Постанова

від 15.06.2023 по справі 910/907/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2023 р. Справа№ 910/907/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Репіковій З.А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 15.06.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпостач-сервіс» та Приватного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат №4» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 (повний текст рішення підписаний 27.02.2023)

у справі №910/907/22 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпостач-сервіс"

до Приватного акціонерного товариства "Домобудівний комбінат №4"

про стягнення 1 309 617,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 у справі № 910/907/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпостач-сервіс» до Приватного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат №4» про стягнення 1 309 617,77 грн. - задоволено частково; вирішено стягнути з Приватного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат №4» 429 080, 78 грн. основного боргу, 24 969, 55 грн. 3 % річних, 63 584, 40 грн. інфляційних втрат, 7 764, 52 грн. витрат по сплаті судового збору; у іншій частині позову - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач (ПАТ «Домобудівний комбінат № 4») звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 у справі № 910/907/22 в частині задоволених вимог (всіх стягнутих з відповідача на користь позивача коштів) і ухвалити нове рішення, яким у їх задоволенні відмовити; в іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін; здійснити розподіл судових витрат, зокрема стягнути з ТОВ «Техпостач-сервіс» на користь ПАТ «ДБК-4» витрати на сплату судового збору та правову допомогу, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи в апеляційному порядку.

Позивач у справі (ТОВ «Техпостач-сервіс») також звернувся з апеляційною скаргою, у якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 у справі № 910/907/22 за позовом ТОВ «Техпостач-сервіс» до ПАТ «Домобудівний комбінат № 4» про стягнення 1 309 617, 77 грн. скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі; в іншій частині (що не оскаржується) рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 - залишити без змін; здійснити розподіл судових витрат, стягнути з ПАТ «Домобудівний комбінат № 4» на користь ТОВ «Техпостач-сервіс» витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу.

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 (позов направлено поштою) Товариство з обмеженою відповідальністю «Техпостач-сервіс» (ТОВ «Техпостач-сервіс», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 4» (ПАТ «Домобудівний комбінат № 4», відповідач), у якому заявлені вимоги:

- стягнути з ПАТ «Домобудівний комбінат № 4» основну заборгованість в сумі 1 029 344, 58 грн., пеню - 67 836, 42 грн., 3% річних - 59 900, 78 грн. та інфляційні нарахування 152 535, 99 грн.;

- стягнути з ПАТ «Домобудівний комбінат № 4» судові витрати в сумі 159 644, 28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором поставки №20/05 від 20.05.2019 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 у справі № 910/907/22 позов задоволено частково за наступних встановлених обставин:

- матеріалами справи підтверджено, що відповідач фактично прийняв товар згідно Договору поставки № 20/05 від 20.05.2019 за видатковими накладними на суму 2 134 080,78 грн. та частково оплатив його у розмірі 1 705 000,00 грн.; відповідно підтверджується факт заборгованості відповідача в розмірі 429 080,78 грн. зі сплати за поставлений позивачем товар за Договором поставки № 20/05 від 20.05.2019;

- відповідачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджено, що позивачем було несвоєчасно подано податкові накладні на реєстрацію. Перебування своєчасно наданих позивачем на реєстрацію податкових накладних у незареєстрованому стані зумовлене діями (безвідносно до їх правомірності) податкового органу, і вина постачальника в несвоєчасній реєстрації податкових накладних відсутня;

- з урахуванням того, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу задоволено частково, а строки виконання зобов`язань з оплати товару за кожною видатковою накладною визначаються окремо, суд позбавлений можливості перевірити правильність наданого позивачем розрахунку пені, у зв`язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення 67 836,42 грн. пені задоволенню не підлягають;

- позовні вимоги по здійснених нарахуваннях згідно ст. 625 ЦК України підлягають частковому задоволенню у розмірі 24 969,55 грн. 3 % річних та 63 584,40 грн. інфляційних втрат за розрахунком суду.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Відповідач з рішенням суду, в частині задоволених вимог не згоден, вважає його незаконним і необгрунтованим, посилаючись на наступне:

- задовольняючи частково позовні вимоги, зокрема, стягуючи кошти за поставлений товар, суд першої інстанції помилково виходив з тієї обставини, що відповідач порушив зобов`язання з його оплати;

- Господарським судом міста Києва не взято до уваги посилання ПАТ «ДБК-4» на те, що відсутність остаточного розрахунку з позивачем відповідає умовам п. 2.8, 5.1 договору поставки від 20.05.2019 № 20/05, які спочатку передбачають виконання ТОВ «Техпостач-сервіс» зобов`язання надати відповідачу певні документи на поставлений товар, зокрема податкові накладні, зареєстровані позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних, що останнім не виконано та не доведено;

- висновки, з посиланнями на норми податкового законодавства, які зробив Господарський суд міста Києва в оскаржуваному рішенні, не доводять належного виконання позивачем його зобов`язань з передачі визначених документів на товар, зокрема, зареєстрованих ним в ЄРПН податкових накладних, що було передумовою для проведення відповідачем остаточних розрахунків;

- стверджуючи про порушення ПАТ «ДБК-4» зобов`язань з оплати товару (не проведення ним остаточних розрахунків) по договору та заявляючи позовні вимоги про стягнення боргу, позивач (ТОВ «Техпостач-сервіс») керуючись ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 80 ГПК України, мав довести (надавши до суду разом з позовною заявою відповідні докази), що строк виконання таких зобов`язань (в повної оплати товару) настав; в даному випадку, це означало необхідність надання ТОВ «Теспостач-сервіс» (крім доказів передачі товару) доказів належного виконання ним вимог п. 5.1 договору, що стосується отримання ПАТ «ДБК-4» від нього визначених у цьому пункті документів (які в матеріалах справи відсутні).

В апеляційній скарзі позивача зазначено, що в даному випадку районний суд дуже поверхнево проаналізував заяву позивача про зміну підстави позову, необачно застосував приписи процесуального законодавства, не вірно визначив та не розібрався у значенні суті поняття «підстава позову», ототожнив можливість зміни підстави позову зі зміною, виключно, правової підстави позову, а не зміни обгрунтування обставин та подання доказів на таке обгрунтування, що і стало наслідком прийняття частково протиправного рішення у справі.

Також позивач стверджує, що через вказані порушення судом першої інстанції, які стали наслідком часткового задоволення позовної заяви, районний суд відмовив у задоволенні вимог в частині стягнення 67 836, 42 грн. пені; тоді як, на момент написання апеляційної скарги ані позивачу, ані його представнику не відома інформація про відсутність матеріально-технічного забезпечення (електронно-обчислювальних пристрої для виконання операцій над числами або алгебраїчними формулами), що позбавило можливості суд обрахувати розмір пені навіть задовольняючи позовні вимоги частково, при чому, розрахувати 3% річних і втрат від інфляції в суду можливість була.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат №4» та апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпостач-сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 у справі №910/907/22; ухвалено об`єднати в одне провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпостач-сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 у справі №910/907/22 з апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат №4» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 у справі №910/907/22.

В судових засіданнях 27.04.2023, 04.05.2023 у розгляді апеляційних скарг оголошувалась перерва до 04.05.2023, до 15.06.2023.

Під час апеляційного провадження до справи 31.03.2023 від позивача отримано відзив на апеляційну скаргу відповідача; 03.04.2023 зареєстровано надходження відзиву на апеляційну скаргу від ПАТ «Домобудівний комбінат-4»; 03.05.2023 позивачем подані суду письмові пояснення по поданих апеляційних скаргах; 02.06.2023 відповідач подав заперечення на письмові пояснення позивача.

Явка представників сторін

Позивачем у справі в судових засіданнях апеляційної інстанції підтримано подану ним апеляційну скаргу, оскаржуване рішення позивач просив скасувати в частині відмови у задоволенні позову і прийняти нове про задоволення позову; апеляційну скаргу відповідача відхилити.

Представник відповідача в судових засіданнях апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив її відхилити, задовольнити подану ним апеляційну скаргу, оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених вимог з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

В судовому засіданні 15.06.2023 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

20.05.2019 між ПАТ «Домобудівний комбінат №4» (покупець) та ТОВ «Техпостач-сервіс» (постачальник) укладено Договір поставки № 20/05 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору за замовленнями покупця постачальник зобов`язується у встановлений строк передати у власність (поставити) покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти замовлений товар та оплатити його на умовах Договору.

Згідно з п. 2.1. Договору ціна та кількість товару вказуються в специфікації та/або рахунку-фактурі, що є невід`ємними частинами даного Договору. Зазначена ціна є стабільною на весь період дії цього Договору.

Відповідно до п. 2.8. Договору покупець здійснює попередню оплату у розмірі 50 % від ціни, яка вказана у специфікації або рахунку-фактурі, а решта у розмірі 50 % сплачується після отримання товару та документів до нього, але не більше 20 (двадцяти) робочих днів після такого отримання.

Згідно з п. 3.2. Договору прийом товару покупцем по кількості і якості здійснюється за видатковою накладною або іншим документом, що посвідчує приймання-передачу товару.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що постачальник надає покупцю на кожну одержану кількість товару такі документи: рахунок-фактуру; специфікації; видаткові накладні; податкові накладні; сертифікати відповідності (якості) та інші документи, що стосуються якості і експлуатації товару; інші документи, що необхідні для такого виду товару; постачальник зобов`язаний надати покупцю податкову накладну (за кожної поставки), що передбачає реєстрацію постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому законодавством України; така реєстрація проходить у строк, що передбачений Податковим кодексом України (далі - ПК України) та іншими нормативними актами; одночасно з реєстрацією податкових накладних постачальник надсилає таку накладну (її примірник) покупцю з відміткою про отримання територіальними органами ДФС за електронною адресою: patdbk@ua.fm.

Відповідно до п. 11.6 Договору позивач і відповідач погодили, що у разі відмови постачальника надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в ЄРПН покупець має право в порядку, передбаченому пунктом 201.10 статті 201 ПК України, додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на постачальника.

Частково задовольняючи заявлені позивачем вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного:

- матеріалами справи підтверджено, що відповідач фактично прийняв товар згідно Договору поставки № 20/05 від 20.05.2019 за видатковими накладними на суму 2 134 080,78 грн. та частково оплатив його у розмірі 1 705 000,00 грн., відповідно підтверджено факт наявності у відповідача заборгованості в розмірі 429 080,78 грн. зі сплати за поставлений позивачем товар за Договором поставки № 20/05 від 20.05.2019;

- відповідачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджено, що позивачем було несвоєчасно подано податкові накладні на реєстрацію; перебування своєчасно наданих позивачем на реєстрацію податкових накладних у незареєстрованому стані зумовлене діями (безвідносно до їх правомірності) податкового органу, і вина постачальника в несвоєчасній реєстрації податкових накладних відсутня;

- з урахуванням того, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу задоволено частково, а строки виконання зобов`язань з оплати товару за кожною видатковою накладною визначаються окремо, суд позбавлений можливості перевірити правильність наданого позивачем розрахунку пені; позовні вимоги в частині стягнення 67 836,42 грн. пені задоволенню не підлягають;

- вимоги в частині стягнення нарахованих сум згідно ст. 625 ЦК України, підлягають частковому задоволенню у розмірі 24 969,55 грн. 3 % річних та 63 584,40 грн. інфляційних втрат за розрахунком суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги ТОВ «Техпостач-сервіс» про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок несплати за поставлений по договору № 20/05 від 20.05.2019 товар, з урахуванням нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних збитків згідно ст. 625 ЦК України.

По апеляційній скарзі позивача колегія суддів зазначає наступне.

Необгрунтованими знаходить апеляційний господарський суд посилання в апеляційній скарзі ТОВ «Техпостач-сервіс» на неправильну оцінку судом першої інстанції поданої заяви про зміну підстави позову, оскільки:

- дослідивши редакцію первісного позову, за яким вимоги позивача обгрунтовані порушенням з боку відповідача зобов`язань за договором поставки № 20/05 від 20.05.2019, та заяву сторони позивача від 22.06.2022 року «про зміну підстави позову», в якій зазначено що підтвердженням позовних вимог у позові та загального тіла заборгованості, є заборгованість в тому числі за Договором 20/1 від 20.09.2018, яка складає 600 263, 80 грн., додаткова угода до договору № 2 до договору поставки 20/1 від 20.09.2018, додаток № 1 до договору № 20/1 від 20.09.2018, специфікація товару № 1, додаток № 2 до договору № 20/1 від 20.09.2018 специфікація товару № 2, видаткова накладна № РН-0000001 від 15.02.2019, видаткова накладна № РН-0000002 від 15.02.2019, суд першої інстанції правильно вважав, що за останньою викладено нові обґрунтування та обставини позовних вимог, визначено нові правові підстави позовних вимог, які підтверджені новими доказами по справі.

Вирішення спору між сторонами здійснювалося в межах визначеного позивачем предмету та підстав позову, з урахуванням наданих доказів на підтвердження наявної заборгованості відповідача за договором поставки № 20/05 від 20.05.2019.

Підлягають відхиленню і доводи апелянта щодо відсутності у нього та його представника інформації про відсутність матеріально-технічного забезпечення (електронно-обчислювальних пристрої для виконання операцій над числами або алгебраїчними формулами), що позбавило можливості суд обрахувати розмір пені навіть задовольняючи позовні вимоги частково, при тому, що розрахувати 3% річних і втрат від інфляції в суду можливість була, оскільки:

для перевірки правильності нарахування суми пені необхідні не лише електронно-обчислювальні пристрої для виконання операцій над числами або алгебраїчними формулами, а належні вихідні дані з посиланням на спірну частину суми заборгованості за кожною видатковою накладною із визначенням часу прострочення з урахуванням встановлених законодавчих обмежень по строку нарахування пені згідно приписів ч. 6 ст. 232 ГК України.

В даному випадку правильне застосування зазначених норм матеріального права напряму залежить від доведеності позивачем обставин, що розрахунок пені проведено не поза межами строку шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В цій частині саме на позивача вимоги процесуального закону (ст. 74 ГПК) покладають обов`язок доведення своїх вимог, тоді як позивачем у справі не обгрунтовано здійснених ним розрахунків відповідними вихідними даними, здійснення розрахунку пені за період 6 місяців у відношенні загальної суми заборгованості унеможливлює встановлення обставин припинення строку нарахування пені (6 місяців) за кожною накладною та не дають можливості перевірити чи виконано розрахунок в межах законодавчих обмежень. Окрім того, при поданні апеляційної скарги, позивачем такого розрахунку та вихідних даних також не представлено та не доведено посиланнями на відповідні обставини (фактична сума боргу за кожною накладною) та умови договору щодо настання строку оплати з наданням документів підтверджуючих здійснення попередньої оплати 50% та визначення строку у 20 робочих днів щодо сплати залишку боргу (п. 2.8 договору) по розрахунку суми боргу за кожною накладною.

При цьому, нарахування сум 3% річних та інфляції по загальній сумі заборгованості за заявлений позивачем період прострочення (з 07.01.2020 по 15.12.2021), були належно перевірені судом першої інстанції, обрахування здійснено у відношенні частини боргу, що підлягає стягненню (429 080,78 грн.).

Апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню, зокрема через наступне.

Не погоджуючись з посиланнями на норми податкового законодавства, які зробив Господарський суд міста Києва в оскаржуваному рішенні, відповідач не вказав в чому саме полягає невірне застосування судом норм матеріального права, а твердження про недоведення належного виконання позивачем його зобов`язань з передачі визначених документів на товар, зокрема, зареєстрованих ним в ЄРПН податкових накладних, не свідчить про ненастання строку оплати за поставлений товар, що правильно враховано судом першої інстанції.

Так, за умовами п. 2.8. Договору покупець здійснює попередню оплату у розмірі 50 % від ціни, яка вказана у специфікації або рахунку-фактурі, а решта у розмірі 50 % сплачується після отримання товару та документів до нього, але не більше 20 (двадцяти) робочих днів після такого отримання.

У п. 6.2 договору визначені права покупця, за якими останній має право не приймати товар у разі порушення постачальником умов договору (п. 6.2.1); відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми у разі порушення постачальником умов договору (п. 6.2.2); вимагати від постачальника належного виконання всіх інших умов даного договору (п. 6.2.3); а згідно з п. 5.3 договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичного отримання товару покупцем і оформлення необхідних документів.

За наведеного договірного регулювання спірних поставок товарів в межах вказаного договору, відповідачем не доведено факту порушення договору з боку позивача в частині здійснених спірних поставок товару; не спростовано факту поставки/отримання товару та несплати залишку заборгованості по сумі 429 080,78 грн..

Доводи апелянта щодо ненастання строку оплати через неналежне виконання постачальником обов`язку в частині передачі документів на товар відхиляються та є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства виходячи з наступного.

В силу положень ч. 1 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Таким чином, умовами договору (п. 2.8) строк оплати товару визначений днями, а саме сплата товару має бути здійснена протягом не більше 20 (двадцяти) робочих днів після отримання товару та документів до нього.

Зважаючи на підтвердження отримання відповідачем товару за видатковими накладними по сумі боргу 429 080, 78 грн. строк оплати (у 20 робочих днів) є таким, що настав.

Посилання відповідача на обов`язки постачальника, визначені п. 5.1 договору та недоведення позивачем повного виконання своїх зобов`язань, зокрема в частині надання зареєстрованої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому законодавством України, не свідчать про ненастання строку оплати встановленого п. 2.8 договору.

Судом першої інстанції обгрунтовано, з посиланням на приписи податкового законодавства зазначено про можливість відповідача здійснити заходи з метою недопущення негативних наслідків своєї господарської діяльності у зв`язку з незарахуванням сплачених ним за поставлений товар грошових коштів до податкового кредиту ПДВ.

Наслідки відмови постачальника надати податкову накладну або порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в ЄРПН обумовлені сторонами у п. 11.6 договору, де зокрема, у таких випадках чітко передбачено, що покупець має право в порядку, передбаченому пунктом 201.10 статті 201 ПК України, додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на постачальника.

При цьому, відповідачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджено, що позивачем було несвоєчасно подано податкові накладні на реєстрацію. Перебування своєчасно наданих позивачем на реєстрацію податкових накладних у незареєстрованому стані зумовлене діями (безвідносно до їх правомірності) податкового органу, і вина постачальника в несвоєчасній реєстрації податкових накладних відсутня.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена у пункті 25 постанови від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Натомість належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (постанова Об`єднаної палати КГС ВС від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).

Спір між сторонами щодо збитків покупця внаслідок позбавлення права на включення до податкового кредиту сум ПДВ по операціям з поставки товару, в тому числі за спірним у даній справі договором вирішено в межах справи № 910/3224/22; що не підтверджує встановлення обставин порушення постачальником обов`язків, в частині подання на реєстрацію податкових накладних.

Викладені у апеляційній скарзі ПАТ «Домобудівний комбінат № 4» аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення у справі в частині задоволених вимог про стягнення боргу, оскільки не отримали підтвердження під час апеляційного провадження.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи сторін (апеляційних скарг позивача та відповідача) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати за розгляд апеляційних скарг у зв`язку з відмовою в їх задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржників.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпостач-сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 у справі №910/907/22 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат №4» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 у справі №910/907/22 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 у справі №910/907/22 залишити без змін.

4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покласти на кожну із сторін.

5. Матеріали справи №910/907/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 01.11.2023.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко