Ухвала

від 20.08.2024 по справі 904/4060/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/4060/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

позивача - Ямковий В. Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Цокур Людмили Володимирівни

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2024 (судді: Іванов О. Г. - головуючий, Верхогляд Т. А., Парусніков Ю. Б.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2023 (суддя Дуюляк С. А.) у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця Цокур Людмили Володимирівни

до відповідачів: 1) Новомосковської міської ради, 2) Виконавчого комітету Новомосковської міської ради

про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. У липні 2023 року Фізична особа-підприємець (далі - ФОП) Цокур Л. В. звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Новомосковської міської ради та виконавчого комітету Новомосковської міської ради про визнання укладеною між Новомосковською міською радою та позивачем додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 10.10.2007 № 04:07:126:00114, зареєстрованого 30.10.2007 в Новомосковському міському відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру ДЗК за № 04:07:126:00114 (далі - договір від 10.10.2007), строком на строк 5 років, на тих самих умовах, які передбачені договором у редакції, викладеній у позовній заяві.

Позовні вимоги з посиланням на положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" обґрунтовані тим, що позивач своєчасно звернувся до орендодавця із заявою про поновлення договору, рішення щодо якої не було прийнято, а тому орендар продовжив користуватися земельною ділянкою. У подальшому, позивачем було подано ще дві заяви з проєктами додаткової угоди про поновлення договору на 5 років на тих самих умовах.

Незважаючи на відсутність заперечень щодо поновлення договору оренди землі відповідач так і не надіслав підписану ним додаткову угоду про поновлення договору, що є порушенням вимог частини 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та унеможливлює здійснення процедури державної реєстрації речового права позивача (внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про зміну строку договору).

Позивач вважав, що Новомосковська міська рада навмисно ухиляється від підписання додаткової угоди про поновлення договору, створюючи тим самим умови, за яких орендні відносини щодо спірної земельної ділянки залишаються юридично неврегульованими, що призводить до порушення прав позивача на належне оформлення правовідносин у сфері землекористування. Відновлення порушених прав позивача можливе відповідно до частини 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

2. Новомосковська міська рада у відзиві на позовну заяву просила відмовити в її задоволенні, вказуючи на те, що розгляд питання про поновлення договору з позивачем було винесено на вирішення сесії міської ради 12.05.2023, однак рішення прийнято не було. Отже, територіальна громада в особі Новомосковської міської ради як власник спірної земельної ділянки не проголосувала за прийняття рішення про поновлення договору оренди, а тому земельна ділянка має бути повернута користувачем її власникові.

Виконавчий комітет Новомосковської міської ради у відзиві на позовну заяву також просив відмовити в її задоволенні з підстав, аналогічних тим, що наведені у відзиві міської ради.

3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2024, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовано відсутністю передумов для поновлення договору оренди земельної ділянки, оскільки за змістом частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути поновлений виключно на тих самих умовах і на той самий строк, а тому саме протягом цього строку можливе визнання такої додаткової угоди укладеною і, відповідно, поновлення договору. Якщо протягом строку, на який міг бути поновлений договір оренди землі відповідно до вказаної норми, додаткова угода не була укладена, договір не був поновлений на цей новий строк і не створив для сторін передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передумов для його наступного поновлення по завершенню строку дії.

4. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2023 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2024, ФОП Цокур Л. В. у касаційній скарзі просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник зазначає, що висновок суду апеляційної інстанції щодо недотримання позивачем процедури поновлення договору оренди не відповідає нормам матеріального права, оскільки позивач починаючи з грудня 2020 року зверталася із заявами щодо поновлення договору оренди та проєктами додаткових угод на адресу Новомосковської міської ради (орендодавця) через Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Новомосковської міської ради (далі - ЦНАП), тобто в порядку та на умовах, визначених Положенням про ЦНАП та переліку адміністративних послуг, затверджених рішеннями Новомосковської міської ради, при цьому вказані заяви адресувались Новомосковському міському голові, як представнику територіальної громади міста та уповноваженій особі органу місцевого самоврядування - Новомосковської міської ради.

12.05.2023 відбулась чергова сесія Новомосковської міської ради, відповідно до протоколу якої рішення про поновлення договору оренди, укладеного з позивачем, не було прийняте внаслідок відсутності необхідної кількості голосів за результатами голосування. Тобто будь-якого рішення щодо звернення позивача із заявою про поновлення договору оренди саме Новомосковською міською радою на пленарному засіданні у встановленому законом порядку не приймалося.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 922/1188/19 зауважено на тому, що чинне законодавство України не визначає форми висловлення заперечення орендодавця стосовно поновлення договору оренди за частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", а рішення ради (колегіального органу місцевого самоврядування) найбільш повно відповідає положенням пункту 34 частини першої статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" для дотримання письмового волевиявлення. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 0612.2018 у справі № 910/18875/17.

Відповідно до узагальненої правової позиції, викладеної у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 910/4790/20, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття сесією відповідного рішення.

Скаржник вказує на те, що оскільки міською радою не було прийнято жодного рішення щодо поновлення чи відмови у поновленні договору оренди, позивач мала правомірні очікування на поновлення договору у зв`язку із наявністю фактичної мовчазної згоди орендодавця.

Також заявник касаційної скарги вказує на те, що як під час неодноразового звернення позивача до міського голови із заявами щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, так і під час судового розгляду справи, Новомосковською міською радою не заперечувались умови, викладені в наданих до відповідних заяв проєктах додаткових угод, як в частині терміну поновлення договору, так і в частині нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а тому висновки судів не відповідають дійсним обставинам справи.

5. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підлягає закриттю з огляду на таке.

6. Суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Новомосковської міської ради від 28.03.2007 № 234 затверджено матеріали погодження місця розташування об`єкту проектування розширення торгового кіоску та надано дозвіл на складання проєкту відведення земельної ділянки ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

10.10.2007 між Новомосковською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 04:07:126:00114, за умовами пунктів 1-4 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове, платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0020 га - забудовані землі, під розміщення торгового павільйону, для комерційного використання.

Відповідно до пункту 8 договір оренди укладається на 2 роки. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір зареєстровано у Новомосковському міському відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру ДЗК 10.10.2007 за № 04:07:126:00114.

За актом приймання-передачі від 10.10.2007 земельну ділянку орендодавцем передано орендареві.

7. Суди також установили такі обставини:

- рішенням Новомосковської міської ради від 24.09.2009 за № 801 поновлено ОСОБА_1 право оренди на земельну ділянку під торговельний павільйон за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0020 га, терміном на 5 років;

- рішенням Новомосковської міської ради від 20.11.2014 за № 1162 надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки , площею 0,0020 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, земельна ділянка під торгівельним павільйоном в натурі (на місцевості);

- витягом від 12.07.2016 № РВ-1203604442016 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку підтверджується, що земельна ділянка, кадастровий номер 1211900000:03:007:0049, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, загальною площею 0,0020 га, сформована 23.03.2015. Відповідно до вказаного витягу за ОСОБА_1 24.07.2014 зареєстровано право оренди земельної ділянки, яке поновлено терміном на 5 (п`ять) років;

- витягом від 28.08.2014 № 26134067 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, 24.07.2014 на підставі договору оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 зареєстровано право оренди земельної ділянки на 5 (п`ять) років з правом пролонгації;

- рішенням Новомосковської міської ради від 20.05.2016 № 145 поновлено договір оренди земельної ділянки шляхом укладення додаткової угоди, зокрема з ОСОБА_1 , терміном на 2 (два) роки;

- 24.06.2016 між Новомосковською міською радою та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода про поновлення договору, згідно з пунктом 1 якої сторони дійшли згоди поновити договір оренди терміном на 2 (два) роки;

- рішенням Новомосковської міської ради від 30.11.2018 № 807 поновлено договори оренди земельних ділянок шляхом укладення додаткових угод про поновлення договорів оренди земельних ділянок, зокрема з ОСОБА_1 , терміном на 1 (один) рік;

- 21.12.2018 між Новомосковською міською радою та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода щодо поновлення договору, згідно з пунктом 1 якої сторони дійшли згоди поновити договір оренди терміном на 1 (один) рік;

- витягом з реєстру від 02.01.2019 № 151742022 підтверджено право оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 на земельну ділянку зі строком дії до 21.12.2019 з правом пролонгації;

- рішенням Новомосковської міської ради від 13.12.2019 № 1123 поновлено договори оренди земельних ділянок шляхом укладення додаткових угод, зокрема з ОСОБА_1 терміном на 1 (один) рік;

- 14.01.2020 між Новомосковською міською радою та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода щодо поновлення договору, згідно з пунктом 1 якої сторони дійшли згоди поновити договір оренди терміном на 1 (один) рік;

- витягом з реєстру від 06.02.2020 № 199290520 підтверджено право оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 зі строком дії до 14.01.2021, з правом пролонгації.

8. Суди також установили, що 11.12.2020 орендар звернувся до міського голови м. Новомосковськ із заявою, в якій просив поновити термін користування земельною ділянкою на 10 років шляхом укладення додаткової угоди. Заяву 11.12.2020 зареєстровано у Центрі надання адміністративних послуг виконавчого комітету Новомосковської міської ради (далі - ЦНАП).

16.01.2021 виконавчий комітет Новомосковської міської ради у листі вих. № 105/0/2-21 повідомив про наміри припинення договору оренди у зв`язку з його розірванням.

У листі від 06.04.2021 за вих. № 682/0/2-21 виконавчий комітет Новомосковської міської ради повідомив орендаря про наміри припинення договору оренди та просив звернутися до органу контролю для впорядкування правових відносин між сторонами.

У свою чергу, ОСОБА_1 14.04.2021 звернулася до міського голови м. Новомосковськ із заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки на 5 (п`ять) років шляхом укладення відповідної угоди.

Виконавчий комітет Новомосковської міської ради у листі від 27.04.2021 повідомив орендаря про необхідність впорядкування правових питань у зв`язку із закінченням строку дії договору, а листом від 30.04.2021 нагадав орендарю про намір припинити договір і про необхідність звернутися орендарю до органу контролю для врегулювання правових питань.

Натомість ОСОБА_1 звернулася до міського голови м. Новомосковськ із заявою від 27.03.2023 про поновлення договору оренди на 5 (п`ять) років.

Виконавчий комітет Новомосковської міської ради листом від 23.05.2023 повідомив орендаря про розгляд його звернення, зазначивши, що рішення під час проведення пленарного засідання чергової сесії міської ради 12.05.2023 прийнято не було, а тому вимоги орендаря про поновлення договору не можуть бути задоволені, у зв`язку з чим просив повернути земельну ділянку за актом приймання-передачі.

9. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ФОП Цокур Л. В. про визнання укладеною між Новомосковською міською радою та позивачем додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 10.10.2007 № 04:07:126:00114, строком на 5 років на тих самих умовах, які передбачені договором, у редакції, викладеній у позовній заяві.

10. За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтями 1, 2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Суди установили, що 14.01.2020 договір між Новомосковською міською радою та ОСОБА_1 було поновлено на 1 рік, із визначенням строку дії до 14.01.2021.

11. 16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (а відповідні положення пункту 8, з урахуванням прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону "Про оренду землі", яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.

Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21 стаття 33 Закону "Про оренду землі" у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина 2статті 33 зазначеного Закону).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина 3 статті 33 цього Закону).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4 статті 33 вказаного Закону).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону "Про оренду землі").

Частина 6 статті 33 Закону про оренду землі встановлювала, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

За приписами частини восьмої цієї статті у попередній редакції додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку, а положення частини одинадцятої цієї статті зазначали, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21 також зазначено таке:

"У пункті 38 постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 року зазначено таке: "Частини п`ята та шоста статті 33 Закону про оренду землі встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин: 38.1. За загальним правилом, викладеним у частині п`ятій статті 33 Закону про оренду землі, орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду. 38.2. Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону про оренду землі, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення."

6.14. Пункти 41 та 43 цієї ж постанови містять висновок про те, що без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим, а єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій- восьмій, одинадцятій статті 33 Закону про оренду землі додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.

6.15. Тож статтею 33 Закону про оренду землі було визначено загальну процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням).

6.16. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" істотно змінив редакцію статті 33 Закону про оренду землі, яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини перша-п`ята статті 33 Закону про оренду землі). Поновлення ж договору (частина шоста попередньої редакції статті 33) тепер регулюється статтею 126-1 ЗК".

12. Згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнено абзацами третім і четвертим такого змісту: "Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

Отже, суди з посиланням на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21 установили, що поновлення спірного договору оренди землі має здійснюватися на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент його укладення, а саме відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі.

З посиланням також на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 910/16979/21, від 30.08.2022 у справі № 925/778/19, від 23.08.2022 у справі № 920/102/21, від 05.07.2022 у справі № 904/3860/19, суди вказали, що статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі") повідомити про це орендодавця та надіслати проєкт додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проєкту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проєкт додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

13. Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, установив, що матеріали справи не містять додаткової угоди про продовження договору оренди земельної ділянки з 14.01.2021, а тому з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 08.09.2020 у справі № 923/527/19, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки за частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути поновлений виключно на тих самих умовах і на той самий строк, то саме протягом цього строку можливе визнання такої додаткової угоди укладеною і, відповідно, поновлення договору.

У разі якщо протягом строку, на який міг бути поновлений договір оренди землі відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", додаткова угода не була укладена, договір не був поновлений на цей новий строк і не створив для сторін передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передумов для його наступного поновлення по завершенню строку дії.

Крім того суди установили, що земельна ділянка, яка є об`єктом договору, який позивач просить суд поновити, надана для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код КВЦІЗ 03.07), а саме під торговий павільйон. У свою чергу, торговий павільйон є тимчасовою спорудою, а отже рухомою річчю, яка не підлягає державній реєстрації, однак може перебувати у власності орендаря земельної ділянки. Така правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 202/3788/18.

14. Щодо посилання заявника касаційної скарги на наявність підстав для оскарження судових рішень у справі, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із застосуванням судами норм права без урахування висновків, викладених у наведених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі", колегія суддів зазначає таке.

За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і в справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

Колегія суддів також зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення/цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Крім того посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

15. У справі, яка розглядається, суди виходили з того, що договір про поновлення якого позивач у липні 2023 року звернувся до суду, за умовами додаткової угоди від 14.01.2020 поновлювався на 1 (один рік) і закінчився 14.01.2021, а матеріали справи не містять додаткової угоди про поновлення договору після його закінчення, у той час як за змістом частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути поновлений виключно на тих самих умовах і на той самий строк, тобто саме протягом цього строку можливе визнання укладеною додаткової угоди і, відповідно, поновлення договору.

Натомість у справах, на постанови Верховного Суду в яких посилався заявник касаційної скарги, суди виходили з різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону, що свідчить про різні фактичні обставини, які формують зміст спірних правовідносин і зумовлене цим їх неоднакове правове регулювання.

Ураховуючи наведене відсутні підстави для висновку про подібність правовідносин у справі, що розглядається, та справах, на постанови Верховного Суду в яких посилається скаржник на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження ухвалених судових рішень.

16. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-які інші підстави касаційного оскарження прокурором не зазначалися та не обґрунтовувалися у поданій касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Цокур Л. В. на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2023 у справі № 904/4060/23 згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Цокур Людмили Володимирівни на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2023 у справі № 904/4060/23 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак