Постанова

від 05.12.2024 по справі 904/3743/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2024 року м.Дніпро Справа № 904/3743/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 (суддя Манько Г.В.)

у справі № 904/3743/22

за скаргою Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"

на дії та постанову Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш"

до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"

про зобов`язання виконати умови договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2023, позов Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПОЛІМЕРМАШ" задоволено, зобов`язано Акціонерне товариство Нікопольський завод феросплавів виконати умови договору поставки № 2003433 від 29.07.2020 р. та специфікації №3/2105372 від 18.10.2021 до даного договору, а саме: прийняти виготовлений ПрАТ Дніпрополімермаш товар - кільце натискне, 1-4397-00 СБ в кількості 2 шт. на суму 2 799 996,00 грн з ПДВ відповідно до специфікації №3/2105372 від 18.10.2021 р. до договору поставки № 2003433 від 29.07.2020 р. протягом 10 календарних днів з дати набрання рішенням Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/3743/22 законної сили, стягнуто з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" витрати по сплату судового збору у сумі 2 481,00 грн.

Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з скаргою на дії та постанову державного виконавця, просить: визнати дії заступника начальника Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гукайла В.В. щодо відкриття виконавчого провадження № 72444287 та проведення виконавчих дій - протиправними; скасувати постанову заступника начальника Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гукайла В.В. від 04.08.2023 про відкриття виконавчого провадження у ВП № 72444287.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 скаргу Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" задоволено частково. Визнано дії заступника начальника Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гукайла В.В. щодо відкриття виконавчого провадження № 72444287 та проведення виконавчих дій неправомірними. В решті вимог скарги відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою Нікопольським відділом державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 у справі №904/3743/22, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- відповідно до наказу начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 19.06.2023 № 4821-к «Про запровадження дистанційної роботи працівникам Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) працівникам Відділу визначено тимчасовим робочим місцем адресу Дніпропетровська область, м. Покров, вул. Залужного Валерія, 7, що не відноситься до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Державним виконавцем приймалося рішення щодо відкриття виконавчого провадження та винесення в подальшому постанов по АСВП № 72444287 від 04.08.2023 за межами міста Нікополь, зокрема в м. Покрові, яке не входить до територіальних громад на яких ведуться (велися) бойові дії. При цьому, при формуванні процесуальних документів, місцем прийняття рішень зазначалося м. Нікополь, це зумовлено тим, що всі постанови формуються в Автоматизованій системі виконавчого провадження (АСВП), однак АСВГІ автоматично формує процесуальні документи без можливості редагування з зазначенням м. Нікополь, а не м. Покров, де фактично приймалося рішення;

- судом здійснено неправильне тлумачення закону, оскільки відповідно законодавча заборона, передбачена пунктом 10-2 розділу XIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про виконавче провадження», стосується саме місця (території) відкриття виконавчого провадження і місця (території), на якій будуть вживатися заходи примусового виконання рішення, а не місця реєстрації (розташування) боржника

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

04.09.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від АТ "Нікопольський завод феросплавів" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

09.09.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від ПрАТ "Дніпрополімермаш" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній підтримав доводи державного виконавця та наголошував на наявності підстав для задоволення його вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 05.12.2024 приймали участь представники сторін та Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (апелянта).

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд скасувати оскаржувану ухвалу в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити в повному обсязі.

Представник позивача, враховуючи наведені у відзив обставини, підтримав доводи та вимоги скаржника.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наполягав на необхідності залишення ухвали суду першої інстанції без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, їх представників, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2023, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2023 залишено без змін, позов Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПОЛІМЕРМАШ" задоволено, зобов`язано Акціонерне товариство Нікопольський завод феросплавів виконати умови договору поставки № 2003433 від 29.07.2020 р. та специфікації №3/2105372 від 18.10.2021 р. до даного договору, а саме: прийняти виготовлений ПрАТ Дніпрополімермаш товар - кільце натискне, 1-4397-00 СБ в кількості 2 шт. на суму 2 799 996,00 грн з ПДВ відповідно до специфікації №3/2105372 від 18.10.2021 р. до договору поставки № 2003433 від 29.07.2020 р. протягом 10 календарних днів з дати набрання рішенням Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/3743/22 законної сили, стягнуто з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" витрати по сплату судового збору у сумі 2 481,00 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 24.10.2023р. касаційне провадження у справі №904/3743/22 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2023 закрито.

10.07.2023 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2023 у справі № 904/3743/22, яке набрало законної сили 22.06.2023, видано накази про примусове виконання.

04.08.2023р. заступником начальника Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №72444287, про примусове виконання наказу №904/3743/22.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична особа - акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" (Ідентифікаційний код юридичної особи 00186520) знаходиться за адресою: Україна, 53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Електрометалургів, будинок 310.

Встановлено, що на час прийняття спірної постанови (04.08.2023р.) та на час розгляду скарги відповідач знаходився та знаходиться на території активних бойових дій на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

За даних обставин суд першої інстанції дійшов висновків про задоволення скарги на дії державного виконавця в частині визнання дій заступника начальника Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гукайла В.В. щодо відкриття виконавчого провадження № 72444287 та проведення виконавчих дій - неправомірними.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За приписами ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Разом з тим, згідно ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2023 зобов`язано Акціонерне товариство Нікопольський завод феросплавів виконати умови договору поставки № 2003433 від 29.07.2020 р. та специфікації №3/2105372 від 18.10.2021 р. до даного договору, а саме: прийняти виготовлений ПрАТ Дніпрополімермаш товар - кільце натискне, 1-4397-00 СБ в кількості 2 шт. на суму 2 799 996,00 грн з ПДВ відповідно до специфікації №3/2105372 від 18.10.2021 р. до договору поставки № 2003433 від 29.07.2020 р. протягом 10 календарних днів з дати набрання рішенням Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/3743/22 законної сили; стягнуто з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" витрати по сплату судового збору у сумі 2 481,00 грн

10.07.2023 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2023 у справі № 904/3743/22, яке набрало законної сили 22.06.2023, видано накази про примусове виконання.

Законом України "Про виконавче провадження" врегульовані питання, пов`язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі судових наказів.

Як передбачено ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

04.08.2023 на виконання до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Відділ) надійшов наказ господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2023 по справі № 904/3743/22 про зобов`язання Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» виконати умови договору поставки № 2003433 від 29.07.2020 року та специфікації № 3/2105372 від 18.10.2021 року до даного договору, а саме: прийняти виготовлений Приватним акціонерним товариством «Дніпрополімермаш» товар - кільце натискне 1-4397-00 СБ в кількості 2 шт. на суму 2799996,00 грн з ПДВ відповідно до специфікації № 3/2105372 від 18.10.2021 року до договору поставки № 2003433 від 29.07.2020 року протягом 10 календарних днів з дати набрання рішенням Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/3743/22 законної сили.

04.08.2023 заступником начальника Відділу Гукайлом Віталієм Валерійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 72444287. Того ж дня винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанову про стягнення виконавчого збору.

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з скаргою на дії та постанову державного виконавця, просить: визнати дії заступника начальника Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гукайла В.В. щодо відкриття виконавчого провадження №72444287 та проведення виконавчих дій - протиправними; скасувати постанову заступника начальника Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гукайла В.В. від 04.08.2023 про відкриття виконавчого провадження у ВП № 72444287.

В обгрунтування скарги боржник посилався на те, що згідно Розділу ХІІІ Закону України "Про виконавче провадження" забороняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України (з дати віднесення територій до таких, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій до моменту виключення таких територій з переліку).

Господарським судом Дніпропетровської області ухвалою від 14.05.2024 у справі №904/3743/22 частково задоволено скаргу Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів»: визнано дії заступника начальника Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гукайла Віталія Валерійовича щодо відкриття виконавчого провадження № 72444287 та проведення виконавчих дій неправомірними.

Підставою для задоволення скарги судом стало посилання на положення пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».

