Рішення

від 30.10.2023 по справі 910/8211/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.10.2023Справа № 910/8211/23

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Державного науково-дослідного інституту технологій кібербезпеки та захисту інформації

до Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Київприлад"

про стягнення 935 747,26 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державний науково-дослідний інститут технологій кібербезпеки та захисту інформації (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Київприлад" (далі - відповідач) про стягнення 935 747,26 грн., у тому числі 571 116,63 грн. основного боргу, 142 387,98 грн. пені, 186 755,18 грн. інфляційних втрат, 35 487,47 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором про надання послуг № 10/20Н від 07.02.2020 в частині здійснення повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 позовну заяву залишено без руху.

12.06.2023 до суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 відкрито провадження у справі № 910/8211/23, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

11.07.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач просив позов задовольнити у повному обсязі.

24.07.2023 до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про відстрочку виконання рішення суду, відповідно до яких відповідач просив відстрочити стягнення боргу до 31.12.2023.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Державним науково-дослідним інститутом технологій кібербезпеки тa захисту інформації (далі - виконавець, позивач) та Державним підприємством «Виробниче об??єднання «Київприлад» (далі - замовник, відповідач) укладено Договір від 07.02.2020 № 10/20H (далі - Договір) про надання послуг.

Згідно з п. 1.1. Договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання протягом визначеного в договорі строку надати замовнику послуги у галузі технічного захисту інформації щодо виконання комплексу робіт по проведенню спеціальних досліджень та функціональних випробувань (далі - послуги), а замовник зобов`язується приймати та оплачувати надані послуги.

Відповідно до Протоколу погодження договірної ціни та пункту 3.1. Договору вартість послуги 1 комплекту за цим Договором становить без ПДВ 18 305,02 гривень (вісімнадцять тисяч триста п?ять грн. 02 коп.), крім того ПДВ 20% - 3 661,00 гривень (три тисячі шістсот шістдесят одна грн. 00 коп.), разом з ПДВ 21 966,02 гривень (двадцять одна тисяча дев?ятсот шістдесят шість грн. 02 коп.).

Відповідно до п. 3.2. Договору розрахунок за надання послуги відповідно до цього Договору здійснюється після підписання Акту приймання-передавання наданих послуг протягом 10 (десяти) робочих днів, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця із зазначенням кількості наданих комплектів комплексу та їх вартості.

Відповідно до Додаткової угоди № 1 про внесення змін до Договору від 07.02.2020 №10/20H, яка укладена сторонами 21.12.2020, викладено підрозділ 10.1 розділу 10 Договору «Строк та умови припинення дії Договору» у такій редакції: Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 березня 2021 року, але у будь-якому випадку в частині виконання зобов?язань - до повного їх виконання.

На виконання умов Договору виконавець надав послуги замовнику на суму 571 116,63 грн., що підтверджується Актом приймання-передавання наданих послуг № 5 від 31.03.2021 на суму 417 354,46 грн. та Актом приймання-передавання наданих послуг № 6 від 31.03.2021 на суму 153 762,17 грн.

У пункті 4 вищезазначених Актів зазначено, що замовник до якості наданих послуг претензій не має.

Позивач зазначає, що відповідач не здійснив розрахунок за надані послуги, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 571 116,63 грн., що і стало підставою для звернення до суду.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 142 387,98 грн. пені, 186 755,18 грн. інфляційних втрат, 35 487,47 грн. 3 % річних.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.2. Договору розрахунок за надання послуги відповідно до цього Договору здійснюється після підписання Акту приймання-передавання наданих послуг протягом 10 (десяти) робочих днів, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця із зазначенням кількості наданих комплектів комплексу та їх вартості.

З матеріалів справи вбачається, що виконавець надав послуги замовнику на суму 571 116,63 грн., що підтверджується Актом приймання-передавання наданих послуг № 5 від 31.03.2021 на суму 417 354,46 грн. та Актом приймання-передавання наданих послуг № 6 від 31.03.2021 на суму 153 762,17 грн.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки доказів належної оплати заборгованості суду не надано, позовні вимоги в частині стягнення 571 116,63 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 142 387,98 грн. пені, 186 755,18 грн. інфляційних втрат, 35 487,47 грн. 3 % річних.

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У разі прострочення оплати послуг з вини замовника, визначеної пунктами 3.1. та 3.2. цього Договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 7.2. Договору).

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у розмірі 142 387,98 грн. пені, 186 755,18 грн. інфляційних втрат, 35 487,47 грн. 3 % річних за розрахунком позивача.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Щодо клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду, суд зазначає таке.

Обґрунтовуючи необхідність відстрочення виконання рішення суду відповідач звертає увагу на наступні обставини.

Підприємство не мало можливості ефективно діяти під час спалаху епідемії COVID-19 через обмежувальні заходи та у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України підприємство повністю припиняло свою діяльність в окремі періоди воєнного стану, який наразі триває. У зв`язку з вказаними обставинами, у відповідача відсутні замовлення та фінансування космічної тематики, а станом на 01.05.2023 на підприємстві відповідача перед працівниками наявна заборгованість, яка складає 14580 тис. грн по заробітній платі. Також відповідач звертає увагу, що негайне звернення стягнення на кошти відповідача може порушити господарську діяльність відповідача, яку останній здійснює в тому числі з метою забезпечення вирішення виконання обороноздатності країни.

Згідно з ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Поряд із тим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке рішення не може вважатися законним та справедливим.

З огляду на викладені норми вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили підлягає безумовному виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, і лише у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може відстрочити таке виконання.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Разом із тим, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З матеріалів справи вбачається, що послуги за Договором було прийнято відповідачем ще у березні 2021 року, а відповідач не надав належних та допустимих доказів в підтвердження наявності підстав для відстрочення рішення суду. Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення, у зв`язку з його необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних у розмірі 571 116,63 грн. основного боргу, 142 387,98 грн. пені, 186 755,18 грн. інфляційних втрат, 35 487,47 грн. 3 % річних.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Державного науково-дослідного інституту технологій кібербезпеки та захисту інформації до Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Київприлад" про стягнення 935 747,26 грн. - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Київприлад" (03680, місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 2, ідентифікаційний код 14309669) на користь Державного науково-дослідного інституту технологій кібербезпеки та захисту інформації (03142, місто Київ, вулиця Максима Залізняка, будинок 3, корпус 6, ідентифікаційний код 34732331) 571 116 (п`ятсот сімдесят одну тисячу сто шістнадцять) грн. 63 коп. основного боргу, 142 387 (сто сорок дві тисячі триста вісімдесят сім) грн. 98 коп. пені, 186 755 (сто вісімдесят шість тисяч сімсот п`ятдесят п`ять) грн. 18 коп. інфляційних втрат, 35 487 (тридцять п`ять тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 47 коп. 3 % річних, 14 036 (чотирнадцять тисяч тридцять шість) грн. 21 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30.10.2023.

Суддя С. В. Стасюк