Постанова

від 25.10.2023 по справі 910/4670/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2023 р. Справа№ 910/4670/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Кравчука Г.А.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023

у справі № 910/4670/23 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Імпорт"

про стягнення 919 927,13 грн,

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання, -

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" (далі - ТОВ "ДСВ Логістика") звернулось з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Імпорт" (далі - ТОВ "Люкс Імпорт") 543987,76 грн основного боргу, 168 597,85 грн пені, 163 196,32 грн штрафу, 34 029,32 грн втрат від інфляції та 10 115,88 грн 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором №SC/AF-009647 від 03.08.2018 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі №910/4670/23 позов ТОВ "ДСВ Логістика" задоволено частково та стягнуто на його користь з ТОВ "Люкс Імпорт" 42669,23 грн суми заборгованості, 21 575,37 пені, 1 294,52 грн 3% річних, та 2 035,98 грн втрат від інфляції, а також 1 013,63 грн судового збору.

Ухвалюючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з недоведеності погодження відповідачем заявки від 26.01.2022 №SKNU8006291 на суму 14 775,00 доларів США, натомість сторони узгодили вартість надання послуг на суму 6 363,00 доларів США, що станом на момент виставлення рахунку №00064798 від 26.07.2022 становило 242 669,23 грн, при цьому матеріали справи не містять доказів погодження сторонами збільшення розміру вартості послуг; виставлення позивачем рахунку за відсутності документально підтверджених ним витрат не є підставою для виникнення обов`язку відповідача з його оплати; ТОВ "Люкс Імпорт" частково сплачено вартість послуг у розмірі 200 000,00 грн на підставі рахунку №00064798 від 26.07.2022, відтак, обґрунтована сума основної заборгованості становить 42 669,23 грн (242669,23 грн - 200000,00 грн); переадресація товару та його затримка не були зумовлені діями відповідача як замовника послуг; у порушення умов договору ТОВ "ДСВ Логістика" не надало звіту про суми коштів, сплачених третім особам, а з договорів, які були укладені із зазначеними особами, неможливо встановити характер та вартість додаткових витрат, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення таких витрат у розмірі 203 687,10 грн є необґрунтованою; у зв`язку з частковим задоволенням позовної вимоги про стягнення основного боргу, судом здійснено власний розрахунок компенсаційних виплат та штрафних санкцій, за яким обґрунтований розмір 3% річних становить 1 294,52 грн, інфляційних втрат - 2 035,98 грн, пені - 21 575,37 грн.

При прийнятті вказаного рішення судом першої інстанції помилково не було вирішено позовну вимогу про стягнення з відповідача 163 196,32 грн штрафу, у зв`язку з чим додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 у справі №910/4670/23 стягнуто з ТОВ "Люкс Імпорт" на користь ТОВ "ДСВ Логістика" 72 800,77 штрафу, а також 1092,01 грн судового збору. У вимозі про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 90 395,55 грн відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції зазначив, що з урахуванням суми заборгованості відповідача за надані послуги за договором, яка існувала станом на 06.08.2022, обґрунтований розмір штрафу становить 72 800,77 грн (242 669,23х30/100).

Також, додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 у справі №910/4670/23 заяву відповідача задоволено частково та стягнуто на його користь з позивача 42 370,27 грн витрат на правничу допомогу пропорційно розміру позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2023, ТОВ "ДСВ Логістика" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні 613819,48 грн, з яких: 501 318,53 грн - основна заборгованість, 90 380,72 грн - пеня, 16697,38 грн - інфляційні втрати, 5 422,85 грн - 3% річних, та ухвалити в цій частині нове, яким достягнути зазначені суми, а в іншій частині - залишити без змін.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено без належного урахування всіх обставин, що мають значення для справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ТОВ "ДСВ Логістика" вказало про погодження відповідачем умов заявки від 26.01.2022 №SKNU8006291 на суму 14 775,00 доларів США між сторонами шляхом обміну повідомленнями електронною поштою, що відповідає приписам статті 10.5. договору, а також шляхом часткової оплати рахунку від 26.07.2022 №UA00064798; про додаткові витрати та їх вартість представник відповідача був обізнаний належним чином, про що свідчить електронне листування між сторонами; додаткові послуги складаються з демереджу та детеншену, а відповідно до пункту 5.7. договору, підставою для компенсації замовником таких витрат є рахунок перевізника або його агента, а не звіт; заперечення ТОВ "Люкс Імпорт" проти актів здачі-приймання робіт від 28.07.2022 №8050 та від 18.08.2022 №9856 були надані з пропуском строку, визначеного пунктом 4.5. договору, а тому вказані акти вважаються підписаними, а послуги - належним чином наданими та прийнятими замовником.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2023 апеляційну скаргу ТОВ "ДСВ Логістика" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Кравчука Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4670/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ТОВ "ДСВ Логістика" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі №910/4670/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

21.09.2023 матеріали справи №910/4670/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 поновлено ТОВ "ДСВ Логістика" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі №910/4670/23 та відкрито апеляційне провадження за вказаною скаргою. Розгляд апеляційної скарги призначено на 25.10.2023 та встановлено ТОВ "Люкс Імпорт" строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 16.10.2023. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі №910/4670/23.

ТОВ "Люкс Імпорт" скористалося правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач зауважив, що сторонами за допомогою електронного зв`язку була встановлена вартість послуг експедитора за доставку вантажу відповідача у розмірі 6 636,00 доларів США й жодна інша заявка та/або додаткова угода відповідно до пунктів 4.1. та 10.1. договору не підписувалися, а одностороння зміна умов договору не допускається; положеннями договору передбачено умови, за яких у замовника виникає обов`язок сплатити рахунок експедитора, а саме, отримання від експедитора акту та звіту про суми коштів, сплачених третім особам, витрати або збитки повинні бути документально підтверджені й мають бути пов`язані з виною замовника; позивачем не надано підтверджуючих документів, які містять деталізацію, калькуляцію та період нарахування будь-яких штрафів (в тому числі щодо зберігання вантажу), які відображені у рахунку на оплату №5218 від 18.08.2022 та документи, які підтверджують вину замовника, що стала підставою для нарахування штрафів; позивачем не доведена вина замовника, а тому в останнього не виникає обов`язку компенсації будь-яких штрафів позивачу.

Також у своїй апеляційній скарзі ТОВ "Люкс Імпорт" просить суд долучити до матеріалів справи докази, які не були подані до суду першої інстанції.

У судовому засіданні 25.10.2023 представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду в частині відмови у стягненні 613 819,48 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про достягнення вказаної суми.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечив, вважає її безпідставною та необґрунтованою, у зв`язку з чим просив суд відмовити в її задоволенні, а судове рішення залишити без змін.

25.10.2023 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Люкс Імпорт" просило долучити до матеріалів справи копії заперечень №0309/22 від 03.09.2022 та №1011/22 від 10.11.2022 у зв`язку з незгодою з актами прийому-передачі наданих послуг №9856 від 18.08.2022 та №8050 від 28.07.2022 разом із доказами їх направлення позивачеві.

В обґрунтування свого клопотання відповідач зазначив, що необхідність подання вищезазначених доказів виникла внаслідок зазначення позивачем в апеляційній скарзі нових аргументів, які не були предметом дослідження у суді першої інстанції, зокрема, посилання на пункт 4.5. договору, за умовами якого у разі непідписання або неповернення акта та відсутності обґрунтованих заперечень у зазначений в цьому пункті договору термін, акт вважається підписаним Замовником, а відповідні послуги вважаються належним чином наданими ТОВ "ДСВ Логістика" і прийнятими ТОВ "Люкс Імпорт".

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).

Згідно з положеннями частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення чинного процесуального законодавства визначають обов`язкову сукупність умов для вирішення питання про прийняття доказів апеляційним судом, а саме: (1) винятковість випадку та (2) причини неподання доказів у першій інстанції, що об`єктивно не залежать від учасника справи, а також (3) покладення тягаря доведення цих обставин на учасника справи, який ці докази подає (близький за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14, від 01.07.2021 у справі №46/603).

Єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття апеляційним судом доказів поза встановленого процесуальним законом порядку - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливили своєчасне вчинення особою відповідної процесуальної дії з причин, що не залежали від неї, тягар доведення яких покладається на учасника справи (постанови Верховного Суду від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 13.01.2021 у справі № 10/Б-921/1442/2013).

Принцип рівності сторін у судовому процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній з них надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять її у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (постанови Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 910/20010/20, від 16.11.2022 у справі №910/4390/21).

Отже, прийняття апеляційним судом доказів, без встановлення й оцінки обов`язкових за частиною 3 статті 269 ГПК України передумов, крім порушення відповідних процесуальних норм, матиме наслідком недотримання принципів рівності учасників процесу і змагальності сторін, принципу правової визначеності в аспекті однозначності та передбачуваності правозастосування.

Таким чином колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що скаржник у своєму клопотанні не навів достатніх правових підстав для долучення до матеріалів справи №910/4670/23 додаткових доказів на стадії апеляційного провадження, як того вимагає частина 3 статті 269 ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 у справі №910/4670/23 зміні, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 03.08.2018 між ТОВ "ДСВ Логістика" (далі за текстом договору - Експедитор) та ТОВ "Люкс Імпорт" (далі за текстом договору - Замовник) укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування №SC/AF-009647, за умовами якого Експедитор за оплату та за рахунок Замовника надає останньому комплекс послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів Замовника (далі - вантаж) і вантажів замовника в 20-, 40-, та понад 40-футових контейнерах стандартів ISO, в т.ч. й збірних вантажів (далі - контейнер з вантажем) від місця, зазначеного Замовником, до місця призначення різними видами транспорту за обумовленим маршрутом, включаючи організацію та забезпечення.

Відповідно до пункту 1.4. договору асортимент, кількість/обсяг вантажів, маршрут перевезення, способи транспортування та види транспорту, перевалки, зберігання, їх особливі умови, що вимагають більш докладної регламентації, умови фрахтування (букінгу), необхідність стафірування/розстафірування, а також спосіб доставки вантажів до місця призначення можуть обговорюватись сторонами в письмових інструкціях замовника або в додаткових угодах, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 1.5. договору Замовник своєчасно та в повному обсязі оплачує експедитору вартість послуг з транспортної експедиції (винагорода експедитора), виконаних в межах даного договору, а також компенсує та/або надає авансом кошти для здійснення розрахунків з третіми особами, які залучені чи будуть залучені Експедитором до виконання цього договору.

Експедитор за дорученням Замовника здійснює взаєморозрахунки з усіма учасниками транспортного процесу, проводить оплату фрахту, послуг з перевезення, а також мита, податків, зборів та інших обов`язкових платежів, передбачених законодавством України, а Замовник зобов`язується компенсувати Експедитору всі понесені у зв`язку з цим витрати.

Винагорода Експедитора не включає та не охоплює вартість послуг третіх осіб, які будуть залучені Експедитором під час надання послуг за цим договором. Вартість послуг третіх осіб компенсується Замовником Експедитору окремо.

Як погоджено сторонами в пункті 3.1. договору до обов`язків Експедитора віднесено розроблення оптимального маршруту конкретного перевезення вантажів/контейнерів із вантажем замовника, відповідно до інструкцій замовника та за узгодженням з останнім.

За пунктом 3.13. договору Експедитор здійснює взаєморозрахунки з учасниками транспортного процесу, оплату вартості перевезення, перевалки вантажу в порту, а також у випадку необхідності, оплату мита, податків, зборів та інших обов`язкових платежів, передбачених законодавством України, а Замовник зобов`язується компенсувати Експедитору всі понесені у зв`язку з цим витрати. Така компенсація здійснюється окремо та не включається до винагороди Експедитора.

Експедитор зобов`язаний складати акт за фактом надання основних/додаткових послуг, що підтверджує обсяг виконаних послуг, та надавати Замовнику на підпис, а також звіт про суми коштів, сплачених третім особам за надання послуг, надання яких було організовано експедитором на виконання умов цього договору та заявок (вказівок) Замовника (пункт 3.14. договору).

Згідно з абзацом 1 пункту 4.1. договору вартість, ставки та тарифи виконуваних Експедитором послуг, особливі умови перевезення, залежно від виду/асортименту вантажів (Винагорода Експедитора), обговорюються сторонами в Заявках та/або додаткових угодах до цього договору. При цьому, винагорода Експедитора не включає вартість послуг третіх осіб, залучених Експедитором для виконання цього Договору та заявок Замовника, яка компенсується Замовником окремо. У разі, якщо вартість послуг за тонну/одиницю/куб.м вантажу виражена в іноземній валюті, оплата здійснюється в національній грошовій одиниці України - гривні, за курсом НБУ станом на момент виставлення рахунку, якщо інше не обумовлено сторонами в Заявці та/або додатковій угоді до цього договору. При цьому курс гривні до іноземної валюти на розвантажувально-завантажувальні роботи може бути змінено Експедитором згідно з курсом відповідної лінії у випадку, якщо така лінія застосовує курс гривні до іноземної валюти, відмінний від курсу НБУ на момент виставлення відповідного рахунку Експедитором.

Для визначення курсу НБУ сторони користуються курсом з офіційного вебсайту www.bank.gov.ua (абзац 2 пункту 4.1. договору).

Згідно з абзацом 3 пункту 4.1. договору, встановлена додатковою угодою та/або Заявкою вартість (основна ставка) включає оплату тільки обговорених сторонами послуг. Будь-які інші послуги, передбачені сторонами як додаткові оплачуються Замовником додатково до погодженої вартості (основної ставки) за тарифами, обговореними сторонами в додаткових угодах та/або Заявках до цього договору або яким-небудь іншим способом у письмовій формі. Замовник також зобов`язується компенсувати всі документально підтверджені витрати Експедитора, необхідність у яких виникла в процесі надання послуг, передбачених цим Договором, зокрема, але не виключно, вартість послуг третіх осіб, які будуть залучені Експедитором для виконання умов цього договору та заявок Замовника.

Відповідно до пункту 4.2. договору визначено, що перелік і вартість послуг (Винагорода Експедитора), а також витрати Експедитора, що пов`язані з наданням послуг та підлягають компенсації Замовником та здійснені та/або що мають бути здійснені на користь третіх осіб, вказуються в рахунках Експедитора окремо. Сумою договору є сума всіх виставлених Експедитором рахунків Замовнику. За згодою сторін вартість та перелік послуг можуть фіксуватися також у додаткових письмових угодах (додатках) до цього договору.

Згідно з пунктом 4.3. договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 20.02.2020) оплата послуг та компенсація витрат Експедитора проводяться Замовником протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту виставлення рахунку Експедитором. Передача здійснюється за допомогою електронного зв`язку в порядку, передбаченому цим договором.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що після закінчення відвантаження партії вантажу та належного оформлення документів приймання-передачі, перевізних документів та актів на виконані додаткові послуги, Експедитором складається акт прийому-передачі наданих послуг, що є фактом підтвердження виконаних послуг, їх кількості та вартості.

Зазначені вище Акти прийому-передачі наданих послуг, можуть передаватися Експедитором Замовнику або його представнику особисто під підпис або факсом, електронною поштою, за узгодженням сторін, із зазначенням на документах ПІБ і посади представника Замовника який отримав документи, або були відправлені з використанням поштового зв`язку. У разі, якщо акти були відправлені Замовнику поштою, датою вручення вважається дата отримання, зазначена на поштовому повідомленні. Замовник підписує Акт прийому-передачі наданих послуг, передає його Експедитору протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту його отримання. У разі незгоди Замовника з Актом прийому-передачі наданих послуг, останній зобов`язаний надати Експедитору обґрунтовані заперечення в такий самий термін. У разі непідписання або неповернення Акта та відсутності обґрунтованих заперечень у зазначений в цьому пункті договору термін, Акт вважається підписаним Замовником, а відповідні послуги вважаються належним чином наданими Експедитором і прийнятими Замовником (пункт 4.5. договору).

Відповідно до пункту 4.6. договору Замовник оплачує рахунки Експедитора за додаткові послуги, виконані Експедитором за заявками Замовника, за фактичними витратами та/або калькуляціями Експедитора, якщо інше не було узгоджено сторонами в письмовій формі завчасно, до початку відправлення/відвантаження вантажу/контейнерів з вантажем.

Оплата рахунків Експедитора або передоплата здійснюється Замовником із зазначенням у банківському документі (платіжному дорученні) в тому числі номеру цього договору та номеру рахунку Експедитора при оплаті послуг або при перерахуванні передоплати. Датою платежу вважається дата платіжного доручення. Банківські комісії за переказ коштів на поточний рахунок Експедитора оплачуються замовником у повному обсязі (пункт 4.7. договору).

Згідно з пунктом 4.8. договору у разі зміни ставок і тарифів портів, стивідорних компаній, автомобільних та/або залізничних перевізників, державних органів, аеропортових організацій, фрахтових ставок, мита, податків, зборів та/або інших обов`язкових платежів, з незалежних від Експедитора причин, розмір компенсації витрат Експедитора, якщо він буде заздалегідь узгоджений сторонами в додатках до даного Договору, підлягає негайному перегляду сторонами.

Експедитор і Замовник несуть один перед одним майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором відповідно до чинного законодавства та правил і звичаїв, що діють на транспорті (пункт 5.1. договору).

Відповідно до пункту 5.7. договору Замовник компенсує Експедитору розмір демереджу та/або детеншена, нарахованого перевізником або агентом перевізника. Підставою для компенсації є рахунок перевізника або його агента. Замовник звільняється від обов`язку компенсувати розмір демереджу (детеншена), якщо доведе, що прострочення повернення відбулося з вини Експедитора.

Пунктом 5.9. договору визначено, що Замовник компенсує збитки Експедитора, що виникли у зв`язку з простоєм та/або конфіскацією транспортних засобів з вантажем/контейнерами з вантажами Замовника, з вини Замовника та залучених Замовником третіх осіб, у тому числі збитки, пов`язані з утриманням інших вантажів, що перебувають під контролем Експедитора.

Згідно з пунктом 5.16. договору за несвоєчасну оплату послуг Експедитора, Замовник сплачує Експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості та штраф у розмірі 30% від суми заборгованості за користування чужими коштами.

Відповідно до пункту 5.17. договору Експедитор має право залучати третіх осіб до виконання свої зобов`язань за цим Договором та укладати з ними договори від свого імені, при цьому Експедитор відповідає за їх дії як за свої власні.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного взаєморозрахунку між сторонами за послуги щодо вантажів, відвантажених з порту по 31.12.2018 включно. У разі якщо жодна із сторін за 20 календарних днів до закінчення терміну дії цього договору не заявить про намір розірвати договір, термін дії цього договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік (пункт 8.1. договору).

За умовами пунктів 8.2., 8.3. договору у період дії договору сторони можуть вносити зміни та доповнення, що мають бути викладені в письмовій формі та підписані уповноваженими особами сторін. Припинення договору не звільняє сторін від відповідальності за порушення своїх зобов`язань, що мали місце в період дії договору, зокрема, щодо сплати за фактично надані послуги в період дії договору.

Усі зміни, доповнення, протоколи, додатки до цього договору є його невід`ємною частиною та мають юридичну силу в разі, якщо вони викладені в письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін (пункт 10.1. договору).

Згідно з пунктом 10.5. договору сторони погодили, що договір, зміни та доповнення до нього, заявки, рахунки, акти та інша інформація в межах цього договору, отримані сторонами за допомогою засобів електронного обміну інформацією, мають юридичну силу до моменту їх заміни на оригінальні примірники, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути подані до судових інстанцій в якості належних доказів і не можуть спростовуватися стороною, від імені якої вони були відправлені. При цьому сторона, що направила такий документ, відповідає за справжність підписів своїх уповноважених представників і відбитків печаток. Документи/інформація, відправлені за допомогою електронного зв`язку, створюють юридичні наслідки для Сторін у разі використання сторонами наступних електронних адрес: Експедитор: Olga.Shapovalova@ua.dsv.com та Замовник: yuriy.misyura@gmail.com. У випадку зміни найменування користувача електронної адреси ідентифікації належності адреси стороні служить домен. У випадку зміни домену, сторона надсилає письмове повідомлення про такі зміни.

Крім того, між сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 02.11.2019, якою зокрема, доповнено розділ 4 договору п. 4.9 наступного змісту: за цим договором сторони визнають використання електронних документів, створених у відповідності з вимогами чинного законодавства України у сфері електронного документообігу та використання електронних документів щодо змісту та форми таких документів, включаючи обов`язкові реквізити документа, а також у відповідності з вимогами щодо накладення електронного підпису.

Згідно з пунктом 4.9.1. договору сторони визнають наступні документи такими, що мають юридичну силу як в паперовому, так і в електронному вигляді:

- рахунки на оплату;

- акти прийому-передачі наданих послуг;

- акти звірки взаєморозрахунків;

- видаткові/товарні накладні (за наявності).

Для обміну електронними документами сторони погодили використання сервісу "M.E.Doc" (пункт 4.9.2. договору).

Як стверджує позивач, між сторонами було погоджено заявку №SKNU8006291 від 26.01.2022 на суму 14 775,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 26.07.2022 еквівалентно 540 300,66 грн, на виконання якої ТОВ "ДСВ Логістика" надало ТОВ "Люкс Імпорт" транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів Замовника в контейнері №ZIMU2775167 за маршрутом Індія - м. Стамбул (Туреччина) - м. Київ, що підтверджується транспортними накладними: комбінована транспортна морська накладна №SKNU8006291 від 13.02.2022, контейнер ZIMU2775167 (маршрут порт Мундра, Індія - порт Одеса, Україна); міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №TR200722-01 (маршрут Стамбул - Київ, д.н.з. транспортного засобу НОМЕР_1 ).

Також здійснення перевезення для відповідача підтверджується видатковою митною декларацією UA100120/2000/213024, згідно з якою товар відповідача, який перевозився позивачем, був розмитнений 28.07.2022.

На підтвердження понесених додаткових витрат, в матеріалах даної справи наявні копії: договору транспортного експедирування №AF570/14 від 01.11.2014, укладеного між позивачем та DSV Hava Ve Deniz Tasimaciligi A.S., додаткових угод №117887 від 26.07.2022, №119306 від 18.08.2022 до вказаного правочину, актів виконаних робіт №117887 від 26.07.2022, №119306 від 18.08.2022, інвойса TR00800605 від 09.08.2022, платіжних доручень №1046 від 27.09.2022, №1036 від 19.09.2022, №1016 від 06.09.2022, №186 від 15.08.2022, а також додаткової угоди від 08.08.2022 №9587 до договору №RH-FA-018618 від 23.06.2022, укладеного між позивачем та MMM SPEDITION SK s.r.o, фактури №2022/0102В, акта виконаних робіт №9234 від 26.07.2022.

У зв`язку вищевикладеним, позивач виставив відповідачу рахунок №UA00064798 від 26.07.2022 на оплату його послуг в розмірі 540 300,66 грн, що еквівалентно 14 775,00 доларів США станом на 26.07.2022 за офіційним курсом НБУ, а також рахунок №5218 від 18.08.2022 на суму 203687,10 грн, які є штрафом за понаднормове використання контейнерного обладнання та штрафом за понаднормове зберігання.

Крім цього, Експедитором в односторонньому порядку за допомогою електронного цифрового підпису підписано та направлено через сервіс "M.E.Doc": акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №8050 від 28.07.2022 на суму 540 300,66 грн, а також акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №9856 від 18.08.2022 на суму 203 687,10 грн.

Вартість наданих послуг частково була сплачена Замовником у розмірі 200 000,00 грн: 16.08.2022 сплачено позивачу кошти в розмірі 60 000,00 грн з призначенням "оплата за міжнародні транспортні послуги згідно рахунку № UA00064798 від 26.07.2022"; 23.08.2023 відповідачем сплачено - 60 000,00 грн, 02.09.2022 - 60 000,00 грн та 14.10.2022 - 20000,00 грн з посиланням на вказаний рахунок на оплату.

Відповідач звернувся до позивача з вимогою від 28.10.2022 №281022, в якій просив Замовника у строк до 11.11.2022 надати документальне підтвердження понесених витрат у відповідності до пункту 3.14. договору.

Вказана вимога отримана позивачем 01.11.2022, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

26.12.2022 ТОВ "ДСВ Логістика" звернулося до ТОВ "Люкс Імпорт" з претензією (вих. №4442) про сплату основної заборгованості у розмірі 543 987,76 грн, а також компенсаційних виплат та штрафних санкцій, розрахованих станом на 16.12.2022.

16.01.2023 відповідач направив на адресу позивача свої письмові заперечення. Висловлюючи свою незгоду з такими актами, відповідач наголошував на тому, що не отримував від позивача жодного підтверджуючого документу щодо понесення останнім витрат, необхідність у яких виникла в процесі надання послуг, а з рахунку №UA00064798 від 26.07.2022 не вбачається можливості встановити такі витрати Експедитора.

20.01.2023 ТОВ "Люкс Імпорт" надало відповідь на претензію ТОВ "ДСВ Логістика" (від 26.12.2022 вих. №4442), у якій повідомило про незгоду із заявленими у претензії вимогами, оскільки у порушення умов договору Експедитором не було надано жодного документа, який би підтверджував необхідність понесення спірних витрат під час надання експедиторських послуг.

Посилаючись на те, що ТОВ "Люкс Імпорт" не сплатило повну вартість наданих транспортно-експедиторських послуг за договором №SC/AF-009647 від 03.08.2018, ТОВ "ДСВ Логістика" звернулося до суду з даним позовом, в якому просило стягнути з відповідача 543987,76 грн основного боргу, 168 597,85 грн пені, 163 196,32 грн штрафу, 34029,32 грн втрат від інфляції та 10 115,88 грн 3% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи вимоги чинного законодавства та вищевказані межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апелянта вважає обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається його змістом, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, тобто дослідити відповідні умови договору з зазначенням своїх висновків за результатами такої оцінки у прийнятому судовому рішенні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №914/4127/21.

Місцевий господарський суд, даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору дійшов правильного висновку, що такий за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, за яким, відповідно до частини 1 статті 929 ЦК України, одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до статті 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Аналогічні за змістом положення містяться в абзаці 1 частини 1 статті 316 ГК України та в абзаці 1 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

За частиною 3 статті 929 ЦК України договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Як було зазначено вище, згідно з абзацами 1, 3 пункту 1.5. та абзацами 1, 3 пункту 4.1. договору Замовник своєчасно та в повному обсязі оплачує експедитору вартість послуг з транспортної експедиції (Винагорода Експедитора), виконаних в межах даного договору, а також компенсує та/або надає авансом кошти для здійснення розрахунків з третіми особами, які залучені чи будуть залучені Експедитором до виконання цього договору.

Винагорода Експедитора не включає та не охоплює вартість послуг третіх осіб, які будуть залучені Експедитором під час надання послуг за цим договором. Вартість послуг третіх осіб компенсується Замовником Експедитору окремо.

Будь-які інші послуги, передбачені сторонами як додаткові, оплачуються замовником додатково до погодженої вартості (основної ставки) за тарифами, обговореними сторонами в додаткових угодах та/або заявках до цього договору або будь-яким іншим способом у письмовій формі. Замовник також зобов`язується компенсувати всі документально підтверджені витрати Експедитора, необхідність у яких виникла у процесі надання послуг, передбачених цим договором, зокрема, але не виключно, вартість послуг третіх осіб, які будуть залучені Експедитором для виконання умов цього договору та заявок Замовника.

Відповідно до пункту 4.2. договору визначено, що перелік і вартість послуг (Винагорода Експедитора), а також витрати Експедитора, що пов`язані з наданням послуг та підлягають компенсації Замовником та здійснені та/або що мають бути здійснені на користь третіх осіб, вказуються в рахунках Експедитора окремо. Сумою договору є сума всіх виставлених Експедитором рахунків Замовнику. За згодою сторін вартість та перелік послуг можуть фіксуватися також у додаткових письмових угодах (додатках) до цього договору.

Таким чином, спірна заборгованість складається з Винагороди Експедитора (основні послуги), а також з послуг третіх осіб, наданих Експедитору у процесі виконання договору.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ "ДСВ Логістика" просило суд стягнути з відповідача вартість Винагороди Експедитора у розмірі 501 318,53 грн та вартість послуг третіх осіб у розмірі 203 687,10 грн.

Абзацами 1, 3 пункту 4.1. договору визначено, що вартість, ставки та тарифи виконуваних Експедитором послуг, особливі умови перевезення, залежно від виду/асортименту вантажів (Винагорода Експедитора), обговорюються сторонами в Заявках та/або додаткових угодах до цього договору. Встановлена додатковою угодою та/або Заявкою вартість (основна ставка) включає оплату тільки обговорених сторонами послуг.

Отже, заявка та/або додаткова угода є основним документом, в якому визначається вартість, ставки та тарифи основних/додаткових послуг (Винагорода Експедитора, послуги транспортної експедиції).

Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи №910/4670/23 наявна копія заявки на організацію перевезення та експедирування вантажів №SKNU8006291 від 26.01.2022 на суму 14775,00 доларів США, яка оформлена в односторонньому порядку зі сторони позивача.

Проте у своїй апеляційній скарзі відповідач заперечив проти погодження вказаної заявки, оскільки вона не підписана уповноваженим представником ТОВ "Люкс Імпорт".

Натомість відповідач наголосив, що у відповідності до положень пункту 10.5. договору між сторонами було погоджену іншу заявку на суму 6636,00 доларів США, шляхом обміну повідомлень електронною поштою.

Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через електронну пошту, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст.

Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21.

Згідно з пунктом 10.5. договору договір, зміни та доповнення до нього, заявки, рахунки, акти та інша інформація в межах цього договору, отримані сторонами за допомогою засобів електронного обміну інформацією, мають юридичну силу до моменту їх заміни на оригінальні примірники, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути подані до судових інстанцій в якості належних доказів і не можуть спростовуватися стороною, від імені якої вони були відправлені. При цьому сторона, що направила такий документ, відповідає за справжність підписів своїх уповноважених представників і відбитків печаток.

Документи/інформація, відправлені за допомогою електронного зв`язку, створюють юридичні наслідки для сторін у разі використання сторонами наступних електронних адрес: Експедитор: Olga.Shapovalova@ua.dsv.com та Замовник: yuriy.misyura@gmail.com.

У випадку зміни найменування користувача електронної адреси, ідентифікацією належності адреси стороні служить домен. У випадку зміни домену, сторона надсилає письмове повідомлення про такі зміни.

Надалі 02.11.2019 між сторонами укладено додаткову угоду №1, якою доповнено розділ 4 договору пунктом 4.9., відповідно до якого сторони визнають використання електронних документів, створених у відповідності з вимогами чинного законодавства України у сфері електронного документообігу та використання електронних документів щодо змісту та форми таких документів, включаючи обов`язкові реквізити документа, а також у відповідності з вимогами щодо накладення електронного підпису.

Згідно з підпунктом 4.9.1. пункту 4.9. договору сторони визнають наступні документи такими, що мають юридичну силу як в паперовому, так і в електронному вигляді:

- рахунки на оплату;

- акти прийому-передачі наданих послуг;

- акти звірки взаєморозрахунків;

- видаткові/товарні накладні (за наявності).

Для обміну електронними документами сторони погодили використання сервісу "M.E.Doc". До електронних документів застосовуються відповідні положення договору щодо порядку та строків обміну такими документами у паперовому вигляді (підпункти 4.9.2., 4.9.3. пункту 4.9. договору).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі пункту 10.5. договору сторони мали право узгоджувати заявку за допомогою засобів електронного обміну інформацією, але за умови використання належних електронних адрес.

Проте судова колегія звертає увагу сторін на те, що нормами чинного законодавства та умовами договору не затверджено ані форми, ані основних умов (положень), які має містити заявка.

Однак відповідно до звичаїв ділового обороту, як джерела права, заявка між експедитором та замовником оформлюється у формі єдиного документа.

Колегією суддів встановлено, що 12.01.2022 від уповноваженого представника експедитора (Olga.Shapovalova@ua.dsv.com) надійшов електронний лист, згідно якого вартість послуг становить 6 636,00 доларів США (т. 1, а.с. 114).

Відповідач зазначає, що його уповноважений представник погодив вартість послуг у вказаному розмірі, шляхом надіслання відповіді-підтвердження (т. 1, а.с. 115).

Однак колегією суддів встановлено, що відповіді на листи уповноваженого представника апелянта надходили з електронної адреси: logistics_department@mailup.net, тобто не з обумовленої пунктом 10.5. договору електронної адреси відповідача.

Доказів зміни найменування користувача електронної адреси та/або домену з yuriy.misyura@gmail.com на logistics_department@mailup.net матеріали справи №910/4670/23 не містять та не були надані ТОВ "Люкс Імпорт".

Отже, в силу приписів пункту 10.5. договору, вищезазначене електронне листування між сторонами не створює жодних юридичних наслідків для них.

Крім цього, колегією суддів встановлено, що у даному листуванні відсутнє будь-яке посилання на договір №SC/AF-009647 від 03.08.2018, а тому доводи відповідача про те, що дане листування стосувалося спірних послуг за вказаним договором, є необґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про погодження сторонами заявки на суму 6 636,00 доларів США за допомогою засобів електронного зв`язку.

Як було раніше зазначено, в матеріалах даної справи міститься копія заявки на організацію перевезення та експедирування вантажів №SKNU8006291 від 26.01.2022 на суму 14775,00 доларів США (т. 1, а.с. 20), яка оформлена в односторонньому порядку зі сторони позивача.

На підставі вказаної заявки та договору ТОВ "ДСВ Логістика" виставила ТОВ "Люкс Імпорт" рахунок на оплату №UA00064798 від 26.07.2022 на суму 540 300,66 грн, що є еквівалентом 14 775,00 доларів США станом на 26.07.2022 за офіційним курсом НБУ.

Відповідно до пункту 4.7. договору оплата рахунків Експедитора або передоплата здійснюється Замовником із зазначенням у банківському документі (платіжному дорученні) в тому числі номеру цього договору та номеру рахунку Експедитора при оплаті послуг або при перерахуванні передоплати. Датою платежу вважається дата платіжного доручення. Банківські комісії за переказ коштів на поточний рахунок Експедитора оплачуються замовником у повному обсязі.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем 16.08.2022 сплачено позивачеві кошти в розмірі 60 000,00 грн із призначенням "оплата за міжнародні транспортні послуги згідно рахунку №UA00064798 від 26.07.2022". Крім того, відповідачем додатково сплачено 23.08.2023 - 60 000,00 грн, 02.09.2022 - 60 000,00 грн та 14.10.2022 - 20 000,00 грн з посиланням на вказаний рахунок.

Будь-яких інших заявок та/або додаткових угод, у яких визначалися б вартість, ставки та тарифи виконуваних Експедитором послуг, матеріали справи №910/4670/23 не містять та не були надані сторонами.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що часткова оплата рахунку №UA00064798 від 26.07.2022, який був виставлений на підставі заявки на організацію перевезення та експедирування вантажів №SKNU8006291 від 26.01.2022, свідчить про вчинення ТОВ "Люкс Імпорт" конклюдентних дій, тобто погодження (схвалення) вказаної заявки на суму 14 775,00 доларів США.

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Положеннями статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 3.14. договору Експедитор зобов`язаний складати акт за фактом надання основних/додаткових послуг, що підтверджує обсяг виконаних послуг, та надає Замовнику на підпис, а також звіт про суми коштів, сплачених третім особам за надання послуг, надання яких було організовано експедитором на виконання умов цього договору та заявок (вказівок) Замовника.

Згідно з пунктом 4.3. договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 20.02.2020) оплата послуг та компенсація витрат Експедитора проводяться Замовником протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту виставлення рахунку Експедитором. Передача здійснюється за допомогою електронного зв`язку в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до підпункту 4.9.1. пункту 4.9. договору (у редакції додаткової угоди №1 від 02.11.2019) сторони визнають наступні документи такими, що мають юридичну силу як в паперовому, так і в електронному вигляді:

- рахунки на оплату;

- акти прийому-передачі наданих послуг;

- акти звірки взаєморозрахунків;

- видаткові/товарні накладні (за наявності).

Для обміну електронними документами сторони погодили використання сервісу "M.E.Doc". До електронних документів застосовуються відповідні положення договору щодо порядку та строків обміну такими документами у паперовому вигляді (підпункти 4.9.2., 4.9.3. пункту 4.9. договору).

Пунктом 4.4. договору передбачено, що після закінчення відвантаження партії вантажу та належного оформлення документів приймання-передачі, перевізних документів та актів на виконані додаткові послуги, Експедитором складається акт прийому-передачі наданих послуг, що є фактом підтвердження виконаних послуг, їх кількості та вартості.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сторони, керуючись принципом свободи договору, визначили момент виникнення у Замовника обов`язку по оплаті основних послуг та компенсації витрат Експедитора саме у пункті 4.3. договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 20.02.2020) - протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту виставлення рахунку Експедитором.

Отже, доводи апелянта про те, що обов`язок по сплаті наданих послуг виникає за умов отримання акту здачі-приймання-робіт (послуг) та звіту про суми коштів, сплачених третім особам, є необґрунтованими та суперечать пункту 4.3. договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що факт виставлення позивачем рахунку за відсутності документально підтверджених витрат позивача не є підставою для виникнення обов`язку відповідача з оплати виставлених позивачем рахунків, оскільки суперечить пункту 4.3. договору.

За приписами частини 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У своїй вимозі від 28.10.2022 №281022 (т. 1, а.с. 109) ТОВ "Люкс Імпорт" визнало факт отримання 26.07.2022 рахунків на оплату №UA00064798 від 26.07.2022 та №5218 від 18.08.2022.

Крім цього, під час розгляду даної справи в судах першої та апеляційної інстанції відповідач не заперечував факту отримання зазначених рахунків на оплату.

При цьому, колегія суддів зауважує на тому, що наявне у матеріалах справи електронне листування (т. 1, а.с. 61-88, 122-148) не створює жодних юридичних наслідків, оскільки, всупереч умов пункту 10.5. договору, повідомлення надсилалися не з визначеної у даному пункті договору електронної адреси Замовника.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про настання у відповідача обов`язку по сплаті вартості послуг за вказаними рахунками.

Однак ТОВ "Люкс Імпорт" не погодилося з вартістю таких послуг, посилаючись на відсутність підтверджуючих документів та надання ним заперечень на акти здачі-приймання робіт (надання послуг).

Пунктом 4.4. договору передбачено, що після закінчення відвантаження партії вантажу та належного оформлення документів приймання-передачі, перевізних документів та актів на виконані додаткові послуги, Експедитором складається акт прийому-передачі наданих послуг, що є фактом підтвердження виконаних послуг, їх кількості та вартості.

Зазначені вище Акти прийому-передачі наданих послуг можуть передаватися Експедитором Замовнику або його представнику особисто під підпис або факсом, електронною поштою, за узгодженням сторін, із зазначенням на документах ПІБ і посади представника Замовника який отримав документи, або були відправлені з використанням поштового зв`язку. У разі якщо акти були відправлені Замовнику поштою, датою вручення вважається дата отримання, зазначена на поштовому повідомленні. Замовник підписує Акт прийому-передачі наданих послуг, передає його Експедитору протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту його отримання. У разі незгоди Замовника з Актом прийому-передачі наданих послуг, останній зобов`язаний надати Експедитору обґрунтовані заперечення в такий самий термін. У разі непідписання або неповернення Акта та відсутності обґрунтованих заперечень у зазначений в цьому пункті договору термін, Акт вважається підписаним Замовником, а відповідні послуги вважаються належним чином наданими Експедитором і прийнятими Замовником (пункт 4.5. договору).

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем в односторонньому порядку скріплено електронно-цифровим підписом та направлено через сервіс "M.E.Doc" акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №8050 від 28.07.2022 на суму 540 300,66 грн (т. 1, а.с. 25) та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №9856 від 18.08.2022 на суму 203 687,10 грн (т. 1, а.с. 26).

Вказані акти були отримані ТОВ "Люкс Імпорт" 02.09.2022 та 08.11.2022 відповідно, що підтверджується повідомленнями про доставку зазначених документів (т. 1, а.с. 27, 28).

Судом першої інстанції також правильно встановлено, що 16.01.2023 ТОВ "Люкс Імпорт" зверталося до ТОВ "ДСВ Логістика" із запереченнями у зв`язку з незгодою щодо актів здачі-приймання наданих послуг №8050 від 28.07.2022 та №9856 від 18.08.2022, оскільки відповідач не отримував від позивача жодного підтверджуючого документу щодо витрат позивача, необхідність у яких виникла в процесі надання послуг, а з рахунку №UA00064798 від 26.07.2022 не вбачається можливості встановити такі витрати Експедитора.

Проте судом першої інстанції помилково не враховано, що в силу положень пункту 4.5. договору Замовник підписує Акт прийому-передачі наданих послуг, передає його Експедитору протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту його отримання. У разі незгоди Замовника з Актом прийому-передачі наданих послуг, останній зобов`язаний надати Експедитору обґрунтовані заперечення в такий самий термін. У разі непідписання або неповернення Акта та відсутності обґрунтованих заперечень у зазначений в цьому пункті договору термін, Акт вважається підписаним Замовником, а відповідні послуги вважаються належним чином наданими Експедитором і прийнятими Замовником (пункт 4.5. договору).

Оскільки в матеріалах справи №910/4670/23 відсутні докази надання заперечень проти підписання актів здачі-приймання наданих послуг №8050 від 28.07.2022 та №9856 від 18.08.2022 у строк, визначений пунктом 4.5. договору, за висновком колегії суддів, згідно положень цього ж пункту договору, дані акти вважаються підписаними відповідачем, а відповідні послуги належним чином наданими ТОВ "ДСВ Логістика" і прийнятими ТОВ "Люкс Імпорт".

При цьому, копії заперечення №0309/22 від 03.09.2022 та №1011/22 від 10.11.2022 щодо незгоди з актами прийому-передачі наданих послуг №9856 від 18.08.2022 та №8050 від 28.07.2022 разом з доказами їх направлення позивачу, згідно з імперативними положеннями частини 3 статті 269 ГПК України, не були прийняті судом апеляційної інстанції.

Втім, надання належним чином послуг з перевезення підтверджується видатковою митною декларацією UA100120/2000/213024, згідно з якою товар відповідача, що перевозився позивачем, був розмитнений 28.07.2022. При цьому жодних претензій чи зауважень щодо якості наданих послуг матеріали даної справи не містять.

Як було раніше зазначено, послуги за договором складаються з Винагороди Експедитора (основні послуги) та з витрат Експедитора, пов`язаних з наданням послуг третіми особами.

Рахунок на оплату від 26.07.2022 №UA00064798 на суму 540 300,66 грн був виставлений за основні послуги, а рахунок №5218 від 18.08.2022 на суму 203 687,10 грн - за послуги третіх осіб.

Як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі відповідач заперечував проти вартості наданих додаткових послуг (послуг третіх осіб, компенсації витрат Експедитора) у зв`язку з недоведеністю вини відповідача, а також ненаданням акту та звіту про суми коштів, сплачених третім особам.

Зі змісту рахунку №5218 від 18.08.2022 на суму 203 687,10 грн вбачається, що він складається зі штрафу за понаднормове використання контейнерного обладнання у розмірі 55949,96 грн та штрафу за понаднормове зберігання у розмірі 147 737,14 грн.

У торговому мореплавстві термін демередж (англ. - Demurrage) - це штраф за наднормативне використання контейнерного обладнання, детеншн (англ. - Detention) - це плата за несвоєчасне повернення контейнера в порт, а Storage charges - це понаднормове зберігання вантажу.

Отже, рахунок №5218 від 18.08.2022 на суму 203 687,10 грн виставлений за демередж та storage charges.

Пунктом 5.7. договору визначено, що Замовник компенсує Експедитору розмір демереджу та/або детеншена, нарахованого перевізником або агентом перевізника. Підставою для компенсації є рахунок перевізника або його агента. Замовник звільняється від обов`язку компенсувати розмір демереджу (детеншена), якщо доведе, що прострочення повернення відбулося з вини Експедитора.

Таким чином, для відшкодування вартості демереджу (штраф за понаднормове використання контейнерного обладнання) достатньо відповідного рахунок перевізника або його агента, окрім випадку доведення вини Експедитора у такому простроченні. При цьому, тягар доведення покладено саме на Замовника.

Відповідно до пункту 3.14. договору Експедитор зобов`язаний складати акт за фактом надання основних/додаткових послуг, що підтверджує обсяг виконаних послуг, та надає Замовнику на підпис, а також звіт про суми коштів, сплачених третім особам за надання послуг, надання яких було організовано експедитором на виконання умов цього договору та заявок (вказівок) Замовника.

Згідно з абзацом 3 пункту 4.1. договору, будь-які інші послуги, передбачені сторонами як додаткові, оплачуються замовником додатково до погодженої вартості (основної ставки) за тарифами, обговореними сторонами в додаткових угодах та/або заявках до цього договору або будь-яким іншим способом у письмовій формі. Замовник також зобов`язується компенсувати всі документально підтверджені витрати Експедитора, необхідність у яких виникла у процесі надання послуг, передбачених цим договором, зокрема, але не виключно, вартість послуг третіх осіб, які будуть залучені Експедитором для виконання умов цього договору та заявок Замовника.

Надаючи правову оцінку положенням договору, зокрема, пунктам 3.14., та 4.1., колегія судів зазначає, що цим договором чітко не врегульовано механізм компенсації Експедитору вартості послуг третіх осіб, зокрема, понаднормового зберігання вантажу - storage charges.

За частиною 3 статті 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення (частина 4 статті 213 ЦК України).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що пункт 3.14. розділу 3 договору (обов`язки Експедитора) встановлює загальний обов`язок по наданню звіту про суми коштів, сплачених третім особам за надання послуг, проте абзац 3 пункту 4.1. розділу 4 (порядок розрахунків) встановлює обов`язок Замовника компенсувати документально підтверджені витрати Експедитора, зокрема, вартість послуг третіх осіб.

Таким чином, підставою для відшкодування вартості послуг третіх осіб є не звіт про сплачені кошти третім особам, а первинні документи, які підтверджують такі витрати.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.11.2014 між ТОВ "ДСВ Логістика" та DSV HAVA VE DENIZ TASIMACILIGI A.S. (далі - Агент) був укладений договір транспортного експедирування №AF570/14 (т. 1, а.с. 38-41), за умовами пунктів 1.1., 1.2 якого Агент взяв на себе зобов`язання за плату і за рахунок ТОВ "ДСВ Логістика" організувати виконання визначених договором транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні будь-яким видом транспорту, пов`язаних з перевезенням вантажу та митним оформленням, а також зберіганням вантажу у відповідності з умовами, узгодженими сторонами у заявках до даного договору та/або додаткових угодах, та/або рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною договору, а ТОВ "ДСВ Логістика" - оплачувати надані Агентом послуги. Найменування послуг, а також інші дані, необхідні для виконання договору вказуються сторонами у додатковій угоді/заявці/рахунку-фактурі, що є невід`ємними частинами даного правочину.

Згідно з пунктами 2.1., 2.2. та 2.5. договору транспортного експедирування №AF570/14 від 01.11.2014 розмір плати за надані Агентом послуги, при кожному окремому перевезенні вантажів, визначаються у рахунках-фактурах та/або заявці до договору. Ціна (вартість) договору складається з суми всіх сплачених ТОВ "ДСВ Логістика" за даним договором рахунків-фактур. Розрахунки за даним договором здійснюються в доларах США або Євро.

18.08.2022 між зазначеними сторонами укладено додаткову угоду №119306 до договору №AF570/14 від 01.11.2014 (т. 1, а.с. 43), за умовами якої Агент надає ТОВ "ДСВ Логістика" послуги за маршрутом Mundra-Istambul, номер контейнеру ZIMU2775167: демередж - 1 530,00 доларів США, зберігання вантажу - 4 040,00 доларів США.

Факт надання зазначених у даному розмірі послуг підтверджується актом виконаних робіт №119306 від 18.08.2022 (т. 1, а.с. 45).

Вищезазначені документи підписані уповноваженими представниками позивача та Агента та скріплені печатками вказаних юридичних осіб.

У зв`язку з наданням послуг з демереджу та зберігання вантажу 09.08.2022 Агент виставив Експедитору рахунок-фактуру (invoice) №TR00800605 на загальну суму 5 570,00 доларів США, з яких 1 530,00 доларів США за демередж та 4 040,00 доларів США за зберігання вантажу.

На підтвердження сплати вказаних послуг позивачем долучено до матеріалів справи копії платіжних доручень від 27.09.2022 №1046 та від 19.09.2022 №1036.

Суд апеляційної інстанції відзначає, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК з "достатність доказів" на нову - "вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес новий стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №904/2357/20.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.

Іншими словами, відсутність у сторін цього судового спору належним чином оформлених первинних документів, які би підтверджували факт надання експедиторських послуг відповідачу, не усуває обов`язок відповідача заперечувати проти доводів позивача про надання спірних послуг шляхом надання всіх наявних у нього доказів на спростування кожного заявленого позивачем аргументу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21.

Беручи до уваги вищевстановлене, колегія суддів вважає документально підтвердженими вартість наданих послуг третьою особою щодо демереджу у розмірі 1 530,00 доларів США та щодо зберігання вантажу у розмірі 4 040,00 доларів США. При цьому, апелянтом не доведено, що прострочення повернення відбулося з вини позивача.

Як було раніше зазначено, за умовами абзаців 1, 2 пункту 4.1. договору у разі, якщо вартість послуг за тонну/одиницю/куб.м вантажу виражена в іноземній валюті, оплата здійснюється в національній грошовій одиниці України - гривні, за курсом НБУ станом на момент виставлення рахунку, якщо інше не обумовлено сторонами в Заявці та/або додатковій угоді до цього договору. Для визначення курсу НБУ сторони користуються курсом з офіційного вебсайту www.bank.gov.ua.

Рахунок на оплату №UA00064798 на суму 540 300,66 грн був виставлений 26.07.2022, а рахунок №5218 на суму 203 687,10 грн - 18.08.2022.

Колегією суддів встановлено, що офіційний курс гривні щодо долару США станом на 26.07.2022 та на 18.08.2022 складав 36,5686.

За заявкою на організацію перевезення та експедирування вантажів №SKNU8006291 від 26.01.2022 вартість основних послуг (Винагорода Експедитора) визначена у розмірі 14775,00 доларів США, що згідно умовам абзацу 1 пункту 4.1. договору складає 540 301,07 грн, а вартість витрати Експедитора, пов`язаних з наданням послуг (послуги третіх осіб) - 203 687,10 грн, відтак загальна вартість послуг за договором становить 743 988,17 грн.

Як було раніше зазначено, вартість наданих послуг частково була сплачена Замовником у розмірі 200 000,00 грн, відтак обґрунтована вартість наданих послуг складає 543 988,17 грн (743988,17 грн - 200 000,00 грн).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо повної оплати наданих позивачем послуг за договором, колегія суддів дійшла висновку про наявність у апелянта основної суми заборгованості за надані, але неоплачені у повному обсязі послуги, у розмірі 543 988,17 грн, однак враховуючи приписи частини 2 статті 237 ГПК України щодо неможливості суду виходити у рішенні за межі позовних вимог, позовна вимога про стягнення суми боргу підлягає задоволенню у розмірі 543 987,76 грн.

Також, у зв`язку із несвоєчасною сплатою відповідачем коштів за надані послуги, позивачем нараховано до стягнення 10 115,88 грн 3% річних, з яких: 488,49 грн, нарахованих за період з 06.08.2022 по 16.08.2022, на суму боргу у розмірі 540 300,66 грн, 276,34 грн, нарахованих за період з 17.08.2022 по 23.08.2022, на суму боргу у розмірі 480 300,66 грн, 345,45 грн, нарахованих за період з 24.08.2022 по 02.09.2022, на суму боргу у розмірі 420 000,66 грн, 1243,78 грн, нарахованих за період з 03.09.2022 по 14.10.2022, на суму боргу у розмірі 360 300,66 грн, 4 363,31 грн, нарахованих за період з 15.10.2022 по 19.03.2023, на суму боргу у розмірі 340300,66 грн, 3 398,51 грн, нарахованих за період з 29.08.2022 по 19.03.2023, на суму боргу у розмірі 203 687,10 грн.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

Зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.

Як було раніше встановлено, рахунок на оплату №UA00064798 на суму 540 300,66 грн було виставлено 26.07.2022, а рахунок №5218 на суму 203 687,10 грн - 18.08.2022.

У своїй вимозі від 28.10.2022 №281022 (т. 1, а.с. 109) ТОВ "Люкс Імпорт" визнало факт отримання 26.07.2022 рахунків на оплату №UA00064798 від 26.07.2022 та №5218 від 18.08.2022.

Таким чином, враховуючи положення пункту 4.3. договору, останнім днем для оплати рахунку №UA00064798 від 26.07.2022 на суму 540 300,66 грн було 05.08.2022, першим днем прострочення - 06.08.2022, а останнім днем для оплати рахунку №5218 від 18.08.2022 (з урахуванням приписів частини 5 статті 254 ЦК України) - 29.08.2022, перший день прострочення - 30.08.2022.

Вартість наданих послуг частково була сплачена Замовником у розмірі 200 000,00 грн: 16.08.2022 сплачено позивачу кошти в розмірі 60 000,00 грн з призначенням "оплата за міжнародні транспортні послуги згідно рахунку № UA00064798 від 26.07.2022"; 23.08.2023 відповідачем сплачено - 60 000,00 грн, 02.09.2022 - 60 000,00 грн та 14.10.2022 - 20000,00 грн з посиланням на вказаний рахунок на оплату.

При цьому, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення компенсаційних нарахувань.

Зі змісту розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що ним помилково включено до періодів нарахування день фактичної сплати, що зумовлює збільшення періоду нарахування на один день.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Нормативне визначення принципу диспозитивності надає право учаснику справи вільно розпоряджатись своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина 2 статті 14 ГПК України).

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина 2 статті 237 ГПК України).

Також колегія суддів відзначає, що судом першої інстанції правильно визначено періоди нарахування, проте у порушення приписів частини 2 статті 14 та частини 2 статті 237 ГПК України, здійснено вихід за межі початку періоду заборгованості, визначеного позивачем.

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, за розрахунком суду, обґрунтований розмір 3% річних складає 9951,08 грн, з яких: 444,08 грн, нарахованих за період з 06.08.2022 по 15.08.2022, на суму боргу у розмірі 540 300,66 грн, 236,86 грн, нарахованих за період з 17.08.2022 по 22.08.2022, на суму боргу у розмірі 480 300,66 грн, 310,91 грн, нарахованих за період з 24.08.2022 по 01.09.2022, на суму боргу у розмірі 420 000,66 грн, 1214,16 грн, нарахованих за період з 03.09.2022 по 13.10.2022, на суму боргу у розмірі 360 300,66 грн, 4363,31 грн, нарахованих за період з 15.10.2022 по 19.03.2023, на суму боргу у розмірі 340300,66 грн, 3 381,76 грн, нарахованих за період з 30.08.2022 по 19.03.2023, на суму боргу у розмірі 203 687,10 грн.

Крім цього, позивачем нараховано до стягнення 34 029,32 грн інфляційних втрат, з яких: 18 733,36 грн, нарахованих за період з 15.10.2022 по 19.03.2023, на суму боргу у розмірі 340300,66 грн, 15 295,96 грн, нарахованих за період з 29.08.2022 по 19.03.2023, на суму боргу у розмірі 203687,10 грн.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

З огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, обґрунтований розмір зазначеної компенсаційної виплати складає 34 029,32 грн.

Також, у зв`язку із несвоєчасною сплатою відповідачем коштів за надані послуги, позивачем нараховано до стягнення 168 597,85 грн пені, з яких: 8141,52 грн, нарахованих за період з 06.08.2022 по 16.08.2022, на суму боргу у розмірі 540 300,66 грн, 4605,62 грн, нарахованих за період з 17.08.2022 по 23.08.2022, на суму боргу у розмірі 480 300,66 грн, 5757,54 грн, нарахованих за період з 24.08.2022 по 02.09.2022, на суму боргу у розмірі 420000,66 грн, 20729,63 грн, нарахованих за період з 03.09.2022 по 14.10.2022, на суму боргу у розмірі 360300,66 грн, 72721,78 грн, нарахованих за період з 15.10.2022 по 19.03.2023, на суму боргу у розмірі 340300,66 грн, 56641,76 грн, нарахованих за період з 29.08.2022 по 19.03.2023, на суму боргу у розмірі 203 687,10 грн; а також 163 196,32 грн штрафу (543987,76 грн х 30%)

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

За частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому, порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 статті 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

З системного аналізу вищенаведених положень чинного законодавства вбачається, що вказані штрафні санкції можуть бути стягнуті лише у тому випадку (якщо не встановлено законом), коли основне зобов`язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 ГК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Однак пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень ГК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX (далі - Закон України від 30.03.2020 року №540-IX), який набрав чинності з 02.04.2020.

За таких обставин, дія Закону України від 30.03.2020 №540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

В силу статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.16. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг Експедитора, Замовник сплачує Експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості та штраф у розмірі 30% від суми заборгованості за користування чужими коштами.

З урахуванням всього вищевикладеного, з огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, за розрахунком суду, обґрунтований розмір пені складає 165851,42 грн, з яких: 7401,38 грн, нарахованих за період з 06.08.2022 по 15.08.2022, на суму боргу у розмірі 540 300,66 грн; 3 947,68 грн, нарахованих за період з 17.08.2022 по 22.08.2022, на суму боргу у розмірі 480 300,66 грн; 5 181,79 грн, нарахованих за період з 24.08.2022 по 01.09.2022, на суму боргу у розмірі 420 000,66 грн; 20 236,06 грн, нарахованих за період з 03.09.2022 по 13.10.2022, на суму боргу у розмірі 360 300,66 грн; 72 721,78 грн, нарахованих за період з 15.10.2022 по 19.03.2023, на суму боргу у розмірі 340 300,66 грн; 56362,73 грн, нарахованих за період з 30.08.2022 по 19.03.2023, на суму боргу у розмірі 203687,10 грн; а штрафу - 163 196,32 грн (543 987,76 грнх30%).

Таким чином, обґрунтований розмір позовних вимог становить 917 015,90 грн, з яких: 543987,76 грн - основна заборгованість, 165851,42 грн - пеня, 163196,32 грн - штраф, 9951,08 грн - 3% річних, 34029,32 грн - інфляційні втрати.

Однак за приписами частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як було раніше зазначено, у своїй апеляційній скарзі ТОВ "ДСВ Логістика" просило суд, скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні 613 819,48 грн, з яких: 501318,53 грн - основна заборгованість, 90 380,72 грн - пеня, 16 697,38 грн - інфляційні втрати, 5 422,85 грн - 3% річних, та ухвалити в цій частині нове, яким достягнути зазначені суми, а в іншій частині - залишити без змін. При цьому, у скарзі апелянт не просив суд достягнути штраф, а тому, незважаючи на обґрунтований розмір штрафу, розрахований судом апеляційної інстанції, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 у справі №910/4670/23, яким було стягнуто 72 800,77 грн штрафу, не є предметом оскарження в даному апеляційному провадженні.

За рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі №910/4670/23 з відповідача на користь апелянта стягнуто 42 669,23 грн суми основної заборгованості, 21575,37 пені, 1 294,52 грн 3% річних, та 2 035,98 грн втрат від інфляції.

З урахуванням вимог апеляційної скарги, з ТОВ "Імпорт Люкс" на користь ТОВ "ДСВ Логістика" підлягають стягненню 681 394,58 грн, з яких: 543 987,76 грн (42 669,23 грн + 501318,53 грн) - основна заборгованість, 111 956,09 грн (90 380,72 грн + 21 575,37 грн) - пеня, 6717,37 грн (1 294,52 грн + 5 422,85 грн) - 3% річних, та 18 733,36 грн (2 035,98 грн + 16 697,38 грн) - інфляційні втрати.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Водночас, саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог ОСББ.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи сторін, викладені в апеляційній скарзі, відзивах на неї та письмових поясненнях не беруться судом до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, зважаючи на встановлене вище, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, нез`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "ДСВ Логістика" підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні з ухваленням рішення про часткове задоволення позову.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з приписами частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, за результатами розгляду даної справи, відповідно до приписів пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, на користь ТОВ "ДСВ Логістика" з ТОВ "Люкс Імпорт" підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову у розмірі 10220,91 грн (681 394,58 грн х 0,015) та апеляційної скарги у розмірі 13 810,93 грн (613819,48 грн х 0,015х1,5).

За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №925/81/21, від 09.02.2022 у справі №910/17345/20, від 15.02.2023 у cправі №911/956/17(361/6664/20), від 07.03.2023 у cправі №922/3289/21.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зміни рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у цій справі, яким вирішено спір по суті, тому додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.08.2023, яким відшкодовано відповідачу вартість судових витрат у зв`язку з наданням йому професійної правничої допомоги, також слід змінити.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №904/8884/21.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з положеннями статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з пунктами 1, 2 частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до частини 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 статті 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, у відзиві на позовну заяву в розділі 7 відповідач у попередньому розрахунку суми судових витрат зазначив про понесення судових витрат в розмірі 50 000,00 грн.

14.07.2023 відповідачем подано заяву про ухвалення витрат на правничу допомогу в розмірі 46 327,15 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог позивача.

Заява про ухвалення додаткового рішення подана позивачем в строк, передбачений частиною 8 статті 129 ГПК України.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів визначаються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесення таких витрат відповідачем надано суду:

- копію договору від 04.04.2023 №КВ-20230404-01 про надання правової (правничої) допомоги;

- копію завдання (запиту, доручення) клієнта від 04.04.2023 №001 до договору від 04.04.2023 № КВ-20230404-01 про надання правової (правничої) допомоги;

- копію акту виконаних робіт (звіту про надану правову допомогу) від 10.07.2023 №001 до договору від 04.04.2023 № КВ-20230404-01 про надання правової (правничої) допомоги;

- копію рахунку від 10.07.2023 № КВ-0004 на суму 50 000,00 грн.

Оцінивши подані докази, суд зазначає про наступне.

Відповідно до укладеного між відповідачем та Адвокатським об`єднанням "Юр.Іст.Вест" договору від 04.04.2023 №КВ-20230404-01 останнє зобов`язалось здійснювати захист, представництво інтересів та надання інших видів правової допомоги клієнту, а клієнт зобов`язався оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 договору).

Згідно з пунктом 49 договору розмір гонорару (вартість правової допомоги, що надається за даним договором), порядок його обчислення визначаються додатковими угодами або можуть встановлюватись за згодою між об`єднанням та клієнтом (замовником) під час прийняття та виконання окремих завдань (запитів, доручень) клієнта.

Відповідно до пункту 55 договору оплата гонорару має бути здійснена упродовж 3 банківських днів з моменту надсилання клієнту відповідного рахунку на оплату або акту виконаних робіт (звіту про надану правову допомогу), складаного об`єднанням та підписаного уповноваженим представником об`єднання.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (пункт 91 договору).

Також між сторонами 04.04.2023 узгоджено завдання (запит, доручення) №001, яким погоджено надання послуг з комплексу послуг, пов`язаних з захистом прав клієнта в суді першої інстанції, який розглядає справу №910/4670/23 (судовий позов ТОВ "ДСВ Логістика" про стягнення коштів). Комплекс послуг включає в себе, зокрема, але не виключно: аналіз документів, наданих клієнтом (замовником), складання відзиву на позов та інших заяв по суті справи, підготовку документів, підготовку документів (додатків) до заяв по суті справа, підготовку справи до розгляду, складання процесуальних документів, представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції, ознайомлення з матеріалами справи.

Також вказаним завданням (запитом, дорученням) погоджено фіксований розмір гонорару в розмірі 50 000,00 грн, а також строк оплати - не пізніше 30 календарних днів після ухвалення судом першої інстанції рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до акту виконаних робіт (звіт про надану допомогу) №001 від 10.07.2023 клієнтом без зауважень прийнято послуги, надані об`єднанням, на суму 50 000,00 грн.

Крім того, 10.07.2023 об`єднанням виставлено відповідачу рахунок на суму 50 000,00 грн.

Заперечуючи проти покладення на позивача витрат відповідача, позивач вказував на підписання відзиву на позов директором відповідача, тому документ не свідчить про його виготовлення представником відповідача (адвокатами об`єднання).

Також позивач вказував, що розгляд справи було здійснено у двох судових засіданнях, тривалість яких не перевищувала 30 хвилин.

Разом з тим, надані представником відповідача документи не містять погодинних ставок працівників об`єднання, даних про витрачений час, а також доказів на підтвердження реальності таких витрат.

Судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги вказані заперечення позивача з огляду на наступне.

Так, про понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн відповідач зазначив у відзиві на позов.

Водночас, 17.04.2023 через підсистему "Електронний суд" представником відповідача (Макаєвим Р.З.) подано заяву про вступ у справу як представника.

21.04.2023 від відповідача у строк, встановлений в ухвалі суду від 03.04.2023, надійшов відзив на позовну заяву.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказав, що не погоджував додаткові витрати позивача як експедитора, а також зазначив, що позивачем не доведено понесення додаткових витрат у заявленому до стягнення розмірі.

Також у відзиві на позов містилось клопотання відповідача про розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, яке мотивовано тим, що з урахуванням позицій сторін, характеру доказів та наміру відповідача взяти участь у судовому засіданні з метою наведення обґрунтувань та правової позиції, для неупередженого дослідження всіх доказів та прийняття обґрунтованого рішення, є підстави для призначення судового засідання у даній справі.

26.05.2023 від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просив повідомити про результати розгляду клопотання щодо розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 30.05.2023 судом задоволено вищевказане клопотання відповідача та призначено у справі №910/4670/23 судове засідання на 15.06.2023.

Ухвалою суду від 15.06.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву до 26.06.2023.

Ухвалою суду від 26.06.2023 яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву до 10.07.2023.

28.06.2023 від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, з якими останній ознайомився 07.07.2023, що підтверджується підписом його представника.

Умовами договору від 04.04.2023 № КВ-20230404-01 з урахуванням завдання (запиту, доручення) клієнта від 04.04.2023 № 001 відповідачем та об`єднанням погоджено комплекс з надання правової допомоги та фіксований розмір гонорару в сумі 50 000,00 грн за такий комплекс.

Крім того, факт підписання відзиву на позов директором відповідача не вказує на те, що його підготовка здійснена не представниками Адвокатського об`єднання "Юр.Іст.Вест", оскільки, як вбачається з акту виконаних робіт (звіту про надану правову допомогу) від 10.07.2023 № 001, така послуга як підготовка відзиву на позов здійснена саме об`єднанням та прийнята відповідачем (клієнтом/замовником) без зауважень.

Також судом першої інстанції правильно встановлено, що представництво інтересів відповідача у даній справі здійснювалось двома представниками об`єднання (Кабановим В.І. та Макаєвим Р.З.).

Місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що надані представником відповідача документи не містять погодинних ставок працівників об`єднання, даних про витрачений час, а також доказів на підтвердження реальності таких витрат, оскільки гонорар визначено у фіксованому розмірі, погоджено при підписанні завдання (запиту, доручення) клієнта від 04.04.2023 №001 та такий розмір визначений сторонами за комплекс робіт, а не в співвідношенні до витраченого часу та погодинної оплати.

Рішенням суду від 10.07.2023 у даній справі, з урахуванням додаткового рішення від 02.08.2023, позов у даній справі задоволено частково, а саме: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 42 669,23 грн заборгованості, 21 575,37 грн пені, 1 294,52 грн 3% річних, 2 035,98 грн інфляційних втрат, 72 800,77 грн штрафу, також вказаними судовими актами розподілено витрати позивача на оплату позову судовим збором. В іншій частині позову відмовлено.

Позивачем при зверненні до суду заявлено до стягнення з відповідача 919 927,13 грн. При цьому такі вимоги в межах вимог апеляційної скарги задоволені в розмірі 754 195,35 грн, тобто в задоволенні вимог про стягнення з відповідача 165 731,78 грн відмовлено.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За вказаних обставин, витрати відповідача на правничу допомогу складають 9 007,87 грн (пропорційно розміру позовних вимог, в задоволенні яких позивачу відмовлено з розрахунку: 165731,78х50 000,00/919 927,13).

З урахуванням вищезазначеного, витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 9 007,87 грн на підставі статті 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі №910/4670/23 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі №910/4670/23 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Імпорт" (02094, місто Київ, вулиця Краківська, будинок 15/17; ідентифікаційний код 42072465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" (03134, місто Київ, вулиця Дзюби Івана, будинок 7, літера "Д"; ідентифікаційний код 38857571) 543 987 (п`ятсот сорок три тисячі дев`ятсот вісімдесят сім) грн 76 коп. основного боргу, 111 956 (сто одинадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) грн 09 коп. пені, 18 733 (вісімнадцять тисяч сімсот тридцять три) грн 36 коп. інфляційних втрат, 6 717 (шість тисяч сімсот сімнадцять) грн 37 коп. 3% річних, а також 10 220 (десять тисяч двісті двадцять) грн 91 коп. судового збору, сплаченого за подання позову.

3. У задоволенні решти позовних вимоги відмовити."

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 у справі №910/4670/23 залишити без змін.

4. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 у справі №910/4670/23 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Імпорт" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" (03134, місто Київ, вулиця Дзюби Івана, будинок 7, літера "Д"; ідентифікаційний код 38857571) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Імпорт" (02094, місто Київ, вулиця Краківська, будинок 15/17; ідентифікаційний код 42072465) 9 007 (дев`ять тисяч сім) грн 87 коп. судових витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги у суді першої інстанції.

3. У задоволенні іншої частини заяви відмовити."

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Імпорт" (02094, місто Київ, вулиця Краківська, будинок 15/17; ідентифікаційний код 42072465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" (03134, місто Київ, вулиця Дзюби Івана, будинок 7, літера "Д"; ідентифікаційний код 38857571) 13 810 (тринадцять тисяч вісімсот десять) грн 93 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови.

7. Матеріали справи №910/4670/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.10.2023.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

Г.А. Кравчук