Постанова

від 19.10.2023 по справі 506/369/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5562/23

Справа № 506/369/21

Головуючий у першій інстанції Чеботаренко О. Л.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,

при секретарі: Узун Н.Д.,

переглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного нотаріуса Подільськогонотаріального округуОдеської областіБушуєвої ІриниІгорівни наухвалу Красноокнянського районного суду Одеської області від 14 березня 2023 року за заявою заяву третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача приватного нотаріуса Подільського нотаріального округу Одеської області Бушуєвої Ірини Ігорівни про роз`яснення судового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватний нотаріус Окнянського нотаріального округу Одеської області Бушуєва Ірина Ігорівна, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Окнянська селищна рада Одеської області про визнання заповіту недійсним,-

в с т а н о в и в:

В провадженні Красноокнянського районного суду Одеської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватний нотаріус Окнянського нотаріального округу Одеської області Бушуєва Ірина Ігорівна, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Окнянська селищна рада Одеської області про визнання заповіту недійсним.

Ухвалою Красноокнянського районного суду Одеської області від 07 лютого 2023 року було задоволено клопотання представника позивача щодо витребування у приватного нотаріуса Подільського районного нотаріального округу Одеської області Бушуєвої Ірини Ігорівни оригіналів всіх заповітів, складених ОСОБА_3 , 1935 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

09 березня 2023 року приватний нотаріус Подільського районного нотаріального округу Одеської області Бушуєва І.І. звернулася до суду із заявою про роз`яснення вказаного судового рішення, посилаючись на те, що резолютивна частина ухвали є незрозумілою в частині того, які саме оригінали заповітів, складених ОСОБА_3 , 1935 року народження, слід надати суду, так як такі заповіти могли посвідчувати, відповідно до ст. ст. 39, 40 Закону України «Про нотаріат», і інші посадові особи. Крім того, у зв`язку із проведеною в Україні територіальною реформою, змінювалися межі та назви нотаріального округу (Красноокнянський, Окнянський, Подільський), у якому приватний нотаріус Бушуєва І.І. здійснювала незалежну професійну діяльність, однак в ухвалі зазначено щодо витребування оригіналів заповітів лише у приватного нотаріуса Подільського районного нотаріального округу Одеської області Бушуєвої І.І..

Позивач та представник позивача адвакат Гора Р.М. в судове засідання не з`явилися, однак останній просив розглядати заяву у його відсутність і проти задоволення заяви не заперечував.

Відповідач та її представник адвокат Осокін С.Ю. в судове засідання не з`явилися, однак останній просив розглядати заяву у його відсутність .

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача приватний нотаріус Окнянського нотаріального округу Одеської області Бушуєва І.І. та представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Окнянської селищної ради Одеської області в підготовче судове засідання не з`явилися, надавши клопотання про розгляд заяви у їх відсутність.

Ухвалою Красноокнянського районного суду Одеської області від 23 червня 2021 року заяву третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача-приватного нотаріуса Подільського нотаріального округу Одеської області Бушуєвої Ірини Ігорівни про роз`яснення ухвали Красноокнянського районного суду Одеської області від 07 лютого 2023 року про витребування доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватний нотаріус Окнянського нотаріального округу Одеської області Бушуєва Ірина Ігорівна, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Окнянська селищна рада Одеської області про визнання заповіту недійсним, задоволено частково. Суд роз`яснив, що у абзаці третьому резолютивної частини ухвали Красноокнянського районного суду Одеської області від 07 лютого 2023 року про витребування доказів судом витребовуються у приватного нотаріуса Подільського районного нотаріального округу Бушуєвої Ірини Ігорівни оригінали всіх заповітів, складених ОСОБА_3 , 1935 року народження, та посвідчених приватним нотаріусом Красноокнянського районного нотаріального округу Бушуєвою Іриною Ігорівною приватним нотаріусом Окнянського районного нотаріального округу Бушуєвою Іриною Ігорівною, приватним нотаріусом Подільського районного нотаріального округу Бушуєвою Іриною Ігорівною. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі приватний нотаріус Подільського нотаріального округу Одеської області Бушуєва Ірина Ігорівна просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Учасники справи в судове засідання до апеляційного суду не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином та завчасно. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

13 жовтня 2023 року та 18 жовтня 2023 року від Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника.

Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату і час судового засідання учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

У частинах1та 2статті 367ЦПК Українизазначено,що судапеляційної інстанціїпереглядає справуза наявнимив нійі додатковоподаними доказамита перевіряєзаконність іобґрунтованість рішеннясуду першоїінстанції вмежах доводівта вимогапеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 5ЦПК Українипередбачено,що, здійснюючиправосуддя,суд захищаєправа,свободи таінтереси фізичнихосіб,права таінтереси юридичнихосіб,державні тасуспільні інтересиу спосіб,визначений закономабо договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У статті 11 ЦПК України зазначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Частинами першої, другої статті 271 ЦПК України передбачено, що за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Судом першої інстанції встановлено, що ухвала про витребування доказів підлягає виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України «Про виконавче провадження», а тому є такою, що підлягає роз`ясненню у разі неоднозначного розуміння.

Враховуючи, що судом витребовувалися у приватного нотаріуса Подільського районного нотаріального округу Одеської області Бушуєвої Ірини Ігорівни оригінали заповітів, складених ОСОБА_3 , 1935 року народження, а під час здійснення приватним нотаріусом Бушуєвою І.І. незалежної професійної діяльності змінювалися назви та межі нотаріальних округів, крім того, в ухвалі не зазначено, чи заповіти, посвідчені саме приватним нотаріусом Бушуєвою І.І., мають бути надані суду, суд приходить до переконання про необхідність роз`яснення цієї частини судового рішення та роз`яснює, що судом витребовуються оригінали всіх заповітів, складених ОСОБА_3 , 1935 року народження, та посвідчених приватним нотаріусом Красноокнянського районного нотаріального округу Бушуєвою Іриною Ігорівною, приватним нотаріусом Окнянського районного нотаріального округу Бушуєвою Іриною Ігорівною, приватним нотаріусом Подільського районного нотаріального округу Бушуєвою Іриною Ігорівною.

Що стосується зазначення в ухвалі реквізитів витребуваних оригіналів судових рішень, то на момент постановлення судом ухвали про витребування доказів (оригіналів заповітів ОСОБА_3 ) таких відомостей у суду не було, як немає і на момент постановлення цієї ухвали, а тому і зазначати їх в ухвалі про роз`яснення судового рішення немає правових підстав.

Також слід роз`яснити, що у разі наявності декількох оригіналів витребуваних судом доказів постановлювати ухвалу щодо кожного окремого оригіналу письмового доказу нормами ЦПК України не передбачено. У разі необхідності, для дотримання Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 22.12.2010 №3253/5), судом можуть бути надані декілька (по кількості вилучених оригіналів документів) належним чином посвідчених копій ухвали суду про витребування доказів. Тому у задоволенні цієї частини заяви слід відмовити.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, виходячи із наступного.

Згідно ізчастинами 1-4статті 10ЦПК України,суд прирозгляді справикерується принципомверховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України,законів України,міжнародних договорів,згода наобов`язковість якихнадана ВерховноюРадою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцієюта законамиУкраїни. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Необхідність визнання обов`язковості практики Європейського Суду з прав людини, що законодавчо ґрунтується на нормах пункту першого Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року», згідно якого Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосується тлумачення і застосування Конвенції, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV, у якій зазначено, що суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Ураховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року (остаточне 13 квітня 2011 року) за заявою №28924/04 у параграфі 50 зазначено, наступне «…суд нагадує, щопроцесуальні гарантії, викладені устатті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися досуду зпозовом щодо своїх цивільних прав таобов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», вякому право надоступ досуду, тобто право ініціювати всудах провадження зцивільних питань становить один зйого аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року усправі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп.2836, Series A№18). Крім того, порушення судового провадження саме пособі незадовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, якіє практичними та ефективними, а нетеоретичними абоілюзорними. Право надоступ досуду включає всебе нелише право ініціювати провадження, ай право отримати «вирішення» спору судом. Воно було білюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати досуду цивільний позов без гарантії того, щосправу буде вирішено остаточним рішенням всудовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було бнеможливо детально описувати процесуальні гарантії, якінадаються сторонам усудовому процесі провадженні, яке єсправедливим, публічним ташвидким, негарантувавши сторонам того, щоїхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення усправах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п.45, від 10 липня 2003 року, та«Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п.25, ECHR 2002-II).

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» від 12 березня 2009 року (остаточне 12 червня 2009 року) за заявою №20347/03 у §35 зазначено, що, «… якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з`ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, №93, сс. 2425, п. 57)».

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формальногоставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ляПрадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

Європейський суд з прав людини зауважує, що «процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності,а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів» (DIYA 97 v.UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21жовтня 2010 року).

Згідно положень частини 1 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Отже, судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на виконання рішення суду, що є складовою частиною здійснення правосуддя, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Верховний суд у постанові від 24 квітня 2020 року у справі №1522/7036/12 (провадження №61-4563св19) дійшов наступного правового висновку, а саме, «положення вказаної статті (271 ЦПК) дозволяє дійти висновку, що рішення суду може бути роз`яснено у разі, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз`яснення рішення суду це засіб виправлення недоліків судового акту, який полягає в усуненні неясності судового акту і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.

Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. При цьому роз`яснено може бути виключно рішення, яке підлягає виконанню».

У пункті 21 постанови №14 Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року Верховний Суд України роз`яснив, що, «відповідно до статті 221 ЦПК роз`яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз`яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до виконання. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення».

Аналізуючи зазначені норми права та роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, правової висновок Верховного Суду, застосовуючи положення Європейської конвенції з прав людини та практику Європейського суду з прав людини, з`ясовуючи обставини справи, наявні у справі письмові документи, колегія суддів вважає, ухвала суду про витребування доказів стосується процедурних питань (ч. 2 ст. 258 ЦПК України), тому роз`ясненню не підлягає.

Таким чином, суд першої інстанції на наведене уваги не звернув, формально поставився до передбачених законом вимог, та помилково вирішив питання про роз`яснення ухвали суду першої інстанції, що у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції й постановлення нового судового рішення про залишення заяви про роз`яснення ухвали суду першої інстанції без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргуприватного нотаріусаПодільського нотаріальногоокругу Одеськоїобласті БушуєвоїІрини Ігорівнизадовольнити частково, ухвалу Красноокнянського районного суду Одеської області від 14 березня 2023 року скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким заяву третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача приватного нотаріуса Подільського нотаріального округу Одеської області Бушуєвої Ірини Ігорівни про роз`яснення судового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватний нотаріус Окнянського нотаріального округу Одеської області Бушуєва Ірина Ігорівна, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Окнянська селищна рада Одеської області про визнання заповіту недійсним, залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 30 жовтня 2023 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

С.М. Сегеда