Ухвала від 24.10.2023 по справі 904/3743/22

УХВАЛА

24 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/3743/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В. Б.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача - Переяславська М. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

у складі судді Бєлік В. Г.

від 23.02.2023 та

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Мороз В. Ф., Коваль Л. А., Чередко А. Є.

від 22.06.2023

за позовом Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПОЛІМЕРМАШ"

до Акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ"

про зобов`язання виконати умови договору поставки № 2003433 від 29.11.2020,

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 29.2-02/2992 від 18.10.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 904/3743/22 у зв`язку із запланованою відпусткою судді Кролевець О. А.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 18.10.2023 для розгляду справи № 904/3743/22 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н. М., судді: Вронська Г. О., Кондратова І. Д.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство "ДНІПРОПОЛІМЕРМАШ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" про зобов`язання виконати умови договору поставки № 2003433 від 29.07.2020 та специфікації № 3/2105372 від 18.10.2021 до даного договору, а саме: прийняти виготовлений товар - кільце натискне, 1-4397-00 СБ в кількості 2 шт. на суму 2 799 996,00 грн з ПДВ протягом 10 календарних днів з дати набрання рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/3743/22 законної сили (з урахування заяви про зміну предмета позову).

Позов обґрунтований невиконанням відповідачем умов договору поставки в частині прийняття товару за договором відповідно до умов специфікації № 3/2105372 від 18.10.2021.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

29.07.2020 між Приватним акціонерним товариством "ДНІПРОПОЛІМЕРМАШ" (постачальник) та Акціонерним товариством "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" (покупець) було укладено договір поставки №2003433, в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 08.12.2020.

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язався передати у власність покупцеві товар (повне найменування, а також марка, вид, сорт, номенклатура, асортимент, кількісні та якісні характеристики, код за УКТ ЗЕД за державним класифікатором продукції і послуг), ціна та інше якого вказується у специфікації (додатку) до договору (далі-товар), що є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його вартість у порядку і за умовами, передбаченими договором.

Детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару міститься у специфікаціях (додатках) до договору (пункт 2.1 договору).

Згідно із пунктом 3.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар у спосіб та за умовами, зазначеними у специфікації (додатку) до договору. Умови поставки регламентуються відповідними базисами, що передбачені Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс, у редакції 2020 року, яка є погодженою сторонами. У разі розбіжностей між Інкотермс та договором, договір має переважну силу.

Відповідно до умов специфікації (додатку) до договору, постачальник власними силами або за власний рахунок проводить завантаження на автомобільний або залізничний транспорт перевізника товар належної якості (для транспортування на адресу покупця) в погодженій сторонами кількості, відповідної якості та за ціною, що передбачена умовами договору (пункт 3.2 договору).

Загальна вартість товару за даним договором становить суму партій товару за всіма специфікаціями (додатками) до договору та не може перевищувати ліміт в еквіваленті 14 мільйонів доларів США на дату підписання кожної специфікації (додатку до договору) (пункт 4.1 договору).

Ціна кожного найменування товару, залежно від марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару вказується у специфікації (додатку) до договору (пункт 4.2 договору).

Відповідно до пункту 4.6 договору порядок оплати, форма та строки розрахунків вказуються в специфікаціях (додатках) до договору.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх підписів печатками. Строк дії договору закінчується через один календарний рік із дати його укладення, але не раніше повного виконання зобов`язань сторонами. Сторони можуть продовжити строк дії даного договору на обумовлений сторонами термін за тими ж умовами, підписавши відповідну додаткову угоду до договору (пункт 12.1 договору).

У додатковій угоді №2/2105371 від 18.10.2021 сторони погодили, що термін дії договору закінчується 31.12.2022, але не раніше повного виконання зобов`язань сторонами.

