Ухвала

від 30.10.2023 по справі 303/1194/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 303/1194/23

провадження № 61-14662ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянув касаційну скаргу Управління освіти, культури, молоді та спорту Мукачівської міської ради на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 квітня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти, культури, молоді та спорту Мукачівської міської ради, Мукачівської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 3 імені Ференца Ракоці ІІ з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів Мукачівської міської ради Закарпатської області про визнання звільнення незаконним, поновлення на займаній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління освіти, культури, молоді та спорту Мукачівської міської ради, Мукачівської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 3 імені Ференца Ракоці ІІ

з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів Мукачівської міської ради Закарпатської області про визнання звільнення незаконним, поновлення на займаній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області рішенням

від 12 квітня 2023 року (у складі судді Монича В. О.) позов ОСОБА_1 задовольнив частково.

Визнав незаконним і скасував наказ Управління освіти, культури, молоді

та спорту Мукачівської міської ради від 17 січня 2023 року № 17/0/10-23 «Про дострокове припинення дії контракту та звільнення ОСОБА_1».

Поновив ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Мукачівської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 3 імені Ференца Ракоці II

з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів Мукачівської міської ради Закарпатської області.

Стягнув з Управління освіти, культури, молоді та спорту Мукачівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, що становить 103 326,83 грн.

Допустив негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати середнього заробітку.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Закарпатський апеляційний суд постановою від 20 вересня 2023 року

(у складі колегії суддів Собослоя Г. Г., Готрої Т. Ю., Кондора Р. Ю.) рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 квітня 2023 року залишив без змін.

13 жовтня 2023 року Управління освіти, культури, молоді та спорту Мукачівської міської ради звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 квітня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року

у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала,

що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду

на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень

resjudicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області ухвалою

від 16 лютого 2023 року справу № 303/1194/23 призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору у цій справі є вимоги як немайнового характеру, заявлені щодо визнання звільнення незаконним, поновлення на займаній посаді, так і майнового характеру, а саме стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З огляду на зміст судових рішень, суд стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 103 326,83 грн.

Отже, ціна позову майнового характеру у вказаній справі станом

на 01 січня 2023 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 250 = 671 000 грн).

В частині вимог немайнового характеру справа є незначної складності.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії» (case Zubac v. Croatia), заява

№ 40160/1, від 05 квітня 2018 року).

Верховний Суд дав оцінку та врахував: предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства в цілому, предмет касаційного оскарження.

Тому, дана справа щодо вимог як майнового, так і немайнового характеру не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої

статті 19 ЦПК України.

Разом з тим, касаційна скарга містить посилання на те, що дана справа потребує перегляду Верховним Судом на підставі підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Стосовно виняткового значення справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

У касаційній скарзі Управління освіти, культури, молоді та спорту Мукачівської міської ради зазначило, що дана справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій доводи заявника не приймалися до уваги як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки посилання в касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваними судовими рішеннями, та зводяться до переоцінки доказів, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонструвала наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі «Азюковська проти України» (case Azyukovska v. Ukraine), від 09 жовтня 2018 року, заява № 47921/08).

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої

статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої

статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Відтак, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (рішення у справі «Пелевін проти України»

(case Pelevin v. Ukraine), заява № 24402/02, від 20 травня 2010 року).

Отже, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у пункті 1 частини другої статті 394 ЦПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами цивільного судочинства.

Зазначення у постанові Закарпатського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Одночасно суд роз`яснює вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389,

394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління освіти, культури, молоді та спорту Мукачівської міської ради

на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області

від 12 квітня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду

від 20 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти, культури, молоді та спорту Мукачівської міської ради, Мукачівської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 3 імені Ференца

Ракоці ІІ з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів Мукачівської міської ради Закарпатської області про визнання звільнення незаконним, поновлення на займаній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко