Ухвала

від 30.10.2023 по справі 386/868/23

ГОЛОВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 386/868/23

Провадження № 2-з/386/13/23

УХВАЛА

про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову

30 жовтня 2023 року смт. Голованівськ

Суддя Голованівського районного суду Кіровоградської області

Гут Ю. О.

дослідивши матеріали заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Смирнов Андрій Ігорович, до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування Голованівської селищної ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 надіслав до суду заяву про забезпечення позову, шляхом направлення заяви поштою 17.10.2023, яка надійшла до суду 26.10.2023, після відкриття провадження у справі, яку зареєстровано 17.07.2023, в заяві просить забезпечити позов по справі №386/868/23 про позбавлення ОСОБА_3 відносно ОСОБА_4 , шляхом зупинення стягнення, яке здійснюється на підставі виконавчого провадження №63306224, яке відкрито Біляївським ВДВС ПМУМЮ ( м. Одеса).

В обгрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначив, що ОСОБА_2 подано позов до ОСОБА_3 про позбавлення її батьківських прав відносно ОСОБА_4 , невиконання ОСОБА_3 своїх батьківських обов`язків, неналежну поведінку, тобто змінився сімейний стан особи, яка сплачує аліменти та особи, яка їх одержує, тому враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення від примусового стягнення на користь матері алементів, бо сімейний стан платника аліментів та особи, що їх одержує змінився, а дитина перестала мешкати з матір`ю. Оскікльки в зазначеній справі порушується питання позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , яка не витрачає кошти на дитину, не піклується про неї, дитина не проживає з матір`ю.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи в межах заявленої заяви, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.149ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150цього кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Згідно ч. 3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1, 4 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №9від 22грудня 2006року «Пропрактику застосуваннясудами цивільногопроцесуального законодавствапри розглядізаяв прозабезпечення позову» зазначено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Виходячи із специфіки вказаного виду забезпечення позову підставою для його застосування є оскарження боржником виконавчого документа.

Отже, зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа застосовується судами, як захід забезпечення позову, при розгляді справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, або коли порушено питання про перегляд рішення на підставі якого виданий цей виконавчий документ.

Відповідно до положень п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Забезпечення позову у даній справі шляхом зупинення виконавчого провадження суперечить змісту заходів забезпечення позову та меті їх застосування, яка полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.

Отже, в даному випадку засіб забезпечення позову не передбачений законом, оскільки предметом розгляду основної справи не являється оскарження рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, та не оскаржується сам виконавчий документ.

Крім того, з аналізу норм чинного законодавства вбачається, що обов`язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, яке допускається на протязі всього терміну розгляду справи, є обґрунтована наявність такої необхідності. Суд, виходячи з конкретних доказів, повинен встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, під час вирішення клопотань про забезпечення позову суд лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Також суд враховує, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Крім того, позивачем не наведено аргументів, що невжиття саме таких заходів, про які просить позивач, може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів у майбутньому.

При цьому слід зауважити, що згідно копії довідки від 17.05.2023 та копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 17.05.2023 по виконавчому провадженню №63306224 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за 6 місяців з дня пред`явлення виконавчого документа, тобто твердження представника позивача, що відповідач ОСОБА_3 не витрачає кошти на дитину не відповідає дійсності, оскільки позивач не сплачує аліменти на утримання доньки відповідно виконавчого документа, оскільки має заборгованість, яка перевищує суму відповідних платежів за 6 місяців з дня пред`явлення виконавчого документа. Доказів сплати позивачем аліментів на особовий рахунок відповідача позивачем не надано.

Отже, заявником (представником позивача) не було вказано обґрунтованих доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням заявлених позовних вимог та яким чином невжиття вказаного виду забезпечення позову призведе до невиконання судового рішення щодо позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів позивачу у разі задоволення позову.

Представником позивача не доведено ризики утруднення виконання можливого рішення суду або неможливості його виконання, без вжиття заходів забезпечення позову.

Так, матеріали заяви не містять належних і допустимих доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, про який просить представник позивача, а посилання у заяві про те, що невиконання ОСОБА_3 своїх батьківських обов`язків, неналежну поведінку, тобто змінився сімейний стан особи, яка сплачує аліменти та особи, яка їх одержує, тому враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляїхом припинення від примусового стягнення на користь матері алементів, бо сімейний стан платника аліментів та особи, що їх одержує змінився, а дитина перестала мешкати з матір`ю, припущення позивача щодо ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Крім того, в даному випадку засіб забезпечення позову не передбачений законом, оскільки предметом розгляду основної справи не являється оскарження рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, та не оскаржується сам виконавчий документ.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

З огляду на викладене, заява позивача представника позивача про забезпечення позову до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 149-153, 258-261, 353 ЦПК України, суддя, -

постановив:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Смирнов Андрій Ігорович, до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування Голованівської селищної ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст.ст. 354, 355 ЦПК України.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Гут Ю. О.