Рішення

від 24.10.2024 по справі 506/369/21

КРАСНООКНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Красноокнянський районний суд Одеської області

Справа № 506/369/21

Провадження № 2/506/63/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.10.2024 року селище Окни

Красноокнянський районний суд Одеської області в складі

головуючого судді Чеботаренко О.Л.

за участю секретаря судового засідання Смернової Д.Ю.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Гори Р.М.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача адвоката Осокіна С.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Окни цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватний нотаріус Подільського районного нотаріального округу Одеської області Бушуєва Ірина Ігорівна, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Окнянська селищна рада Одеської області про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Вказана позовна заява надійшла до суду через систему "Електронний суд" 01 червня 2021 року.

04.06.2021 року позовна заява була залишена без руху.

09.06.2021 року до суду надійшли виправлення недоліків позовної заяви.

Після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача, ухвалою від 17.06.2021 року позовна заява прийнята судом до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою від 16.07.2021 року витребувано докази та оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою від 29.07.2021 року відкладено підготовче судове засідання та продовжено строк підготовчого провадження.

Ухвалами від 10.09.2021 року та від 20.10.2021 року витребувано докази по справі.

20.10.2021 року призначено судово-почеркознавчу експертизу та на час проведення експертизи зупинено провадження по справі.

25 травня 2022 року з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз до суду надійшов лист про повернення матеріалів справи без виконання експертизи, з посиланням на п.1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, який обґрунтований тим, що 24.12.2021 року на адресу суду було направлено рахунок на оплату вартості проведення експертизи, однак станом на 16.05.2022 року вартість проведення експертизи не сплачена.

З урахуванням зазначеного, 06.06.2022 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою від 27.07.2022 року призначено судово-почеркознавчу експертизу та зупинено провадження по справі на час проведення експертизи.

З метою розгляду клопотання експерта, ухвалою від 11.10.2022 року поновлено провадження по справі.

Ухвалою від 07.02.2023 року витребувано докази по справі.

Ухвалою від 08.11.2023 року призначено судово-почеркознавчу експертизу та зупинено провадження по справі на час проведення експертизи.

07.02.2024 року до суду надійшов висновок експерта.

Ухвалою від 16.02.2024 року поновлено провадження по справі.

28.02.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 86 років померла ОСОБА_3 , 1935 року народження. На момент смерті та задовго до того у ОСОБА_3 не було інших близьких та рідних ,окрім позивача ОСОБА_1 . Останній тривалий час, починаючи з шкільного віку, підтримував дружні стосунки зі спадкодавицею. Оскільки у нього згорів будинок, то він деякий час, приблизно у 1991-1992 р.р., до того моменту ,як пішов служити до Збройних сил України, проживав з ОСОБА_3 в одному будинку в АДРЕСА_1 . Після того, як повернувся з армії, то став проживати окремо, але продовжував підтримувати дружні відносини з ОСОБА_3 та допомагати їй у всьому. Оскільки, на думку позивача, він був найближчою людиною для заповідача ОСОБА_3 , остання 04.08.2017 року склала на нього заповіт, який посвідчений приватним нотаріусом Окнянського районного нотаріального округу Одеської області Бушуєвою І.І. та зареєстрований в реєстрі за №543. Відповідно до заповіту, все майно ОСОБА_3 , що буде належати їй на день її смерті, де б воно не знаходилося і з чого б не складалося, в тому числі житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , а також все те, на що вона за законом буде мати право, заповідає позивачу. Отже, позивач був спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер тесть позивача і позивач, будучи зайнятим його доглядом перед смертю, а після смерті тестя - його похованням, а також іншими пов`язаними справами, близько середини листопада найняв ОСОБА_2 для догляду за ОСОБА_3 , оскільки остання, будучи літньою жінкою, потребувала майже цілодобової уваги, так як у неї боліли ноги і вона була лежачою. Вартість такого догляду погодили у розмірі 3000 грн на місяць, але через тиждень догляду, на прохання ОСОБА_2 , переглянули плату та визначили її у розмірі 4000 грн на місяць, які позивач сплачував відповідачу. При цьому, позивач продовжував навідуватися до ОСОБА_3 , привозив на прохання ОСОБА_2 продукти харчування, підгузки тощо. У грудні перед смертю ОСОБА_4 , коли до неї прийшов позивач, вона в особистій розмові згадала, що ОСОБА_2 проводила з нею розмови про те, щоб вона «записала» на останню будинок, в якому проживає, а та буде її доглядати й надалі та поставить на ноги, але ОСОБА_3 відповіла їй відмовою, оскільки вже склала у 2017 році заповіт на позивача. Тоді позивач не надав цьому значення, так як знав, що є спадкоємцем, оскільки має заповіт. Також позивачу видалася дивною поведінка ОСОБА_2 , коли після смерті ОСОБА_3 вона заходилася організовувати поховання, виявляла дивну активність.

Знаючи, що він є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , позивач у січні 2021 року звернувся до приватного нотаріуса Окнянського районного нотаріального округу Одеської області Бушуєвої І.І. з заявою про прийняття спадщини, на підставі якої 12.01.2021 року було відкрито спадкову справу №02/2021, номер у Спадковому реєстрі 67050307. Разом з тим, коли він з`явився до домоволодіння покійної ОСОБА_3 у січні 2021 року, щоб позамикати господарські приміщення, то відповідач викликала поліцію, мотивуючи свою заяву тим, що позивач не має ніякого відношення до домоволодіння покійної і чинить там незаконні дії. Тоді до поліції відповідач принесла заповіт від 14 грудня 2020 року, відповідно до якого ОСОБА_3 усе своє майно заповіла відповідачу. Цей заповіт було нібито зачитано на підписано власноручно ОСОБА_3 . Місцем вчинення заповіту було зазначено село Довжанка Окнянського району Одеської області та посвідчений він був старостою Довжанського старостинського округу ОСОБА_5 . Також у поліції звернули увагу відповідача на те, що заповіт на ім`я ОСОБА_2 не зареєстровано у встановленому законом порядку та, у зв`язку з цим, конфлікт було вичерпано, оскільки у поліції пояснили, що позивач може вчиняти дії щодо збереження майна спадкодавиці. В подальшому, отримавши інформацію із Спадкового реєстру про зареєстровані заповіти і спадкові договори, позивачу стало відомо, що майже через 2 місяці з дати смерті ОСОБА_3 - 22.02.2021 року о 13:01 було проведено процедуру державної реєстрації заповіту.

На думку позивача, існують підстави для визнання заповіту від 14.12.2020 року, посвідченого старостою Довжанського старостинського округу Корчинською С.В. недійсним, оскільки, на переконання позивача, він підписаний не ОСОБА_3 , а іншою особою. Крім того, вказаний заповіт складено 14.12.2020 року, проте попри пряму вимогу щодо державної реєстрації заповіту у день вчинення відповідної нотаріальної дії, державну реєстрацію заповіту проведено лише 22.01.2021 року. Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.42 Закону України «Про нотаріат», нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою органів місцевого самоврядування, за винятком випадків, передбачених ст.ст.9, 55, 60, 65, 66, 71-73, 85, 103 цього Закону, та інших випадків, передбачених законодавством України. Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, у приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, у приміщенні органу місцевого самоврядування, у приміщенні дипломатичного представництва або консульської установи. В окремих випадках, якщо особа не може з`явитися в зазначене приміщення, а також, якщо того вимагають особливості вчинюваної нотаріальної дії, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза зазначеними приміщеннями. Однак місцем посвідчення оспорюваного заповіту визначено село Довжанка Окнянського району Одеської області, тоді як органом місцевого самоврядування є Окнянська селищна рада Окнянського району Одеської області, код ЄДРПОУ 4379924, адресою місцезнаходження якої є: Одеська область, Окнянський район, смт.Окни, вул.Першотравнева, буд.31, а не село Довжанка. При цьому, оскільки ОСОБА_3 була лежачою та важила близько 120 кг, вона за звичайних умов не могла приїхати для вчинення нотаріальної дії до с.Довжанка. З урахуванням зазначеного, позивач просив визнати недійсним заповіт, складений 14 грудня 2020 року від імені ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер в реєстрі нотаріальних дій 3-33, номер у спадковому реєстрі 67240156.

Відповідач у клопотанні про виклик свідків зазначила мотиви невизнання позовних вимог. Щодо проміжку часу між складанням заповіту та його реєстрацією, то посадова особа органу місцевого самоврядування повинна була не вчинити реєстрацію, а надіслати до ДП «Інформцентр» заяву про реєстрацію заповіту. В будь-якому випадку, невчасне надходження заяви до державного підприємства Міністерства юстиції України, на думку відповідача, не є підставою для визнання заповіту недійсним. Щодо підпису, то вказане питання має вирішуватись лише шляхом призначення експертизи. Щодо місця посвідчення заповітів, то приміщення старостинського округу в с.Довжанка є службовим приміщенням Окнянської селищної ради і саме в службовому приміщенні в с.Довжанка уповноваженою особою - старостою, вчиняються нотаріальні дії.

Щодо відносин між позивачем, відповідачем та заповідачкою, відповідач зазначила, що її з ОСОБА_3 познайомила теща позивача - ОСОБА_6 , яка просила доглядати за ОСОБА_3 , бо та потребувала стороннього догляду, їй важко було пересуватись, прати, прибирати, напалити грубу тощо. Вона погодилась, але жодної копійки їй не заплатили і вона в подальшому доглядала ОСОБА_3 , бо та просила не залишати її. Щодо відносин з позивачем, то відповідачці відомо, що ОСОБА_3 певний період часу не проживала в смт.Красні Окни, а коли вирішила повернутись, то їй допомагала придбати вказаний будинок завідуюча дитсадком ОСОБА_26 , з якою вона підтримувала дружні відносити. Тому опис відносин між позивачем та ОСОБА_3 , які в позові зображені майже родинними, не відповідає дійсності. ОСОБА_3 розуміла, що їй потрібна буде допомога та шукала особу, яка погодиться її доглядати і неодноразово складала заповіти, в тому числі і на сусідів, про що вона відкрито розповідала. Так само було складено заповіт і на позивача ОСОБА_1 Спочатку, на думку відповідача, ОСОБА_3 довіряла позивачу та передала йому ключі від будинку та підсобних приміщень. Також вона забрала кошти, які були передбачені для здійснення поховання та зберігались у ОСОБА_8 , та передала їх позивачу. В подальшому теща позивача - ОСОБА_6 докоряла ОСОБА_3 , що та не зібрала коштів на поховання та вимагала, аби та віддала їй банківську картку для отримання пенсії, на що ОСОБА_3 відмовила, оскільки розуміла, що кошти, які вона надала позивачу, останній використав на власні потреби, тобто обманув її. Банківську картку для отримання пенсії покійна зберігала у ОСОБА_8 , яка знімала кошти в банкоматі і віддавала їх ОСОБА_3 . Коли ОСОБА_3 потребувала ліків з зверталася до позивача та просила кошти на ліки, то позивач навіть не приїхав навідати її. Ліки купувала особисто відповідач за власні кошти. Крім того, ОСОБА_3 викрила позивача у самовільному, без її згоди, розпорядженні її майном, що, на думку відповідача, можна розцінити як дрібну крадіжку. Вказане призвело до того, що ОСОБА_3 відкрито казала знайомим та сусідам, що хоче переписати заповіт на користь відповідача. Вона просила відповідача найняти таксі, щоб відвезли її до нотаріуса, але на таксі не було коштів, тому відповідач попросила свого сина відвезти ОСОБА_3 до нотаріуса, що він і зробив 14.12.2020 року. Після того, як вони приїхали, ОСОБА_3 вручила відповідачу заповіт на її користь. Також відповідач дізналась, що у покійної не вистачало коштів для складання заповіту у нотаріуса і вони поїхали в Довжанський старостинський округ, де старостою було посвідчено заповіт.

Позивач та його представник в судовому засіданні на задоволенні позову наполягали з підстав зазначених у позовній заяві, доповнивши, що, вони вважають, що оспорюваний заповіт складено з порушенням процедури, а окрім того, згідно з висновком проведеної судово-почеркознавчої експертизи, ні підпис, ні ініціали в заповіті не виконані самою ОСОБА_3 .

Крім того, позивач доповнив, що він знайомий з ОСОБА_9 з 90-х років. У нього згорів будинок у 1992 році та ОСОБА_3 дала притулок його сім`ї, де він прожив майже 2 роки. У них були нормальні відносини, він з нею спілкувався, постійно до неї заїжджав. Коли останнім часом їй стало зле, він викликав до неї лікаря, возив до лікарні, у 2018 році доглядав її 2 тижні в лікарні. Коли захворів його тесть та помер, вони попросили ОСОБА_2 допомогти доглянути ОСОБА_3 , на що та погодилась за пенсію. Вони платили, привозили продукти, ліки. Він впевнений, що ОСОБА_3 не знала про наявність заповіту на відповідача, її ніхто не міг возити для складання заповіту, так як вона була невиїзна. Підпис у заповіті на ОСОБА_2 не ОСОБА_3 , що підтвердила і експертиза. ОСОБА_3 допомагали багато людей, але не безкоштовно. На поховання у ОСОБА_3 були зібрані кошти, ніхто власні кошти не витрачав. Картка була у відповідача, вона отримувала пенсію.

Відповідач та її представник позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що сторона відповідача вважає, що заповіт дійсний, оскільки саме ОСОБА_3 підписувала заповіт.

Також відповідач доповнила, що за ініціативою ОСОБА_3 , вона з сином завезли ОСОБА_3 в с.Довжанка, де остання склала заповіт. Особисто вона там не була, так як її попросили вийти на декілька хвилин, щоб поспілкуватися з ОСОБА_3 , а коли ОСОБА_3 підписала заповіт, то її покликали. На той час ОСОБА_3 могла ходити, але дуже погано, на милиці зі сторонньою допомогою. До нотаріуса ОСОБА_3 їхати не захотіла, посилаючись на те, що це дуже дорого, тому звернулась до старости. Банківська картка ОСОБА_3 була у сусідів, потім її дали її чоловіку, який знімав кошти і відразу віддавав ОСОБА_3 . Перед смертю ОСОБА_3 позивач брав останню за «грудки» та питав, де її картка, але вона не довіряла її позивачу. Доглядати за ОСОБА_3 її попросила теща ОСОБА_1 - ОСОБА_10 , оскільки вони були зайняті доглядом чоловіка останньої. Спочатку вона відмовилась, але потім погодилась. Їй пообіцяли платити кошти, але не платили. Доглядала вона її близько 2 місяців до дня її смерті. Пенсія ОСОБА_3 мала бути її зарплатнею, але вона за цю пенсію купувала ОСОБА_3 ліки та продукти.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - приватний нотаріус Подільського районного нотаріального округу Одеської області Бушуєва І.І. та представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області в судове засідання не з`явилися, надавши клопотання про розгляд справи у їх відсутність. Свою позицію по суті спору не висловили /т.1 а.с.44, 158/. Тому розгляд справи проведено у відсутність представників третіх осіб, що відповідає вимогам ст.223 ЦПК України.

Заслухавши пояснення сторін, думку їх представників, покази свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить до такого.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 /т.1, а.с.13/.

Згідно з довідками Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_2 та знята з обліку, у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 . За вказаною адресою ніхто не зареєстрований /т.1 а.с.117, 118/.

ОСОБА_3 залишила заповіт, посвідчений 04.08.2017 року приватним нотаріусом Окнянського районного нотаріального округу Одеської області, яким все своє майно, що буде їй належати на день її смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, в тому числі житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , а також все те, на що вона за законом буде мати право, вона заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 /т.1 а.с.14/.

12.01.2021 року за заявою ОСОБА_1 приватним нотаріусом Окнянського районного нотаріального округу Одеської області Бушуєвої І.І. заведена спадкова справа №02/2021 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 /т.1 а.с.15/.

За повідомленням приватного нотаріуса Подільського районного нотаріального округу Бушуєвої І.І., ОСОБА_3 , 1935 року народження, РНОКПП НОМЕР_1 зверталася до приватного нотаріуса Окнянського районного нотаріального округу Одеської області у період з 04.08.2017 року до 01.01.2021 року: 04 серпня 2017 року з приводу посвідчення заповіту, що підтверджується копією заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Окнянського районного нотаріального округу Одеської області Бушуєвою І.І. 04.08.2017 року, реєстр №543 (номер запису у спадковому реєстрі: 67240156), а також Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №65785142 /а.с.100, 101-104/.

Зі спадкової справи №02/2021 (т.1 а.с.107-145) вбачається, що 12.01.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Окнянського районного нотаріального округу Одеської області Бушуєвої І.І. за заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Бушуєвою І.І. 04.08.2017 року, реєстр №543 /т.1 а.с.108/.

Крім того, відповідач ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Бушуєвої І.І. з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 за заповітом, посвідченим старостою Довжанського старостинського округу Окнянської селищної ради Одеської області Корчинською С.В. 14.12.2020 року, реєстр №3-33 /т.1 а.с.131/.

При цьому, вказана спадкова справа містить копії 9 різних заповітів, складених ОСОБА_3 в різний час, починаючи з 29.04.2002 року по 14.12.2020 року.

Як вбачається з заповіту, посвідченого 14.12.2020 року старостою Довжанського старостинського округу Окнянського району Одеської області, зареєстрованого у реєстрі за №3-33, ОСОБА_3 , 1935 року народження, на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: усе своєї майно, нерухоме та рухоме, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі, все те, що на день смерті буде їй належати і на що вона за законом матиме право, вона заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 /т.1 а.с.134/.

Згідно Витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 31.01.2021 року, ОСОБА_3 залишила декілька заповітів, останнім з яких є заповіт, зареєстрований за №3-33, номер у Спадковому реєстрі 67240156, дата посвідчення 14.12.2020 року, місце посвідчення: Одеська область, Окнянська селищна рада Окнянського району Одеської області, зареєстрований 22.02.2021 року Одеською регіональною філією державного підприємства «Національні інформаційні системи» /т.1 а.с.16-19/.

За інформацією, наданою Одеською регіональною філією ДП «Національні інформаційні системи», відповідно до п.3 Порядку державної реєстрації заповітів і Спадкових договорів у Спадковому реєстрі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 №491, державне підприємство «Національні інформаційні системи» (далі - Підприємство) є Адміністратором Спадкового реєстру, що забезпечує технічне і технологічне створення та супроводження програмного забезпечення Спадкового реєстру, надання доступу до зазначеного реєстру, забезпечує збереження та захист даних, що містяться у ньому. Згідно п.1.3 Положення, реєстратором Спадкового реєстру є, зокрема, Підприємство та його регіональні філії щодо заповітів, посвідчених посадовими особами органів місцевого самоврядування. При цьому, відповідно до п.2.3 Положення, посадові особи органів місцевого самоврядування вносять до Спадкового реєстру відомості про посвідчення заповітів шляхом подання Підприємству або його регіональним філіям заяв за формою, наведеною у додатках 1-3, 9 до Положення. Згідно п.2.9 Положення Реєстратор вносить відомості до Спадкового реєстру у день отримання заяви, складеної за формою, наведеною у додатках 1-9. 22.02.2021 року Одеською філією було отримано заяву про державну реєстрацію заповітів та спадкових договорів від 15.02.2021 року за №02-14/13, скріплену підписом заявника та номерною гербовою печаткою Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області (т.1 а.с.154, 155), на підставі якої, у зв`язку з відсутністю підстав для відмови, 22.02.2021 року була внесена відповідна інформація до Спадкового реєстру у повній відповідності до вимог законодавства та даних, що були зазначені у вказаній заяві. Пунктом 7 розділу ІV Наказу Підприємства від 19.02.2020 за №27 «Про внесення змін до інструкції з діловодства на державному підприємстві «Національні інформаційні системи» конверти зберігаються і додаються до документів у разі, коли лише за конвертом можна встановити адресу відправника, час відправлення чи одержання документа або у конверті відсутні окремі документи чи встановлена невідповідність номерів документів номерам, зазначеним на конверті, а також адресні ярлики рекомендованих конвертів і пакетів. При цьому, формою заяви, за якою надаються відомості органами місцевого самоврядування для внесення інформації до Спадкового реєстру, передбачено поле для внесення адреси заявника, за якою направляється витяг/лист-відповідь /т.1 а.с.75-76, 151-153, 154, 155/.

Згідно з копією квитанції №53 від 14.12.2020 року, відповідачем ОСОБА_2 сплачено держмито в сумі 0,90 грн. На вказаній квитанції рукописним текстом вказано «За ОСОБА_3 » /т.1 а.с.161/.

Як вбачається з Реєстру для реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування Окнянської селищної ради за 2020 рік, 14.12.2020 року внесено запис за №3-33 про посвідчення заповіту ОСОБА_3 , мешканки АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 . Документ, за яким встановлено особу, що звернулась за вчиненням нотаріальної дії - Паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий 16.12.1997 року Красноокнянським РВ ГУМВС України в Одеській області. Сума сплаченого державного мита 0,85 /т.1 а.с.177-178/.

Запис про посвідчення вказаного заповіту 14.12.2020 року міститься також у Алфавітній книзі обліку заповітів, яка є прошитою, пронумерованою та скріпленою печаткою Окнянською селищною радою /а.с.186-187/.

Як вбачається з висновку експерта судової почеркознавчої експертизи №СЕ-19/117-24/129-ПЧ від 26.01.2024 року, рукописний текст « ОСОБА_3 » та підпис в графі «Підпис__» заповіту ОСОБА_3 (складений 14 грудня 2020 року, номер у реєстрі нотаріальних дій 3-33, номер у спадковому реєстрі 67240156, посвідчений ОСОБА_5 , старостою Довжанського старостинського округу Окнянського району Одеської області), виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою (особами) /т.2 а.с.178-189/.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. ( ст.1233 ЦК України)

Частинами першою та другою ст. 1234 ЦК України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті і тому покликаний вирішувати значущі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування.

При цьому право дієздатності фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб`єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (ч.1 ст. 12 та ст.1234 ЦК України).

Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання. Здійснення права на заповіт не пов`язується законом з місцем проживання та перебування заповідача.

Юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні як особистого розпорядження фізичної особи на випадок смерті (стаття 1233 ЦК України).

Правова природа цього розпорядження визначається судовою практикою як односторонній правочин, що тягне відповідні правові наслідки.

На заповіт, який є правочином, поширюються загальні положення про правочини, якщо у Книзі шостій ЦК України немає відповідного правила. Водночас ,загальні правила про правочин, у тому числі про їх недійсність, можуть бути поширені на заповіт у тому випадку, коли це не суперечить суті заповіту та природі спадкування.

Згідно з ч.1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1,2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5,6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє (частина четверта статті 207 ЦК України).

Нормами Книги шостої ЦК України визначені вимоги до особи заповідача (стаття 1234 ЦК України), змісту заповіту (статті 1236-1240, 1246 ЦК України), загальні вимоги до форми заповіту (стаття 1247 ЦК України), порядку його посвідчення нотаріусом (статті 1248, 1249, 1253 ЦК України), для яких законодавцем визначені і наслідки їх порушення.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 522/9893/17 (провадження № 14-173цс20).

Так, у ч.1 ст. 1257 ЦК України встановлено правило про нікчемність заповіту, складеного з порушенням вимог ЦК України щодо особи заповідача, а також заповіту, складеного з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

При цьому зміст вказаної норми у смисловому зв`язку з іншими нормами дає підстави вважати, що порушеннями вимог до форми і посвідчення заповіту є лише ті, які прямо зазначені у главі 85 ЦК України, зокрема у статтях 1247-1249, 1253 ЦК України.

Аналіз цих статей дає змогу констатувати, що законодавець висуває вимоги до форми заповіту- письмова з нотаріальним посвідченням.

Водночас наведені у зазначених вище статтях правові механізми доводять, що вони розраховані на те, щоб остання воля заповідача була виражена вільно і не виникло б жодного сумніву в цьому. Саме тому вони можуть бути віднесені до порядку посвідчення заповіту.

Отже, форма заповіту має бути письмова, а порядок його посвідчення - різний: насамперед нотаріусом з додержанням вимог статей 1248, 1249 ЦК України, посадовою особою органів місцевого самоврядування (стаття 1251 ЦК України); іншими посадовими особами, зазначеними у частинах першій-шостій статті 1252 ЦК України, з додержанням вимог частини сьомої цієї статті.

Так, згідно зі статтею 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини другої статті 37 Закону України «Про нотаріат» у сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють, зокрема, такі нотаріальні дії як посвідчення заповітів (крім секретних).

При вчиненні наведених нотаріальних дій посадові особи органу місцевого самоврядування діють відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (далі - Порядок), за змістом пункту 1.2. якого нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Статтею 1257 ЦК України передбачено вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним.

Відповідно до статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини.

У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Отже, заповіт, як односторонній правочин, підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів.

Недійсними є заповіти:

1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі;

2)складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту);

3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Відповідно до змісту наведених норм дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону, є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

З метою встановлення волевиявлення заповідача у судовому засіданні були допитані свідки.

Так, свідок, свідок ОСОБА_11 повідомила, що вона з ОСОБА_3 знайома давно, добре її знала, оскільки ОСОБА_3 жила недалеко від неї та вона з чоловіком іноді ходили до неї та допомагали, в чому була потреба. Десь за рік до смерті через стан здоров`я вона перестала виходити за межі свого подвір`я. Позивача ОСОБА_1 та його сім`ї вона там ніколи не бачила, почула про них лише тоді, коли після смерті ОСОБА_3 позивач почав все вивозити з її господарства. За ОСОБА_3 приблизно пів року до її смерті доглядала відповідач ОСОБА_2 і тоді ОСОБА_3 була завжди чиста та не голодна. Вона завжди казала, що залишить будинок тому, хто її останній догляне. Якось, коли вона була у ОСОБА_3 ,та їй сказала, що їздила до сільської ради в с.Довжанка та склала заповіт на ОСОБА_2 . З моменту складання заповіту до дня смерті ОСОБА_3 пройшло приблизно 5-6 місяців, точно вона не пам`ятає. Після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_2 за власні кошти проводила її поховання, замовила поминальний обід. Коли було поховання , то сім`я Бехів прийшли і постояли на вулиці просто як люди, які прийшли провести людину, все поховання було проведено за кошти ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_12 суду повідомила, що ОСОБА_3 вона знає дуже давно, у них були добрі відносини. Часто вона у неї не бувала і лише останнім часом перед смертю ОСОБА_3 вони з ОСОБА_2 приходили та робили перев`язки ОСОБА_3 . Їй відомо, що у ОСОБА_3 було багато заповітів, так як остання їй про них розповідала. ОСОБА_1 приїжджав до ОСОБА_3 раз на тиждень чи раз на два тижні. Коли ОСОБА_2 почала доглядати за ОСОБА_3 , остання вирішила скасувати заповіт на ОСОБА_1 і скласти на ОСОБА_2 , оскільки умовою для складання заповіту у ОСОБА_3 був догляд за нею і вона хотіла якнайшвидше скласти заповіт на ОСОБА_2 , щоб її майно залишилось ОСОБА_2 , а не Беху. ОСОБА_13 доглядала за ОСОБА_3 близько 2-3 місяців до її смерті. Заповіт ОСОБА_3 їздила складати в с.Довжанка, це була осінь, дату вона не пам`ятає. Вона тоді приходила та допомагала ОСОБА_3 одягнутись та вийти з будинку. Чи вміла ОСОБА_3 писати та читати їй невідомо, але розписатися вона вміла. Скільки пройшло часу від підписання заповіту на ОСОБА_2 до смерті ОСОБА_3 ,вона не пам`ятає, але знає, що зовсім лежачою остання стала перед Новим Роком , приблизно з 25 числа. Організацією поховання ОСОБА_3 займалася ОСОБА_2 , всі витрати на поховання та поминальний обід були за рахунок ОСОБА_2 . ОСОБА_1 був на похованні, приніс вінок і поклав 100 грн.

Свідок ОСОБА_26 пояснила, що вона знала ОСОБА_3 майже все життя, з 1962 року, остання називала її чоловіка сином. ОСОБА_3 хоч і була без освіти, однак була дуже розумною людиною. Перший заповіт вона склала на ОСОБА_15 , потім був заповіт на ОСОБА_16 . Потім обсяг їх спілкування зменшився , але вона почула від ОСОБА_1 , що саме він опікується ОСОБА_3 , а коли ОСОБА_3 . захворіла, вона дізналась, що за нею доглядає ОСОБА_2 . Останню вона не знала, але чула від людей, що вона є доброю жінкою та добре дивиться за ОСОБА_3 . Коли ОСОБА_3 побачила, що ОСОБА_1 все позабирав з її будинку та повивозив, вимагав у неї гроші та брав її за «барки», то зрозуміла, що він її належно не догляне. ОСОБА_3 була при пам`яті та при своєму розумі. Наскільки їй відомо, умовою складання ОСОБА_3 заповіту було забезпечення її догляду та вона не хотіла бути самотньою. В розмові з ОСОБА_3 по телефону, остання їй особисто розповідала, що складала заповіт на ОСОБА_1 , а потім на ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_17 суду пояснила, що вона знала ОСОБА_3 , так як прожила поряд з нею близько 20 років та бувала у неї, часто спілкувалася з нею по телефону. Їй відомо, що ОСОБА_3 складала заповіт на ОСОБА_18 , яка до неї приходила. Після смерті ОСОБА_18 вона склала заповіт на ОСОБА_19 Пропонувала скласти і на неї, але вона відмовилась. Потім ОСОБА_3 повідомила, що хоче скласти заповіт на ОСОБА_1 . У ОСОБА_3 були кошти, вони разом їх перераховували, було 11 тисяч гривень, які остання віддала ОСОБА_1 . Також ОСОБА_3 їй казала, що ОСОБА_1 вимагав у неї банківську картку, брав її за барки. Коли треба було оформити субсидію і потрібен був паспорт, то ОСОБА_3 не змогла його знайти, оскільки Бехи його забрали і лише через деякий час повернули. ОСОБА_3 намагалася поратися по господарству сама, люди їй допомагали, але важку роботу виконувати не могла. Після того як ОСОБА_3 впала, вона наступного дня прийшла до неї ввечері,і почула як теща ОСОБА_1 - ОСОБА_21 розповідала ОСОБА_3 про те, як добре в будинку для людей похилого віку. Про цей факт вона повідомила відділ соціального захисту Окнянської селищної ради та голові громади. ОСОБА_3 тоді просила її прийти після її смерті і подивитись, щоб її «правильно поховали». Чи привозив ОСОБА_1 ОСОБА_3 ,продукти вона не бачила, але їй відомо, що комунальні послуги оплачували сусіди. За кілька місяців до дня смерті ОСОБА_3 , останню почала доглядати ОСОБА_2 та доглядала її до самої смерті. ОСОБА_3 їй казала, що хоче скласти заповіт на ОСОБА_2 , а через деякий час повідомила, що вже склала заповіт на ОСОБА_2 . Коли саме був посвідчений заповіт вона не знає, але це було наче в грудні. ОСОБА_3 могла сама ходити по будинку, а за днів 6 до Нового року перед своєю смертю перестала вставати з ліжка, але говорила. При яких умовах складався заповіт на ОСОБА_2 , їй невідомо.

Свідок ОСОБА_5 повідомила, що вона, як староста Довжанського старостинського округу Окнянської селищної ради, знає ОСОБА_3 як людину, яка складала заповіт. Коли вона була в селищі Окни, то до неї звернулась ОСОБА_2 та повідомила, що жінка, яку вона доглядає - ОСОБА_3 , хоче скласти заповіт. Так як вона, як староста, не має права виїжджати з робочого місця для посвідчення заповіту, то вона порадила звернутись до приватного нотаріуса Бушуєвої І.І. або привезти ОСОБА_3 в с.Довжанка, оскільки вона зобов`язана приймати всіх людей, які звернулися до старостинського округу. Через деякий час відповідач з сином привезли ОСОБА_3 в с.Довжанка, у останньої не було сплачено державне мито, тому вони залишили ОСОБА_3 в приміщенні старостинського округу і поїхали платити державне мито. ОСОБА_3 їй повідомила, що у неї немає дітей і родичів, що вона ні в якому разі не хоче, щоб будинок залишився ОСОБА_1 , тому що він над нею знущався, морально вбивав, неодноразово обкрадав, вона була голодна, а ОСОБА_2 добре за нею дивиться, готує їжу, що з ОСОБА_2 у неї покращився стан здоров`я. Вона підготувала текст заповіту на комп`ютері та дала ОСОБА_3 підписати книгу реєстрації. Вона помітила, що ОСОБА_3 коли писала, то накладала букву на букву, тому вона підклала їй книгу, щоб та мала упор на ручку і щоб було все ясно написано. Потім приїхала ОСОБА_2 , привезла квитанцію та вона внесла дані квитанції. Вона попросила ОСОБА_2 вийти, коли ОСОБА_3 підписувала заповіт, щоб не було тиску. Спочатку вона дала їй потренуватися підписуватися на чернетці, потім ОСОБА_3 підписала заповіт. Підписувала вона його особисто своєю рукою, писала по букві. Даний заповіт в повній мірі відповідав волі ОСОБА_3 . На той час ОСОБА_3 ходила важко на двох палицях, їй було важко сидіти, але вона все розуміла та все писала сама. Вона лише тримала лінійку, щоб було рівно написано та диктувала їй по букві, щоб букви не накладалися. У січні заповіт вона зареєструвати не змогла, так як на той час її лише призначили старостою, було рішення в громаді, але в інформаційні системи про це ще інформацію не подали. Після призначення її старостою ОСОБА_3 була першою, кому вона посвідчувала заповіт, тому вона не думала, що будуть труднощі з реєстрацією заповіту.

Свідок ОСОБА_22 пояснила, що вона є тіткою відповідача ОСОБА_1 , а ОСОБА_3 раніше була її сусідкою, тому вона її добре знала. Коли вона говорила з нею по телефону у листопаді, то та хвалила свою доглядальницю ОСОБА_2 , казала, що рідні діти так не дивляться за своїми батьками, як ОСОБА_2 дивилася за нею, що вона хороша людина, добре доглядає за нею. Тому вона склала заповіт та залишила все своє майно ОСОБА_2 . Хоч Бехи є її родичами, але вони крадії та шукали нових людей, щоб обікрасти. ОСОБА_1 все викрав у ОСОБА_3 , забрав продукти харчування з льоху, посуд, рушники, які вона приготувала на поховання, брав ОСОБА_3 за барки, вимагав банківську картку. ОСОБА_3 повинен був доглядати ОСОБА_1 , але за два роки він був у неї разів 10, тому ОСОБА_3 була занедбана, не мита, навкруги був бруд та антисанітарія, а з ОСОБА_2 вона була нагодована, чиста, в чистому одязі, її стан здоров`я покращився. Подивитися за ОСОБА_3 ОСОБА_2 попросив ОСОБА_1 та мав їй наче платити 3000 грн, але взагалі нічого не платив. Похованням ОСОБА_3 займалася ОСОБА_2 , для цього все необхідне купувала у неї в борг і віддавала частинами, а Бехи прийшли в кінці поховання та дали 100 грн. Вона не знала, що ОСОБА_3 склала заповіт на ОСОБА_1 , їй же ОСОБА_24 в телефонній розмові казала, що хоче заповісти все ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_25 пояснив, що він знав ОСОБА_3 , заходив до неї, спілкувався з нею та допомагав їй, інші люди також їй допомагали. Вона казала, що склала заповіт на ОСОБА_1 , який спочатку її трохи доглядав, а потім перестав та найняв ОСОБА_2 , яка доглядала ОСОБА_3 до дня її смерті. Перший раз ОСОБА_1 заплатив ОСОБА_2 за догляд за ОСОБА_3 , а потім перестав. ОСОБА_2 її добре доглядала. Якось ОСОБА_3 казала йому, що склала заповіт на ОСОБА_2 , так як була задоволена доглядом за нею. Похованням ОСОБА_3 займалася ОСОБА_2 за власні кошти.

Таким чином , всі вищезазначені свідки підтвердили , що заповідач за життя висловлювала свою волю щодо розпорядження своїм майном .

При цьому суд зауважує, що позивач , мотивуючи свої позовні вимоги ,посилався на те, що заповіт посвідчений з недотриманням вимог щодо форми та порядку посвідчення заповіту.

Так, позивач посилався на те , що заповіт посвідчувала неповноважна особа, при цьому було порушено порядок державної реєстрації заповіту у Спадковому реєстрі.

В постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 147/1062/21 (провадження № 61-6536св22) вказано, що нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських радах народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної ради народних депутатів покладено вчинення цих дій. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених ЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (частина друга статті 215 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Крім того, позивач посилався на те , що згідно із висновком судової почеркознавчої експертизи №СЕ-19/117-24/129-ПЧ від 26.01.2024 року, рукописний текст « ОСОБА_3 » та підпис в графі «Підпис__» заповіту ОСОБА_3 (складений 14 грудня 2020 року, номер у реєстрі нотаріальних дій 3-33, номер у спадковому реєстрі 67240156, посвідчений ОСОБА_5 , старостою Довжанського старостинського округу Окнянського району Одеської області), виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою (особами) .

Як зазначалося вище , заповіт має бути особисто підписаний заповідачем (абзац 1 частини другої статті 1247 ЦК України).

У частини першій статті 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми, є нікчемним.

Отже, непідписання заповіту заповідачем свідчить, що заповіт складено з порушенням вимог щодо його форми, та, відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України, це має наслідком його нікчемність.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12 березня 2020 року у справі № 716/1051/17 (провадження № 61-40992св18). 01 листопада 2023 року та у постанові від 01 листопада 2023 року у справа № 730/624/20 (провадження № 61-5984св23)

При цьому ,у ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним .

Натомість, нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Частиною першою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно з частиною четвертою статті 1254 ЦК України, якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що:

- частина четверта статті 1254 ЦК України стосується тільки до тих випадків, за яких новий заповіт визнано недійсним через дефект волі заповідача на підставі статті 225 ЦК України (заповідач у момент вчинення заповіту не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними) чи статті 231 ЦК України (заповіт вчинено під впливом насильства), дія попереднього заповіту відновлюється;

- частина четверта статті 1254 ЦК України розрахована тільки на визначення правових наслідків недійсності оспорюваного заповіту (відповідно до статей 225 і 230 ЦК України) і не регулює впливу нікчемності заповіту на відновлення попереднього заповіту;

- частина четверта статті 1254 ЦК України не може регулювати правові наслідки нікчемності заповіту. Це обумовлено тим, що нікчемний заповіт не породжує будь-який правовий результат;

- при нікчемності другого заповіту слід вести мову не про відновлення чинності першого заповіту, а про те, що вчинення наступного нікчемного заповіту, не може скасовувати попередній заповіт;

- положення частини четвертої статті 1254 ЦК України є виключенням із загального правила про наслідки недійсності правочину, а отже, за аналогією застосовані бути не можуть.

Також немає підстав застосовувати аналогію закону (частина перша статті 8 ЦК України), оскільки питання наслідків нікчемності правочину (у тому числі й заповіту, як одностороннього правочину) врегульовані частинами першою та другою статті 216 ЦК України.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено (пункт 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Отже ,оскільки нікчемний правочин не може бути визнаний недійсним, у задоволенні позову слід відмовити.

Крім того ,Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим ,суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від ЗО січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника, та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру його порушення, невизнання або оспорювання.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

При цьому суд наголошує , що ч. 4 ст.1254 ЦК України визначено , якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.

Тому й визнання у даній справі заповіту недійсним жодним чином не буде мати будь-якого правового значення для позивача.

Відповідно до п. 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (провадження № 14-651цс18), якщо право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові .

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Керуючись ст.ст.10, 13, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 /, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватний нотаріус Подільського районного нотаріального округу Одеської області Бушуєва Ірина Ігорівна (адреса: вул.Соборна, 23, селище Окни Подільського району Одеської області), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Окнянська селищна рада Одеської області (адреса: вул.Незалежності, 2, селище Окни Подільського району Одеської області, код ЄДРПОУ 04379924">04379924) про визнання заповіту недійсним відмовити повністю.

Відповідно до п.п.15.5) п.1 Перехідних положень ЦПК України, на рішення може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Красноокнянський районний суд Одеської області або безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04 листопада 2024 року.

СуддяО. Л. Чеботаренко