Постанова

від 17.10.2023 по справі 753/858/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2023 року місто Київ

справа № 753/858/23

апеляційне провадження № 22-ц/824/14247/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Головачова Я.В.,

суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,

за участю секретаря судового засідання: Осінчук Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва у складі судді Лужецької О.Р. від 18 липня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства, заінтересовані особи: Дарницький відділ реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство оборони України,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту батьківства, посилаючись на те, що вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_4 . Відомості в актовий запис внесені в порядку частини 1 статті 135 СК України.

З 2015 року ОСОБА_3 проходив військову службу в Національній гвардії України, однак ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув, перебуваючи у полоні в смт. Оленівка Донецької області.

Зазначала, що після смерті ОСОБА_3 є необхідність у встановленні родинного зв`язку з метою отримання соціального захисту членів його сім`ї, в тому числі на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Посилаючись на те, що у свідоцтві про народження ОСОБА_4 відомості про батька вказані на підставі статті 135 СК України, заявник просила встановити факт батьківства ОСОБА_3 по відношенню до ОСОБА_4 ; внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , вказавши батьком дитини ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 18 липня 2023 року закрито провадження у справі.

Судове рішення мотивовано тим, що між заявником та Міністерством оборони України виник спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за нею та її дитиною певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця, не пов`язаного з будь-якими цивільними правами та обов`язками заявниці, її дитини, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Скаржник зазначає, що статтею 130 СК України чітко встановлено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Розгляд такої категорії справ передбачений саме в порядку окремого провадження цивільного судочинства. Суд першої інстанції неправомірно закрив провадження у справі та помилково зазначив, що у заявника є спір з Міністерством оборони України.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство оборони України зазначає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, оскільки розгляд справи має проводитися в порядку адміністративного судочинства.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

Представник Міністерства оборони України - Матієнко О.Б. проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції (м. Київ) зроблено актовий запис № 1911 від 8 серпня 2019 року.

Згідно з копією свідоцтва про народження, виданим 8 серпня 2019 року Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції (м. Київ), матір`ю ОСОБА_4 є ОСОБА_1 , батьком - ОСОБА_5 (а.с. 25).

Відомості про батька дитини до актового запису внесені відповідно до частини 1 статті 135 СК України, що підтверджується листом Дарницького районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції (м. Київ) (а.с. 111).

ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час перебування в полоні у смт. Оленівка Донецької області у період дії воєнного стану, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданим 11 листопада 2022 року Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 17 листопада 2022 року (а.с. 20, 28-29).

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого судового рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з частинами 1,2 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них

залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 5 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18, від 3 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19, від 8 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20.

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

У статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої цієї статті).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

Міністерство оборони України є органом, який уповноважений на призначення одноразової грошової допомоги або іншої майнової допомоги відповідно до вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яку має на меті отримати ОСОБА_1 в інтересах доньки ОСОБА_6 , у разі встановлення факту батьківства ОСОБА_3 , який загинув під час здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації.

У справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 33-35 постанови від 30 січня 2020 року зазначила, що вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та

юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній.

Визначаючи, чи пов`язується з встановлення факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов`язків, суд застосовує положення статті 1 ЦК України. За змістом частини 1 статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.

Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.

Спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю фізичних осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.

Вимоги ОСОБА_1 пов`язані з доведенням наявності підстав для встановлення певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням, реалізацією та припиненням. За своїм предметом та правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявниці щодо соціальних виплат з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Суд першої інстанції правильно встановив, що між заявником і Міністерством оборони України є потенційний спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для поліпшення житлових умов (як приклад) сім`ї загиблого військовослужбовця (про що заявниця вказала у заяві), і не пов`язаний з цивільними права та обов`язками заявниці, їх виникненням, існуванням та припиненням, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

У спірних правовідносинах суд повинен враховувати правову мету звернення заявника до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу для отримання соціальних гарантій. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення.

Врахувавши визначені законом завдання цивільного судочинства, недопустимим є ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування в провадженні у порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин обґрунтованим є висновок суду про закриття провадження у справі, оскільки цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Подібні висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19 та постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц.

Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду не спростовують, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного, ухвала Дарницького районного суду міста Києва від 18 липня 2023 року про закриття провадження у справі є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 18 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді: