Ухвала

від 21.12.2023 по справі 910/4670/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

21.12.2023Справа № 910/4670/23

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Імпорт"

про розстрочення виконання рішення суду

у справі № 910/4670/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Імпорт"

про стягнення 919 927,13 грн

Суддя Удалова О.Г.

Секретар судового засідання Бенчук О.О.

Представники учасників справи:

від позивача Некрасов О.С.

від відповідача (заявника) КабановВ.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справи № 910/4670/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Імпорт" про стягнення 919 927,13 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 42 669,23 грн суми заборгованості, 21 575,37 пені, 1 294,52 грн 3% річних, та 2 035,98 грн втрат від інфляції, а також 1 013,63 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Крім того, додатковим рішення Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 72 800,77 грн штрафу, а також 1 092,01 грн судового збору.

Додатковим рішенням від 24.08.2023 у даній справі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Імпорт" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Присуджено до стягнення з позивача на користь відповідача 42 370,27 грн витрат на правничу допомогу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у даній справі рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі № 910/4670/23 змінено, викладено його резолютивну частину в наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Імпорт" (02094, місто Київ, вулиця Краківська, будинок 15/17; ідентифікаційний код 42072465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" (03134, місто Київ, вулиця Дзюби Івана, будинок 7, літера "Д"; ідентифікаційний код 38857571) 543 987 (п`ятсот сорок три тисячі дев`ятсот вісімдесят сім) грн 76 коп. основного боргу, 111 956 (сто одинадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) грн 09 коп. пені, 18 733 (вісімнадцять тисяч сімсот тридцять три) грн 36 коп. інфляційних втрат, 6 717 (шість тисяч сімсот сімнадцять) грн 37 коп. 3% річних, а також 10 220 (десять тисяч двісті двадцять) грн 91 коп. судового збору, сплаченого за подання позову.

3. У задоволенні решти позовних вимоги відмовити."

При цьому, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 у справі № 910/4670/23 залишено без змін.

Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 у справі № 910/4670/23 змінено, викладено його резолютивну частину в наступній редакції:

"1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Імпорт" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" (03134, місто Київ, вулиця Дзюби Івана, будинок 7, літера "Д"; ідентифікаційний код 38857571) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Імпорт" (02094, місто Київ, вулиця Краківська, будинок 15/17; ідентифікаційний код 42072465) 9 007 (дев`ять тисяч сім) грн 87 коп. судових витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги у суді першої інстанції.

3. У задоволенні іншої частини заяви відмовити."

Постановою суду апеляційної інстанції вирішено питання про розподіл судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, а також доручено Господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови.

07.12.2023 від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення, в якій останній просить суд розстрочити виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у даній справі строком на 10 місяців шляхом сплати суми в розмірі 77 931,92 грн до 25 числа за період з січня 2024 року по жовтень 2024 року.

14.12.2023 матеріали справи повернуто до Господарського суду міста Києва.

19.12.2023 на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023, а також додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 видано накази про примусове виконання.

Ухвалою суду від 19.12.2023 призначено проведення судового засідання з розгляду заяви відповідача про розстрочення виконання рішення (постанови) суду у даній справі на 21.12.2023, про що сторін повідомлено шляхом направлення ухвали від 19.12.2023 в електронні кабінети, які останні зареєстрували в системі «Електронний суд», а також в телефонному режимі.

21.12.2023 від позивача надійшли заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення, в якій позивач просить суд відмовити в задоволенні вказаної заяви.

У судовому засіданні прокурор та відповідач проти заяви відповідача про розстрочення виконання рішення у даній справі заперечували, представник відповідача вимоги заяви підтримав та просив заяву задовольнити.

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви з огляду на таке.

Розглянувши матеріали заяви, Господарський суд міста Києва зазначає про наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).

За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини та громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Аналогічна правова позиція була висловлена Конституційним Судом України у рішеннях від 13.12.2012 у справі № 18-рп/2012, від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012 та від 30.06.2009 у справі № 16-рп/2009.

За частинами 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Водночас, відповідачем під час розгляду даної справи не надано доказів відсутності його вини у виникненні даного спору.

Так, в обґрунтування вимог заяви про розстрочення виконання рішення відповідач посилається на введення на території України правового режиму воєнного стану, а також на тяжке фінансове становище.

Проте, суд зазначає, що відповідачем не доведено шляхом подання суду належних та допустимих доказів збитковості його діяльності та неможливості виконання рішення суду у даній справі.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем не доведено, що введення воєнного стану на території України зупинило його господарську діяльність, оскільки безпосередньо з наданих позивачем документів вбачається, що відповідач укладає договори та здійснює розрахунки зі своїми контрагентами.

Відповідно до положень статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім`ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Вищенаведеними нормами встановлено, що розстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Проте, докази на підтвердження вказаної обставини відповідачем не надано.

Суд відзначає, що між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання державної власності у питаннях відповідальності за порушення господарських зобов`язань.

Окрім того, статтею 1 Цивільного кодексу України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, у тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов`язку такого органу, який виступає стороною зобов`язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Суд звертає увагу заявника на те, що розстрочення виконання рішення суду спрямовано саме на забезпечення виконання такого рішення, проте, заявником не надано доказів того, що при наданні розстрочки відповідач виконає рішення суду у даній справі.

Крім того, при вирішенні питання про розстрочення виконання рішення суд має врахувати матеріальні інтереси обох сторін.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої відповідачем заяви про відстрочення виконання рішення в даній справі.

Керуючись ст.ст. 233, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення. Ухвалу може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст ухвали складено та підписано 29.12.2023.

Суддя О.Г. Удалова