Ухвала

від 30.10.2023 по справі 291/335/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 291/335/21 Головуючий у 1-й інст. Митюк О. В.

Категорія 20 Доповідач Коломієць О. С.

У Х В А Л А

30 жовтня 2023 р. Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Коломієць О.С.,

суддів: Шевчук А.М., Борисюка Р.М.,

вирішуючи відповідно довимог ст.359ЦПК Українипитання провідкриття апеляційногопровадження заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ружинського районного суду Житомирської області від 19 вересня 2023 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Вчорайшенської сільської ради Житомирської області, Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області, ОСОБА_3 про захист порушеного права на отримання у власність земельної ділянки

в с т а н о в и в:

Ухвалою Ружинського районного суду Житомирської області від 19 вересня 2023 року застосовано до ОСОБА_3 захід процесуального примусу штраф. Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід державного бюджету на користь Державної судової адміністрації України штраф у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 684,00 грн. Застосовано до свідка ОСОБА_1 примусовий привід в судове засідання на 14 год. 30 хв. 29.11.2023 року в приміщення Ружинського районного суду Бердичівського району Житомирської області.

Не погоджуючисьіз вказаноюухвалою судув частинізастосування примусовогоприводу свідка, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції в цій частині скасувати.

Однак, за вказаною апеляційною скаргою не може бути відкрито апеляційне провадження з наступних підстав.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Відповідно до ч.2 ст.352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Статтею 353 ЦПК України визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду в апеляційному порядку.

Як вбачається із апеляційної скарги, апелянтом оскаржується ухвала, яка не входить до переліку ухвал, зазначених в ч.1 ст.353 ЦПК України, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (рішення ЄСПЛ у справі «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року).

Таким чином, право на суд, складовою якого є право доступу до правосуддя, в аспекті апеляційного оскарження ухвали місцевого суду може бути обмежено на національному рівні з легітимною метою та із забезпеченням пропорційності при застосуванні відповідних правових засобів, передбачених процесуальним законом. Наведене не має наслідком порушення права на доступ до правосуддя.

Правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 13 червня 2018 року у справі №522/14750/16-ц (провадження №14-205цс18), від 13 червня 2018 року у справі № 761/6099/15-ц (провадження №14-184цс18), від 04 липня 2018 року у справі №623/3792/15-ц (провадження №14-259цс18), у постанові від 13 березня 2019 року у справі №522/18296/14-ц (провадження №14-62цс19).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Така мета є легітимною.

Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не передбачених у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 вересня 2018 року у справі №752/1016/17 (провадження № 61-19138сво18) дійшов висновку, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати в порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи своїми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.

Ухвала про застосування приводу свідка не входить до переліку ухвал, який визначено у ч.1 ст.353 ЦПК України, як така, що може бути оскаржена окремо від рішення суду, а тому ухвала Ружинського районного суду Житомирської області від 19 вересня 2023 року в частині застосування примусового приводу свідка не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Оскільки цивільним процесуальним законодавством не передбачено оскарження ухвали про застосування примусового приводу свідка, тому є підстави для відмови у прийнятті такої апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

Керуючись ст.ст.352, 353, 358 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Відмовити ОСОБА_1 у відкриттіапеляційного провадженняза йогоапеляційною скаргоюна ухвалу Ружинського районного суду Житомирської області від 19 вересня 2023 року в частині застосування примусового приводу свідка у справі за позовом ОСОБА_2 до Вчорайшенської сільської ради Житомирської області, Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області, ОСОБА_3 про захист порушеного права на отримання у власність земельної ділянки.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді