури поновлення договору оренди, завчасно повідомила Відповідача-1 (орендодавця) про намір продовжити орендні правовідносини з додаванням проектів відповідних додаткових угод, остання продовжує належним чином користуватися орендованою земельною ділянкою та сплачувати орендну плату.

Водночас, суд прийняв в якості заперечень щодо поновлення договору оренди листи Відповідача-2 від 16 січня 2021 року за вих. № 105/0/2-21 про наміри припинення договору оренди, у зв`язку із його розірванням та від 06 квітня 2021 року за вих. № 682/0/2-21 про наміри припинення договору оренди та необхідність звернення до органу контролю для впорядкування правових відносин між сторонами.

Зазначені висновки суду не відповідають нормам матеріального права.

12 травня 2023 року відбулась XXVI чергова сесія VIII скликання Новомосковської міської ради, відповідно до протоколу якої рішення про поновлення договору оренди, укладеного з Позивачем, не було прийняте внаслідок відсутності необхідної кількості голосів за результатами голосування. Відповідно до витягу з протоколу пленарного засідання XXVI чергової сесії VIII скликання від 12 травня 2023 року, із 23 депутатів проголосували за - 3 депутата, а інші 20 - утримались.

Тобто, будь-якого рішення щодо звернення позивача із заявою про поновлення договору оренди саме Новомосковською міською радою на пленарному засіданні у встановленому законом порядку не приймалося.

Оскільки міською радою не було прийнято фактично жодного рішення щодо поновлення чи відмови у поновленні договору оренди, надіслані Відповідачем листи про наміри припинення договору оренди не є запереченнями щодо поновлення договору оренди землі, які могли б свідчити про відсутність мовчазної згоди орендодавця на поновлення договору. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дві 27 вересня 2022 року в справі № 912/1803/21.

Додатково є незрозумілим врахування судом першої інстанції в якості заперечень саме Новомосковської міської ради (Відповідача-1) проти поновлення договору оренди вищезазначених листів від 16 січня 2021 року (вих. № 105/0/2-21) та від 06 квітня 2021 року (вих. № 682/0/2-21), оскільки останні надіслані від імені Виконавчою комітету Новомосковської міської ради (Відповідач-2), який не є стороною орендних правовідносин.

Зауважує, що як під час неодноразового звернення Позивача до Відповідача-1 із заявами щодо поновлення договору оренди земельної ділянки з додаванням відповідних додаткових угод до договору із запропонованими умовами, так і під час судового розгляду, Відповідачами не заперечувались умови, викладені в проектах додаткових угод, як в частині терміну поновлення договору, так і в частині нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а тому висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи в цій частині.

Відповідач, Новомосковська міська рада, у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення. Зазначив, що питання надання земельної ділянки в оренду Позивачу було винесено на засідання чергової сесії відповідача-1, яка відбулася 12.05.2023, однак за результатами голосування рішення прийнято не було.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 13.11.2023 здійснено запит матеріалів справи №904/4060/23 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

20.11.2023 матеріали справи №904/4060/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою суду Центрального апеляційного господарського суду від 21.11.2023 (колегія суддів у складі: головуючий Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Цокур Людмили Володимирівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2023 у справі № 904/4060/23; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 13.02.2024.

12.02.2024 до суду апеляційної інстанції від представника Фізичної особи-підприємця Цокур Людмили Володимирівни адвоката Ямкового Віктора Феофановича надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, які мотивовані неможливістю явки в судове засідання безпосередньо позивача, який бажає брати особисту участь у засіданні через знаходження на лікарняному та неможливість явки у засідання представника через участь в іншому судовому засіданні, на підтвердження чого надані відповідні докази.

Ухвалою суду від 13.02.2024 клопотання Позивача та його представника задоволені, відкладено розгляд апеляційної скарги на 16.04.2024.

16.04.2024 представником Позивача адвокатом Ямковим В.Ф. через систему «Електронний суд» подано повторне клопотання про відкладення судового засідання, яке мотивоване неможливістю явки в судове засідання безпосередньо Позивача, який бажає брати особисту участь у засіданні, через знаходження на лікарняному, на підтвердження чого надані відповідні копії інформаційної довідки щодо медичного висновку про тимчасову непрацездатність Цокур Л.В. № 44ХХ-АН9К-НА33-6СТА від 16.04.2024 року та Медичний висновок про тимчасову непрацездатність від 16.04.2024 року.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у випадку першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Оскільки неявка Позивача та його представника у судове засідання є повторною, тому відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Крім того, відповідно до ч. 11, 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Як вбачається з клопотання представника Позивача, він повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, та єдиною підставою для відкладення розгляду справи зазначає знаходження на лікарняному. Проте, будь-яких причин неявки у судове засідання представника Позивача, у клопотанні не зазначено.

Вирішуючи питання щодо можливості відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає, що представник Позивача, який знаходиться у м. Дніпро, мав можливість прибути до приміщення суду, взяти участь у судовому засіданні як особисто, так і шляхом участі в судовому засіданні у режимі відеоконференції, як у суді, так і поза межами суду.

Будь - яких причин неможливості взяти участь у судовому засіданні з використанням вищезазначених механізмів Позивач чи його представник не зазначили.

В даному випадку, судом дотримано основних засад господарського судочинства, забезпечена рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, забезпечено право на апеляційний перегляд рішення суду. Сторони мали рівну можливість подати письмові заяви по суті справи, зокрема, позовну заяву, відзив на позов, заперечення на відзив, пояснення та клопотання, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу.

В свою чергу, саме Позивач не забезпечив участі свого представника. Отже, вказані обставини є суто суб`єктивними, які залежали виключно від волевиявлення Позивача, тому не можуть бути визнані поважними.

Зважаючи на належне повідомлення Позивача про час та місце розгляду справи, неявку його та його представника у судове засідання, враховуючи, що представником Позивача не повідомлено жодних причини неможливості його (представника) явки у судове засідання, повторну неявку Позивача у судове засідання та повторне аналогічне клопотання про відкладення, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання Позивача про відкладення розгляду апеляційної скарги та про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представника Позивача.

В судовому засіданні 16.04.2024 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Відповідача-1, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 15.03.2004.

Рішенням відповідача-1 (Новомосковської міської ради) від 28.03.2007 за №234 Про надання дозволу на складання проектів відведення земельних ділянок вирішено затвердити матеріали погодження місця розташування об`єкту проектування розширення торгового кіоску та надати дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

10.10.2007 між ОСОБА_1 (далі Позивач, Орендар) та Новомосковською міською радою (далі Відповідач-1, орендодавець) був укладений договір оренди земельної ділянки №04:07:126:00114 (далі - договір), відповідно до п. 1 умов якого орендодавець на підставі рішення №318 від 07.06.2007 надає, а орендар приймає в строкове, платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 2 договору визначено, що загальна площа земельної ділянки становить 0,0020 га, в тому числі: 0,0020 га - забудовані землі.

На земельній ділянці знаходиться торговий павільйон (пункт 3 договору).

Як визначено п. 4 договору, земельна ділянка надається для комерційного використання.

Відповідно до п. 8 договір оренди укладається на термін 2 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір зареєстровано у Новомосковському міському відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру ДЗК 10.10.2007 за №04:07:126:00114.

Актом приймання-передачі земельної ділянки за договором оренди від 10.10.2007 засвідчено факт передачі відповідачем-1 позивачу земельної ділянки.

Актом перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 10.10.2007 визначено, що земельна ділянка передається за рахунок земель міської ради з метою сільськогосподарського використання для комерційного використання.

Таким чином зазначений договір укладений ОСОБА_1 (зареєстрованою як фізична особа-підприємець) саме для здійснення підприємницької діяльності.

Рішенням відповідача-1 від 24.09.2009 за №801 Про поновлення договорів оренди земельних ділянок вирішено поновити ОСОБА_1 право оренди на земельну ділянку під торговельний павільйон за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0020 га, терміном на 5 років.

Рішенням відповідача-1 від 20.11.2014 за №1162 Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою ОСОБА_1 вирішено надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,0020 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, земельна ділянка під торгівельним павільйоном в натурі (на місцевості).

Витягом №РВ-1203604442016 від 12.07.2016 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку підтверджується, що земельна ділянка за кадастровим номером 1211900000:03:007:0049 розташована за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, загальною площею 0,0020 га сформована 23.03.2015.

Вказаним витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку підтверджується і те, що за ОСОБА_1 речове право (право оренди земельної ділянки) зареєстровано 24.07.2014, яке поновлено терміном на 5 (п`ять) років.

Витягом №26134067 від 28.08.2014 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 24.07.2014 на підставі договору оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 зареєстровано право оренди земельної ділянки на 5 (п`ять) років з правом пролонгації.

Рішенням відповідача-1 від 20.05.2016 за №145 Про поновлення договорів оренди вирішено поновити договори оренди земельних ділянок шляхом укладення додаткових угод про поновлення договорів оренди земельних ділянок, зокрема з ОСОБА_1 терміном на 2 (два) роки.

24.06.2016 між відповідачем-1 та орендарем була укладена додаткова угода щодо поновлення договору, згідно із п. 1 якої сторони дійшли згоди поновити договір оренди терміном на 2 (два) роки.

Рішенням відповідача-1 від 30.11.2018 за №807 Про поновлення договорів оренди земельних ділянок вирішено поновити договори оренди земельних ділянок шляхом укладення додаткових угод про поновлення договорів оренди земельних ділянок, зокрема з ОСОБА_1 терміном на 1 (один) рік.

21.12.2018 між відповідачем-1 та орендарем була укладена додаткова угода щодо поновлення договору, згідно із п. 1 якої сторони дійшли згоди поновити договір оренди терміном на 1 (один) рік.

Позивач долучив до матеріалів справи витяг №151742022 від 02.01.2019, яким підтверджується право оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 на земельну ділянку зі строком дії до 21.12.2019 з правом пролонгації.

Рішенням відповідача-1 від 13.12.2019 за №1123 Про поновлення договорів оренди земельних ділянок вирішено поновити договори оренди земельних ділянок шляхом укладення додаткових угод про поновлення договорів оренди земельних ділянок, зокрема з ОСОБА_1 терміном на 1 (один) рік.

14.01.2020 між відповідачем-1 та орендарем була укладена додаткова угода щодо поновлення договору, згідно із п. 1 якої сторони дійшли згоди поновити договір оренди терміном на 1 (один) рік. Ця додаткова угода набирає чинності з дати державної реєстрації.

Позивач долучив до матеріалів справи витяг №199290520 від 06.02.2020, яким підтверджується право оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 на земельну ділянку зі строком дії до 14.01.2021 з правом пролонгації.

11.12.2020 Позивач звернувся до Міського Голови м. Новомосковськ (відповідача-2) із заявою, у якій просив поновити термін користування земельною ділянкою на 10 років шляхом укладення додаткової угоди, у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди від 10.10.2007. Ця заява 11.12.2020 зареєстрована у Центрі надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Новомосковської міської ради (т. 1 а.с. 94).

Позивач долучив до матеріалів справи лист відповідача-2 від 16.01.2021 за вих. №105/0/2-21 про наміри припинення договору оренди, у зв`язку із його розірванням (т. 1 а.с. 100).

Відповідач-2 знову звернувся до позивача із листом від 06.04.2021 за вих. №682/0/2-21, у якому відповідач-2 акцентував увагу позивача на листі про наміри припинення договору оренди та просив звернутися до органу контролю для впорядкування правових відносин між сторонами (т. 1 а.с. 101).

В свою чергу, Позивач звернувся до міського голови м. Новомосковськ (відповідача-2) із заявою від 14.04.2021 про поновлення договору оренди земельної ділянки на 5 (п`ять) років шляхом укладення відповідної угоди (т. 1 а.с. 102).

В черговий раз відповідач-2 листом від 27.04.2021 звернувся до позивача про необхідність впорядкування правових питань, у зв`язку із закінченням строку дії договору (т. 1 а.с. 103).

У відповідь на заяву позивача відповідач-2 листом від 30.04.2021 нагадав позивачу про свій намір припинити договір і про необхідність звернутися позивачу до органу контролю для врегулювання правових питань.

В черговий раз із заявою від 27.03.2023 про поновлення договору оренди на 5 (п`ять) років позивач звернувся до міського голови м. Новомосковськ (відповідача-2) (т. 1 а.с. 105).

Відповідач-2 повідомив позивача про розгляд звернення останнього листом від 23.05.2023 і зазначив, що рішення під час проведення пленарного засідання чергової сесії прийнято не було, а тому вимоги позивача про поновлення договору задоволені бути не можуть. Враховуючи викладене, відповідач-2 просив позивача повернути земельну ділянку за актом приймання-передачі (т. 1 а.с. 109 на звороті).

Оскільки позивач вважає відмову відповідача-1 у поновленні договору неправомірною, враховуючи наведені вище обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять додаткової угоди про продовження договору оренди земельної ділянки з 14.01.2021.

Оскільки за ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути поновлений виключно на тих самих умовах і на той самий строк, то саме протягом цього строку можливе визнання такої додаткової угоди укладеною і, відповідно, поновлення договору. Якщо ж протягом строку, на який міг бути поновлений договір оренди землі відповідно до частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі, додаткова угода не була укладена, договір не був поновлений на цей новий строк і не створив для сторін передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передумов для його наступного поновлення по завершенню строку дії. Тому суд дійшов висновку про відсутність передумов для поновлення договору оренди земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Предметом спору у даній справі є вимоги про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки на 5 (п`ять) років і на тих самих умовах.

Підставою позовних вимог є те, що відповідач, на думку позивача, незаконно ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, якою позивач продовжує користуватися після закінчення строку дії договору.

Правовою підставою для обґрунтування позовних вимог позивач визначив положення статті 33 Закону України Про оренду землі, якою врегульовано питання переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 Закону України "Про оренду землі").

Згідно Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13).

У контексті спору, що розглядається, договір оренди землі від 10.10.2007 укладено сторонами справи під час дії Закону України Про оренду землі за №161-XIV.

16.01.2020 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству, яким статтю 33 Закону України Про оренду землі, яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, було викладено у новій редакції.

Розділ IX Перехідні положення Закону України Про оренду землі доповнено абзацами третім і четвертим такого змісту: Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству, у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству, а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Суд акцентує увагу, що земельна ділянка, яка є об`єктом договору, який позивач просить суд поновити, надана для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код КВЦІЗ 03.07), а саме під торговий павільйон.

В свою чергу, торговий павільйон є тимчасовою спорудою, а отже рухомою річчю, яка не підлягає державній реєстрації, однак може перебувати у власності орендаря земельної ділянки. Така правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №202/3788/18.

Отже, поновлення спірного договору оренди землі має здійснюватися на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент його укладення, а саме відповідно до положень статті 33 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на час укладення спірного договору - 10.02.2006) (правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №926/2720/21).

Так, згідно з частинами першою - третьою статті 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Питання застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" неодноразово були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, внаслідок чого сформовані як висновки щодо застосування цієї норми права.

Великою Палатою Верховного Суду у справі № 903/1030/19 винесено постанову від 31.08.2021, в якій висловлено наступну правову позицію:

" п. 32. Конструкція статті 33 Закону № 161-XIV до зміни її редакції згідно із Законом № 340-IX передбачала можливість поновлення договору оренди землі у порядку реалізації переважного права на укладення цього договору на новий строк.

п. 34. Отже, стаття 33 Закону № 161-XIV прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі та проєкт додаткової угоди про таке поновлення. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проєкті додаткової угоди, яку надав орендар.

35. Незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

38. Частини п`ята та шоста статті 33 Закону № 161-XIV встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:

38.1. За загальним правилом, викладеним у частині п`ятій статті 33 Закону № 161-XIV, орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.

38.2. Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону № 161-XIV, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону № 161-XIV. Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18).

43. Єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій - восьмій, одинадцятій статті 33 Закону № 161-XIV додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті. Тому помилковим є висновок суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, про те, що передбачені у частинах першій - п`ятій і шостій статті 33 Закону № 161-XIV підстави для поновлення договору оренди землі не пов`язані між собою.".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 вказано на те, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

За правилами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, базуючись на зазначених вище позиціях Верховного Суду та узагальнюючи їх, можна зробити висновок, що алгоритм вирішення спорів щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, що застосовується до спірних правовідносин) в контексті дій сторін договору виглядає наступним чином:

-якщо орендар у строки встановлені договором або, за відсутності інших строків встановлених договором, у строки встановлені законом не звернувся до орендодавця взагалі або звернувся з їх порушенням та/або не надав проект договору, то суди повинні відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним незалежно від подальших дій орендодавця, оскільки саме орендарем в цьому випадку не дотримано вимоги договору та закону;

-якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін розглянув надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, проаналізував його умови, у тому числі перевірив його на відповідність вимогам закону, однак не погодився з запропонованими умовами та заперечив щодо поновлення договору, то в цьому випадку він діє в рамках своїх повноважень, а отже суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним;

-якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі або відмовив з порушенням місячного терміну, однак при цьому протягом одного місяця після закінчення строку договору надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним, оскільки таке право орендодавця прямо передбачено частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі";

-якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору після його закінчення, надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі, при цьому орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні задовольнити позовні вимоги про визнання договору укладеним на той же самий строк та на тих же самих умовах.

При цьому якщо орендодавець відмовляється укласти чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість якої визначена у частині восьмій статті 33 "Про оренду землі", то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною такої угоди з викладенням її змісту у резолютивній частині судового рішення.

Як підтверджено матеріалами справи, 14.01.2020 між відповідачем-1 та орендарем була укладена додаткова угода щодо поновлення договору, згідно із п. 1 якої сторони дійшли згоди поновити договір оренди терміном на 1 (один) рік. Ця додаткова угода набирає чинності з дати державної реєстрації.

Позивач долучив до матеріалів справи витяг №199290520 від 06.02.2020, яким підтверджується право оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 на земельну ділянку зі строком дії до 14.01.2021 з правом пролонгації.

Отже, Позивач мала зареєстроване право оренди земельної ділянкидо 14.01.2021.

Матеріалами справи підтверджено, що 11.12.2020 Позивач звернувся саме до Відповідача-2 (Міського Голови м. Новомосковськ), а не до орендодавця (Відповідача-1) із заявою, у якій просив поновити термін користування земельною ділянкою на 10 років шляхом укладення додаткової угоди, у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди від 10.10.2007. Ця заява 11.12.2020 зареєстрована у Центрі надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Новомосковської міської ради (т. 1 а.с. 94).

Доказів звернення Позивача саме до Орендодавця (Новомосковської міської ради) у строк до закінчення зареєстрованого права оренди земельної ділянки, тобто до 14.01.2021, матеріали справи не містять.

Відтак, колегія суддів доходить висновку, що Позивач не дотримався строку повідомлення Орендодавця (Відповідача-1) про свій намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки протягом строку дії договору (до 14.01.2021).

Водночас, відповідача-2 листом від 16.01.2021 за вих. №105/0/2-21 повідомив Позивача про наміри припинення договору оренди, у зв`язку із його розірванням. Відповідач-2 знову звернувся до позивача із листом від 06.04.2021 за вих. №682/0/2-21, у якому відповідач-2 акцентував увагу позивача на листі про наміри припинення договору оренди та просив звернутися до органу контролю для впорядкування правових відносин між сторонами.

Оцінюючи наявні у справі докази, колегія суддів констатує, що:

- Позивач не дотримався строку повідомлення Орендодавця (Відповідача-1) про свій намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки протягом строку дії договору (до 14.01.2021);

- суд вбачає наявність заперечень Відповідача-2, який не є стороною договору оренди, щодо поновлення договору оренди землі орендарю;

- разом із цим, суд встановив і фактичне продовження Орендарем користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору і на час вирішення спору по суті, оскільки акт приймання-передачі (повернення) земельної ділянки (арк. 111, том 1) сторонами не підписаний.

Вищенаведеним спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про те, що Орендар дотримався процедури поновлення договору оренди, завчасно повідомив Відповідача-1 (орендодавця) про намір продовжити орендні правовідносини з додаванням проектів відповідних додаткових угод.

Колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що надіслані Відповідачем-2 листи про наміри припинення договору оренди не є запереченнями щодо поновлення договору оренди землі, які могли б свідчити про відсутність мовчазної згоди Орендодавця на поновлення договору, оскільки Відповідач-2 не є Орендодавцем (стороною договору).

В той же час, оскільки Орендар у строки встановлені договором не звернувся саме до Орендодавця із заявою про намір продовжити орендні правовідносини, то суд повинен відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним незалежно від подальших дій Орендодавця, оскільки саме Орендарем в цьому випадку не дотримано вимоги договору та закону. Ця обставина є самостійною підставою для відмови у позові.

Між тим, слід враховувати, що відповідно до частин восьмої та дев`ятої статті 33 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У пункті 38.2 постанови від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 (провадження № 12-4гс21) Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на свої попередні висновки, викладені в постановах від 22.09.2020 у справах №313/350/16-ц (провадження №14-97цс20) та №159/5756/18 (провадження №14-99цс20), наголосила, що порушення орендодавцем місячного строку для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі. Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а в разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту в резолютивній частині рішення суду.

Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору відповідно до статті 33 Закону України Про оренду землі є неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме із цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 Земельного кодексу України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі, є автоматичною пролонгацією орендних правовідносин (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 (провадження №12-4гс21).

Тож поновлення договору оренди землі в судовому порядку в передбачений статтею 33 Закону України Про оренду землі спосіб вимагає укладення сторонами додаткової угоди як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків на новий строк, а право сторони на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означає право на звернення до суду для укладення додаткової угоди (пункти 68, 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19)) (правовий висновок, викладений у п.п. 65, 66, 67, 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №904/8884/21).

Колегія суддів акцентує увагу, що матеріали справи не містять додаткової угоди про продовження договору оренди земельної ділянки з 14.01.2021.

Разом з цим, колегія суддів враховує висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у підпункті 8.10 постанови від 08.09.2020 у справі №923/527/19, та виходить з того, що оскільки за ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути поновлений виключно на тих самих умовах і на той самий строк, то саме протягом цього строку можливе визнання такої додаткової угоди укладеною і, відповідно, поновлення договору. Якщо ж протягом строку, на який міг бути поновлений договір оренди землі відповідно до частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі, додаткова угода не була укладена, договір не був поновлений на цей новий строк і не створив для сторін передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передумов для його наступного поновлення по завершенню строку дії.

Більш того, колегія суддів бере до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у п. 71 постанови від 05.07.2023 у справі №904/8884/21 щодо неефективності захисту права шляхом задоволення вимоги про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, поза межами строку, на який цей договір може бути поновлений.

Оскільки Договір оренди, який позивач просить суд поновити, укладався на 2 роки (п. 8 Договору), то і поновлений він може бути лише на два роки, тобто з 14.01.2021 до 14.01.2023. В той же час, як на момент звернення Позивача із позовом (21.07.2023), так і на час прийняття оскаржуваного рішення по суті позовних вимог (19.10.2023) такий строк сплив.

При цьому колегія суддів відзначає, що додатковими угодами до договору сторони не вносили змін до п. 8 договору, якими було б змінено 2-річний строк його дії.

Водночас, навіть якщо (виходячи із тверджень позивача) припустити те, що кожною подальшою додатковою угодою змінювався термін дії договору, слід дійти висновку, що останньою додатковою угодою від 14.01.2020 сторони дійшли згоди поновити договір оренди терміном на 1 (один) рік, а, відтак, термін дії договору (згідно з останніми змінами до нього) становить взагалі лише 1 рік. Якщо ж вважати, що строк на який може бути поновлено договір становить 1 рік, то строк, протягом якого спірний договір може бути поновлений, сплив 14.01.2022.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду, яка викладена у постанові від 05.07.2023 у справі №904/8884/21, по завершенні строку, на який міг би бути поновлений договір оренди землі (однак не був поновлений через відмову або зволікання сторони з укладенням додаткової угоди), рішення суду або констатуватиме юридичний факт у минулому (у разі визнання судом укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі зі строком, який сплив на час прийняття судового рішення), або змінюватиме умови договору оренди землі (у разі визнання судом укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі зі строком, який перевищуватиме встановлений у договорі). У першому випадку рішення суду не буде спрямоване на ефективний захист права, у другому - не відповідатиме нормі частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі.

З огляду на викладене господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність передумов для поновлення договору оренди земельної ділянки.

Приймаючи рішення у справі колегія суддів приймає до уваги, що питання землекористування у воєнний період визначено Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану №2145-ІХ від 24.03.2022.

Вказаним Законом (що набрав чинності 07.04.2022), крім іншого, до Земельного кодексу України внесено зміни до п. 27 Перехідних положень, згідно з якими визначалося, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням особливостей, зокрема, вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану /тобто після 22.02.2022/ до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель" /тобто до 19.11.2022/, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення: а) державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування; б) приватної власності.

У справі, що розглядається строк користування земельною ділянкою у позивача закінчився 14.01.2021, тобто до введення в Україні воєнного стану, а також до 19.11.2022 (набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель"), що свідчить про те, що вказані положення Закону на позивача не розповсюджуються.

Більш того, у користуванні позивача перебувала земельна ділянка з цільовим призначенням 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, а не земельна ділянка сільськогосподарського призначення.

Слід також відзначити, що ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду земельної ділянки договір може вважатися поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які визначені договором оренди.

Як зазначалося вище, у п. 8 договору сторони узгодили, що договір укладається на термін 2 (два) роки, а не 5 (п`ять) років /строк на який позивач просить суд визнати укладеним договір/.

У п. 1.1 додаткової угоди, яку позивач просить суд визнати укладеною, вказано, що до п. 5 договору слід внести зміни та зазначити, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки зазначається згідно довідки витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення станом на діючий період.

Надаючи оцінку і вказаному положенню додаткової угоди (щодо строку дії договору та розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки), яку позивач просить суд визнати укладеною, колегія суддів зауважує, що оскільки умови запропонованої Позивачем додаткової угоди відрізняються від умов Договору, то вищенаведене виключає поновлення Договору оренди на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду земельної ділянки.

При цьому спосіб захисту права позивача шляхом задоволення вимоги про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, поза межами строку, на який цей договір може бути поновлений, є неефективним, а відповідні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи заявника апеляційної скарги колегія суддів з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 283 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Цокур Людмили Володимирівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2023 у справі № 904/4060/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2023 у справі № 904/4060/23 залишити без змін.

Судові витрати Фізичної особи-підприємця Цокур Людмили Володимирівни за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддями Івановим О.Г. та Верхогляд Т.А. 26.04.2024, суддею Парусніковим Ю.Б. 13.05.2024.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

СуддяТ.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков