Ухвала

від 25.10.2023 по справі 537/2516/23

КРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Провадження № 2/537/820/2023

Справа № 537/2516/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2023 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі: головуючого судді Хіневич В.І., за участі секретаря судового засідання Бакай М.С., за участі представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Миськів В.М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кременчуці, в режимі відео конференції, за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Регіонального відділення Фонду держаного майна України по Полтавській та Сумській областях, Філії «Полтавський державний обласний навчально-курсовий комбінат» Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс», про визнання договору оренди припиненим та повернення забезпечувального депозиту та сплаченої орендної плати,

встановив:

До Крюківського районного суду м. Кременчука надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Регіонального відділення Фонду держаного майна України по Полтавській та Сумській областях, Філії «Полтавський державний обласний навчально-курсовий комбінат» Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» згідно якої позивач просить суд ухвалити рішення, яким визнати договір № 48/53/22-Н від 05.10.2022 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, припиненим з 27.04.2023; Стягнути з Філії «Полтавський державний обласний навчально-курсовий комбінат» Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» (код ЄДРПОУ 38758086) сплачену за договором 48/53/22-Н від 05.10.2022 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, суму орендної плати у загальному розмірі 42304,66грн; Стягнути з державного бюджету України сплачену за договором 48/53/22-Н від 05.10.2022 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, суму орендної плати у загальному розмірі 98710,88грн, яка була перерахована ГУК у Полтавській обл. на р/р UA148999980313060094000016706, код класифікації доходів бюджету 22080300; Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумських областях (Код ЄДРПОУ 42769539) забезпечувальний депозит у розмірі 21001,00грн; Судові витрати покласти на відповідачів.

03.07.2023 року ухвалою суду було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні представником відповідача - Регіонального відділення Фонду держаного майна України по Полтавській та Сумській областях - Миськів В.М. заявила клопотання про закриття провадження у вказаній справі, у зв`язку з тим, що позов повинен розглядатися в порядку господарського судочинства. В обґрунтуванні вказала, що фактично, позовна заява ґрунтується на порушенні умов договору оренди укладеного між Регіональним відділенням Фонду держаного майна України по Полтавській та Сумській областях, Філією «Полтавський державний обласний навчально-курсовий комбінат» Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» та ОСОБА_2 , що вказує на наявність між сторонами господарських правовідносин та як наслідок вказує на те, що позов повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_1 заперечувала щодо задоволення вказаного клопотання вказуючи на його безпідставність.

Відповідач - Філія «Полтавський державний обласний навчально-курсовий комбінат» Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» до суду свого представника не направив, хоча про час день та місце розгляду справи належним чином був повідомлений, скористався правом на подачу відзиву, згідно якого прохав відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Положеннямистатті 11 ЦПК Українивстановлено позицію диспозитивності цивільного судочинства, а саме передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини 1 статті12, частини 1 статті20 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у тому числі, реалізовує своє право на захист.

За частиною 1статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 05.10.2022 року між Регіональним відділенням Фонду держаного майна України по Полтавській та Сумській областях, Філією «Полтавський державний обласний навчально-курсовий комбінат» Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» з одного боку та ОСОБА_2 , з іншого боку укладено договір №48/53/22-Н оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі Договір).

Актом приймання-передачі від 05.10.2022 Майно передано Орендарю.

Статтею 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Устатті 19 ЦПК Українивизначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Статтею 2 ГК Україниунормовано, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Відповідно до положень ч. 1 та 2ст. 3 ГК Українипід господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Застаттею 45 ГПК Українисторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені встатті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннямистатті 20 цього Кодексу(як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованихГПК України,ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення ч. 1ст. 20 ГПК Україниа також ст. 4,45цьогоКодексудля визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Як зазначено у пункті 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до норм чинногоЦПК Україниу порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ заКодексом адміністративногосудочинства України (стаття 17; далі -КАС),Господарським процесуальним кодексом України(статті 1, 12; далі -ГПК),Кримінальним процесуальним кодексом України(далі -КПК) абоКодексом Українипро адміністративніправопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв`язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по- друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За викладених обставин та наведених правових норм, суд приходить до висновку, що з огляду на те, що спір між сторонами виник щодо сплати коштів за оренду приміщення, яким було опосередковано зобов`язальні правовідносини сторін спору з виконання робіт та надання послуг, тобто спір виник в процесі здійснення господарської діяльності, а відтак дана справа підлягає розгляду господарським судом в порядку господарського судочинства відповідно дост. 20 ГПК України, а тому суд вважає за необхідне застосувати імперативний припис п. 1 ч. 1ст. 255 ЦПК України.

За частиною 2статті 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1-19,200,255,256,351-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ухвалив:

Клопотання представника відповідача Миськів В.М. про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, Філії «Полтавський державний обласний навчально-курсовий комбінат» Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» про визнання договору оренди припиненим та повернення забезпечувального депозиту та сплаченої орендної плати - задовольнити.

Закрити провадження у цивільній справі № 537/2516/23 за позовом ОСОБА_2 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, Філії «Полтавський державний обласний навчально-курсовий комбінат» Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» про визнання договору оренди припиненим та повернення забезпечувального депозиту та сплаченої орендної плати.

Ухвалу суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення через Крюківський районний суд м. Кременчука.

Повний текст ухвали складено 27.10.2023 року.

СуддяВ.І. Хіневич