Постанова

від 31.10.2023 по справі 480/8102/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 р. Справа № 480/8102/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.01.2023, головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал, м. Суми, повний текст складено 18.01.23 у справі № 480/8102/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомода"

до Сумської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомода" звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської митниці, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UA805000/2021/000244/2 від 01.12.2021 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2021/000639.

В обґрунтування заявлених вимог посилалося на те, що 30.11.2021 до структурного підрозділу Сумської митниці було подано електронну митну декларацію № UA805020/2021/015217, згідно з якою до митного оформлення пред`являвся товар: "Вироби з пластмасси (поліакрілатів) призначені для захисту капотів автомобілів від пошкоджень та забруднення: дефлектори капоту автомобілів (з елементами кріплення), в асортименті згідно інвойса № 1 від 26.11.2021. Вага нетто - 7640 кг; вага брутто - 8100 кг; виробник продукції ООО "СПЕЦПЛАСТ", російська федерація; країна походження: ru; всього найменувань продукції - 752, загальна кількість комплектів - 9581, запаковані в 835 в`язок, колір виробів димчастий, виготовлені за ТУ 2291-001-10659777-2015" - який придбано позивачем в рф за ціною 910195 рос. руб. Після прийняття митної декларації до митного оформлення, посадовою особою митного органу декларантові направлено електронне повідомлення, в якому зазначалось про необхідність надання документів, що підтверджують митну вартість для вирішення спірного питання правильності її визначення. У відповідь на вказане повідомлення, позивач направив лист, у якому вказувалося, що разом з митною декларацією були подані усі існуючі документи, надати додаткові документи немає можливості. 01.12.2021 відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА805000/2021/000244/2, згідно в яким заявлену декларантом митну вартість товарів скориговано за методом визначення митної вартості за ціною на подібні (аналогічні) товари і її розмір підвищено до 444,67 рос. руб. за одиницею товару, що потягло за собою збільшення розміру митних платежів на 246043,59 грн. В подальшому відповідачем на митну декларацію №UA805020/2021/015217 було винесено і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА805020/2021/000639, згідно з якою зобов`язано декларанта заповнити нову митну декларацію з урахуванням згаданого рішення про коригування митної вартості. Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення про коригування митної вартості товару №UA805000/2021/000244/2 від 01.12.2021 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2021/000639, позивач звернувся до суду.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.01.2023 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Автомода" до Сумської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Сумської митниці про коригування митної вартості товарів №UA805000/2021/000244/2 від 01.12.2021. Визнано протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2021/000639.

Сумська митниця, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.01.2023 року у справі №480/8102/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомода" до Сумської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови. Постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Автомода» до Сумської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права при його винесенні. Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення полягає у неправильному тлумаченні судом положень закону, а саме ст. ст. 52-64, 257, 266, 335 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України). Порушення норм процесуального права полягає у ненаданні судом першої інстанції належної правової оцінки доказам у справі, обставинам та матеріалам справи, що мають значення для правильного вирішення справи, та вказує на порушення під час ухвалення судом рішення норм процесуального права, а саме ст. ст. 2, 9, 90, ч.3 ст.242, ч.4 ст.246 КАС України, неврахування в порушення ч.5 ст.242 КАС України висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, якими врегульовано спірні відносини. Вважає, що Сумська митниця діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України з питань державної митної справи, а наведені у позовній заяві помилкові та безпідставні доводи спростовуються нормами МК України. Відтак, підстави для визнання протиправними і скасування оскаржуваних позивачем рішення та картки відмови відсутні. Посилається на висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а саме у постанові Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі №809/1260/17, від 19 червня 2018 року у справі №818/1220/17, а також на висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 02.06.2015 у справі №21-498а15.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомода" не скористалося правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України.

На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, дослідивши матеріали даної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, оскаржуване рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 30.11.2021 до структурного підрозділу відповідача подано електронну митну декларацію № UA805020/2021/015217, згідно з якою до митного оформлення пред`являлися товар: "Вироби з пластмасси (поліакрілатів) призначені для захисту капотів автомобілів від пошкоджень та забруднення: - дефлектори капоту автомобілів (з елементами кріплення), в асортименті згідно інвойса № 1 від 26.11.2021. Вага нетто - 7640 кг; вага брутто - 8100 кг; виробник продукції: ООО "СПЕЦПЛАСТ", російська федерація; країна походження: RU; всього найменувань продукції - 752, загальна кількість комплектів - 9581, запаковані в 835 в`язок. Колір виробів димчастий. Виготовлені за ТУ 2291-001-10659777-2015". Придбано позивачем в рф за ціною 910195 рос. руб.

Разом з митною декларацією було подано скан-копії наступних документів:

- договір поставки товара (зовнішньоекономічний контракт) № 37 від 01.08.2021, укладений між Постачальником ООО "СПЕЦПЛАСТ" та Покупцем - позивачем, в якому вказується, що Постачальник зобов`язався виробити та передати у власність, а Покупець зобов`язався прийняти товар дефлектори капоту та вікон з вторинного оргскла для автомобілів. Номенклатура, кількість Товару визначається Специфікаціями до Договору, підписаним обома Сторонами, які являються невід`ємною частиною Договору (пункти 1.1. та 1.2. Договору).

Ціна за одиницю продукції вказується у відповідній специфікації (пункт 3.2.).

Строки оплати товару відстрочка платежу надається протягом 120 банківських днів.

- договір-заявка № 3 від 18.11.2021;

- пакувальний лист № 1/37 від 26.11.2021, в якому вказувались кількість товару, його вага нетто і брутто, кількість місць тощо;

- рахунок-фактура (інвойс) № 1 від 26.11.2021, в якому вказується перелік товарів, що входять до цієї партії, загальна кількість комплектів та вартість 910195 рос.руб;

- специфікація № 1 від 26.11.2021, в якій вказувався перелік артикулів, найменувань товару та їх вартість у загальному розмірі 910195 рос.руб;

- товаротранспортна наклада (CMR) від 26.11.2021, в якій вказувалися найменування відправника і отримувача товару, вага товару, місце і дата завантаження товару та місце розвантаження товару;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 552 від 29.11.2021;

- документ на підтвердження вартості перевезення товару № 23/11/21-2 від 23.11.2021;

- калькуляція на товар № 26/11/2021 від 26.11.2021;

- митну декларацію країни відправлення №10418010/261121/3033866 від 26.11.2021, в якій підтверджувалися ідентифікаційні відомості щодо даної імпортованої партії товарів, а також вказується вартість партії товару 910195 рос.руб.

Після прийняття митної декларації № UA805020/2021/015217 від 30.11.2021 до митного оформлення посадовою особою відповідача декларантові направлено електронне повідомлення, у якому зазначалось про необхідність надання (за наявності) додаткових документів: висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Підставами для надання додаткових документів вказувались недостатність поданих документів для визначення складових митної вартості товарів, відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Джерелом інформації для даного рішення з врахуванням спрацьованого ризику АСАУР стала наявна в митному органі цінова інформація, наявна в АСМО Інспектор та ЄАІС про митні оформлення товарів (за фактом попередніх митних оформлень), здійснені у максимально наближений термін: МД № UA807170/2021/073529 від 05.11.2021.

У відповідь на електронне повідомлення митниці декларантом 01.12.2021 направлено повідомлення, в якому зазначалось про надання усіх існуючих документів разом з митною декларацією та відсутність можливості надати додаткові документи.

За результатами розгляду наданих позивачем документів, 01.12.2021 відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА805000/2021/000244/2, згідно в яким заявлену декларантом митну вартість товарів скориговано за методом визначення митної вартості за ціною на подібні (аналогічні) товари і її розмір підвищено до 444,67 рос. руб. за одиницею товару, що потягло за собою збільшення розміру митних платежів на 246043,59 грн.

У зв`язку з прийняттям вказаного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем була винесена картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 805020/2021/000639.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення про коригування митної вартості товару вартості №UA805000/2021/000244/2 від 01.12.2021 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805020/2021/000639.

Позивач, вважаючи протиправними та такими, що підлягають скасуванню рішення про коригування митної вартості товару вартості №UA805000/2021/000244/2 від 01.12.2021 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805020/2021/000639.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст.308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з частиною другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Приписи ст.53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений ч.2 ст.53 МК України.

До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Приписами частини 3 вищевказаної статті передбачають, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч.5 ст.54 МК України).

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч.6 ст.54 МК України).

Згідно зі ст.55 МК України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

Колегія суддів зазначає, що методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, встановлюються статтею 57 МК України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Отже, аналіз наведеного вище вказує на те, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом).

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Верховний Суд у висновках за аналогічними справами сформував усталену позицію, відповідно до якої митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. При цьому сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Наведене вище узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеними у постановах від 09.04.2019 у справі №826/10733/15, від 09.04.2019 у справі №825/1990/17, від 09.04.2019 у справі №826/15850/15, від 07.05.2020 у справі № 400/2922/18.

Згідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відповідно до приписів ст.337 МК України, перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. Разом з цим, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч. 1, 4 ст.337 МК України).

В свою чергу, згідно з ч.1 ст.320 МК України, форми та обсяги контролю, обираються 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.

Отже, наведене вище вказує на те, що відомості системи управління ризиками є підставою лише для обрання форм і методів митного контролю, однак, самі по собі не є підставою для коригування митної вартості.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

При цьому, як вже зазначалося вище, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Як встановлено з матеріалів даної справи, після прийняття митної декларації №UA805020/2021/015217 від 30.11.2021 до митного оформлення посадовою особою митного органу декларантові було направлено електронне повідомлення, у якому зазначалось про необхідність надання (за наявності) додаткових документів: висновки про якісні та вартісні характеристики товарі, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Підставами для надання додаткових документів, вказувались недостатність поданих документів для визначення складових митної вартості товарів, відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Джерелом інформації для даного рішення з врахуванням спрацьованого ризику АСАУР стала наявна в митному органі цінова інформація наявна в АСМО Інспектор та ЄАІС про митні оформлення товарів (за фактом попередніх митних оформлень), здійснені у максимально наближений термін: МД №UA807170/2021/073529 від 05.11.2021.

У відповідь на електронне повідомлення митниці, декларантом 01.12.2021 було направлено повідомлення, в якому зазначалось про надання усіх існуючих документів разом з митною декларацією та відсутність можливості надати додаткові документи.

Зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення відповідача про коригування митної вартості товару вартості № UA805000/2021/000244/2 від 01.12.2021 встановлено, що причиною для невизнання заявленої декларантом митної вартості та її коригування слугувало те, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, як встановлено судом першої інстанції, вказаного висновку на момент поставки товару у позивача не існувало і його виготовлення зайняло б більше часу ніж надавав митний орган на подання додаткових документів.

Крім того, разом з митною декларацією, Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомода" було надано документи, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, у зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що висновки відповідача про непідтвердження вартості перевезення імпортованих товарів є необґрунтованими.

Колегія суддів звертає увагу, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для однозначного висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.08.2020 у справі №815/3451/16, від 12.06.2020 у справі № 826/4434/16, від 10.10.2019 у справі № 809/1469/16.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В оскаржуваному рішенні відповідача зазначається про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, у зв`язку з тим, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у зв`язку з ненаданням декларантом додаткових документів, передбачених ст.53 МК України.

Одночасно, зі змісту такого рішення фактично є незрозумілим в чому саме конкретно виявилася невідповідність поданих документів умовам, наведеним у главі 9 МК України.

Приписами ч.2 ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Колегія суддів вважає, що під час проходження процедури митного оформлення товарів згідно з митною декларацією №UA805020/2021/015217 від 30.112021, позивачем до митного органу надано документально підтверджені дані про ціну договору.

Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим ст.53 МК України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів, у зв`язку з чим, у відповідача були відсутні підстави для витребовування додаткових документів та, як наслідок, для відмови в митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю.

При цьому, відповідачем у справі не було надано належних доказів на підтвердження того, що подані позивачем документи були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації та не доведено наявності визначених законом обставин не застосовувати основний метод визначення митної вартості та підстав витребовувати у позивача додаткові документи.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598 (далі - Правила заповнення), при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 МК України у 33-й графі Рішення здійснюється посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа № 400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року за № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Колегія суддів зазначає, що графа 33 оскаржуваного рішення окрім зазначення номеру та дати митної декларації, за якою здійснено коригування, не містить пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії порівнюваних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Тобто, в даному випадку відповідачем належним чином не обґрунтовано застосування другорядних методів для визначення митної вартості товару, пред`явленого позивачем до митного оформлення.

Відповідач не довів, що подані відповідно до ст.53 МК України позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Крім того, відповідачем не доведено належним чином наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів, натомість, позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятих митницею рішень.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів зазначає, що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні відповідача про коригування митної вартості, є необґрунтованими, оскільки наданих декларантом документів було достатньо для прийняття рішення про визначення митної вартості товарів на підставі поданих документів, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.11.2020 року у справі № 640/4941/19.

Отже, рішення про коригування митної вартості товару №UA805000/2021/000244/2 від 01.12.2021 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2021/000639 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Щодо посилання в апеляційній скарзі на висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі №809/1260/17 від 19 червня 2018 року у справі № 818/1220/17, а також на висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 02.06.2015 у справі № 21-498а15, то з урахуванням вже наведеного вище, правові висновки щодо застосування норм права, викладені у вказаних постановах, не впливають на вирішення даної справи та на правомірність висновків суду першої інстанції у даній справі.

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення полягає у неправильному тлумаченні судом положень закону, а саме ст. ст. 52-64, 257, 266, 335 МК України, а також про порушення норм процесуального права, а саме ст.ст. 2, 9, 90, ч.3 ст.242, ч.4 ст.246 КАС України, є необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження у ході апеляційного перегляду даної справи.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не було доведено (доказано) правомірність своїх рішень (рішення про коригування митної вартості товару вартості №UA805000/2021/000244/2 від 01.12.2021 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2021/000639), які є предметом оскарження у даній справі.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні суду.

Таким чином, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи приписи ст.139 КАС України, відсутні правові підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сумської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.01.2023 у справі №480/8102/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко