Постанова

від 30.10.2023 по справі 759/4700/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2023 року м. Київ

Справа №759/4700/23

Апеляційне провадження № 22-ц/824/9310/2023

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Соколової В.В.

суддів: Мережко М.В., Поліщук Н.В.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва постановлену під головуванням судді Петренко Н.О. 20 березня 2023 року в м. Києві, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕМ-Стройком» про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И В

У березні 2023 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом в якому просив про стягнення з відповідача на його користь грошових коштів у розмірі 20000 грн, пені у розмірі 109500 грн, інфляційних втрат у розмірі 29274 грн, 3 % річних у розмірі 657 грн, а всього 139431 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року позовну заяву направлено за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва.

Ухвала суду мотивована відсутністю підстав, які б дозволили позивачу обирати підсудність в Святошинському районі м. Києва згідно зі ст. 28 ЦПК України, адже на спірні правовідносини не поширюються положення Закону України «Про захист прав споживачів» (а.с. 22).

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення процесуального права, просить ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає про неврахування судом першої інстанції того, що на спірні правовідносини поширюються вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», а тому у порядку ст. 28 ЦПК України він звернувся до суду з даним позовом за місцем реєстрації свого проживання, що територіально відноситься до території Святошинському районного суду м. Києва (а.с. 25, 26).

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, щодо передачі справи на розгляд іншого суду, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як передбачено ч. 13 ст. 7 ЦПК України , розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

При цьому, ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено терміни, зокрема: виконавець - суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕМ-Стройком» про стягнення грошових коштів у розмірі 20000 грн, пені у розмірі 109500 грн, інфляційних втрат у розмірі 29274 грн, 3 % річних у розмірі 657 грн, а всього 139431 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що усупереч умов Договору № 181218 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та одержання договору оренди земельної ділянки, укладеного 18 грудня 2018 року між ним та ТОВ «ЗЕМ-СТРОЙКОМ», як виконавцем, не надано позивачу, як замовнику, жодного документа на підтвердження виконання робіт згідно погодженого сторонами плану, а саме: підготовчі роботи не проведено, проект землеустрою відсутній. При цьому, зі змісту заявлених позивачем позовних вимог вбачається їх обґрунтування положеннями, серед інших нормативних актів, положеннями Закону України «Про захист прав споживачів». Тобто, позивач звернувся до суду про захист його прав, як споживача, що виникають з договору №181218 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та одержання договору оренди земельної ділянки від 18 грудня 2018 року.

Отже, виходячи з вищевикладеного, до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки ним регулюються відносини між споживачами товарів і послуг та продавцями товарів і надавачами послуг, визначається механізм захисту прав споживачів товарів і послуг, а при вирішенні спорів, що виникають між учасниками таких правовідносин, цей Закон підлягає застосуванню нарівні з іншими актами цивільного законодавства України, що регулюють ті самі питання.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що спір не стосується захисту прав споживача, так як його предметом є стягнення заборгованості, є хибним.

З матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Святошинського району м. Києва.

Підсудність справ позовного провадження визначається розділом 3 главою 2 розділу І ЦПК України.

Відповідно до загальних правил, встановлених ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

За змістом п.1 ч.1, ч.3ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Водночас, згідно з ч.5 ст. 28 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

З урахуванням вищевикладеного, та беручи до уваги, що позивач звернувся до суду з позовом щодо порушення відповідачем його прав, як споживача, за договором та з посиланням на положення Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України, ОСОБА_1 правомірно скористався своїм правом вибору між судами, яким підсудна справа, подавши даний позов саме до Святошинського районного суду м. Києва, тобто за місцем реєстрації свого проживання.

Відтак, Святошинський районний суд м. Києва зробив помилковий висновок про наявність підстав для направлення справи за підсудністю до суду за місцезнаходженням відповідача, оскільки позивач скористався своїм правом на подачу позову за правилами альтернативної підсудності згідно ч. 5 ст. 28 ЦПК України.

За наведених обставин, оскільки позивач при пред'явленні позову скористався своїм правом вибору підсудності справи, дотримавшись при цьому правил альтернативної підсудності, суд першої інстанції помилково вирішив питання про передачу даної справи на розгляд Солом`янського районного суду м. Києва згідно з правилами територіальної підсудності.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Отже, оскаржувана ухвала суду, у відповідності до вимог ст. 379 ЦПК України, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач В.В. Соколова

Судді М.В. Мережко

Н.В. Поліщук