Постанова

від 25.10.2023 по справі 915/1204/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2023 рокум. ОдесаСправа № 915/1204/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

За участю представників учасників справи:

від Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) Польщіна Т.Л. в порядку самопредставництва

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області)

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 25.08.2023 (повний текст складено та підписано 30.08.2023, суддя Мавродієвої М.В.)

у справі №915/1204/21

за позовом Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області)

до Комунального підприємства Ольшанське

про стягнення збитків у розмірі 138915,49 грн

ВСТАНОВИВ

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.07.2023 у справі №915/1204/21 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Комунального підприємства Ольшанське до Державного бюджету України 138915,49 грн збитків, які заподіяні внаслідок самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів та скиду зворотних вод з перевищення встановлених нормативів граничнодопустимого скиду, а також стягнуто з Комунального підприємства Ольшанське на користь Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) 2270,00 грн судового збору.

У серпні 2023 Комунальне підприємство Ольшанське звернулось до Господарського суду Миколаївської області із заявою про відстрочення виконання рішення у справі №915/1204/21 на один рік.

В обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення суду, відповідач (боржник) зазначає, що ним визнано наявність обов`язку виконати рішення по даній справі, від виконання якого він не відмовляється та не ухиляється, однак зазначає про існування на сьогоднішній день обставин, що не залежать від нього, які унеможливлюють виконання судового рішення найближчим часом.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.08.2023 по справі №915/1204/21 заяву Комунального підприємства Ольшанське про відстрочення виконання рішення суду задоволено частково, відстрочено виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.07.2023 у справі №915/1204/21 до 18.03.2024.

В мотивах оскаржуваної ухвалу місцевий господарський суд зазначив, що КП Ольшанське надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення для трьох населених пунктів громади, що являється життєвою необхідністю.

Як зазначено місцевим господарським судом, на сьогоднішній день підприємство відповідача являється збитковим і функціонує тільки завдяки фінансовій підтримці Ольшанської селищної ради. Щорічні штрафи призведуть до банкрутства підприємства та припинення водопостачання населенню. Середньомісячний дохід підприємства за 2021 рік від наданих послуг склав 404,3 тис. грн, оплата склала 382,4 тис. грн, або 91%. Витрати складаються з виплати заробітної плати 220,0 тис. грн, ЄСВ - 48,0 тис.грн, ПДВ та інші податки - 50,0 тис. грн, електроенергія - 80,0 тис.грн, паливо-мастильні матеріали 15,0 тис.грн та інші поточні видатки на утримання, ремонти та ін. На теперішній час підприємство неспроможне провести сплату даного позову.

Наданий боржником Звіт про фінансові результати 2022 рік свідчить, що 2022 рік для КП Ольшанське закінчився зі збитковим фінансовим результатом у 47,8 тис. грн (в порівнянні з звітом за період попереднього 2021 року, коли розмір прибутку складав 116,5 тис. грн).

Вказані обставини, на думку суду, підтверджують відсутність можливості виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.07.2023 у справі №915/1204/21 до 18.07.2024 на даний момент, та свідчать про значне погіршення фінансового стану підприємства та реальну загрозу його банкрутства.

При цьому, судом першої інстанції враховано те, що з наданого відповідачем листа засновника підприємства - Ольшанської селищної ради вбачається, що на прохання відповідача виділити кошти в сумі, яка буде достатньою для виконання рішення суду, останньому повідомлено, що дане питання буде винесено на розгляд депутатського корпусу.

Вказані обставини, на думку суду свідчать про те, що боржник протягом 2021 2023 років не уникає від свого обов`язку перед стягувачем, шукає шляхи та вживає заходи для погашення боргу, однак у зв`язку з несприятливою фінансовою ситуацією в економіці держави в цілому, спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та триваючою з 24.02.2022 військовою агресією російської федерації проти України і введенням в Україні воєнного стану, з об`єктивних причин не має змоги виконати рішення суду негайно.

За вказаних обставин, вжиття на даний час Державною виконавчою службою заходів по примусовому виконанню рішення суду по даній справі може призвести до блокування роботи підприємства та неможливості виконувати покладені на нього завдання.

При цьому, судом взято до уваги, що відповідач відноситься до підприємств критичної інфраструктури, і відсутність у нього можливості обслуговувати соціальні об`єкти Ольшанської селищної ради призведе до порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, а саме мешканців Ольшанської територіальної громади, та призведе до виникнення надзвичайних та техногенних ситуацій, що є недопустимим відповідно до вимог чинного законодавства.

Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся позивач з апеляційною скаргою в якій просить ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23 серпня 2023 року по справі №915/1204/21 скасувати та винести нову, якою у задоволенні заяви КП «Ольшанське» про відстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 19 липня 2023 по справі № 915/1204/21 відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що місцевий господарський суд не посилався на конкретні обставини, які роблять неможливим виконання відповідачем рішення суду.

За твердженням апелянта, КП «Ольшанське» здійснює послуги централізованого водопостачання та водовідведення для трьох населених пунктів громади на платній основі. Позивачем діяльність з надання зазначених послуг не зупинялась.

Наголошує апелянт й на тому, що відсутність у відповідача коштів не є підставою для відстрочення виконання рішення та звільнення його від відповідальності. При тому, що відповідачем не надано до суду належних доказів, а саме довідки банківської установи про залишок коштів на рахунку підприємства, на підтвердження неможливості виконання рішення суду станом на теперішній час, зокрема через скрутне матеріальне становище.

Скаржник також просить врахувати те, що відповідачем не здійснено жодного платежу на погашення існуючої заборгованості, що б могло свідчити про прагнення боржника частково погасити борг Державі. Крім того, відповідач не звертався до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду, що б також свідчило про бажання частково погасити заборгованість.

Щодо посилання суду першої інстанції щодо можливості отримання коштів на погашення заборгованості перед Державою у подальшому, з посиланням на розгляд цього питання Ольшанською міською радою, скаржник зазначає, що відповідачем не надано рішення Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області про внесення доповнень до Програми «Реформування та розвитку житлово-комунального господарства на території Ольшанської селищної ради на 2012-2014 роки (в частині виділення додаткових коштів на погашення заборгованості КП «Ольшанське» по справі №915/1204/21.)

Отже, як вважає апелянт, заявником не подано суду жодних належних доказів у розумінні приписів ст. 76 ГПК України на підтвердження викладених в заяві обставин, зокрема того, що задоволення заяви надасть можливість виконати заявнику всі необхідні дії для створення умов виконання судового рішення після спливу строку, на яке було встановлене відстрочення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 відкрито апеляційне провадження по справі №915/1204/21 за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 25.08.2023 та призначено справу до розгляду на 25.10.2023.

Під час судового засідання від 25.10.2023 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини нез`явлення суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною четвертою статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена (частини 4, 5 та 7 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).

З правового аналізу наведених норм вбачається, відстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при чому такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочення виконання рішення суду не повинно шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. ", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочення виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочення виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочення виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.01.2020р. у справі №910/1180/19 та 03.09.2020р. у справі №905/30/16.

Відповідно до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з положеннями статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Так, звертаючись до суду першої інстанції з заявою про відстрочення виконання рішення відповідач послався на те, що КП Ольшанське було створене рішенням Ольшанської селищної ради 2011 році основним видом діяльності якого було експлуатація та утримання житлового фонду та прибудинкової території.

Згідно з рішення Ольшанської селищної ради від 28.12.2023 №9 підприємство було надавачем послуг з водопостачання та водовідведення на території селищної ради для задоволення потреб населення, промисловості, бюджетних установ та передано в господарське відання цілісний майновий комплекс з водопостачання та водовідведення до складу якого входять очисні споруди (рік вводу в експлуатацію 1967-69р.).

Згідно акту приймання-передачі від 15.01.2013 між Ольшанською селищною радою та КП Ольшанське очисні споруди, фекальні станції та насосні станції перекачки фекальних стоків знаходились в неробочому, незадовільному стані, розграбовані, фактично зруйновані, що підтверджується наданими фото та актами обстеження, тому підприємство не має можливості проводити очистку стічних вод і надає тільки послугу з водовідведення.

Підприємство надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення для трьох населених пунктів громади смт.Ольшанське, с.Тернувате, с.Сапетня, психіатрична лікарня, центр надання соціальних послуг, дитячий садочок, школа та інші споживачі, що являється життєвою необхідністю. Для забезпечення виконання Закону України Про охорону навколишнього природнього середовища, Водного кодексу України та інших законодавчих актів Ольшанською селищною радою постійно приймаються відповідні дії та рішення що до відновлення діяльності очисних споруд. Починаючи з 2012 року з місцевого бюджету виділялися кошти на розробку проектно-кошторисної документації на реконструкцію очисних споруд каналізації, яка була завершена у 2015 році з кошторисною вартістю 30,0 млн. грн, який декілька разів уже був відкоригований у зв`язку з відсутністю фінансування для проведення будівельних робіт. В 2022 році селищна рада з КП Ольшанське прийняла участь у Державному екологічному проекті Вода і каналізація та отримала попереднє схвалення на виділення фінансування для проведення будівництва очисних споруд очікуваною вартістю 56,0 млн. грн, яке повинно бути розпочато у ІІ кварталі 2022 року, але у зв`язку з агресією російської федерації так і не було розпочато.

За твердженням відповідача, на сьогоднішній день підприємство є збитковим та функціонує лише завдяки фінансової підтримки селищної ради. Кошти, які отримує підприємство за надання послуг, не достатньо навіть для оплати необхідної електроенергії для функціювання насосних станцій. При цьому необхідно проводити поточний ремонт застарілих труб та каналізації. Постачання питної води для забезпечення життєдіяльності населення носить безперебійний характер та відіграє критичне значення для забезпечення життєво важливих потреб населення.

Відповідач зазначив, що виконання рішення суду в даний час є неможливим в зв`язку з відсутністю у відповідача коштів та майна, на яке може бути звернення стягнення. Стягнення такої суми приведе до неминучого банкрутства підприємства, що буде мати наслідком залишення трьох сіл без питного водопостачання, де на даний час мешкають більш ніж 4500 осіб.

Боржник також звернув увагу суду на те, що Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 07.09.2022 №167 затверджено секторальний перелік об`єктів критичної інфраструктури за типом основної послуги. Відповідач міститься в цьому переліку як підприємство, що відноситься до критичної інфраструктури. В зв`язку з чим на відповідача поширюється дія Закону України Про критичну інфраструктуру, і у період дії воєнного стану ДВС України не проводить стягнення по підприємствам критичної інфраструктури та, відповідно до ст.32 Закону України Про виконавче провадження, проведення виконавчих дій має бути відкладено.

Окрім цього, як зазначено відповідачем, у даній справі з відповідача стягуються штрафні санкції, а не борг, а тому надання відстрочки не приведе до порушення прав позивача.

З наданого відповідачем листа засновника підприємства - Ольшанської селищної ради №287-04.07 від 03.08.2023 (т.2 а.с.24) вбачається, що на прохання відповідача виділити кошти в сумі, яка буде достатньою для виконання рішення суду, останньому повідомлено, що після затвердження Програми Реформування та розвитку житлово-комунального господарства на території Ольшанської селищної ради на 2012-2014 роки Рішенням №5 від 14.12.2011 дане питання буде винесено на розгляд депутатського корпусу на виділення коштів на відшкодування штрафних санкцій згідно рішень Господарського суду Миколаївської області по справі №915/69/23 від 20.07.2023 та по справі №915/1204/21 від 19.07.2023.

Отже у випадку надання судом відстрочки, відповідач в наступному році буде спроможній виконати рішення суду без ризику зупинення своєї діяльності з питного водопостачання.

За твердженням відповідача, його фінансовий стан у разі негайного примусового виконання рішення у повному обсязі на даний час, може суттєво погіршитися та призвести до невідворотних наслідків у діяльності підприємства, яка спрямована на забезпечення життєво важливих потреб населення.

Боржник вважає, що відстрочення виконання рішення не призведе до порушення інтересів сторін, а натомість забезпечить їх баланс, буде співмірним можливості поновлення порушеного права стягувача з можливістю боржника забезпечити таке поновлення в умовах дії воєнного стану в Україні та не стане перешкодою у досягненні мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні встановлених законодавством гарантій для відповідача та співмірності негативних наслідків для відповідача з інтересом позивача.

Середньомісячний дохід підприємства за 2021 рік від наданих послуг склав 404,3 тис. грн, оплата склала 382,4 тис. грн, або 91%. Витрати складаються з виплати заробітної плати 220,0 тис. грн, ЄСВ - 48,0 тис.грн, ПДВ та інші податки - 50,0 тис. грн, електроенергія - 80,0 тис.грн, паливо-мастильні матеріали 15,0 тис.грн та інші поточні видатки на утримання, ремонти та ін. На теперішній час підприємство неспроможне провести сплату даного позову.

Наданий боржником Звіт про фінансові результати 2022 рік свідчить, що 2022 рік для КП Ольшанське закінчився зі збитковим фінансовим результатом у 47,8 тис. грн (в порівнянні з звітом за період попереднього 2021 року, коли розмір прибутку складав 116,5 тис. грн) (т.2 а.с.25, 26).

З огляду на наведені обставини, колегія суддів вважає, що негайне звернення стягнення грошових коштів з відповідача, можливо й зможе забезпечити виконання цього рішення, однак з великою вірогідністю негативно вплине на господарську діяльність відповідача, а також на можливість виконання ним своїх функцій, які полягають, зокрема наданні послуг з водопостачання та водовідведення для задоволення потреб населення з питного водопостачання, а також підприємств, установ та організацій.

При цьому, судом взято до уваги, що відповідач відноситься до підприємств критичної інфраструктури, і відсутність у нього можливості обслуговувати соціальні об`єкти Ольшанської селищної ради (зокрема, населення громад смт.Ольшанське, с.Тернувате, с.Сапетня, психіатричної лікарні, центру надання соціальних послуг, дитячого садочку, школи та інших споживачів) призведе до порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, а саме мешканців Ольшанської територіальної громади, та призведе до виникнення надзвичайних та техногенних ситуацій, що є недопустимим відповідно до положень Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення, Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Разом з цим, існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 ).

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Отже, у даному випадку мають бути враховані й інтереси позивача, на користь якого ухвалено рішення про стягнення з відповідача грошових коштів та який має законні очікування та легітимні сподівання на своєчасне отримання таких коштів.

До того є, з урахуванням інфляційних процесів, які відбуваються в країні, грошові кошти мають тенденцію до знецінення, а тому відстрочення виконання рішення на один рік, як на тому наполягає відповідач, безумовно призведе до порушення балансу інтересів сторін та прав позивача.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції із дотримання балансу інтересів сторін, врахуванням при цьому встановлених фактів та обставин, за наявності доказів на підтвердження обставин, які ускладнюють відповідачу виконання рішення суду, з урахуванням балансу майнових інтересів як боржника, так і стягувача, врахуванням фінансового стану відповідача, а також матеріального стану та інтересів позивача.

У даному випадку, на переконання колегії суддів, часткове задоволення заяви відповідача та відстрочення виконання рішення в межах строку визначеного статтею 331 Господарського процесуального кодексу України не призводить до порушення гарантованих статтею 1 Першого протоколу Конвенції прав позивача на отримання коштів і тим самим захисту майнового права та його інтересу.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви відповідача та відстрочення виконання рішення до 18.03.2024.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта з приводу того, що відсутність у боржника грошових коштів не може бути підставою для відстрочення виконання рішення суду з огляду на таке.

Дійсно, ч.2 ст. 617 ЦК України та ч.2 ст. 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Однак, у даному випадку місцевим господарським судом під час прийняття рішення про відстрочення виконання рішення суду було враховано також й інші обставини, які свідчать про неможливість своєчасного виконання відповідачем рішення суду, зокрема те, що відповідач є комунальним неприбутковим підприємством, яке надає послуги з водопостачання та водовідведення для задоволення потреб населення з питного водопостачання, а також підприємств, установ та організацій. До того ж, судом було враховано, що відповідач відноситься до об`єктів критичної інфраструктури за типом основної послуги.

Також, судом першої інстанції було враховано вжиття відповідачем дій щодо виконання рішення суду, зокрема звернення до власника підприємства селищної ради з проханням виділити кошти задля погашення існуючої заборгованості та прийняття радою відповідного рішення про передбачення в бюджеті на наступний фінансовий рік (2024 рік) та виділення відповідачу необхідної суми.

Щодо посилання апелянта на те, що відповідач не звертався до суду першої інстанції з заявою про розстрочення виконання рішення суду, зокрема з метою часткового погашення боргу, суд апеляційної інстанції зазначає, що звернення сторони із такою заявою є її правом, а не обов`язком та у даному випадку відповідач скористався своїм правом на звернення до суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду Миколаївської області від 25.08.2023 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.08.2023 у справі №915/1204/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 30.10.2023.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Філінюк І.Г.