Рішення

від 31.10.2023 по справі 501/3200/22

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 31.10.2023

Справа № 501/3200/22

2/501/728/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2023 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Пушкарського Д.В,

за участю:

секретаря судового засідання Тимко М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Морський торговельний порт «Чорноморськ» (третя особа незалежна профспілка працівників МТП «Чорноморськ») про визнання наказів частково недійсними, стягнення невиплаченої заробітної плати, визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувсяь до Іллічівського міського суду Одеської області з вказаним позовом (а.с.1-9) в якому просить:

- поновити строк для звернення до суду з позовною вимогою про визнання наказу в.о.директора Державного підприємства Морський торговельний порт «Чорноморськ» №103/О-90 від 28.04.2022 року про звільнення незаконним, скасування наказу та поновленні на роботі;

- визнати незаконним та скасувати накази в.о. директора Державного підприємства Морський торговельний порт «Чорноморськ» №414 від 30.12.2020 року, №27 від 28.01.2021 року, №65 від 25.02.2021 року, №112 від 29.03.2021 року, №160 від 28.04.2021 року, №244 від 25.06.2021 року, №300 від 09.08.2021 року, №353 від 11.10.2021 року, №419 від 29.11.2021 року, №22 від 31.01.2022 року, №43 від 28.02.2022 року, №58 від 04.04.2022 року в частині встановлення ОСОБА_1 оплати праці з 01.01.2021 року по 30.04.2022 року;

- стягнути з Державного підприємства Морський торговельний порт «Чорноморськ» (Код ЄДРПОУ 01125672) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) різницю між 100% годинною тарифною ставкою, встановленою ОСОБА_1 , та фактично виплаченими коштами за цей період з розрахунку 2/3 середньо річної годинної ставок за час простою не з вини працівника, починаючи з 01.01.2021 року по 30.04.2022 року;

- скасувати наказ в.о. директора Державного підприємства Морський торговельний порт «Чорноморськ» №103/О-90 від 28.04.2022 року про звільнення з ДП «МТП «Чорноморськ»» ОСОБА_1 за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України;

- поновити ОСОБА_1 на роботі в Державному підприємстві Морський торговельний порт «Чорноморськ» на посаді слюсаря з ремонту та обслуговування перевантажувальних машин 6 розряду 1 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ»»;

- стягнути з Державного підприємства Морський торговельний порт «Чорноморськ» (Код ЄДРПОУ 01125672) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 01.05.2022 року по час набрання рішення про поновлення на роботі законної сили;

- допустити негайне виконання рішення суду про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що спірні накази є незаконними оскільки: оскаржуваними наказами, необхідність присутності або відсутності працівника на роботі не обумовлена і обмежено оплату праці; до роботодавця із заявою (згодою) у відповідності до п.3.3.27 діючого Колективного договору про знаходження вдома на період простою встановленими наказами в ДП «МТП «Чорноморськ» не звертався; звільнення відбулося з порушенням встановленого порядку визначеного ст.43 КЗпП України без попередньої згоди первинної профспілкової організації, членом якої він є, тощо.

Учасники справи були належним чином сповіщені про день, час та місце розгляду справи (а.с.179,180,181), але в судове засідання не з`явились.

Позивач надав заяву в якій просив розгляд справи провести без його участі (а.с.182).

Представник відповідача надав відзив на позов в якому просив у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі (а.с.98-110), мотивуючи, окрім іншого, тим, що: позивачем пропущено строк позовної давності для оскарження наказів про звільнення та оголошення простою; оскаржувані накази є законними; оголошення простою викликане введенням карантинних заходів; здійснення оплати праці з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки є законним.

Представник третьої особи надав пояснення по суті предмету позову та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, справу просив розглядати у відсутності представників НПП МТП «Чорноморськ» (162-164).

Суд, дослідивши та перевіривши докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до запису у трудовій книжці позивача за №44 від 16.10.2017 року, позивач працював в ДП «МТП «Чорноморськ»» на посаді слюсаря з ремонту та обслуговування перевантажувальних машин 6 розряду 1 терміналу (а.с.13).

22 лютого 20219 року рішенням Конференції профорганізації працівників Механізації морського торговельного порту «Чорноморськ» членів Незалежної профспілки працівників МТП «Чорноморськ» позивач був обраний профорганізатором незалежної профспілки працівників Механізації МТП «Чорноморськ» - членом Ради, членом Президії у відповідності до Статуту незалежної профспілки (а.с.14).

09.11.2020 року рішенням за №1 Конференції первинної профспілкової організації Механізації МТП «Чорноморськ» членів Незалежної профспілки працівників ІМТП, позивач був обраний головою первинної профспілкової організації Механізації МТП «Чорноморськ» членів Незалежної профспілки працівників ІМТП (а.с.15-16).

У зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби та введенням карантинних заходів на підприємстві, в.о. директора Державного підприємства Морський торговельний порт «Чорноморськ» видавалася низка наказів (№414 від 30.12.2020 року, №27 від 28.01.2021 року, №65 від 25.02.2021 року, №112 від 29.03.2021 року, №160 від 28.04.2021 року, №244 від 25.06.2021 року, №300 від 09.08.2021 року, №353 від 11.10.2021 року, №419 від 29.11.2021 року, №22 від 31.01.2022 року, №43 від 28.02.2022 року, №58 від 04.04.2022 року в частині встановлення позивачу оплати праці з 01.01.2021 року по 30.04.2022 року) відповідно до яких працівникам об`явлено простій з находження вдома з оплатою 2/3 середньорічної годинної ставки працівника (а.с.1, 22-40, 106-109).

24.03.2020 року в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ»» було видано наказ за № 96 «Про зміни в організації виробництва і праці», відповідно до якого робоче місце позивача підлягало скороченню з 01.06.2020 (а.с.17).

28.04.2022 року на підставі наказу в.о. директора підприємства «Про припинення трудового договору» за №103/О-90 від 30.04.2022 позивач був звільнений у зв`язку з скороченням чисельності працівників за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України (а.с.13, 21).

Відповідно достатті 43 Конституції України, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується.

Статтею 5-1 КЗпП Українизабезпечено правовий захист громадян від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»продовжено на всій території України дію карантину.

Державне підприємство морський торговельний порт «Чорноморськ» є одним з найбільших портів України, є підприємством транспортної системи.

Відповідно дост.19 Закону України «Про морські порти України», у морських портах надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, передбачені законодавством.

Отже, діяльність підприємства безпосередньо пов`язана з обслуговуванням суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов`язаних з цим видів господарської діяльності.

Відповідно дост.34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Однак, аналізстатті 34 КЗпП Українисвідчить про те, що зупинення роботи (простій) - це наслідок дії невідворотної сили або інших обставин. Тобто мають існувати обставини, які стали причиною неможливості виконання працівниками роботи.

Наказами в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» за (№414 від 30.12.2020 року, №27 від 28.01.2021 року, №65 від 25.02.2021 року, №112 від 29.03.2021 року, №160 від 28.04.2021 року, №244 від 25.06.2021 року, №300 від 09.08.2021 року, №353 від 11.10.2021 року, №419 від 29.11.2021 року, №22 від 31.01.2022 року, №43 від 28.02.2022 року, №58 від 04.04.2022 року в частині встановлення позивачу оплати праці з 01.01.2021 року по 30.04.2022 року.

Позивачу оголошено простій з оплатою з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки відповідно до вимогст.113 КЗпП України.

Відповідно до п.3.3.27 Колективного договору Порту, за час простою не з вини працівника, працівникам структурних підрозділів (окрім докерів-механізаторів), яких відпустили до дому з їхньої письмової згоди, зберігається оплата у розмірі 2/3 годинної ставки без доплати за роботу у нічний та вечірній час.

Суд дає оцінку обґрунтованості та законності оскаржуваних наказів відповідно до їх змісту.

Так, накази не містять положень про введення обмежень щодо присутності працівників на підприємстві, або ж інших заходів, що свідчили б про заходи на запобігання поширенню коронавірусної інфекції.

Також, в оскаржуваних наказах не зазначено про те, що зупинення роботи переліку працівників, зокрема позивача, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи.

Крім того, діяльність Державного підприємства морський торговельний порт «Чорноморськ» не пов`язана з культурно-масовою діяльністю, так само як і обов`язки за посадою, яку обіймає позивач та чинним законодавством в сфері запобігання поширенню коронавірусної інфекції не передбачена заборона діяльності ДП «МТП «Чорноморськ».

Відповідно до ч.2ст.34 КЗпП України, у разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця. Тому простій не може бути використаний як інструмент запобігання поширенню коронавірусної інфекції.

Таким чином, можливість для працівників бути присутніми на робочому місці, а також можливість переведення їх на іншу роботу на тому ж підприємстві свідчить про невідповідність оголошення простою зазначеній в наказах меті прийняття такого рішення.

Отже, суд приходить до висновку, що за обставинами даної справи відсутні підстави для оголошення простою, не з вини працівників для певної категорії працівників Державного підприємства морський торговельний порт «Чорноморськ», у зв`язку з урядовою забороною проведення масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів, а тому є підстави для визнання незаконними та скасування наказів про оголошення простою позивачу.

