Рішення

від 27.10.2023 по справі 380/15567/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2023 рокусправа № 380/15567/23Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м.Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, Міністерства оборони України в особі Комісії контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова (місцезнаходження: вул. Батуринська, 2, м.Львів, 79007; код ЄДРПОУ 07638027), Міністерства оборони України в особі Комісії контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (місцезнаходження: пр. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168; код ЄДРПОУ 00034022), в якій просить:

- визнати протиправними бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова щодо не підготовки документів для виключення квартири АДРЕСА_2 з числа службових та не подання клопотання до виконавчого комітету Львівської міської ради, з необхідними документами для виключення квартири АДРЕСА_2 з числа службових;

- зобов`язати Міністерство оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, прийняти рішення щодо погодження ОСОБА_1 , який перебуває на обліку у Львівському гарнізоні та членам його сім`ї у наданні постійного житла, квартири АДРЕСА_2 ;

- зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова подати до Львівської міської ради клопотання, разом з належно оформленими документами, про виключення з числа службового житла та надання для постійного проживання ОСОБА_1 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 43,2 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на даний час проходить військову службу у Збройних Силах України та має військову вислугу більше 20 років. Зазначає, що під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 , позивач разом з сім`єю отримав службове житло, - квартиру АДРЕСА_2 , житловою площею 43,2 кв.м. У вказану квартиру позивач оселився на підставі службового ордера серії №0000753 від 27.04.2018, виданого виконавчим Комітетом Львівської міської ради, згідно з наказом директора департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради №219 від 19.04.2018, у зв`язку з проходженням військової служби.

В подальшому, позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_2 з рапортом щодо виключення вказаної квартири з числа службового житла, за результатом розгляду якого житловою комісією Військової частини НОМЕР_2 прийнято рішення про виключення з числа службового житла квартири за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 43,2 кв.м., що підтверджується Протоколом Житлової комісії військової частини від 20.09.2022 №153. Дане рішення затверджене наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 24.09.2022 №24.

Позивач вказує, що після прийняття військовою частиною відповідного рішення, він звернувся до КЕВ м. Львова зі заявою щодо виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_2 , проте, станом на дату подання позову не отримав жодної відповіді. Вважає, що бездіяльність КЕВ м. Львова та Міністерства оборони, в особі Комісії контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, не узгоджується з чинним законодавством, а тому звернувся з цим позовом до суду.

Щодо вимоги про зобов`язання Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю прийняти рішення щодо погодження позивачу у наданні постійного житла, квартири АДРЕСА_2 , позивач зазначив, що відповідно до п.11 розділу ІІ та п.5 розділу VII Інструкції №380 до повноважень Комісії з контролю за результатами розгляду Списку надання постійного житла відноситься прийняття одного з рішень: погодження надання постійного житла або відмова в погодженні надання постійного житла, із зазначенням причини такої відмови. Позивач стверджує, що йому повідомили засобами телефонного зв`язку уповноважені представники МОУ, що протягом 2022 та 2023 років Комісія з контролю не виносить на порядок денний розгляд питань, що пов`язані з виключення з числа службового житла та надання для постійного проживання у зв`язку з рішенням заступника Міністра оборони України. Стверджує, що за наявних обставин справи та доказів, відсутні законні підстави для відмови у погодженні позивачу для надання постійного житла, а відтак і варіантів прийняття будь-якого іншого рішення, ніж позитивного для позивача, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді від 11.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача 1 Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти позову, мотивуючи тим, що позивач не розкриває юридичні підстави позову, тобто не зазначає, які саме конкретні нормативно-правові акти порушені КЕВ м. Львова. Вказує, що відповідно п.3 розділу VII Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міноборони 31.07.2018 №380, для прийняття рішення про надання житлових приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об?єднана житлова комісія) приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання. Затверджений командиром військової частини протокол засідання житлової комісії військової частини (об?єднаної житлової комісії) разом з обліковою справою направляється військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, що є підставою для видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання. Пунктом 4 розділу VII Інструкції визначено, що на підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району готує список надання житлової площі для постійного проживання (далі - Список надання постійного житла). Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об?єднаної житлової комісії) направляється до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.

Водночас, Інструкцією передбачено, що всі рішення щодо включення (виключення) житлового приміщення до (із) числа службового приймаються комісією з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями Міністерства оборони України. У подальшому житлове приміщення включається (виключається) до (із) числа службового за рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини, погодженим з начальником відповідних територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь. Отже, законодавством, чинним на момент звернення ОСОБА_1 з позовом до суду про надання постійного житла, передбачений позасудовий порядок надання житлових приміщень для постійного проживання, а у разі виникнення спірних спірних питань, рішення щодо відмови у наданні (надання) житла для постійного проживання, підлягає оскарженню у встановленому законом порядку.

Відтак, керуючись вимогами наказу Міністра оборони України №380, КЕВ м. Львова листом від 04.07.2023 №575/2865 повідомляло позивача на його звернення, що протокол житлової комісії Військової частини НОМЕР_2 від 20.09.2022 №153, який оголошений наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 24.09.2022 №24, на які посилається позивач, до КЕВ м. Львова не надходили. Також, було повідомлено, що облікова справа позивача також не надходила до КЕВ м. Львова. Таким чином, оскільки документи, а саме витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, протокол засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії), разом із обліковою справою ОСОБА_1 від Військової частини НОМЕР_2 до КЕВ м. Львова не надходили, відповідно КЕВ м. Львова не мало змоги вчиняти дії, передбачені Інструкцією №380 щодо виключення квартири АДРЕСА_2 з числа службових. При цьому, відповідач-1 звертає увагу, що позивач не зазначає в чому саме полягає протиправна бездіяльність КЕВ м. Львова. За таких обставин, вважає, що підстав для звернення до суду із захистом порушеного права у позивача немає, оскільки його права не є порушеними.

Від відповідача 2 Міністерства оборони України до суду надійшов відзив, в якому Міністерство оборони України зазначило, що відповідно до наказу Міністра оборони України №380, Міноборони лише затверджує списки, подані ГКЕУ. Вказує, що оскільки документи, а саме витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копія протоколу засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) разом із обліковою справою позивача та списком надання житлової площі для постійного проживання ОСОБА_1 від ГКЕУ до Міністерства оборони України не надходили, відповідно Міністерство оборони України не приймало жодного рішення щодо можливості виключення житлового приміщення із числа службового - квартири АДРЕСА_2 . При цьому, позивач не зазначає в чому полягає протиправність в дій чи рішень Міністра оборони України. За таких обставин, вважає, що підстав для звернення до суду із захистом порушеного права у позивача немає, оскільки його права не є порушеними.

Щодо клопотання відповідача 2 про залишення позовної заяви без руху, у зв`язку з недотриманням позивачем вимог щодо оформлення позовної заяви, суд зазначає, що позовна заява відповідає вимогам ст.ст.160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, що також встановлено в ухвалі про відкриття провадження у цій справі. При цьому, щодо неможливості надсилання процесуальних документів позивачу, суд зауважує, що останній звернувся до суду з використанням електронного суду, із зазначенням своєї електронної адреси, що дає змогу надсилати йому усі процесуальні документи.

Аргументи відповідача 2 про те, що позивачем не зазначено інформації про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, суд відхиляє, оскільки такі відомості зазначені в позові.

Так, розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи Белле проти Франції, Ільхан проти Туреччини, Пономарьов проти України, Щокін проти України тощо).

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає вищевказане клопотання відповідача 2 необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Розпорядженням Франківської районної адміністрації від 20.12.2006 затверджено додатковий список військовослужбовців Військової частини НОМЕР_2 про зарахування на квартирний облік, до якого включено ОСОБА_1 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 02.01.2023 №2 оголошено станом на 01 січня 2023 року вислугу років військовослужбовцям офіцерського складу, зокрема ОСОБА_1 , згідно з яким вислуга років останнього у календарному обчисленні військової служби становить 22 роки 5 місяців 12 днів, а в загальному обчисленні - 33 роки 7 місяців 15 днів.

Згідно з Витягом із Протоколу №153 засідання житлової комісії Військової частини НОМЕР_2 від 20.09.2022, майору ОСОБА_1 надано жиле приміщення для постійного проживання шляхом виключення з числа службових трикімнатної службової квартири АДРЕСА_2 , житловою площею 43,2 кв.м., в якій зареєстрована та проживає сім`я ОСОБА_1 у складі 4-х осіб, зі зняттям ОСОБА_1 та членів його сім`ї з квартирного обліку, як такого, що має вислугу на військовій службі більше 20-ти календарних років.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 24.09.2022 №604 оголошено вищевказане рішення житлової комісії Військової частини НОМЕР_2 .

05 червня 2023 року позивачем засобами поштового зв`язку на адресу КЕВ м. Львова направлено звернення щодо вжиття заходів реагування та подання до Львівської міської ради клопотання разом з належно оформленими документами про виключення з числа службового та надання ОСОБА_1 для постійного проживання квартири АДРЕСА_2 , житловою площею 43,2 кв.м.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова листом від 04.07.2023 №575/2865 по суті звернення позивача, зареєстрованого 14.06.2023 повідомило ОСОБА_1 , що протокол житлової комісії Військової частини НОМЕР_2 від 20.09.2023 №153, який оголошений наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 24.09.2022 №604 та облікова справа ОСОБА_1 , на які він посилається у зверненні, до КЕВ м. Львова не надходили, у зв`язку з чим КЕВ м. Львова немає змоги вчиняти жодних дій, визначених Інструкцією щодо виключення квартири з числа службових.

Позивач стверджує, що станом на дату подання позовної заяви (06.07.2023), відповідач 1 відповіді на вказане вище звернення від 05.06.2023 не надав, відтак звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

За змістом статті 118 Житлового кодексу Української РСР, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону № 2011-XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, у разі звільнення з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, а також звільнені з військової служби особи, які стали особами з інвалідністю I чи II групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, мають право на безплатне одержання у приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у будинках державного житлового фонду.

Постановою КМУ від 03.08.2006 №1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок №1081), який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, розвідувальних органів, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях після звільнення та членів їх сімей.

Пунктом 2 Порядку №1081 передбачено, що військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства.

Відповідно до п. 3 Порядку №1081 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Житлові приміщення надаються військовослужбовцям у межах норм, встановлених законодавством.

Таким чином, Порядком №1081 прямо передбачено право військовослужбовців самостійно визначатись, яким способом (шляхом) вони бажають реалізувати своє право на забезпечення житлом для постійного проживання.

При цьому, реалізація забезпечення постійним житлом шляхом його виключення з числа службових жодним чином не пов`язується законодавством з квартирною чергою особи, яка обрала такий спосіб забезпечення житлом.

Відповідно до п.11 Порядку №1081 житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень.

Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.09.2018 за №1020/32472, затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями.

Ця Інструкція визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Пунктом 10 Розділу VII Інструкції №380 передбачено, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.

Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Так, пунктами 3-7 Розділу VII Інструкції №380 встановлено, що для прийняття рішення про надання житлових приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців.

Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання.

Затверджений командиром військової частини протокол засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) разом з обліковою справою направляється військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, що є підставою для видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

На підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району готує список надання житлової площі для постійного проживання.

Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) направляється до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.

Для розгляду Списку надання постійного житла Комісією з контролю на її засідання можуть запрошуватися голови житлових комісій військових частин (об`єднаних житлових комісій).

За результатами розгляду Списку надання постійного житла Комісія з контролю приймає рішення окремо щодо кожного військовослужбовця про: погодження надання постійного житла; відмову в погодженні надання постійного житла із зазначенням причини такої відмови.

Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом.

У разі прийняття Комісією з контролю рішення щодо відмови в погодженні надання постійного житла воно підлягає новому розподілу у встановленому цією Інструкцією порядку протягом одного місяця та є підставою для скасування наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Рішення Комісії з контролю є обов`язковим для виконання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, військовими комісаріатами та військовими частинами.

ГКЕУ на підставі рішення Комісії з контролю готує Список надання постійного житла у Збройних Силах України, що подається на затвердження заступнику Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків).

Затверджений Список надання постійного житла у Збройних Силах України є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та подання до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документів для видачі ордеру на постійну житлову площу, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.

До виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району надає облікову справу військовослужбовця разом з витягом із Списку надання постійного житла у Збройних Силах України, копію протоколу житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії), витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Так, судом вище встановлено, що згідно з Витягом із Протоколу №153 засідання житлової комісії Військової частини НОМЕР_2 від 20.09.2022, майору ОСОБА_1 надано жиле приміщення для постійного проживання шляхом виключення з числа службових трикімнатної службової квартири АДРЕСА_2 , житловою площею 43,2 кв.м., в якій зареєстрована та проживає сім`я ОСОБА_1 у складі 4-х осіб, зі зняттям ОСОБА_1 та членів його сім`ї з квартирного обліку, як такого, що має вислугу на військовій службі більше 20-ти календарних років.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 24.09.2022 №604 оголошено вищевказане рішення житлової комісії Військової частини НОМЕР_2 .

Поряд з цим, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази того, що на виконання абзацу 3 п. 3 Розділу VII Інструкції №380 Військовою частиною НОМЕР_2 направлялося до КЕВ м. Львова вказаний вище протокол житлової комісії Військової частини НОМЕР_2 від 20.09.2023 №153, витяг з Наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 24.09.2022 №604 та облікова справу ОСОБА_1 .

Також, згадані документи відсутні в списку додатків до звернення ОСОБА_1 від 05.06.2023, яке направлено позивачем на адресу КЕВ м. Львова.

Суд зауважує, що відсутність протоколу засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) та облікової справи позивача безумовно позбавляє можливості відповідача 1 вчиняти дії, визначені Інструкцією №380 щодо виключення квартири АДРЕСА_2 з числа службових.

В той же час питання правомірності/неправомірності дій/бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 в частині направлення протоколу засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) та облікової справи до КЕВ м. Львова позивачем не заявляється. Жодних доказів направлення вищевказаних документів відповідачу 1 на підтвердження доводів позовної заяви, позивач суду не надав.

Окрім цього, щодо аргументів позивача про те, що станом на момент звернення до суду з цим позовом, відповідач жодної відповіді на його звернення від 05 червня 2023 року не надав, суд звертає увагу, що позивач надсилав таке 05.06.2023 засобами поштового зв`язку, підтвердженням чого є долучена до матеріалів справи квитанція АТ «Укрпошта» від 05.06.2023 (трекінг №5360002415733).

Разом з тим, вказане звернення вручене відповідачу 1 лише 14.06.2023, що підтверджується трекінгом поштового відправлення за №5360002415733.

Крім того, на таке звернення Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова, в межах 30-ти денного строку, встановленого Законом України «Про звернення громадян», листом від 04.07.2023 №575/2865 повідомив ОСОБА_1 , що протокол житлової комісії Військової частини НОМЕР_2 від 20.09.2023 №153, який оголошений наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 24.09.2022 №604 та облікова справа ОСОБА_1 , на які він посилається у зверненні, до КЕВ м. Львова не надходили, у зв`язку з чим КЕВ м. Львова немає змоги вчиняти жодних дій, визначених Інструкцією щодо виключення квартири з числа службових.

З огляду на наведене, відсутня протиправна бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова щодо не підготовки документів для виключення квартири АДРЕСА_2 з числа службових та не подання клопотання до виконавчого комітету Львівської міської ради, з необхідними документами для виключення квартири АДРЕСА_2 з числа службових.

Водночас позивач, звертаючись до суду 07.07.2023 та не дочекавшись 30-ти денного строку, встановленого Законом України «Про звернення громадян» для отримання вказаної відповіді, не врахувавши також час на доставку поштової кореспонденції, явно передчасно заявив свої позовні вимоги до відповідача 1, відтак такі задоволенню не підлягають.

Аналізуючи вказані обставини суд акцентує увагу на тому, що Інструкцією №380 чітко регламентовано процедуру виключення квартир із числа службових, а тому приходить до висновку, що позовні вимоги до Міністерства оборони України в особі Комісії контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями також є передчасними.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволені позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяБратичак Уляна Володимирівна