Ухвала

від 30.10.2023 по справі 908/3687/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 908/3687/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Вронської Г.О., Кролевець О.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Концерну "Міські теплові мережі"

на рішення Господарського суду Запорізької області

у складі судді Дроздової С.С.

від 20.03.2023

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Чередка А.Є., Коваль Л.А., Мороза В.Ф.

від 05.09.2023 (повний текст складено 11.09.2023)

у справі за позовом Концерну "Міські теплові мережі"

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелот Плюс";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелот Прайм",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 2: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Чепкова Олена Володимирівна

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 2: Фізична особа ОСОБА_1

про визнання акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу недійсним та скасування записів про реєстрацію прав на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

06.10.2023 Концерн "Міські теплові мережі" звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.09.2023 у справі №908/3687/21.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2023 для розгляду справи № 908/3687/21 визначений склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Баранець О. М. - головуючий (суддя-доповідач), Вронська Г.О., Кролевець О.А.

Перевіривши матеріали касаційної скарги судом встановлено, що вона подана без дотримання вимог статей 288 та 290 Господарського процесуального кодексу України.

Оскаржувана постанова Центрального апеляційного господарського суду прийнята 05.09.2023, повний текст якої складений 11.09.2023.

Згідно з положеннями частини першої, сьомої статті 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Останнім днем оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 05.09.2023, відповідно до приписів статті 288 Господарського процесуального кодексу України, є 02.10.2023. Концерн "Міські теплові мережі" звернувся з касаційною скаргою 06.10.2023, тобто із пропуском встановленого процесуального строку.

Відповідно до частини третьої статті 292 ГПК України визначено, що касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частин першої та другої статті 288 ГПК України: касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення; учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова отримана Концерном "Міські теплові мережі" 19.09.2023 за вх.№11321, тобто остання дата подання касаційної скарги, на думку скаржника, є 09.10.2023.

Як доказ отримання оскаржуваної постанови апеляційної інстанції 19.09.2023 скаржником додано до касаційної скарги копію оскаржуваної постанови на якій міститься вхідний штамп Концерну "Міські теплові мережі" з зазначенням на ньому вхідного номера та дати її отримання скаржником "19.09.2023 №11321".

Проте, Верховний Суд зазначає, що вхідний штамп скаржника не може вважатися доказом отримання оскаржуваної постанови саме в цей день, оскільки відповідний штамп проставляється самим скаржником.

Розглянувши клопотання Концерну "Міські теплові мережі" про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, Суд дійшов висновку, що підстави, викладені у ньому, є неповажними.

Частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Також, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначеними у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі оскарження судового рішення суду на підставі пунктів 1-4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник має вказати висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладений у постанові, який не був врахований судами попередніх інстанцій при вирішенні спору; або обґрунтувати необхідність відступлення від такого висновку; або зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

При цьому скаржником чітко не зазначено конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, та не наведено належного обґрунтування того, у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру встановлено у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2 270,00 грн.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (частина третя статті 6 Закону України "Про судовий збір").

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що позов у цій справі № 908/3687/21 подано про визнання акта приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу недійсним та скасування записів реєстрації прав на нерухоме майно, тобто містить дві вимоги немайнового характеру.

Отже, з урахуванням викладеного та беручи до уваги характер позову, при подані касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір у сумі 9 080 грн. (2 270 071 грн. х 2 х 200%).

Проте до матеріалів касаційної скарги скаржником не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).

Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі № 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги: надати докази на підтвердження зазначених в скарзі підстав пропуску строку на касаційне оскарження або наведення інших поважних підстав; чітко вказати пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як підставу (підстави) для касаційного оскарження судового рішення та слід навести висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладений у постанові, який не був врахований судами попередніх інстанцій при вирішенні спору; або обґрунтувати необхідність відступлення від такого висновку; або зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України; чітко обґрунтувати, у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій; надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, а саме - у сумі 9 080 грн., за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102,

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"

- Символ звітності банку: 207

- Призначення платежу *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскаржуваного рішення) по справі

---

(Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд) (назва суду, де розглядається справа).

Верховний Суд зазначає, що доказами, які підтверджують отримання зазначеної постанови суду апеляційної інстанції, можуть бути, зокрема, поштовий конверт з трек-номером, у якому копія оскаржуваної постанови надійшла скаржникові, або рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повертається до відповідного суду після вручення судового рішення та долучається до матеріалів справи.

При цьому, касаційну скаргу в новій редакції слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії касаційної скарги в новій редакції іншим учасникам справи (описи вкладення у поштові відправлення та чеки).

З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення недоліків касаційної скарги в частині надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження з доданням доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції матиме наслідком відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.09.2023 у справі №908/3687/21 залишити без руху.

2. Надати Концерну "Міські теплові мережі" строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Концерну "Міські теплові мережі" усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі у такий спосіб:

- надати суду обґрунтоване клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.09.2023 у справі №908/3687/21, у якому навести інші підстави для поновлення строку;

- надати касаційну скаргу в новій редакції із зазначенням оскаржуваних судових рішень та підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України;

- надати суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 9 080 грн із зарахуванням сплаченої суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, судом буде або відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України або повернуто касаційну скаргу на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

О. Кролевець