До вказаного договору сторони уклали специфікацію №3/2105372 від 18.10.2021 на поставку кільця натискного, креслення 1-4397-00СБ в кількості 2 шт. на загальну суму 2 799 996,00 грн, термін поставки - протягом 150 календарних днів від дати підписання специфікації та погодженої з замовником технічної документації. Умови поставки товару: DDР, м. Нікополь, склад покупця згідно з Інкотермс.

Пунктом 8.2 договору поставки передбачено, що термін виконання зобов`язань продовжується на час, протягом якого будуть діяти обставини непереборної сили.

Згідно із пунктами 8.4, 8.5 договору поставки сторона зобов`язана негайно, не пізніше 3 календарних днів із моменту настання форс-мажорних обставин, у письмовій формі повідомити іншу сторону про їх настання, передбачуваний термін їх дії та про їх припинення. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону, що оголосила про форс-мажорні обставини, права посилатися на зазначені обставини як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань за цим договором.

Відповідно до заявки на поставку товару №37-4043 від 01.11.2021 Акціонерне товариство "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" просило виконати поставку продукції: кільце натискне, 1-4397-00 СБ в кількості 2 шт., термін поставки - до 31.03.2022.

02.03.2022 Приватне акціонерне товариство "ДНІПРОПОЛІМЕРМАШ" направило на адресу відповідача повідомлення про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) вих.№05-15/07 від 01.03.2022, відповідно до якого повідомило про неможливість виконання своїх зобов`язань за всіма діючими договорами, укладеними з Акціонерним товариством "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ", у зв`язку з введенням воєнного стану на території України.

Листом вих. №01-205 від 27.06.2022 Приватне акціонерне товариство "ДНІПРОПОЛІМЕРМАШ" повідомило, що згідно з договором №2003433 від 29.07.2020, специфікацією №3/2105372 від 18.10.2021 на потужностях Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПОЛІМЕРМАШ" розміщено замовлення на виготовлення кілець натискних, кр.№ 1-4397-00 СБ у кількості 2 шт. Продукція виготовлена, прийнята службою ВТК. Просили повідомити дату готовності прийняття продукції на склад Акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ".

Відповідно до даних з офіційного сайту Укрпошти вказаний лист отриманий покупцем 01.07.2022, однак відповідь на нього не надана.

14.10.2022 Приватне акціонерне товариство "ДНІПРОПОЛІМЕРМАШ" направило на адресу відповідача претензію вих.№05-60 від 13.10.2022, в якій просило покупця виконати свої зобов`язання за договором №2003433 від 29.07.2020 та специфікацією №3/2105372 від 18.10.2021, а саме прийняти у місці поставки: м. Нікополь, склад покупця, виготовлений Приватним акціонерним товариством "ДНІПРОПОЛІМЕРМАШ" товар: кільце натиске, креслення 1-4397-002 СБ в кількості 2 шт. Також, просило повідомити зручну дату отримання товару, надати доручення на отримання ТМЦ та забезпечити вивантаження виробів.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2023 у справі № 904/3743/22 позов задоволено. Зобов`язано Акціонерне товариство "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" виконати умови договору поставки № 2003433 від 29.07.2020 та специфікації № 3/2105372 від 18.10.2021 до даного договору, а саме: прийняти виготовлений товар - кільце натискне, 1-4397-00 СБ в кількості 2 шт. на суму 2 799 996,00 грн з ПДВ протягом 10 календарних днів з дати набрання рішенням Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/3743/22 законної сили.

Постановою від 22.06.2023 Центральний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2023 у справі № 904/3743/22.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані тим, що:

- позивач не міг здійснити поставку товару без підтвердження відповідачем готовності прийняти товар, оскільки умовами договору визначено, що приймання товару по кількості та якості відбувається з урахуванням положень Інструкцій П-6, П-7, крім того, враховуючи, що дві одиниці товару мають значну вагу - 8 432 кг відповідно до креслення, узгодження дати поставки позивачу необхідне для вжиття заходів, необхідних для поставки такого роду товару;

- доказів визнання недійсним договору поставки №2003433, його зміни чи відмови від нього відповідачем сторонами суду не надано;

- матеріали справи не містять доказів, які б засвідчували факт невідповідності товару вимогам щодо його якості;

- відповідач безпідставно не надав відповідь на лист позивача про готовність поставити товар та на претензію, чим фактично ухилився від виконання свого обов`язку з прийняття товару;

- відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про настання для нього форс-мажорних обставин ані у період з 21.07.2022 по 24.07.2022 (з моменту виникнення), ані з 09.02.2023 по 11.02.2023 (момент отримання сертифікату ТПП). Отже, відповідачем не виконані вимоги пункту 8.4 договору поставки, що позбавляє його права посилатися на зазначені обставини як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань за цим договором;

- настання форс-мажорних обставин для відповідача в частині виконання його зобов`язань по договору засвідчено сертифікатом ТПП № 1200-230587 саме з 21.07.2022, в той час позивач ще листом вих. №01-205 від 27.06.2022 повідомляв про виготовлення товару згідно із договором №2003433 від 29.07.2020, специфікації №3/2105372 від 18.10.2021 та просив повідомити дату готовності прийняття продукції на склад Акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ". Відповідач на цей лист не відреагував, не повідомив про готовність прийняти товар та дату поставки;

- неприйняття товару в період з 01.07.2022 (дати отримання листа про готовність товару) по 21.07.2022 (дати початку форс-мажорних обставин для відповідача в частині виконання його зобов`язань по договору) є неправомірним та безпідставним, тобто відповідачем порушено свої зобов`язання щодо прийняття товару;

- відповідач не відмовляється від договору (що свідчить про те, що він не втратив інтересу до його предмету), а лише намагається домогтися його відтермінування в частині виконання власних обов`язків;

- Акціонерне товариство "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" не було позбавлене можливості ініціювати внесення змін до договору, зокрема, в частині визначення інших умов та місця поставки, проте таким правом не скористалося.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2023 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2023 та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Скаржник у якості підстав касаційного оскарження судових рішень зазначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано статтю 179 Господарського кодексу України, статті 530, 663 Цивільного кодексу України без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21.

Приватне акціонерне товариство "ДНІПРОПОЛІМЕРМАШ" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

5. Позиція Верховного Суду

За чинним конституційним правопорядком, що його визначено приписами пункту 14 частини першої статті 92, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, на рівні закону забезпечується право на апеляційний перегляд кожної справи, а право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується лише в тих випадках, що їх визначив законодавець.

У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя (пункти 5.10, 5.16, 5.21 постанови).

У статті 287 Господарського процесуального кодексу України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначено перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у господарському процесі, а також визначені підстави та випадки, коли касаційне оскарження допускається.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1).

Касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Наведене узгоджується із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.

При цьому, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.

Так, у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства:

- термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші (пункт 24 постанови);

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями (пункт 25 постанови);

- подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. З огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність (пункт 28 постанови);

- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини) (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

Здійснена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови).

Суд відхиляє доводи скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій прийняли оскаржувані судові рішення без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування статті 179 Господарського кодексу України, статей 530, 663 Цивільного кодексу України, викладених у постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, оскільки під час розгляду по суті зазначених доводів касаційної скарги Судом встановлено, що у зазначеній скаржником постанові Верховний Суд не тільки не формував висновки щодо застосування статті 179 Господарського кодексу України, статей 530, 663 Цивільного кодексу України, а й взагалі не застосовував ці норми (не посилався на них) при прийнятті постанови.

Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Інших виключних випадків касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Акціонерним товариством "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" у касаційній скарзі не зазначено.

При цьому колегія суддів зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A № 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява № 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 904/3743/22 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2023.

Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційне провадження у справі № 904/3743/22 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2023 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді Г.О. Вронська

І.Д. Кондратова