Суд першої інстанції виснував, що на час прийняття спірної постанови (04.08.2023р.) та на час розгляду скарги відповідач знаходився та знаходиться на території активних бойових дій на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

Водночас, поза увагою суду залишились наступні обставини, що мають значення для правильного вирішення скарги.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Слід зауважити, що діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; обов`язковості виконання рішень; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»).

За приписами ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Згідно ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлено ст. 63 Закону № 1404-VIII.

Водночас, відповідно до п. 3.1 Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.12.2022 № 1668/39004 - Нікопольська міська територіальна громада включена до переліку територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси з 31.05.2023 та по теперішній час.

Відповідно до положень абзацу сьомого пункту 4 розділу I Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, із змінами внесеними Наказом Міністерства юстиції № 2297/5 від 09.06.2022; № 3098/5 від 22.07.2022, № 541/5 від 09.02.2023р.: «Під час дії воєнного стану виконання рішень, місцем виконання яких згідно з частиною першою статті 24 Закону є територія, на якій ведуться активні бойові дії або тимчасово окупована, інформація про які міститься в переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (далі - Перелік), здійснюється органом державної виконавчої служби, компетенція якого поширюється на таку територію, за умови якщо такий орган змінив місцезнаходження/місцерозташування на іншу території України або органом державної виконавчої служби, визначеним Міністерством юстиції України за поданням/пропозиціями Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України».

В свою чергу абзацом 8 пункту 4 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішення встановлено, що у разі якщо місцезнаходженням органу державної виконавчої служби є територія, включена до Переліку, такий орган може змінити місцезнаходження/місцерозташування на іншу територію України та здійснювати примусове виконання рішень, місцем виконання яких є територія, на яку поширюється компетенція цього органу державної виконавчої служби.

Нікопольським ВДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) разом з відзивом на скаргу було долучено до матеріалів справи (т. 3 а.с. 4-7) наказ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 19.06.2023 р. №4821 к, відповідно до якого:

- з 19.06.2023 р. запроваджено дистанційну роботу для працівників Нікопольський ВДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса);

- визначено, що на час дистанційної роботи, тимчасовими робочими місцями працівників Нікопольського ВДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) є місця їх фактичного перебування за наступними адресами:

заступник начальника Нікопольського ВДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гукайло Віталій Валерійович Дніпропетровська обл, м. Покров, вул. Залужного Валерія, 7.

Таким чином, на виконання вищезазначених норм, відповідно до наказу начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 19.06.2023 № 4821-к «Про запровадження дистанційної роботи працівникам Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) працівникам Відділу визначено тимчасовим робочим місцем адресу Дніпропетровська область, м. Покров, вул. Залужного Валерія, 7, що не відноситься до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Як вже було зазначено, відповідно до п. 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» забороняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України (з дати віднесення територій до таких, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій до моменту виключення таких територій з переліку).

Разом з тим, варто наголосити, що державним виконавцем приймалося рішення щодо відкриття виконавчого провадження та винесення в подальшому постанов по АСВП № 72444287 від 04.08.2023 за межами міста Нікополь, а саме: в м. Покрові, яке не входить до територіальних громад на яких ведуться (велися) бойові дії. При цьому при формуванні процесуальних документів, місцем прийняття рішень зазначалося м. Нікополь, що, як пояснив апелянт, зумовлено тим, що всі постанови формуються в Автоматизованій системі виконавчого провадження (АСВП), однак АСВГІ автоматично формує процесуальні документи без можливості редагування з зазначенням м. Нікополь, а не м. Покров, де фактично приймалося рішення.

Отже, заступником начальника Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гукайло Віталієм Валерійовичем при відкритті виконавчого провадження №72444287 та проведенні виконавчих дій не порушені вимоги п. 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», оскільки його тимчасовим робочим місцем на той час було: Дніпропетровська обл., м. Покров, вул. Залужного Валерія, 7.

Судом не встановлено і АТ "Нікопольський завод феросплавів" не надано доказів того, що державним виконавцем порушувалася трудова дисципліна і останній не знаходився на визначеному йому наказом від 19.06.2023 р. №4821 к робочому місці, яке одночасно є його місцем фактичного перебування, що слідує зі змісту згаданого розпорядчого документу.

Колегія суддів приймає до уваги, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований ЄСПЛ у рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

ЄСПЛ у рішенні від 21.10.2011 у справі "Дія-97" проти України" зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку, що обставини прийняття начальником Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гукайлом В.В. оскаржуваної постанови від 04.08.2023 про відкриття виконавчого провадження у ВП № 72444287 та вчинення виконавчих дій у межах цього провадження радше мало місце в м. Покрові, яке не входить до територіальних громад на яких ведуться (велися) бойові дії, аніж протилежні твердження, що таким місцем є м. Нікополь, обставини чого, з урахуванням встановлених обставин, підтверджених відповідними доказами, видаються менш вірогідними та непереконливими.

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє документальне підтвердження, а вимоги АТ "Нікопольський завод феросплавів" є необґрунтованими.

Апеляційний суд також вважає за необхідне також наголосити, що одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є «судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах», який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до вимог ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Статтею 339 ГПК України унормовано, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (ч. 1 ст. 343 ГПК України).

Таким чином, за змістом статті 339 ГПК України право сторін виконавчого провадження на оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця обмежене випадками, коли такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушуються права та свободи скаржника (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 05.12.2023 у справі №904/416/21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17 зазначено, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».

А у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі № 641/7824/18 вказано, що: «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

У рішенні «Горнсбі проти Греції» (§ 40) ЄСПЛ наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

У справі «Глоба проти України» (заява № 15729/07, §§ 26, 27) ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності. Суд також повторює, що п. 1 ст. 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. також рішення від 07.06.2005 у справі «Фуклев проти України», заява № 71186/01, § 84).

Таким чином, установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів (правові висновки Верховного Суду у пункті 13 постанови від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14 та підпункті 8.12 постанови від 25.09.2020 у справі № 924/315/17).

В даному випадку апеляційний суд виходить, зокрема, із принципу обов`язковості виконання судового рішення, мети здійснення судового контролю, сторони виконавчого провадження, якою подано скаргу боржника, дійсних обставин порушення прав та інтересів якого, як сторони виконавчого провадження, проведеними державним виконавцем діями, що є предметом даного судового розгляду, не доведено.

Звідси, враховуючи все вищезазначене, не можна визнати, що державний виконавець діяв не в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією України і Законом в частині, що стосується відкриття виконавчого провадження станом на 04.08.2023, а тому судом першої інстанції прийнято передчасне рішення про задоволення вимог скарги АТ "Нікопольський завод феросплавів" в цій частині.

При цьому господарським судом здійснено неправильне тлумачення закону, оскільки відповідно законодавча заборона, передбачена пунктом 10-2 розділу XIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про виконавче провадження», стосується саме місця (території) відкриття виконавчого провадження і місця (території), на якій будуть вживатися заходи примусового виконання рішення, а не місця реєстрації (розташування) боржника.

Законодавство не містить заборони вчиняти виконавчі дії щодо боржника, місцезнаходженням (реєстрацією) якого є територія територіальної громади, яка включена до Переліку поза межами такої територій. Відповідна заборона стосується виключно території проведення виконавчих дій (відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень).

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 905/2368/15, від 24.04.2023 у справі № 910/5953/17, від 10.05.2023 у справі № 904/1708/22.

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 3 ст. 343 ГПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 у справі №904/3743/22 належить скасувати як таку, що прийнята за неповного з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, постановивши нове рішення про відмову в задоволенні скарги АТ "Нікопольський завод феросплавів" на дії та постанову державного виконавця.

Згідно ст. 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Витрати за подання апеляційної скарги належить покласти на боржника, стягнувши з останнього на користь апелянта сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 123, 129, 232-236, 269, 275, 277, 282, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 у справі № 904/3743/22 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 у справі №904/3743/22 скасувати.

У задоволенні скарги Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на дії та постанову державного виконавця відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310; код ЄДРПОУ 00186520) на користь Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Отаманська, буд. 2; код ЄДРПОУ 35004297) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 028,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 16.12.2024

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя А.Є. Чередко