Рішення

від 01.11.2023 по справі 702/526/20

МОНАСТИРИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 702/526/20

Провадження № 2/702/6/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.10.2023 м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді Жежер Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Махомети І.С.,

позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 ,

позивач ОСОБА_4 , представник третьоїособи безсамостійних вимогна предметспору Монастирищенськаміська рада-не з`явились,

розглянув увідкритомусудовомузасіданнівпорядкузагальногопозовного провадженнявзалісудовихзасіданьм.Монастирищецивільнусправуза позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Монастирищенська міська рада про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и в :

Представник позивачів ОСОБА_2 в інтересах позивачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернувся досудуз позовомдовідповідачапро усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Підставою позову вважає те, що позивачі є співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Власником сусідньої земельної ділянки, яка має адресу АДРЕСА_1 , є відповідачка ОСОБА_3 .

Відповідачка на своїй земельні ділянці вздовж межі із земельною ділянкою позивачів з порушенням норм чинного законодавства влаштувала вигрібну яму, гноярню та розводить кущі малини.

Внаслідок неправомірних дій відповідачки стоки із її вигрібної ями та гноярні потрапляють в колодязь позивачів та забруднюють питну воду.

Гній із гноярні відповідачки потрапляє на земельну ділянку позивачів, нестерпний запах поширюється в домоволодіння позивачів. Кущі малини відповідачки розростаються на земельну ділянку позивачів.

Вказані дії створюють перешкоди позивачам в користуванні їх земельною ділянкою.

Так, майже впродовж всієї межі земельних ділянок висаджені кущі малини, ожини, агрусу, смородини, висота яких досягає 2-х метрів, коріння та гілки проникають на їхню земельну ділянку, проростають, значно її затіняють. Дані кущі висаджені з порушенням вимог п.6.1.41 ДБН 6.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій».

Кущі, висаджені фактично по межі не дають можливості обслуговувати власні будівлі (ожина висотою більше 2 м чіпляється до одягу, тіла), а також створюють значні незручності використовувати власну земельну ділянку за призначенням, оскільки затінення, проростання нових рослин з сусідньої земельної ділянки не дають можливості висаджувати власну городину. Також позивачі позбавлені права труїти колорадські жуки на картоплі, тому що отрута попадає на малину відповідачки, яка фактично росте на їхньому городі.

Передана в приватну власність земельна ділянка на АДРЕСА_1 не містить обмежень і обтяжень у її використанні, земельний податок сплачується на загальних підставах, без пільг. Фактично із 1192 кв. метрів площі безперешкодно можна використовувати 1167 кв. м.

Окрім того, відповідачка - ОСОБА_3 самовільно, без дотримання санітарних та будівельних норм побудувала вигрібну (каналізаційну) яму на відстані 0,25 м від межі та 10 м від їхнього колодязя, 13 метрів від житлового будинку, чим порушила вимоги п.6.1.41 ДБН.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій».

15.06.2020 Монастирищенським лабораторним відділенням ДУ «Черкаський ОЛЦ МОЗ України» був складений протокол результату санітарно-мікробіологічного дослідження води з колодязя, що розташований на АДРЕСА_1 . Висновок по протоколу: вода не відповідає нормативним документам, зокрема СанПіНУ 2.2.4-171-10.

Вигрібна яма відповідача не відповідає санітарним вимогам, більше того вона не викачується, всі стоки йдуть в землю.

Отже вигрібна яма позивача є самочинним будівництвом, яке здійснювалось без погодження з ними, державними установами, з порушенням санітарних норм.

Аналогічна ситуація з гнояркою (складом гною від домашніх тварин), яка розташована поряд з вигрібною ямою на відстані 10 см від межі. Гній складається безпосередньо на рівну земельну ділянку вже тривалий час, не вивозиться, має негерметичне огородження, яке не є перешкодою стоку рідкого гною на їхню земельну ділянку. Також ця гноярка дуже смердить.

Недотримання будівельних та санітарних норм, правил добросусідства ОСОБА_6 обґрунтовує тим, що таке право її надає їхній гараж (літ. Д на плані земельної ділянки в технічному паспорті на житловий будинок садибного типу), який однією стороною стіни розташований до її земельної ділянки на 80 см, а не 1 м, як це передбачено нормою. Разом з тим, таке місце розташування гаража не створює ніяких незручностей у використанні земельної ділянки відповідачем. В заяві до сільської ради позивачі просили дати відповідь на запитання, яким чином гараж порушує права відповідача, створює небезпеку для її життя та здоров`я, або її майна. В акті обстеження від 05.08.2020 комісія не відмітила, що гараж побудований з порушенням державних будівельних норм. Комісії були надані документи на право власності на будівлі і споруди, що розташовані на АДРЕСА_1 , в тому числі і на гараж під літерою Д в технічному паспорті.

Просить зобов`язати відповідача ОСОБА_3 ліквідувати вигрібну яму для збору побутових стоків та гноярку, які розташовані на АДРЕСА_1 шляхом демонтажу і засипанням ґрунтом; зобов`язати відповідача ОСОБА_3 знищити кущі рослин на відстані не менше 1 м від сусідньої земельної ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , які висаджені на земельній ділянці на АДРЕСА_1 та стягнути судові витрати.

11.09.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого позивач ОСОБА_1 не може мати статусу позивача у даній справі, оскільки будь-яких вимог до відповідача не пред`являє, відповідно позовної заяви про порушення її права не подавала. Предметом розгляду справи є спір, правовідносини якого тісно пов`язані із особистістю позивача ОСОБА_5 , адже остання вважала, що саме її права були порушені через наявні перешкоди в користуванні земельною ділянкою і саме ОСОБА_5 наводила з даного приводу власні аргументи, що виключає правонаступництво та будь-яку заміну її на іншого позивача. ОСОБА_1 не позбавлена можливості особистого звернення до суду в установленому законом порядку для захисту порушених прав.

Просить в задоволенні позову ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відмовити повністю. Провадження у справі закрити, відповідно до ст. 255 ЦПК України.

Суддею Мазай Н.В. ухвалою суду від 12.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 03.06.2021 у справі призначено судову будівельно - технічну експертизу, зупинено провадження у справі.

Суддею Жежер Ю.М. ухвалою суду від 09.08.2023 прийнято справу до свого провадження та призначено до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 21.08.2023 без виходу до нарадчої кімнати відновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 21.08.2023 замінено позивача у справі ОСОБА_5 правонаступником ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 12.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав повністю, просила його задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві та додатково пояснила, що з 2006 року проживає у будинку по АДРЕСА_1 та здійснює утримання даного будинку та земельної ділянки, у 2023 набула частково право власності на житловий будинок та земельну ділянку. Відповідач створює перешкоди у користуванні належним їй земельною ділянкою та житловим будинком, оскільки вигрібна яма та гноярка розміщені на відстані менше одного метра від межі та за 10, 11 м від хати та колодязя з питною водою. Оскільки між її земельною ділянкою та ділянкою відповідача існує перепад та земельна ділянка відповідачки розташована вище її земельної ділянки, всі нечистоти з вигрібної ями та гноярки стікають на її земельну ділянку, забруднюючи як саму земельну ділянку так і колодязь з питною водою. Внаслідок потрапляння нечистот використання питної води є неможливим. Посаджені відповідачем на межі кущі ожини та малини створюють затінення її земельної ділянки, оскільки розташовані на відстані 10,15 см від межі.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_2 позов підтримав повністю, просив його задовольнити, з підстав, зазначених у позовній заяві. Заявив клопотання, що докази понесених витрат у зв`язку з розглядом справи будуть подані у строк визначений у ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

В судове засідання позивач ОСОБА_4 не з`явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку. Клопотання про відкладення судового засідання на адресу суду не надходило.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позов не визнала повністю, просить відмовити у його задоволенні та пояснила, що об`єкти розташовані на земельній ділянці, що належать їй, будь-яких перешкод у користуванні належним позивачам майном не створюють. На території її земельної ділянки вигрібна яма, що знаходиться на відстані 60,70 см від межі не використовується, а гноярка, яка також розміщена біля межі не може бути пересунута у інше місце, оскільки територія, яка прилягає до її домоволодіння невелика, а відходи, які містяться там складаються з екскрементів лише кіз та на земельну ділянку позивачів не стікають. Кущі малини розміщуються на відстані 1 м від земельної ділянки позивачів та не створюють будь-якого затінення, оскільки їх висота не вища ніж 1 м.

В судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Монастирищенської міської ради Черкаської області не з`явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку. Клопотання про відкладення підготовчого засідання на адресу суду не надходило.

Суд заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши викладені у заявах по суті справи обставини та безпосередньо дослідивши письмові докази, встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч.1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крімвипадків, встановленихцим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є власником 7/8 частки земельної ділянки, площею 0,1193 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 7123480300:01:001:0664, із цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 215667301 від 09.07.2020 (а.с. 8).

ОСОБА_1 є власником 1/8 частки земельної ділянки, площею 0,1193 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 7123480300:01:001:0664, із цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджується договором дарування частини земельної ділянки від 18.10.2021 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 279977546 від 19.10.2021 (а.с. 202, 203).

ОСОБА_4 є власником 7/8 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССР № 323181, номер витягу № 23543137 від 11.08.2009 (а. с. 10).

ОСОБА_1 є власником 1/8 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування частини будинку від 18.10.2021 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 279983941 від 19.10.2021 (а.с. 200, 201).

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок садибного типу по АДРЕСА_1 власником 7/8 частини житлового будинку, зазначено ОСОБА_4 (а.с. 12 - 13).

Відповідно до договору дарування житлового будинку від 07.12.1997, ОСОБА_7 подарував ОСОБА_8 житловий будинок із надвірними спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 (а.с. 14).

Згідно з довідкою № 241, виданою 05.06.2020 виконавчим комітетом Аврамівської сільської ради вул. Пролетарська, 9 перейменовано на АДРЕСА_1 (а.с. 15).

ОСОБА_3 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1174, що за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 7123480300:01:001:0354, із цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 212493830 від 15.06.2020 (а.с. 19).

01.07.2020 позивач ОСОБА_1 зверталась до Аврамівської сільської ради із заявою щодо проведення обстеження меж земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо розташування біля неї кущів, будинків, споруд (а.с. 16).

Відповідно до акту обстеження частини межі суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 від 05.08.2020, комісією було встановлено гараж, який знаходиться в спільній сумісній власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , побудований до 16.12.2004 на відстані 0,8 м від межі земельної ділянки ОСОБА_9 . На даху встановлений водовідвід у вигляді ринви, стік води відбувається на земельну ділянку ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . На земельну ділянку зі сторони городу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проростають кущі малини зі сторони земельної ділянки ОСОБА_9 повздовж забору протяжністю 7x1 м, що є порушенням п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій". Вигрібна яма ОСОБА_9 , зі слів ОСОБА_1 , знаходиться на відстані 0,25 м до межі та 10 м до колодязя, що є порушенням п.6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій". Відстань від гноярні ОСОБА_9 до межі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 становить 0,40 м. Комісія пропонує ОСОБА_10 та ОСОБА_5 , ОСОБА_11 дотримуватись ст. 103 Земельного Кодексу України, в іншому випадку для вирішення даного питання по суті пропонують звернутись до суду (а.с. 17 - 18).

Згідно з протоколом результату санітарно - мікробіологічного дослідження, виданого 15.06.2020 Монастирищенським лабораторним відділенням ДУ «Черкаський ОЛЦ МОЗ України» вода з колодязя, який розташований на АДРЕСА_1 містить колі форми КУО в 100 см 3, що не відповідає НД (а.с. 21).

Позивачами на підтвердження обставин справи, в якості доказів надано фотознімки, на яких зображено: розташування вигрібної ями відносно межі земельних ділянок сторін, розташування гноярки відносно межі земельних ділянок сторін, розташування кущів малини відносно межі земельних ділянок сторін (а.с. 22 - 29).

Статтею 41 Конституції Українивстановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За змістом статей316,317 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України)ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За правилами ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України установлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом статей15і16 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно достатті 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), серед способів захисту речових прав цивільне законодавства виокремлює усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказаний спосіб захисту може бути реалізований шляхом подання негаторного позову.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Захист речового права шляхом пред`явлення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (негаторного позову) є можливим носієм речового права і передбачає доведення позивачем наступних обставин: 1) належність позивачу речового права, з приводу захисту якого він звертається до суду; 2) порушення цього права, його невизнання чи оспорювання; 3) вчинення цих дій саме відповідачем.

Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Позивачі звертаючись до суду з позовом вказують, що відповідачка на своїй земельній ділянці вздовж із їхньою земельною ділянкою з порушенням норм чинного законодавства влаштувала вигрібну яму, гноярню та розводить кущі малини, у зв`язку із чим забруднюється питна вода в колодязі, гній із гноярні потрапляє на земельну ділянку позивачів, поширюється нестерпний запах у домоволодіння, кущі малини розростаються на земельну ділянку позивачів, що унеможливлює обслуговувати власні будівлі та використовувати власну земельну ділянку за призначенням.

Щодо позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом ліквідації вигрібної ями для збору побутових стоків та гноярки, шляхом демонтажу і засипання ґрунтом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 293 ЦК України фізична особа має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля.

Діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності. Діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути припинена за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2, 5 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Положення аналогічного змісту містить ст. 41 Конституції України, згідно з частиною сьомою якої, використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно з ч. 3 ст. 1 Земельного кодексу України використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок, зокрема, зобов`язані: додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до п. б, д ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» № 4004-XIIвід 24.02.1994(далі-Закон №4004-XIIвід 24.02.1994) регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов`язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.

Відповідно доабз.1,5ч.1ст.5 Закону №4004-XIIвід 24.02.1994 громадяни, зокрема, зобов`язані: піклуватися про своє здоров`я та здоров`я і гігієнічне виховання своїх дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону № 4004-XII від 24.02.1994 підприємства, установи, організації та громадяни при розробленні і використанні нових технологій, проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції та технічному переобладнанні підприємств, виробничих об`єктів і споруд будь-якого призначення, плануванні та забудові населених пунктів, курортів, проектуванні і будівництві каналізаційних, очисних, гідротехнічних споруд, інших об`єктів зобов`язані дотримувати вимог санітарного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 4004-XII від 24.02.1994 органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності жилі, виробничі, побутові та інші приміщення відповідно до вимог санітарних норм.

Згідно зч.3ст.22Закону №4004-XIIвід 24.02.1994 органивиконавчої влади,місцевого самоврядування,підприємства,установи,організації тагромадяни зобов`язаніутримувати наданів користуваннячи належніїм направі власностіземельні ділянки і території відповідно до вимог санітарних норм.

Відповідно до п. а, в ч. 1 ст. 15 Закону України «Про відходи» № 187/98 - ВР від 05.03.1998 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зокрема, зобов`язані: дотримуватися вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері поводження з відходами; виконувати інші обов`язки, передбачені законами, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відходи» № 187/98 - ВР від 05.03.1998 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Відповідно до ч. 1 ст. 35-1 Закону України «Про відходи» № 187/98 - ВР від 05.03.1998 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) поводження з побутовими відходами здійснюється відповідно до державних норм і правил.

Державні будівельні норми Б.2.2-12:2019, затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України № 104 від 26.04.2019 поширюютьсянаплануванняізабудовутериторійнаселених пунктівтаміжселеннихтериторійнадержавному,регіональномутамісцевомурівнійзастосовуютьсяувідповідностіз[7] (далі - ДБН Б.2.2-12:2019).

Відповідно до п. 6 ДБН Б.2.2-12:2019 сельбищнітериторіїпризначенідля створення сприятливого життєвогосередовища,якемає відповідатисоціальним, екологічним та містобудівним умовам,щозабезпечуютьпроцеси життєдіяльності населення, пов`язані з його демографічним ісоціальнимвідтворенням.

Таблиця6.7Допустимівідстані віджитловихбудинків до господарських будівель іспоруд ДБН Б.2.2-12:2019, визначає відстані від житлових будинків та господарських будівель і споруд. Так, зокрема, допустима відстань від житлового будинку, літньої кухні та арт свердловини водопостачання (питний колодязь) має становити: до господарських будівель (сараї) для худоби, інших тварин та птахів площею до 50 м2 - 15 м, 20 м, відповідно; до майданчика для компосту, дворов і вбиральні, сміттєзбірник, сховища для добрив та ядохімікатів - 20 м. Крім цього, відповідно до примітки 4 до даної таблиці вигрібні ями дворових вбиралень повинні бути виконані з конструкцій, що запобігають фільтрації фекальних стоків у ґрунт.

Відповідно до абз.1 п.п. 1 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом міністерства охорони здоров`я України № 145 від 17.03.2011 «Про затвердження Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць» (далі - ДСНП, затверджених наказом МОЗ України № 145 від 17.03.2011) вигрібна яма (вигріб) - інженерна споруда у вигляді поглиблення в землі, виконана з водотривкого матеріалу, призначена для збирання та зберігання рідких відходів, наземна частина якої обладнана щільно прилягаючою кришкою та решіткою для відокремлення твердих відходів.

Згідно з п.2.21 ДСНП, затверджених наказом МОЗ України № 145 від 17.03.2011 рідкі відходи (фекалії, сеча, помиї), що утворюються у житлових та громадських будівлях і спорудах за відсутності централізованого водопостачання та водовідведення, допускається зберігати у вигрібних ямах (вигребах). У разі наявності дворових вбиралень вигрібна яма може бути спільною.

Вигріб повинен бути водонепроникним та мати щільно прилягаючу кришку. Об`єм вигребу розраховується виходячи з чисельності населення, що ним користується.

Вигреби необхідно очищати у міру їх заповнення. Перевезення рідких відходів з вигребів та розміщення їх на території приватних володінь, а також використання їх як добрива в сільському господарстві забороняється.

Відповідно до п. 2.22. ДСНП, затверджених наказом МОЗ України № 145 від 17.03.2011 вигреби повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувально -профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше 20 м.

Місце розміщення вигребу на присадибній ділянці та відстань від нього до власного житлового будинку визначає власник цього будинку з додержанням правил добросусідства.

Спірні питання щодо місць розміщення вигребів на території присадибної ділянки розглядаються у порядку вирішення земельних спорів згідно з законодавством.

В умовах нецентралізованого водопостачання вигреби на території присадибної ділянки повинні бути віддалені від індивідуальних колодязів і каптажів джерел на відстань не менше 20 м, при цьому відстань від вигребів до громадських колодязів і каптажів джерел повинна бути не менше 50 м. При цьому слід враховувати напрямок схилу ділянки.

Згідно з п. 3.32 Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України № 400 від 12.05.2010 « Про затвердженняДержавних санітарнихнорм таправил "Гігієнічнівимоги доводи питної,призначеної дляспоживання людиною"місця влаштуваннябюветів,колодязів такаптажів джерелслід розташовуватина незабрудненійта захищенійтериторії,яка знаходитьсявище затечією ґрунтовихвод навідстані неменше ніж30м відмагістралей зінтенсивним рухомтранспорту тане меншеніж 50м (дляіндивідуальних колодязів-не меншеніж 20м)від вбиралень,вигрібних ям,споруд тамереж каналізації,складів добривта отрутохімікатів,місць утримання худоби та інших місць забруднення ґрунту та підземних вод.

Тобто, допустима відстань від вигрібної ями для збору побутових стоків та гноярки (майданчику для компосту) до літньої кухні та питного колодязя має складати 20 м.

Так, відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно - технічної експертизи від 19.07.2023 № 936/21-23 фактична відстань від вигрібної ями для збору побутових стоків, яка розташована на земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_1 до об`єктів, що розташовані на земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_1 складає: до стін літньої кухні 11,55 м, до стіни житлового будинку 14,89, до пітного колодязя- 10,29 м.

Фактична відстань від гноярки (майданчик для компосту), яка розташована на земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_1 до об`єктів, що розташовані на земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_1 складає: до стін літньої кухні 10,95 м, до стіни житлового будинку 16,39, до пітного колодязя- 11,79 м.

Співставляючі дані фактичних відстаней від вигрібної ями для збору побутових стоків, яка розташована на земельні ділянці домоволодіннях АДРЕСА_1 до стін літньої кухні, житлового будинку та пітного колодязя, які розташовані на земельні ділянці домоволодіннях АДРЕСА_1 не відповідає вимогам чинного ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» п. 6 сельбищні території, розділ садибна забудова, таблиця 6.7 допустимі відстані від житлових будинків до господарських будівель і споруд.

Співставляючі дані фактичних відстаней від гноярки (майданчик до компосту), яка розташована на земельні ділянці домоволодіннях АДРЕСА_1 до стін літньої кухні, житлового будинку та пітного колодязя, які розташовані на земельні ділянці домоволодіннях АДРЕСА_1 не відповідає вимогам чинного ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» п. 6 сельбищні території, розділ садибна забудова, таблиця 6.7 допустимі відстані від житлових будинків до господарських будівель і споруд (а.с. 180 - 184).

Оскільки, розташовані на земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_1 , що на праві приватної власності належить відповідачу, вигрібна яма та гноярка споруджені з порушенням вимог ДБН Б2.2-12:2019 п.6, 6., а саме на відстані, що суперечать нормативам від стін літньої кухні, житлового будинку та пітного колодязя, які розташовані на земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_1 , що на праві приватної власності належать позивачам, що як встановлено з матеріалів справи, порушує права власників сусіднього будинку та земельної ділянки, тобто позивачів, внаслідок чого, зокрема, але не виключно, вода в колодязі не відповідає санітарно-гігієнічним нормам, відповідачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу щодо спростування позовних вимог позивачів, а тому, суд вважає, що позов в цій частині підлягає до задоволення.

Посилання позивача, як на підставу задоволення позову на те, що вигрібна яма та гноярка є самочинним будівництвом, правового значення для вирішення цього спору не має, а тому до уваги судом не приймається.

Доводи відповідача щодо неналежного позивача у цій справі та закриття провадження у справі до задоволення не підлягають з урахуванням такого.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.

Положеннямистатті 391 Цивільного кодексу Українипередбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Негаторний позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником частини житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 , що межує з домоволодінням відповідача.

Оскільки, розташовані на земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_1 , що на праві приватної власності належить відповідачу, вигрібна яма та гноярка споруджені з порушенням вимог ДБН Б2.2-12:2019 п.6. 6., що на праві приватної власності належать позивачу ОСОБА_1 , такі дії відповідача, порушують права власників сусіднього будинку та земельної ділянки, станом на дату вирішення спору по суті відповідачем не усунуті дані порушення, а тому право позивача ОСОБА_1 є порушеним та підлягає захисту.

Щодо позовних вимог про зобов`язання знищити кущі рослин, а саме малини, суд зазначає наступне.

Згідно забз.3п.6.1.41ДБН Б.2.2-12:2019 відстань від межі суміжної земельної ділянки до стовбурів дерев, які висаджуються, має бути не менше ніж 4-6 м в залежності від величини крони (але не менше Ѕ діаметру крони дерева), а до кущів 1,0 м.

Відповідно до ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно доч.1ст.13ЦПК Українисуд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках.Збирання доказіву цивільнихсправах неє обов`язком суду.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, абз. 1 - 4 ч. 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як зазначалось судом вище, позивачами в якості доказів на обґрунтування позову в цій частині надано фотознімки, на яких зображено розташування кущів малини відносно межі земельних ділянок сторін. Разом з тим, дані фотознімки підтверджують існування зелених насаджень, а саме малини, вздовж паркану, але не доводять розміщення їх на відстані меншій ніж передбачено п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019, з фотокарток неможливо визначити висоту даних насаджень та встановити наявність перешкод у формі затінення сусідньої земельної ділянки.

Крім цього, за клопотанням позивача у справі було призначено судову будівельно - технічну експертизу. Разом з тим, на вирішення експертизи питання щодо відповідності відстані на якій висаджено відповідачем кущів малини до сусідньої земельної ділянки (позивача) вимогам нормативно - правових актам у галузі будівництва позивачем не ставилось, а тому суд вважає, що позивачами не надано належних та допустимих доказів порушення їх прав, у саме у наявності перешкод, які чинить відповідач у користуванні належної позивачу земельною ділянкою та будинковолодінням, та відповідно для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, позивачами при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір за подачу позову в сумі 3362, 20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи,що обґрунтованимиє вимогипозивачів на 50,00 % від заявленоївимоги (із 2 позовних вимог задоволено 1),то розмірсудового збору,який підлягаєстягненню звідповідача накористь позивача ОСОБА_4 становить 840,80 грн, а судовий збір в іншій частині суд покладає на позивачів.

На підставівикладеного такеруючись ст. 2-7,9-13,141,223,258,259,263-265, 268, 272,273, 351, 352,354,355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Монастирищенська міська рада про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, задовольнити частково.

Зобов`язати відповідача ОСОБА_3 ліквідувати вигрібну яму для збору побутових стоків та гноярку, які розташовані на АДРЕСА_2 шляхом демонтажу і засипанням ґрунтом.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 01.11.2023.

Суддя Юлія ЖЕЖЕР