Ухвала

від 30.10.2023 по справі 910/11719/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/11719/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

Кондратової І.Д.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Спутнік-Крим"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Усатенко І.В.)

від 08.05.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Шапран В.В., судді - Андрієнко В.В., Буравльов С.І.)

від 13.09.2023

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вензабуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Спутнік-Крим"

про стягнення 3 165 921,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. У жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вензабуд" (надалі - позивач, замовник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Спутнік-Крим" (надалі - відповідач, підрядник) про стягнення 3 165 921,52 грн.

2. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором підряду № 01/19-05/21-МДГ-2 від 19.05.2021 (надалі - договір №1) щодо виконання підрядних робіт. Позивач стверджує, що підрядник зобов`язаний повернути авансові платежі в розмірі 1 668 493,63 грн, пеню в розмірі 995 213,31 грн (за період з 10.08.2021 по 21.07.2022) та штраф у розмірі 459 290,50 грн, оскільки у зв`язку з невиконанням підрядником зобов`язань договір розірваний. Також підрядник порушив строки виконання робіт іншого договору підряду №03/02-12/20-КРП-2 від 02.12.2020 (надалі - договір № 2), тому позивач нарахував 1 214 336,68 грн пені (за період з 27.04.2021 по 19.10.2022) та 316 549,79 грн штрафу.

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 615 323,56 грн пені та 459 290,50 грн штрафу. У задоволенні позовних вимог про стягнення попередньої оплати у розмірі 1 668 493,63 грн, 379 889,75 грн пені та 42 924,08 грн штрафу відмовлено.

4. Суд виходив з того, що:

- за договором № 1 підрядник порушив строк виконання підрядних робіт (до 31.01.2022), тому замовник обґрунтовано відмовився від договору згідно з пунктом 4.13, який є розірваним з 21.07.2022;

- авансовий платіж не підлягає поверненню, тому що позивач не надав доказів, які б підтвердили, що станом на момент розірвання договору сума авансу не була освоєна на купівлю матеріалів, використаних при будівництві об`єкта, та на обсяг виконаних підрядником робіт, а також не надав технічну документацію, тому не можливо встановити обсяг виконаних та не виконаних відповідачем робіт за договором № 1; вірогідними доказами підтверджено закупівлю матеріалів та обладнання і виконання певного обсягу робіт, однак, позивач не виконав обов`язку щодо виклику представника підрядника для складання акту по визначенню обсягів таких робіт та матеріалів і самостійно відповідний акт не складав;

- позивач неправильно визначив період нарахування пені, суд здійснив перерахунок за період з 01.02.2022 по 21.07.2022, тому задоволенню підлягає пеня в розмірі 615 323,56 грн та штраф у розмірі 459 290,50 грн;

- за договором № 2 підрядник виконав роботи на загальну суму 2 739 693,95 грн, замовник не оплатив роботи на суму 1 574 334,07 грн;

- підрядник мав виконати роботи протягом 90 днів з 30.11.2021 до 28.02.2022, у зв`язку з простроченням виконання, за період з 01.03.2022 по 14.07.2022 (за перерахунком суду) зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 345 169,36 грн та штраф у розмірі 316 549,79 грн, які згідно з пунктом 12.10. договору № 2 підлягають для зарахування зменшення суми заборгованості замовника (з 1 574 334,07 грн до 912 614,92 грн).

5. Підрядник оскаржив рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог до суду апеляційної інстанції. Посилався на те, що суд першої інстанції не врахував положення пункту 12.10 договору №1 та безпідставно присудив до стягнення суму пені та штрафу (1 074 614,06 грн), оскільки замовник має непогашену заборгованість у розмірі 1 640 456,13 грн.

6. 13.09.2023 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення місцевого господарського суду залишив без змін.

7. Суд апеляційної інстанції зазначив, що підстави для застосування положень пункту 12.10 договору №1 відсутні, оскільки за цим договором у замовника відсутня будь-яка заборгованість, тоді як суд першої інстанції встановив наявність заборгованості позивача у розмірі 912 614,92 грн за договором №2, а позовні вимоги задоволено в частині договору №1 і відповідач не заявляв зустрічних позовних вимог.

8. 06.10.2023 відповідач надіслав до Верховного Суду засобами поштового зв`язку касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

9. Також скаржник заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.

10. Верховний Суд, залишає клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень без розгляду, оскільки скаржник звернувся з касаційною скаргою 09.10.2023 в межах строку, передбаченого абзацом другим частини першої статті 288 ГПК України.

11. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

12. Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

13. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

14. Таким чином правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

15. Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

16. У касаційній скарзі скаржник визначив, що підставою касаційного оскарження судових рішень є наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

17. Зокрема, скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував норми статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України та порушив норми статей 5, 14, 269, 277 ГПК України, а суд першої інстанції порушив норми частини другої та пункту 1 частини третьої статті 2, частини другої статті 5, частин першої, другої, третьої, п`ятої статті 236 та пункту 1 частини першої статті 237 ГПК України. У скарзі скаржник посилається на висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 909/1054/19, від 02.06.2022 у справі № 911/2320/20, від 18.08.2021 у справі 910/18384/20, від 24.11.2022 у справі № 914/1904/21, від 26.04.2018 у справі № 913/1397/16, від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18, від 15.08.2023 у справі № 914/8/23, від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21, щодо застосування норм статей 853, 882 Цивільного кодексу України.

18. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок стосується правовідносин, які є подібними.

19. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України).

20. Відповідно до сталої практики Верховного Суду у цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

21. Скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України не наводить висновок щодо застосування цих норм у постановах Верховного Суду, на неврахування яких посилається, а також не обґрунтовує подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справах, на які посилається скаржник.

22. Також скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (статей 5, 14, 269, 277 ГПК України), оскільки вважає, що суд не дотримав межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції (зміст апеляційної скарги стосувався винятково судового рішення у частині взаємовідносин, що виникають з договору №1 щодо визначення порядку отримання позивачем штрафу та пені), змінив висновки суду першої інстанції, що відповідали сталій практиці Верховного Суду та не взяв до уваги наявні докази у справі. Однак у цій частині касаційної скарги скаржник взагалі не визначає підставу касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини другої статті 287 ГПК України.

23. Скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм частини другої та пункту 1 частини третьої статті 2, частини другої статті 5, частин першої, другої, третьої, п`ятої статті 236 та пункту 1 частини першої статті 237 ГПК України, але у цій частині також не визначає підставу касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини другої статті 287 ГПК України.

24. Верховний Суд звертає увагу, що у разі оскарження судового рішення з підстав не дослідження доказів у справі, то підставою касаційного оскарження судового рішення є пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України. У такому разі касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення, а також обґрунтування як це порушення унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

25. Аргументи щодо не дослідження судами доказів у справі мають узгоджуватися з межами розгляду справи судом касаційної інстанції, що визначені у статті 300 ГПК України.

26. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

27. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

28. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 234, 288, пункту 5 частини другої статті 290, частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Спутнік-Крим" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 у справі № 910/11719/22 залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:

- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у цій ухвалі;

- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, надіслати позивачу, надавши суду докази з урахуванням положень статті 42 ГПК України;

- уточнена касаційна скарга повинна містити відомості про наявність електронного кабінету юридичної особи.

3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

4. Повідомити учасникам справи та їх представникам, що з 18 жовтня 2023 року введено в дію Закон від 29.06.2023 №3200-IX щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами (надалі - в ЄСІТС). Відповідно до статей 6, 42, 170, 242 ГПК України:

- адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи зобов`язані реєструвати свої електронні кабінети в ЄСІТС. Інші - реєструють свої електронні кабінети в добровільному порядку;

- касаційна скарга, відзив на касаційну скаргу та будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Особа, яка подає до суду процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет, звільняється від обов`язку зазначення таких відомостей;

- особа, яка зареєструвала електронний кабінет, може подавати документи до суду в електронній формі виключно в ЄСІТС. Однак це не позбавляє її права на подання документів до суду в паперовій формі;

- особа, яка подала касаційну скаргу в електронній формі, заяви по суті справи, клопотання має подавати до суду виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі;

- учасникам справи, які мають електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення в електронній формі виключно в ЄСІТС, що не позбавляє права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою;

- Кодексом встановлені процесуальні наслідки звернення до суду особи без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду. Такі наслідки застосовуються судом також, якщо інтереси особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, представляє адвокат.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Кондратова