Рішення

від 01.10.2024 по справі 291/335/21

РУЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 291/335/21

Провадження №2/291/17/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01 жовтня 2024 року селище Ружин

Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Митюк О.В.,

за участі секретаря судового засідання Герасимчук Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в с-щі Ружин цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до Вчорайшенської сільської ради, Житомирської області , Бердичівської районної державної адміністрації, Житомирської області, ОСОБА_2

про захист порушеного права на отримання у власність земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до Вчорайшенської сільської ради, Житомирської області, Бердичівської районної державної адміністрації, Житомирської області, ОСОБА_2 про захист порушеного права на отримання у власність земельної ділянки. Та просив суд, визнати протиправним та скасувати рішення Вчорайшенської сільської ради Ружинського району Житомирської області від 19 жовтня 2020 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1825284400:01:000:0498 ОСОБА_2 . Скасувати рішення державного реєстратора Сектору державної реєстрації Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу), індексний номер 55155523 від 16.11.2020 року, на підставі якого внесено запис №39197996 про державну реєстрацію права власності, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2.00 га, кадастровий номер 1825284400:01:000:0498. Стягнути з відповідачів судові витрати.

Позовні вимоги мотивує тим, що він приймав участь в антитерористичній операції, мав статус ветерана війни-учасника бойових дій , а на даний час є особою з інвалідністю II групи та має статус ветерана війни-інваліда війни.

27.10.2016 році він звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Малочернявської сільської ради Ружинського району Житомирської області, сільськогосподарського призначення площею 2 га для передачі у власність.

Згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 20.06.2018р., виданого на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07.03.2018р.(справа № 806/291/18), йому надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Виготовивши на підставі вказаного наказу проект землеустрою, 15.06.2020р. звернувся до Вчорайшенської сільської ради Ружинського району Житомирської області, які на той час було передано у комунальну власність землі державної власності, які знаходяться на території, зокрема, Малочернявської сільської радим Ружинського району Житомирської області) із заявою про затвердження вказаного проекту.

До вказаної заяви ним було подано проект землеустрою та Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. У вказаному Витягу, було зазначено про державну реєстрацію земельної ділянки, яка підлягала виділенню йому згідно технічної документації із землеустрою, та вказано кадастровий номер зазначеної земельної ділянки 1825284400:01:000:0498 і кадастровий план земельної ділянки.

26.06.2020р. він подав до Вчорайшенської сільської ради Ружинського району Житомирської області лист із проханням терміново у встановлені законодавством строки розглянути його заяву від 15.06.2020р.

Листом від 06.08.2020р. за № 1778 сільський голова Вчорайшенської сільської ради його повідомив про наявність допущеної ГУ Держгеокадастру в Житомирській області помилки у Витягу з Державного земельного кадастру, а саме: зазначення цільового призначення земельної ділянки як «землі запасу, а не -для ведення особистого селянського господарства.

12.08.2020р. він повторно звернувся до Вчорайшенської сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою, додавши до неї проект землеустрою та Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 1825284400:01 :000:0408 , в якому було зазначено вірне цільове призначення земельної ділянки -01.03 для ведення особистого селянського господарства, та кадастровий план земельної ділянки.

Відповіді на вказану заяву ним отримано не було.

Тому 28.09.2020р. втретє звернувся до Вчорайшенської сільської ради Ружинського району Житомирської області із аналогічною заявою, додавши до неї також проект землеустрою та Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 1825284400:01:000:0408 , та кадастровий план земельної ділянки.

Листом від 12.11.2020р. за № 2572 сільський голова Вчорайшенської сільської ради повідомив про необхідність надання підтверджуючої інформації про те, що земельна ділянка зареєстрована та сформована саме на підставі поданого на затвердження проекту землеустрою.

Після вказаного, намагаючись встановити які саме підтверджуючі документи необхідно подати до Вчорайшенської сільської ради, позивачу стало відомо, що зазначена ним земельна ділянка з кадастровим номером 1825284400:01:000:0498, технічну документацію щодо виділення якої у власність він подав на затвердження Вчорайшенській сільській раді ще 15.06.2020р., передана у власність іншій особі - ОСОБА_2 .

Вважає вищевказане рішення Вчорайшенської сільської ради Ружинського району Житомирської області від 19.10.2020р. про затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 1825284400:01:000:0498 та рішення державного реєстратора Сектору державної реєстрації Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області індексний номер 55155523 від 16.11.2020р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі якого було вчинено запис про державну реєстрацію права власності за №39187996, протиправними та таким що порушує його права.

Позивач та його представник підтримали позовні вимоги з підстав викладених в позові, просили їх задовольнити. В подальшому в судове засідання не з`явилися, подали до суду заяви в яких просили розгляд справи продовжити у їх відсутність.

Відповідач, Вчорайшенська сільська рада, позовні вимоги не визнала. Подала відзив на позов. В якому просила в задоволенні позову відмовити, мотивуючи це тим, що позивачем не надано доказів щодо вчинення ним всіх дій необхідних для затвердження проекту землеустрою та виділення земельної ділянки (зокрема, погодження проекту землеустрою уповноваженим органом ГУ Держгеокадастру в Житомирській області). Позивачем не було усунуто недоліки, що виявлені при розгляді заяв про затвердження проекту землеустрою, що , в свою чергу, перешкоджало винесенню питання про затвердження проекту землеустрою та виділення земельної ділянки позивачеві на розгляд сесії Вчорайшенської сільської ради. Позивачем безпідставно стверджується, що позивач звернувся до відповідача 1 з питанням про виділення земельної ділянки раніше (15.06.2020р.) ніж ОСОБА_2 (20.05.2020р.). Віповідачем 1 повністю дотримано процедуру виділення громадянам в тому числі ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. В подальшому в судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена.

Відповідач, Бердичівська районна державна адміністрація, в судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена.

Відповідач, ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена.

Відповідно до п. 1 ч.3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши пояснення учасників справи, свідка, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини справи та відповідні до них правовідносини, суд виходить з наступного.

Спір у цій справі виник між фізичними особами щодо безоплатного отримання у власність земельної ділянки, яким орган виконавчої влади надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення однієї і тієї ж самої земельної ділянки.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю) (частина перша статті 81 ЗК України).

Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок зі земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,00га (пункт «б» частини першої статті 121 ЗК України).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження цих проектів регулюються статтями 118, 186-1 ЗК України.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним, відповідний орган у разі ухвалення рішення про відмову у наданні такого дозволу зобов`язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев`ята статті 118 ЗК України).

Відповідно до частин четвертої, п`ятої та шостої статті 186-1 ЗК України розробник проекту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Згідно з частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Дозвіл на розробку проекту землеустрою означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, щоб мати змогу у подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду у майбутньому.

Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц, провадження № 14-301цс18, від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, провадження № 14-28 цс 20).

Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Верховний Суд зазначає, що на будь-якому етапі надання земельної ділянки у власність чи користування сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.

Подібні правові висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, провадження № 14-28цс20, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо,виходячи з конкретних обставин справи.

Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод.

Отже, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у разі формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. Погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проекту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього немає законних перешкод.

Судом встановлено, що згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 20.09.2016р., та посвідчення серії НОМЕР_2 від 02.09.2020 р., ОСОБА_1 приймав участь в антитерористичній операції, мав статус ветерана війни-учасника бойових дій , а на даний час є особою з інвалідністю II групи та маю статус ветерана війни-інваліда війни (а.с.9-10).

27.10.2016 році він звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Малочернявської сільської ради Ружинського району Житомирської області, сільськогосподарського призначення площею 2 га для передачі у власність.

Згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 20.06.2018р., виданого на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07.03.2018р.(справа № 806/291/18), йому надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність : орієнтовний розмір земельної ділянки 2 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (01.03), місце розташування: на території Ружинського району Житомирської області за межами населених пунктів Малочернявської сільської ради Ружинського району Житомирської області (а.с.12).

Виготовивши на підставі вказаного наказу проект землеустрою, 15.06.2020р. звернувся до Вчорайшенської сільської ради Ружинського району Житомирської області, які на той час було передано у комунальну власність землі державної власності (Розпорядження КМУ від 31.01.2018 року №60-р, яке втратило чинність на підставі Постанови КМ №1113 від 16.11.2020 року), які знаходяться на території, зокрема, Малочернявської сільської радим Ружинського району Житомирської області) із заявою про затвердження вказаного проекту (а.с.13).

До вказаної заяви ним було подано проект землеустрою та Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. У вказаному Витягу, було зазначено про державну реєстрацію земельної ділянки, яка підлягала виділенню йому згідно технічної документації із землеустрою, та вказано кадастровий номер зазначеної земельної ділянки 1825284400:01:000:0498 і кадастровий план земельної ділянки (а.с.14-16).

26.06.2020р. позивач подав до Вчорайшенської сільської ради Ружинського району Житомирської області лист із проханням терміново у встановлені законодавством строки розглянути його заяву від 15.06.2020р. (а.с.17).

Листом від 06.08.2020р. за № 1778 сільський голова Вчорайшенської сільської ради його повідомив про наявність допущеної ГУ Держгеокадастру в Житомирській області помилки у Витягу з Державного земельного кадастру, а саме: зазначення цільового призначення земельної ділянки як «землі запасу, а не -для ведення особистого селянського господарства (а.с.18).

12.08.2020р. позивач повторно звернувся до Вчорайшенської сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою, додавши до неї проект землеустрою та Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 1825284400:01 :000:0408 , в якому було зазначено вірне цільове призначення земельної ділянки -01.03 для ведення особистого селянського господарства, та кадастровий план земельної ділянки (а.с.19-20).

Як вбачається з пояснень позивача відповіді на вказану заяву ним отримано не було.

28.09.2020р. втретє звернувся до Вчорайшенської сільської ради Ружинського району Житомирської області із аналогічною заявою, додавши до неї також проект землеустрою та Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 1825284400:01:000:0408 , та кадастровий план земельної ділянки (а.с.23).

Листом від 12.11.2020р.за № 2572 сільський голова Вчорайшенської сільської ради повідомив про необхідність надання підтверджуючої інформації про те, що земельна ділянка зареєстрована та сформована саме на підставі поданого на затвердження проекту землеустрою (а.с.24).

Після вказаного, намагаючись встановити які саме підтверджуючі документи необхідно подати до Вчорайшенської сільської ради, позивачу стало відомо, що зазначена ним земельна ділянка з кадастровим номером 1825284400:01:000:0498, технічну документацію щодо виділення якої у власність він подав на затвердження Вчорайшенській сільській раді ще 15.06.2020р., передана у власність іншій особі - ОСОБА_2 .

Так, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.02.2021р. вбачається , що проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 був затверджений Вчорайшенською сільською радою Ружинського району Житомирської області 19.10. 2020р. (а.с.28).

Право власності на вказану земельну ділянку було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно рішення державного реєстратора Сектору державної реєстрації Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області (з відкриттям розділу), індексний номер 55155523 від 16.11.2020р., номер запису 39197996.

Документацію із землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 у власність земельної ділянки кадастровий номер 1825284400:01:000:0498 суду не надано, при цьому за клопотанням позивача, та його представника судом вживалися заходи з метою отримання цього документа.

Як встановлено у ч.10 ст.84 ЦПК України, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

З огляду на положення ч.10 ст.84 ЦПК України та процесуальну поведінку відповідача, який ухилився від подання витребуваних судом доказів, суд вважає можливим визнати обставини, для з`ясування яких витребовувався доказ, а саме: що земельна ділянка площею 2 га кадастровий номер 1825284400:01:000:0498, була передана у власність ОСОБА_2 згідно рішення Вчорайшенської сільської ради Ружинського району Житомирської області від 19.10.2020р. та зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішенням державного реєстратора Сектору державної реєстрації Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області, індексний номер 55155523 від 16.11.2020р., з порушенням норм діючого законодавства України, оскільки ОСОБА_2 пізніше ніж ОСОБА_1 подала на затвердження Вчорайшенській сільській раді Бердичівського району Житомирської області проект землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки кадастровий номер 1825284400:01:000:0498.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що було це дуже давно. Коли створилася громада, їй були передані земельні ділянки в комунальну власність, які не обтяжують, вони їх розприділили між тими людьми, які на них писали заяви. Земельна ділянка про яку йде мова прийшла не обтяженою. Не пам`ятає чи Попов до Вчорайшенської сільської ради звертався про отримання земельної ділянки, у зв`язку з тим, що він учасник бойових дій. Пройшло багато років, не пам`ятає, тому що звернень було більше 3000-х тисяч, було багато учасників бойових дій. Не пам`ятає чи подавав Попов технічну документацію, проект землеустрою, це потрібно дивитися. Чи виносили це питання на розгляд сесії, теж не пам`ятає. Потрібно піднімати документи, щоб згадати. Коли Опалінська зверталася також не пам`ятає. Щоб отримати земельну ділянку громадянин звертається до сільської ради з заявою та повним пакетом документів, цей пакет документів розглядає комісія і рекомендує сільському голові, чи це питання виносити на сесію , чи не виносити. Коли відбувається сесія, питання на ній розглядають депутати , кожен на свій розсуд голосує. Де знаходиться оригінал оскаржуваного рішення не готовий сказати. Суд може звернутися з письмовим запитом і вони нададуть відповідь. Документи за ці роки передаються в архів, який знаходиться в сільській раді.

Таким чином, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача він пройшов зазначені вище етапи та ще 15.06.2020р. звернувся до Вчорайшенської сільської ради Ружинського району Житомирської області , як розпорядника землями комунальної власності сільськогосподарського призначення, із заявою про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки.

Однак, голова вказаної сільської ради Черешнюк О. тривалий час не виносив вказане питання на розгляд сесії сільської ради, давши таким чином можливість іншій особі - ОСОБА_2 подати на затвердження сільської ради розроблений проект землеустрою та затвердити його на сесії сільської ради.

Позивач з відповідною заявою звернувся раніше ніж ОСОБА_2 , його дії щодо оформлення земельної ділянки були послідовними, своєчасними, добросовісними, з дотриманням вимог законодавства, тривали значний період часу - з 2016 року , а тому, суд вважає, що Вчорайшенська сільська рада Ружинського району Житомирської області своїми діями фактично надала необгрунтовану перевагу у відведенні земельної ділянки іншій особі, що є порушенням конституційного права на рівність перед законом, гарантованого статтею 24 Конституції України.

При цьому вказаною сільською радою було проігноровано те, що на відміну від ОСОБА_2 позивач є учасником антитерористичної операції на сході України, приймав безпосередню участь в антитерористичний операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і на даний час є ветераном війни -інвалідом війни, особою з II групою інвалідності.

Вказана позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 29.09.2020 року по справі №688/2908/16-ц (провадження №14-28цс20).

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків по відношенню одна до одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті З ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб. Зокрема, недобросовісну поведінку може становити необгрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад з конкурентом недобросовісної сторони переговорів), не розкриття необхідної контрагенту інформації тощо.

При цьому обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони.

Так, може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він не обгрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, не обгрунтовано зволікає з розглядом проекту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проекту землеустрою та затверджує цей проект щодо іншої особи.

З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проект та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду.

Крім того, неконкурентне надання землі у власність за наявності двох або більше бажаючих не відповідає принципам забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю. Зокрема, не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших звернулася з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу.

ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі "Ганс-Адам II проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").

Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.06.2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України" зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 35).

Отже захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності. Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.

Таким чином, після проходження всіх етапів безоплатної приватизації земельної ділянки та звернення до Вчорайшенської сільської ради Ружинського району Житомирської області і із заявою про затвердження проекту землеустрою у позивача виникли легітимні сподівання на отримання земельної ділянки, які передбачені чинними нормами законів України, та на які поширюється режим «існуючого майна».

Однак права позивача були порушені відповідачем Вчорайшенською сільською радою Ружинського району Житомирської області шляхом прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою на цю ж земельну ділянку іншій особі (відповідачу ОСОБА_4 ), яка звернулася до сільської ради пізніше ніж позивач.

Відповідно до абз.4 п. 10 ст.24 Закону України «Про державний земельний кадастр», ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання не чинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання не чинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Такі ж положення містить ч.13 ст.79-1 ЗК України.

Відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Оскільки прийняття відповідачами оскаржуваних актів у формі рішень призвело до протиправного позбавлення позивача права на отримання земельної ділянки у власність, суд вважає, що його позовні вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення.

З відповідачів підлягають стягненню судові витрати на користь держави.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Вчорайшенської сільської ради, Житомирської області, Бердичівської районної державної адміністрації, Житомирської області, ОСОБА_2 про захист порушеного права на отримання у власність земельної ділянки задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вчорайшенської сільської ради Ружинського району Житомирської області від 19 жовтня 2020 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1825284400:01:000:0498 ОСОБА_2 .

Скасувати рішення державного реєстратора Сектору державної реєстрації Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу), індексний номер 55155523 від 16.11.2020 року, на підставі якого внесено запис №39197996 про державну реєстрацію права власності, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2.00 га, кадастровий номер 1825284400:01:000:0498.

Стягнути з Вчорайшенської сільської ради (ЄДРПО 04344788) на користь держави судовий збір в сумі 605 грн.(Шістсот п`ять гривень).

Стягнути з Бердичівська районна державна адміністрація (ЄДРПО 04053619) на користь держави судовий збір в сумі 605 грн.(Шістсот п`ять гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 605 грн.(Шістсот п`ять гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлено 11.10.2024 року.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Вчорайшенська сільська рада Бердичівського району Житомирської області, місце розташування: 13610, Житомирська область, Бердичівський район, с.Вчорайше, вул.Бердичівська, 1, ЄДРПО 04344788;

відповідач: Бердичівська районна державна адміністрація, місце розташування: 13300, Житомирська область, м.Бердичів, вул.Соборна,23, ЄДРПО 04053619;

відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Ружинського районного суду

Житомирської області О. В. Митюк