Постанова

від 02.05.2024 по справі 537/2516/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/2516/23 Номер провадження 22-ц/814/1096/24Головуючий у 1-й інстанції Хіневич В.І. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Дряниці Ю.В.,

суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 жовтня 2023 року за позовом ОСОБА_2 до Регіонального відділення Фонду держаного майна України по Полтавській та Сумській областях, Філії «Полтавський державний обласний навчально-курсовий комбінат» Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс», про визнання договору оренди припиненим та повернення забезпечувального депозиту та сплаченої орендної плати,-

в с т а н о в и в :

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Регіонального відділення Фонду держаного майна України по Полтавській та Сумській областях, Філії «Полтавський державний обласний навчально-курсовий комбінат» Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс».

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 жовтня 2023 року закрито провадження у цивільній справ.

Не погодившись з вказаною ухвалою її в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу місцевого суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив із того, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Судом встановлено, що 05 жовтня 2022 року між Регіональним відділенням Фонду держаного майна України по Полтавській та Сумській областях, Філією «Полтавський державний обласний навчально-курсовий комбінат» Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» з одного боку та ОСОБА_1 , з іншого боку укладено договір №48/53/22-Н оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір між сторонами виник щодо сплати коштів за оренду приміщення, яким було опосередковано зобов`язальні правовідносини сторін спору з виконання робіт та надання послуг, тобто спір виник в процесі здійснення господарської діяльності, а відтак дана справа підлягає розгляду господарським судом в порядку господарського судочинства відповідно дост. 20 ГПК України, а тому суд застосував імперативний припис п. 1 ч. 1ст. 255 ЦПК України.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на наступне.

Статтею 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Устатті 19 ЦПК Українивизначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Статтею 2 ГК Україниунормовано, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Відповідно до положень ч. 1 та 2ст. 3 ГК Українипід господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Застаттею 45 ГПК Українисторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені встатті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннямистатті 20 цього Кодексу(як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ГПК України,ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення ч. 1ст. 20 ГПК Україниа також ст. 4,45цьогоКодексудля визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що спір виник в процесі здійснення господарської діяльності, а відтак дана справа підлягає розгляду господарським судом в порядку господарського судочинства.

Наведені висновки також підтверджуються тим фактом, що ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18 грудня 2023 року у справі № 917/2118/23 позовну заяву ОСОБА_2 до Регіонального відділення Фонду держаного майна України по Полтавській та Сумській областях, Філії «Полтавський державний обласний навчально-курсовий комбінат» Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс», про стягнення коштів та визнання договору оренди припиненим прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції вірно застосовано норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали, доводи апеляційної скарги висновків районного суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.367,374ч. 1 п. 1,375,381,384 ЦПК України, апеляційній суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Ю. В. Дряниця

Судді Л. І. Пилипчук

О. В. Чумак