За змістом ст.2-1 КЗпП Українизабороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Стаття 43 Конституції України встановлює, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За положеннями ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбаченихчастиною другоюцієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Таким чином суд приходить до висновку, що накази в.о директора Державного підприємства Морський торговельний порт «Чорноморськ» за №414 від 30.12.2020 року, №27 від 28.01.2021 року, №65 від 25.02.2021 року, №112 від 29.03.2021 року, №160 від 28.04.2021 року, №244 від 25.06.2021 року, №300 від 09.08.2021 року, №353 від 11.10.2021 року, №419 від 29.11.2021 року, №22 від 31.01.2022 року, №43 від 28.02.2022 року, №58 від 04.04.2022 року в частині встановлення позивачу 2/3 оплати праці середньорічної годинної ставки працівника за період з 01.01.2021 року по 30.04.2022 року є незаконним, але у зв`язку з тим, що позивачем не ставиться вимога про поновлення пропущеного строку на оскарження вище зазначених наказів то в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно дост.43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно з ч.1ст.21 КЗпП Українитрудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядникові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно дост.32 КЗпП Українипереведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених устатті 33 цього Кодексута в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з п.1 ч.1ст.41 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Між сторонами існували трудові правовідносини, проти чого сторони не заперечували.

24.03.2020 в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ»» було видано наказ за №96 «Про зміни в організації виробництва і праці» відповідно до якого робоче місце позивача підлягало скороченню з 01.06.2020 (а.с.17).

28.04.2022 на підставі наказу в.о. директора підприємства «Про припинення трудового договору» за №103/О-90 30.04.2022 року позивач був звільнений у зв`язку з скороченням чисельності працівників за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України (а.с.13, 21).

Відповідно до вимог ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 ст.40 і пунктами 2 і 3 ст.41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до ч.3 ст.252 КЗпП України, ч.3 ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки, крім додержання загального порядку), допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок).

Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються, крім дотримання загальних норм.

22 лютого 20219 року рішенням Конференції профорганізації працівників Механізації морського торговельного порту «Чорноморськ» членів Незалежної профспілки працівників МТП «Чорноморськ» позивач був обраний профорганізатором незалежної профспілки працівників Механізації МТП «Чорноморськ» - членом Ради, членом Президії у відповідності до Статуту незалежної профспілки (а.с.14).

09.11.2020 рішенням №1 Конференції первинної профспілкової організації Механізації МТП «Чорноморськ» членів Незалежної профспілки працівників ІМТП, позивач був обраний головою первинної профспілкової організації Механізації МТП «Чорноморськ» членів Незалежної профспілки працівників ІМТП (а.с.15-16).

Таким чином, позивач є членом виборного органу Незалежної профспілки працівників порту, що не заперечується відповідачем, тому для його звільнення за п.1 ст.40 у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці відповідач повинен був отримати попередню згоду виборного органу первинної профспілкової організації та вищестоящого виборного органу цієї профспілки.

Відповідно до ч.7 ст.43 КЗпП України, рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника.

Таку правову позицію, висловив Верховний Суд України в Постанові від 01 липня 2015 року по цивільній справі № 6-119цс15, яка у відповідності до ч. 4 ст.263 ЦПК України є обов`язкова до виконання.

Таким чином, виходячи з вище зазначених норм матеріального права та правової позиції Верховного Суду України, об`єм аргументації з правовим обґрунтуванням незаконності звільнення працівника немає значення, звільнення працівника без згоди виборного органу профспілкової організації допускається тільки в разі відсутності в рішенні виборного органу аргументації з посиланням на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника.

Відповідно до протоколу №6 позачергового засідання Президії Незалежної профспілки працівників МТП «Чорноморськ» від 24.10.2023 профспілковий орган не надав згоду на звільнення позивача (а.с.190-193).

Таке рішення профспілковий орган з посиланням на норми матеріального права обґрунтував, в тому числі, і тим, що звільнення без проходження встановлених процедур та попередньої згоди профспілкового органу є незаконним та свідомим порушенням встановленого порядку вивільнення працівників обраних до складу виборних органів профспілки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обґрунтування відмови профспілкового органу на звільнення позивача, містять не тільки правове обґрунтування незаконності його звільнення, але містить достатньо чітку аргументацію даної відмови.

Відповідно до п.15 Постанови Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.92 зі змінами, відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

Відповідно ст.234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст.233 цього кодексу, суд може поновити ці строки.

Відповідно до ст.57 Конституції України, кожному гарантується право знати свої права і обов`язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку встановленому законом.

Закони та нормативно-правові акти що визначають права і обов`язки громадян, недоведені до відома населення у порядку встановленому законом, є не чинними.

Таким чином виходячи з зазначеної норми, обов`язок стосовно роз`яснення працівникові його права на оскарження наказу в строки та порядку встановленому трудовим законодавством покладається виключно на роботодавця.

Саме з таку правову позицію підтримав Верховний Суд України в Постанові від 28.11.2011 по цивільній справі №6-64цс11 та Вищий Спеціалізований Суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Ухвалі від 28.12.2011 по цивільній справі за №6-46864ск11, залишаючи в силі рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 28.02.2011 по цивільній справі №2-215/11 де відповідач був учасником процесу и саме ця правова позиція в силу ч.4 ст.263 ЦПК України є обов`язковою в даній категорії справ при вирішенні питань пов`язаних з поновленням строку позовної давності.

Позивач немає юридичної освіти і в правовому плані є необізнаною людиною, а відповідач ознайомлюючи його з наказом №103/О-90 від 30.04.2022 року про його звільнення не виконав свій обов`язок та не роз`яснив в зазначеному наказі його право, строки та порядок на оскарження наказу вразі його незгоди з цими наказом (а.с.21).

Тому, суд приходить до висновку, що позивачем строк на оскарження наказу директора Державного підприємства «МТП «Чорноморськ»» від 28.04.2022 року №103/О-90 «Про звільнення позивача» пропущено з поважних причин і цей строк підлягає поновленню.

Згідно з ч.1ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.6Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява №26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зіст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

Відповідно дост.235КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч.3 п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.92 зі змінами, У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Згідно п.5 Постанови КМ України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» за №100 від 08.1995 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до п.8 вищезазначеної Постанови, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно до пп. б) п.4 Постанови КМ України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» за №100 від 08.1995р. до розрахунку не входять одноразові виплати які носять компенсаційний характер та які нараховуються з метою відшкодування працівникам матеріальних витрат пов`язаних з виконанням трудових чи інших передбачених законом обов`язків, та характер допомоги (за невикористану відпустку, вихідна допомога, матеріальна допомога тощо) ст. ст. 44, 83, 120, 121,125 КЗпП України.

Премії, винагороди та інші заохочувальні виплати, які пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій відповідно до п.3 даної Постанови включаються до розрахунку.

Тобто, всі виплати, в тому числі одноразові, які пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій (високі досягнення в праці; високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою та інші, виробничі премії; одноразова винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо), включаються до розрахунку.

Відповідно пп.а) п.4 Постанови КМ України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» до розрахунку не включаються виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов`язки працівника.

Так, відповідно до бухгалтерських довідок Форми 2 за березень та квітень місяці 2022 року, час вимушеного прогулу складає: в березні 2022р. з/п 7541,92 грн., в квітні 2022р. з/п. 18604,05 грн.

Середньо місячна заробітна плата складає: (7541,92+18604,05):2= 13072,98 грн.

В березні 2022 року було 21,925 р/з, в квітні 2021 р. було 21 р/з, загальна кількість р/з складає: 42,952 р/з. (21,925+21). Середня кількість робочих змін складає: 21,476 р/з. (42,952:2). Середньоденний заробіток працівника складає: 13072,98: 21,476 = 608,72 грн.

Загальна кількість робочих змін за час вимушеного прогулу з 01.05.2022р. по 31.10.2023р. складає 360,6 р/з. ((21,476 х 16) + 17).

Середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.05.2022р. по 31.10.2023р. складає: 608,72 х 360,6 = 219504,43 - 5302,08 (компенсація відпустки) = 214202,35 грн.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 214202,35 грн.

Згідно ч.6ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, судовий збір на користь держави слід стягнути з Державного підприємства Морський торговельний порт «Чорноморськ» пропорційно до задоволеної частини вимог у розмірі 4126,82 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства Морський торговельний порт «Чорноморськ» (третя особа незалежна профспілка працівників МТП «Чорноморськ») про визнання наказів частково недійсними, стягнення невиплаченої заробітної плати, визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з позовною вимогою про визнання незаконним наказу в.о. директора Державного підприємства Морський торговельний порт «Чорноморськ» №103/О-90 від 28.04.2022 року про звільнення, скасування наказу та поновленні на роботі.

Скасувати наказ в.о. директора Державного підприємства Морський торговельний порт «Чорноморськ» №103/О-90 від 28.04.2022 року про звільнення з ДП «МТП «Чорноморськ»» ОСОБА_1 за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на роботі в Державному підприємстві Морський торговельний порт «Чорноморськ» на посаді слюсаря з ремонту та обслуговування перевантажувальних машин 6 розряду 1 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ»».

Стягнути з Державного підприємства Морський торговельний порт «Чорноморськ» (Код ЄДРПОУ 01125672) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.05.2022 по 31.10.2023, в розмірі 214202,35 грн.

Стягнути з Державного підприємстваМорський торговельнийпорт «Чорноморськ» на користь держави судовий збір в розмірі 4126,82 грн.

Відповідно до ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

В іншій частині вимог позову, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя