Рішення

від 31.10.2023 по справі 908/1890/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 16/6/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2023 Справа № 908/1890/23(908/1652/23)

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ніколаєнка Романа Анатолійовича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Грандгарант (бул. Шевченка, буд. 42, офіс 2, м. Запоріжжя, 69001, код ЄДРПОУ 38302062)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво (вул. Південне шосе, буд. 78-А, м. Запоріжжя, 69008, код ЄДРПОУ 43173964)

про стягнення 12191 грн 57 коп.

в межах справи № 908/1890/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво (вул. Південне шосе, буд. 78А, м. Запоріжжя, 69008, код ЄДРПОУ 43173964)

розпорядник майна арбітражний керуючий Загрія Роман Олегович (а/с 107, м.Запоріжжя, 69019)

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Грандгарант звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво 12191,57 грн, які складаються з: 1784,00 грн 3% річних та 10407,57 грн інфляційних втрат, нарахованих після виконання у примусовому порядку рішення Господарського суду Запорізької області від 24.11.2022 у справі № 908/1789/22.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2023 справу № 908/1652/23 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 22.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1652/23, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи.

В той же час, ухвалою від 27.06.2023 Господарський суд Запорізької області у складі судді Ніколаєнка Р.А. відкрив провадження у справі №908/1890/23 про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво (Відповідача за позовом), ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів, ввів процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначив арбітражного керуючого Загрія Романа Олеговича.

Частиною 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) унормовано, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Згідно з частиною 3 ст.7 КУзПБ матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Ухвалою від 10.08.2023 у справі № 908/1652/23 Господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В. передав матеріали справи № 908/1652/23 за позовом ТОВ Грандгарант до ТОВ АЛД Інжиніринг та Будівництво до Господарського суду Запорізької області для розгляду в межах справи №908/1890/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво (вул. Південне шосе, буд. 78А, м. Запоріжжя, 69008, ідентифікаційний код 43173964).

За результатами автоматизованого розподілу, згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.08.2023 розгляд справи № 908/1652/23 визначено судді Ніколаєнку Р.А., в провадженні якого перебуває справа про банкрутство ТОВ АЛД Інжиніринг та Будівництво.

Зважаючи на викладені обставини та правові норми, Господарський суд Запорізької області у складі суді Ніколаєнка Р.А. справу № 908/1652/23 прийняв до розгляду в межах справи про банкрутство ТОВ АЛД Інжиніринг та Будівництво, ухвалив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства, розгляд справи по суті ухвалив розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід зазначити, що наразі в Україні триває воєнний стан, який введений згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та неодноразово продовжувався.

Водночас, Господарський суд Запорізької області не зупинив та здійснює судочинство відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», враховуючи обставини та умови воєнного стану, а також роз`яснення Верховного Суду про особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, оприлюднені 04.03.2022.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Грандгарант» - Позивач пояснив, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.11.2022 у справі № 908/1789/22 був задоволений його позов та стягнуто з Відповідача на його користь борг за поставлений 12.01.2022 та 13.01.2022 товар в сумі 153909,00 грн, а також 3% річних та інфляційні втрати, розраховані з моменту прострочки по 05.09.2022, водночас рішення виконано лише 26.01.2023, а тому Позивач має право на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України на дату фактичного повного виконання рішення суду Відповідачем, тобто з 06.09.2022 по 25.01.2023 (за 141 день прострочення). Згідно з розрахунком Позивача сума річних за зазначений період становить 1784,00 грн, сума втрат від інфляції 10407,57 грн, ці суми Позивач просить стягнути з Відповідача.

До позовної заяви Позивач додав попередній орієнтований розрахунок судових витрат по справі в суді першої інстанції: сплата судового збору за подання позову 2684,00 грн та оплата послуг адвоката адвокатського об`єднання за ознайомлення з договірними матеріалами, підготовку позовної заяви, розрахунок штрафних санкцій та участь у справі в суді першої інстанції 4000,00 грн.

В позовній заяві Позивач заявив, що поніс витрати на правничу допомогу в сумі 4000,00 грн, які просить стягнути з Відповідача. Разом з матеріалами позову надав докази в підтвердження отримання правничої допомоги та оплати послуг.

ТОВ «АЛД Інжиніринг та Будівництво» - Відповідач надав відзив на позовну заяву із запереченнями проти заявлених вимог. По перше, зазначив, що грошове зобов`язання після набрання законної сили судовим рішенням у справі № 908/1789/22 із грошового трансформувалось у натуральне, а стягувач (Позивач) отримав своє відшкодування у повному обсязі у процедурі виконавчого провадження. Просить суд врахувати правові висновки, викладені Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.03.2019 у справі № 757/44680/15-ц про те, що натуральним є зобов`язання, вимога в якому, не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном; конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку; кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. По-друге, Відповідач зазначив про некоректність розрахунку, пояснивши, що у доданій до позовної заяви таблиці (розрахунку) не зазначено методики, відповідно до яких нараховувалися три відсотки річних та інфляційні втрати, щодо інфляційних втрат взагалі не зазначено, які показники використав Позивач для розрахунку таких втрат і все це унеможливлює здійснити перевірку правильності здійснених розрахунків. По-третє Відповідач, пославшись на висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 про можливість зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, акцентує увагу суду, що в будь-якому разі наявні підстави для зменшення інфляційних втрат та річних до 0,00 грн, оскільки рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.11.2022 у справі №908/1789/22 стягнуто з ТОВ «АЛД Інжиніринг та Будівництво» на користь ТОВ «Грандгарант» 153909,00 грн заборгованості за поставлений товар, 2955,00 грн 3% річних та 26796,27 грн інфляційних втрат, відповідно додатково стягнуті компенсаційні виплати склали 29751,27 грн, що дорівнює 1/5 від розміру основного боргу і зазначені кошти стягнуті у повному обсязі та виплачені Позивачеві в межах виконавчого провадження, відтак порівняно із розміром основного боргу Позивач отримав відшкодування у справедливому та достатньому розмірі, а тому наступне стягнення додаткових виплат в позовному провадження у даній справі порушуватиме принципи розумності, справедливості та пропорційності. Крім того, Відповідач просить суд врахувати певні складнощі у роботі ТОВ «АЛД Інжиніринг та Будівництво», що пов`язані із відмовою сталих контрагентів після відкриття провадження у справі про банкрутство допускати підприємство до участі в тендерах на виконання підрядних робіт, в інших випадках з повідомленням контрагентів про неможливість подальших відносин через обставини воєнного стану.

Вивченням матеріалів справи, наданням оцінки правовідносинам сторін, аргументам позову та відзиву, суд встановив наступне та дійшов таких висновків.

Рішенням від 24.11.2022 у справі № 908/1789/22 Господарський суд Запорізької області повністю задовольнив позов ТОВ «Грандгарант» та стягнув з ТОВ «АЛД Інжиніринг та Будівництво» на користь ТОВ «Грандгарант» 153909,00 грн заборгованості за поставлений товар (пісок річковий на підставі видаткових накладних № 1 від 12.01.2022, №2 від 13.01.2022), 2955,00 грн - 3% річних, 26796,27 грн інфляційних втрат, 2754,90 грн судового збору, 4500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На примусове виконання зазначеного рішення виданий наказ від 19.12.2022 по справі № 908/1789/22.

Рішення являлося предметом апеляційного оскарження з боку ТОВ «АЛД Інжиніринг та Будівництво», за наслідками апеляційного перегляду Центральний апеляційний господарський суд ухвалив постанову від 13.02.2023 у справі № 908/1789/22, згідно з якою апеляційну скаргу залишив без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 24.11.2022 у справі №908/1789/22 залишив без змін.

У касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції не оскаржувались.

Позивач пояснив, що звернувся до приватного виконавця Проценка Д.Ю. із заявою про примусове виконання рішення від 24.11.2022 у справі №908/1789/22 на підставі виданого наказу від 19.12.2022 по справі № 908/1789/22 і 26.01.2023 рішення в рамках виконавчого провадження № 70759393 виконано повністю, що Позивач підтвердив банківською випискою по рахунку приватного виконавця Проценка Д.Ю.

Зазначається, що за положеннями ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.11.2022 у справі №908/1789/22 суд встановив факт вчинення сторонами господарських операцій купівлі-продажу, що оформлено видатковими накладними №1 від 12.01.2022 та № 2 від 13.01.2022, та виконання зобов`язань з боку Позивача - ТОВ «Грандгарант» шляхом поставки товару (піску річкового) Відповідачу на загальну суму 153909,00 грн.

Оскільки Відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару не надав та доводів Позивача не спростував, суд в рамках розгляду справи №908/1789/22 дійшов висновку про те, що вимога про стягнення заборгованості у розмірі 153909,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленій Позивачем сумі.

За порушення виконання Відповідачем грошового зобов`язання Позивач просив стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 2955,00 грн за період з 14.01.2022 по 05.09.2022 та інфляційні втрати у розмірі 26796,27 грн за період з січня 2022 по серпень 2022 року (включно) на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.

В цій частині суд позов також задовольнив, визнавши нарахування правомірними.

Звернувшись з позовом, який є предметом розгляду даної справи №908/1890/23(908/1652/23), ТОВ «Грандгарант» заявило про стягнення з ТОВ «АЛД Інжиніринг та Будівництво» 3% річних та втрат від інфляції за подальший період прострочення, а саме за період з 06.09.2022 та до дня отримання оплати суми заборгованості в межах виконавчого провадження - по 25.01.2023 і таке заявлення є обґрунтованим та правомірним.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2).

Норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).

Тому, оскільки застосування індексу інфляції до суми боргу фактично має на меті одержання кредитором того, на що він розраховував одержати у разі належного виконання боржником грошового зобов`язання, то стягнення 3% річних є тою мірою відповідальності, яку боржник зобов`язаний понести за неналежне виконання свого грошового зобов`язання.

Отже, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У розумінні положень ст. 625 ЦК України, кредитором є будь-яка особа, в якої наявне право грошової вимоги.

За приписами ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

В даному випадку зобов`язання Відповідача з оплати товару слід вважати виконаним 26.01.2023 в день отримання коштів Позивачем в межах виконавчого провадження. До того у періоді з 06.09.2022 по 25.01.2023 мало місце прострочення зобов`язання зі сплати за товар в сумі 153909,00 грн, за яке частиною 2 ст.625 ЦК України передбачена відповідальність у вигляді сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних за час прострочення.

Таким чином, заявлення Позивачем про стягнення таких нарахувань за період прострочення з 06.09.2022 по 25.01.2023 (141 день) на суму невиконаного зобов`язання в розмірі 153909,00 грн є правомірним.

Суд перевірив розрахунки із щойно зазначеними вихідними даними Позивача та встановив, що сума 3% річних фактично (за математичним розрахунком та за відповідною формулою) становить 1783,66 грн, але не 1784,00 грн, як заявив до стягнення Позивач, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Заявлена до стягнення сума інфляційних втрат узгоджується із встановленими індексами інфляції у періоді з вересня 2022 року по січень 2023 року (включно), тому в цій частині позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню повністю в сумі 10407,57 грн.

Заперечення Відповідача не є обґрунтованими з огляду на викладене вище, а також внаслідок такого.

Твердження Відповідача про трансформування його зобов`язання у натуральне з посиланням на правові висновки, викладені Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.03.2019 у справі № 757/44680/15-ц, є помилковими та недоречними до застосування у даній справі, обставини та правовідносини у якій є відмінними від тих, що були предметом розгляду Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 757/44680/15-ц.

У даному випадку має місце прострочення Відповідачем виконання грошового зобов`язання, що виникло з правочину (договору купівлі-продажу) та є підтвердженим судовим рішенням.

Доцільно зазначити, що підхід Відповідача суперечить й нормам та принципам процесуального права.

Так, частиною 10 ст.238 ГПК України передбачено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Ведення мови про некоректність розрахунку Позивача та неможливість перевірити їх правильність є нікчемним. Вихідні дані розрахунків чітко позначені Позивачем, що відображено вище. Щомісячні індекси інфляції встановлюються на законодавчому рівні. Математичні формули визначення сум нарахувань - як 3% річних так і втрат від інфляції є загальновідомими.

Відносно тверджень Відповідача про наявність у будь-якому разі на його переконання підстав для зменшення судом інфляційних втрат та річних до 0,00 грн суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Ст.233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ч.1). Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч.2).

Не заперечується, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, на яку спирається Відповідач, сформулювала правовий висновок про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (п.8.38 постанови).

Водночас слід звернути увагу Відповідача, що у правовідносинах, що стали предметом розгляду справи № 902/417/18, сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Відповідач залишив поза увагою висновок Великої Палати Верховного Суду по справі, який викладений у п. 8.41 зазначеної постанови, а саме: «З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав».

У даній справі обставини у справі є протилежними, підвищена ставка процентів не застосовувалась і Відповідач вочевидь безпідставно веде мову про те, що наступне стягнення додаткових виплат в межах позовного провадження у даній справі №908/1890/23(908/1652/23) порушуватиме принципи розумності, справедливості та пропорційності.

Навпаки, саме Відповідач, проявляючи недобросовісну бездіяльність, не розрахувався з Позивачем за отриманий товар, чим порушив права Позивача, позбавивши своєчасного та очікуваного отримання грошових коштів, і варто відзначити, що прострочення настало до обставин та подій, за яких в Україні введено воєнний стан, більш як за 1 рік 5 місяців до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, на що також спирається Відповідач, обґрунтовуючи наявність підстав для зменшення нарахувань (фактично звільнення від їх сплати).

Обставини у справі свідчать, що саме з боку Відповідача мала місце недобросовісна поведінка у відношенні до Позивача.

Доказів на підтвердження наявності підстав для зменшення належних до сплати нарахувань крізь призму змісту ст.551 ЦК України, ст.223 ГК України Відповідач не надав.

Внаслідок викладеного слід визнати відсутність правових підстав для зменшення заявлених до стягнення компенсаційних нарахувань.

За таких обставин, позов суд задовольнив частково, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 1783,66 грн 3% річних та 10407,57 грн інфляційних втрат. В іншій частині позову суд відмовив.

Згідно з ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 2683,73 грн відшкодування судового збору.

Стосовно заявлення Позивача про покладення на Відповідача витрат Позивача на професійну правничу допомогу суд дійшов таких висновків.

У частині 8 ст.126 ГПК України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В даному випадку, як вже згадувалось в описовій частині рішення, Позивач заявив про стягнення 4000,00 грн витрат на правничу допомогу та надав докази на підтвердження витрат разом з позовом.

Так Позивач представив:

- Договір про надання правничої допомоги (юридичних послуг) від 09.05.2023 між Адвокатським об`єднанням «Міхантьєв, Чулой та партнери» - Виконавцем та ТОВ «Грандгарант» - Замовником (далі Договір);

- Акт приймання-передачі послуг від 16.05.2023 (далі Акт приймання-передачі);

- Акт-розписку про передачу грошових коштів від 10.05.2023 як на підтвердження оплати послуг за Договором.

Документи підписані з обох сторін Договору.

Згідно з п.1.2 Договору Виконавець зобов`язався надати Замовникові за його дорученням юридичні послуги з вивчення матеріалів, документів та надання консультацій щодо можливості проведення судового захисту Замовника у справі, предметом якої є додаткове стягнення з ТОВ «АЛД Інжиніринг та Будівництво» 3% річних та інфляційних втрат за період з вересня місяця 2022 року і по фактичне виконання рішення суду у справі № 908/1789/22.

Згідно з Актом приймання-передачі Виконавець у період з 09.05.2023 по 16.05.2023 надав такі послуги задля виконання п.1.2 Договору: ознайомлення з матеріалами, документами, перевірка сум заборгованості, розрахунок 3% річних, інфляційних втрат, виготовлення фотокопій документів; аналіз судової практики по стягненню заборгованості, підготовка позовної заяви, формування пакету документів для сторін та суду, відправлення документів всім заінтересованим сторонам та суду (пункт 1 Акту). Загальна вартість наданих послуг з правничої допомоги у суді першої інстанції склала 4000,00 грн (пункт 2 Акту). У вартість послуг, зазначених в пункті 2 Акту входить участь у всіх судових засіданнях по розгляду справи у суді першої інстанції (пункт 3 Акту).

Згідно зі ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За положеннями ч. 3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно зі ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В даному випадку окремий детальний опис робіт (послуг) Позивач не подав, водночас такий опис містить Акт приймання-передачі, що відображено вище, також цей Акт містить фіксований розмір загальної вартості наданих послуг.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, нормами ГПК України передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Суд вважає, що в даному випадку розмір заявлених Позивачем до відшкодування витрат на правничу допомогу є надто завищеним.

Не заперечується, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).

Водночас суд вважає, що зазначене слід розуміти так, що сторона, яка виграла справу, має правомірне очікування відшкодування своїх витрат на правничу допомогу, однак розмір відшкодування має бути обґрунтованим, розумним та справедливим.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Також не заперечується, що адвокат (адвокатське об`єднання) з клієнтом можуть домовитись між собою про будь-який розмір гонорару адвокату за підготовку позову та супроводження судової справи, однак розмір відшкодування витрат на правничу допомогу з іншої сторони має відповідати необхідним критеріям і така сторона не має нести несправедливий чи надмірний, нерозумний тягар відшкодування.

Суд вважає, що в даному випадку, враховуючи ціну позову, характер та зміст правовідносин сторін, обсяг та зміст наданих документів, ступінь складності справи крізь призму подання позову та розрахунків, сума заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу не узгоджується з критеріями співмірності, розумності та обґрунтованості відносно позовних вимог як щодо ціни позову так і щодо рівню складності справи.

Слід визнати, що основні послуги явили собою складання позовної заяви, яка не має ускладнень для адвоката, з формуванням незначного (за обсягом) пакету документів до неї для звернення з позовом до суду, обставини щодо договірних правовідносин сторін на час звернення з позовом вже були встановлені судовим рішенням та не потребували доведення. Також є нескладними розрахунки заявлених сум. Будь-якого додаткового вивчення та опрацювання судової практики, інших практичних матеріалів, тощо для адвоката спір такого характеру не вимагає. Розгляд справи відбувався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників, а отже адвокат участі в засіданнях не брав, хоча про це йдеться в Акті приймання-передачі послуг.

У зв`язку із зазначеним суд знаходить, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, підлягає зменшенню та вважає за можливе та справедливе присудження до відшкодування (компенсації) Відповідачем Позивачу 1000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Ця сума підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 3, 12, 20, 126, 129, 236-238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво (вул. Південне шосе, буд. 78-А, м. Запоріжжя, 69008, код ЄДРПОУ 43173964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Грандгарант (бул. Шевченка, буд. 42, офіс 2, м. Запоріжжя, 69001, код ЄДРПОУ 38302062) 10407 /десять тисяч чотириста сім/ грн 57 коп. інфляційних втрат, 1783 /одну тисячу сімсот вісімдесят три/ грн 66 коп. 3% річних, 1000 /одну тисячу/ грн 00 коп. витрат на правничу допомогу та 2683 /дві тисячі шістсот вісімдесят три/ грн 73 коп. відшкодування судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Копії рішення надіслати сторонам спору, представникам, розпоряднику майна ТОВ АЛД Інжиніринг та Будівництво на повідомлені адреси електронної пошти з КЕП судді, до кабінетів Електронного суду.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту за правилами, визначеними ст. 254, 256-259 ГПК України.

Рішення складено та підписано 31.10.2023.

Суддя Р.А.Ніколаєнко