Ухвала

від 16.01.2025 по справі 501/3200/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 січня 2025 року

м. Київ

справа № 501/3200/22

провадження № 61-366ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 31 жовтня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», третя особа - Незалежна профспілка працівників морського торговельного порту «Чорноморськ», про визнання наказів частково недійсними, стягнення невиплаченої заробітної плати, визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У 2022 році ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив: поновити строк для звернення до суду з позовною вимогою про визнання наказу в.о. директора Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 103/О-90 від 28 квітня 2022 року про звільнення незаконним, скасування наказу та поновленні на роботі;

- визнати незаконними та скасувати накази в.о. директора Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 414 від 30 грудня 2020 року, № 27 від 28 січня 2021 року, № 65 від 25 лютого 2021 року, № 112 від 29 березня 2021 року, № 160 від 28 квітня 2021 року, № 244 від 25 червня 2021 року, № 300 від 09 серпня 2021 року, № 353 від 11 жовтня 2021 року, № 419 від 29 листопада 2021 року, № 22 від 31 січня 2022 року, № 43 від 28 лютого 2022 року, № 58 від 04 квітня 2022 року в частині встановлення ОСОБА_1 оплати праці з 01 січня 2021 року по 30 квітня 2022 року;

- стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 різницю між 100 % годинною тарифною ставкою, встановленою ОСОБА_1 , та фактично виплаченими коштами за цей період з розрахунку 2/3 середньо річної годинної ставок за час простою не з вини працівника, починаючи з 01 січня 2021 року по 30 квітня 2022 року;

- скасувати наказ в.о. директора Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 103/О-90 від 28 квітня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України;

- поновити ОСОБА_1 на роботі в Державному підприємстві «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на посаді слюсаря з ремонту та обслуговування перевантажувальних машин 6 розряду 1 терміналу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ»;

- стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 01 травня 2022 року по час набрання рішення про поновлення на роботі законної сили та допустити негайне виконання рішення суду про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Іллічівський міський суд Одеської області рішенням від 31 жовтня 2023 року позов задовольнив частково. Поновив ОСОБА_1 строк для звернення до суду з позовною вимогою про визнання незаконним наказу в.о. директора Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 103/О-90 від 28 квітня 2022 року про звільнення, скасування наказу та поновленні на роботі.

Скасував наказ в.о. директора Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 103/О-90 від 28 квітня 2022 року про звільнення з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» ОСОБА_1 за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Поновив ОСОБА_1 на роботі в Державному підприємстві «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на посаді слюсаря з ремонту та обслуговування перевантажувальних машин 6 розряду 1 терміналу.

Стягнув з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01 травня 2022 по 31 жовтня 2023 року у розмірі 214 202,35 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат. Допустив негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць. В іншій частині вимог позову відмовив.

Одеський апеляційний суд постановою від 10 грудня 2024 року апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» залишив без задоволення. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 31 жовтня 2023 року залишив без змін.

09 січня 2025 року Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ», через систему «Електронний суд», подало до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 31 жовтня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року в указаній вище справі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.

Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та справах з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення, сприяти дотриманню розумного строку розгляду справи, а також визначеності й стабільності у цивільних правовідносинах.

У цій справі предметом позову є вимоги про визнання недійсними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час простою у розмірі 149 971,64 грн, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 214 202,35 грн.

Отже, ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2025 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн) та становить 364 143,99 грн.

Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову в відкритті провадження) в справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Верховний Суд зауважує, що зазначення підстав касаційного оскарження є лише вимогою до форми та змісту касаційної скарги відповідно до цивільного процесуального закону, проте не є безумовною підставою для відкриття провадження у справі на рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

З урахуванням статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

Таким чином, обставин, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (пункт 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення в справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Схожі висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі № 203/7237/23, від 24 грудня 2024 року у справі № 760/7611/23, від 13 жовтня 2024 року у справі № 754/6388/23.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 31 жовтня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», третя особа - Незалежна профспілка працівників морського торговельного порту «Чорноморськ», про визнання наказів частково недійсними, стягнення невиплаченої заробітної плати, визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко