Рішення

від 23.10.2023 по справі 911/1672/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2023 р. Справа № 911/1672/23

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ермітаж хаус»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Плюс»

про стягнення 977149,02 грн та зобов`язання повернути майно

за відсутності представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ермітаж хаус» (далі - позивач, ТОВ «Ермітаж хаус») звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою від 01.06.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Плюс» (далі - відповідач, ТОВ «М-Плюс»), у якій просить суд:

- стягнути з ТОВ «М-Плюс» на користь ТОВ «Ермітаж хаус» 869816,00 грн заборгованості з орендної плати за договором суборенди 0110/21 від 01.10.2021, 72648,20 грн пені, 4436,23 грн 3% річних та 30248,59 грн інфляційних втрат, що загалом становить у сумі 977149,02 грн;

- зобов`язати ТОВ «М-Плюс» повернути ТОВ «Ермітаж хаус» об`єкт оренди за договором суборенди № 0110/21 від 01.10.2021 - нежитлове приміщення № 83 загальною площею 204,2 кв. м, розміщене за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вул. Першотравнева, будинок 21/25.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ТОВ «Ермітаж хаус» є орендарем нежитлового приміщення № 83, яке розташоване за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вул. Першотравнева, будинок 21/25, загальною площею 204.2 кв. м на підставі договору оренди.

За твердженнями позивача, 01.10.2021 ТОВ «Ермітаж хаус» і ТОВ «М-Плюс» уклали договір суборенди № 0110/21, предметом якого є вказане вище нежитлове приміщення.

Позивач стверджує, що в порушення умов договору суборенди № 0110/21 ТОВ «М-Плюс» несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувало орендну плату за користування нежитловим приміщенням, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 869816,00 грн.

Позивач зазначає, що з урахуванням наявних порушень умов договору щодо своєчасного внесення орендної плати та враховуючи неодноразовість вказаних порушень, ТОВ «Ермітаж хаус» направило на адресу ТОВ «М-Плюс» лист про розірвання договору суборенди на підставі пункту 15.2 договору суборенди. На думку позивача, відповідно до умов договору, а також з урахуванням направлення відповідачеві листа про розірвання договору, останній вважається розірваним із 17.04.2023, а відповідач зобов`язаний був звільнити орендоване приміщення та повернути його ТОВ «Ермітаж хаус» не пізніше 20.04.2023.

Господарський суд Київської області ухвалою від 05.06.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

Через канцелярію суду 28.08.2023 ТОВ «М-Плюс» подало відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Обгрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач зазначає, що з 24.02.2022 по 11.11.2022 місто Херсон було в окупації, у зв`язку з чим банківські операції, безготівковий розрахунок між сторонами та використання позивачем коштів було неможливим. З огляду на ці обставини, за твердженнями відповідача, у березні 2022 року сторони домовились про готівковий розрахунок та з березня по листопад 2022 року відповідач проводив сплату по договору готівкою шляхом передачі коштів представнику позивача за довіреністю. На підтвердження факту сплати сторони склали акт звірки від 01.11.2022 до договору суборенди № 0110/21 від 01.10.2021 на суму 579096,00 грн.

Відповідач вважає, що підстав для повернення приміщення немає, оскільки заборгованість по договору відсутня, як і підстави для розірвання договору.

Крім того відповідач також звертає увагу на те, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні.

Через підсистему «Електронний суд» 30.08.2023 від ТОВ «Ермітаж хаус» надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що твердження відповідача про погашення заборгованості через уповноважену особу шляхом передачі готівкових коштів не відповідають дійсності. Також позивач наголошує, що не підписував акт звірки, про який стверджує відповідач у відзиві.

З метою вирішення питань, визначених частиною другою статті 182 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд неодноразово відкладав підготовче засідання, строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів ухвалою від 31.07.2023.

Господарський суд Київської області ухвалою від 04.09.2023 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.09.2023.

У судовому засіданні 25.09.2023 суд розпочав розгляд справи по суті та заслухав вступне слово представника позивача щодо вимог заявленого позову, після чого постановив ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 23.10.2023.

У судове засідання 23.10.2023 представники сторін не з`явились.

Відповідно до частини першої статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд зазначає, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники справи не з`явились у судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Зважаючи на те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце цього судового засідання, враховуючи, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторін, явку учасників справи суд обов`язковою не визнавав, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

Згідно із частинами першою і другою статті 233 ГПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Частиною четвертою статті 240 ГПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 23.10.2023 суд закінчив розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, ухвалив рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Ермітаж хаус» (орендар) і ТОВ «М-Плюс» (суборендар) 01.10.2021 уклали договір суборенди № 0110/21 (далі - договір суборенди), відповідно до пункту 1.1 якого орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення № 83, яке розташоване за адресою: 08132, Київська область, Києво-Свягошинський район, місто Вишневе, вулиця Першотравнева, будинок № 21/25 (надалі - приміщення, будівля, об`єкт оренди) для здійснення господарської діяльності, а саме: розміщення кафе, ресторану, бару, закладу громадського харчування, магазину з роздрібної торгівлі продуктами харчування, у тому числі алкогольними та тютюновими виробами, швейної майстерні тощо згідно зі статутною діяльністю суборендаря (надалі - цільове використання).

Загальна площа об`єкта суборенди складає 204,2 кв. м (пункт 1.4 договору суборенди).

Згідно з пунктом 1.6 договору суборенди приміщення, що є предметом договору, знаходиться у володінні та користуванні орендаря у відповідності до договору оренди нерухомого майна.

За умовами розділу 2 договору суборенди орендар передає об`єкт суборенди суборендарю в момент підписання акту приймання-передачі, який є додатком № 1 до даного договору. Оплатне користування об`єктом суборенди суборендарем починається з дня підписання акта приймання-передачі об`єкта суборенди (додаток № 1 до договору суборенди).

Відповідно до пункту 3.1 договору суборенди термін суборенди встановлюється з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкта суборенди, а саме з 01.10.2021 (додаток № 1) і діє 35 (тридцять п`ять) місяців.

Протягом 10 (десяти) календарних днів після підписання даного договору суборендар сплачує на користь орендаря орендну плату за перший місяць оренди та аванс за останній місяць, що дорівнює орендній платі за користування об`єктом суборенди протягом одного місяця, який зараховується як орендна плата за останній місяць суборенди (пункт 4.1 договору суборенди).

Пунктом 4.2 договору суборенди обумовлено, що за користування об`єктом суборенди суборендар щомісячно сплачує на користь орендаря орендну плату в розмірі 65344,00 грн без ПДВ, із розрахунку 320,00 грн за 1 (один) кв. м.

У пункті 4.3 договору суборенди сторони погодили, що орендна плата сплачується суборендарем в безготівковому порядку на поточний рахунок орендаря (або в іншому порядку не забороненому діючим законодавством України) не пізніше 10 (десятого) числа кожного місяця за поточний місяць.

Згідно з пунктом 4.7 договору суборенди обов`язок по здійсненню платежів, передбачений даним договором, є виконаним належним чином у момент, коли платежі у повному розмірі та в передбачені даним договором строки будуть зараховані на рахунок орендаря.

У разі прострочення суборендарем сплати орендної плати або інших платежів, передбачених цим договором, одноразово понад 10 (десять) календарних днів, або два і більше разів понад 1 (один) і більше календарних днів, орендар має право розірвати даний договір в односторонньому порядку, попередивши суборендаря за п`ять днів до такого розірвання. Суборендар зобов`язаний звільнити орендоване приміщення в трок, вказаний у відповідному повідомленні орендаря (пункт 15.2 договору суборенди).

Відповідно до пункту 20.1 договору суборенди останній набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками сторін і діє до моменту повернення об`єкта суборенди орендарю.

Сторони 01.10.2021 підписали акт приймання-передачі об`єкта суборенди, який є додатком № 1 до договору суборенди, відповідно до якого орендар передав, а суборендар прийняв у тимчасове платне користування об`єкт суборенди.

У період з 04.10.2021 по 20.03.2023 суборендар сплатив на рахунок орендаря 371720,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 492 від 04.10.2021 на суму 30000,00 грн з призначенням платежу «оплата оренди приміщення»; № 496 від 08.10.2021 на суму 35344,00 грн з призначенням платежу «оплата оренди приміщення»; № 525 від 10.11.2021 з призначенням платежу «оплата оренди приміщення»; № 548 від 09.12.2021 на суму 30344,00 грн з призначенням платежу «оплата оренди приміщення»; № 550 від 13.12.2021 на суму 35000,00 грн з призначенням платежу «оплата оренди приміщення»; № 599 від 01.02.2022 на суму 10000,00 грн з призначенням платежу «оплата оренди приміщення»; № 608 від 07.02.2022 на суму 30000,00 грн з призначенням платежу «оплата оренди приміщення»; № 617 від 14.02.2022 на суму 30000,00 грн з призначенням платежу «оплата оренди приміщення»; № @2PL448996 від 05.12.2022 на суму 29999,00 грн з призначенням платежу «оплата аренди жовтень 2022 За рахунок власних коштів, ТОВ М-ПЛЮС»; № @2PL453370 від 05.12.2022 на суму 2673,00 грн з призначенням платежу «оплата аренди жовтень 2022, ТОВ М-ПЛЮС»; № @2PL724347 від 23.01.2023 на суму 12672,00 грн з призначенням платежу «сплата аренди грудень, ТОВ М-ПЛЮС»; № @2PL248629 від 24.01.2023 на суму 10000,00 грн з призначенням платежу «сплата аренди грудень, ТОВ М-ПЛЮС»; № @2PL561974 від 03.02.2023 на суму 7500,00 грн з призначенням платежу «сплата аренди грудень, ТОВ М-ПЛЮС»; № 896 від 03.02.2023 на суму 2500,00 грн з призначенням платежу «оплата суборенди приміщення за грудень 2022р., без ПДВ»; № @2PL640912 від 27.02.2023 на суму 16672,00 грн з призначенням платежу «сплата аренди січень, ТОВ М-ПЛЮС»; № @2PL345666 від 06.03.2023 на суму 16000,00 грн з призначенням платежу «сплата аренди січень, ТОВ М-ПЛЮС»; № 936 від 20.03.2023 на суму 7672,00 грн з призначенням платежу «оплата суборенди приміщення за лютий 2022р., без ПДВ».

06.04.2023 ТОВ «Ермітаж хаус» надіслало на адресу ТОВ «М-Плюс» лист-повідомлення за вих. № 5\4-1В від 05.04.2023 про розірвання договору суборенди № 0110/21 від 01.10.2021, у якому орендар, посилаючись на систематичне невиконання суборендарем зобов`язання з оплати орендної плати, керуючись, зокрема, пунктом 15.2 договору суборенди, повідомив про розірвання договору із 17.04.2023. ТОВ «Ермітаж хаус» також повідомило про обов`язок ТОВ «М-Плюс» звільнити орендоване приміщення не пізніше 20.04.2023.

На підтвердження відправлення вказаного листа ТОВ «Ермітаж хаус» надало копії опису вкладення до листа з відбитком календарного штемпеля установи поштового зв`язку від 06.04.2023 та фіскального чека від 06.04.2023.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить із такого.

За приписами статті 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно із положеннями статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (частина перша статті 284 Господарського кодексу України).

Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (частина третя статті 285 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд установив, що за умовами договору суборенди суборендар зобов`язався сплачувати орендарю за користування приміщенням 65344,00 грн орендної плати щомісячно не пізніше десятого числа за поточний місяць.

Відповідно до розрахунку заборгованості з орендної плати, долученого до позовної заяви, загальна сума орендної плати за період з жовтня 2021 року по квітень 2023 року становить 1241536,00 грн (по 65344,00 грн щомісячно). Водночас, як зазначив позивач та підтверджується матеріалам справи, в рамках виконання договору суборендар сплатив на користь орендаря лише 371720,00 грн орендної плати.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 869816,00 грн заборгованості з орендної плати.

Дослідивши розрахунок позивача в сукупності з матеріалами справи, суд дійшов висновку, що вимоги ТОВ «Ермітаж хаус» про стягнення з ТОВ «М-Плюс» заборгованості з орендної плати підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

За приписами статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Подібні правові висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 904/342/19, від 08.07.2021 у справі № 904/6063/19, від 23.06.2021 у справі № 908/3593/19, від 27.10.2021 у справі № 910/8531/20.

ТОВ «Ермітаж хаус» стверджує, що достроково розірвало договір суборенди шляхом направлення на адресу ТОВ «М-Плюс» повідомлення про розірвання договору.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною третьою статті 291 Господарського кодексу України встановлено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже, за загальним правилом, зміна та розірвання господарських договорів допускаються лише за згодою сторін у порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 № 916/1684/18).

Умовами пункту 15.2 договору суборенди передбачено, що у разі прострочення суборендарем сплати орендної плати або інших платежів, передбачених цим договором, одноразово понад 10 (десять) календарних днів, або два і більше разів понад 1 (один) і більше календарних днів, орендар має право розірвати даний договір в односторонньому порядку, попередивши суборендаря за п`ять днів до такого розірвання.

Суд установив, що 06.04.2023 ТОВ «Ермітаж хаус» надіслало на юридичну адресу ТОВ «М-Плюс» повідомлення за вих. № 5\4-1В від 05.04.2023 про розірвання договору суборенди № 0110/21 від 01.10.2021, у якому повідомило про розірвання відповідного договору із 17.04.2023 у зв`язку із систематичною несплатою орендної плати.

Матеріалами справи також підтверджується факт несплати суборендарем орендної плати в період з березня по листопад 2022 року.

Таким чином, у спірних правовідносинах передбачене договором суборенди право орендаря на розірвання договору в односторонньому порядку не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання з 17.04.2023.

Згідно із частиною другою статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Беручи до уваги викладене в сукупності, суд зазначає, що зобов`язання ТОВ «М-Плюс» по сплаті орендної плати припинились 17.04.2023, у зв`язку з чим орендна плата, яка підлягала сплаті на користь орендаря у квітні 2023 року становить 34850,13 грн (за період з 01 по 16 квітня 2023 року), тобто загалом сума орендної плати з жовтня 2021 року по 16.04.2023 становить 1211042,13 грн.

За таких обставин суд установив, що заборгованість ТОВ «М-Плюс» перед ТОВ «Ермітаж хаус» по сплаті орендної плати становить 893322,13 грн.

Водночас, як стверджував відповідач у своєму відзиві, у зв`язку з тим, що через військову агресію Російської Федерації з 24.02.2022 по 11.11.2022 місто Херсон (місцезнаходження юридичної особи ТОВ «Ермітаж хаус») було в окупації, безготівковий розрахунок між сторонами та використання позивачем коштів були неможливими. Таким чином, за твердженнями відповідача, у період з березня по листопад 2022 року ТОВ «М-Плюс» проводило сплату по договору готівкою представнику ТОВ «Ермітаж хаус», на підтвердження чого сторони склали акт звірки, оригінал якого, зі слів відповідача, знаходиться за кордоном.

Суд установив, що згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Ермітаж хаус» зареєстроване за адресою: 73000, м. Херсон, вул. Кольцова, буд. 57. Позивач, як суб`єкт господарювання, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Херсонська ДПІ (Херсонський район).

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, місто Херсон перебувало в тимчасовій окупації з 01.03.2022 по 11.11.2022.

Суд зазначає, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Наразі відповідними указами Президента України строк дії режиму воєнного стану продовжений.

В указі Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 зазначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачені певні обмеження і заборони здійснення економічної діяльності.

Зокрема, відповідно до частини другої статті 13 Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (тут і далі - у редакції, яка діяла з березня по листопад 2022 року) здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Частинами третьою та шостою статті 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що під час режиму тимчасової окупації платіжний режим діє з урахуванням того, що система електронних платежів Національного банку України та внутрішньодержавні платіжні системи, платіжними організаціями яких є резиденти України, не застосовуються на тимчасово окупованій території. На тимчасово окуповану територію поширюються норми Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» з урахуванням того, що електронні платіжні засоби, емітовані на тимчасово окупованій території, у тому числі мобільні платіжні інструменти, не можуть використовуватися на іншій території України з метою ініціювання переказу коштів. Переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України забороняється.

Водночас частиною першою статті 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» унормовано, що положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

Наразі в Україні введений та діє воєнний стан, однак в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України не приймав відповідного рішення про поширення положень статті 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на території, що були окуповані після 24.02.2022.

Отже положення статті 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», зокрема у період з березня по листопад 2022 року, розповсюджувались на тимчасово окуповані території України, які були окуповані починаючи з 19.02.2014 та до 24.02.2022.

Крім того суд зазначає, що відповідно до розділу 22 «Юридичні адреса та реквізити сторін» договору суборенди, ТОВ «Ермітаж хаус» має розрахунковий рахунок (IBAN номер: НОМЕР_1 ), відкритий у АБ «Південний». Місцезнаходження АБ «Південний», відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровано за адресою: Україна, 65059, Одеська область, м. Одеса, вул. Краснова, 6/1.

У матеріалах справи відсутні відомості про будь-які арешти та заборони по використанню коштів за вказаним банківським рахунком.

Враховуючи викладене, доводи відповідача про неможливість проведення безготівкових розрахунків із позивачем у період з березня по листопад 2022 року є необгрунтованими та такими, що не підтверджені жодними доказами.

Аналогічно жодним чином не підтверджені доводи відповідача про сплату орендної плати в період з березня по листопад 2022 року готівкою представнику позивача.

Так, частиною другою статті 1087 Цивільного кодексу України передбачено, що розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Суд зазначає, що умови договору суборенди (пункт 4.3) передбачають сплату орендної плати суборендарем як у безготівковому порядку на поточний рахунок орендаря, так і в іншому порядку, не забороненому діючим законодавством України. При цьому згідно із пунктом 4.7 договору суборенди обов`язок по здійсненню платежів, передбачений даним договором, є виконаним належним чином у момент, коли платежі у повному розмірі та в передбачені даним договором строки будуть зараховані на рахунок орендаря.

Водночас суд зауважує на те, що належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.09.2018 у справі № 910/22923/17 та від 20.05.2020 у справі № 918/535/19.

Згідно із абзацом п`ятим частини першої статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини першої статті 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції (пункт 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995).

Вимоги до організації готівкових розрахунків встановлені Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (далі - Положення).

Згідно з пунктом 4 Положення суб`єкти господарювання, які відкрили рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов`язаннями, що виникають у господарських відносинах, у безготівковій формі, а також у готівковій формі з дотриманням обмежень та в порядку, установленому законодавством України.

Відповідно до пункту 5 Положення суб`єкти господарювання здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами через касу як коштами, одержаними як готівкова виручка, так і коштами, одержаними із банків. Суб`єкти господарювання здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Пунктом 23 Положення визначено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, електронними розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних інструментів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки.

Приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером, підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання. Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства (пункт 25 Положення).

Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що готівкові розрахунки між суб`єктами господарювання, відповідно до Положення, повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність такої операції, та викликають реальні зміни в майновому стані господарюючого суб`єкта, зокрема прибутковим касовим ордером.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач, стверджуючи про готівкові розрахунки з позивачем в рамках виконання договору суборенди, не додав до відзиву жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт оплати заборгованості в готівковій формі.

Також суд не приймає до уваги викладені у відзиві посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Суд вважає, що посилання у відзиві на вказаний лист зводяться лише до цитування його змісту без належного обгрунтування яким чином наявність форс-мажорних обставин у вигляді військової агресії Російської Федерації вплинули на можливість виконання відповідачем господарських зобов`язань зі сплати орендної плати за договором суборенди.

Враховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку, що наведені ТОВ «М-Плюс» доводи не спростовують наявності в нього обов`язку перед ТОВ «Ермітаж хаус» зі сплати заборгованості з орендної плати. Докази сплати відповідачем позивачу спірної заборгованості у матеріалах справи відсутні.

Водночас, зважаючи на висновок суду про право нарахування орендарем суборендарю орендної плати до моменту припинення договору суборенди, позовні вимоги ТОВ «Ермітаж хаус» про стягнення з ТОВ «М-Плюс» заборгованості з орендної плати підлягають задоволенню частково в сумі 893322,13 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 72648,20 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом частини першої статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною другою статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У підпункті 14.3.1 договору суборенди сторони домовились, що за порушення строків сплати орендної плати, комунальних платежів, передбачених даним договором, орендар має право виставити, а суборендар повинен сплатити пеню на користь орендаря у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості, за кожен день такого прострочення.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Водночас щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Цим приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі № 910/2031/16, від 10.04.2018 у справі № 916/804/17 та від 10.09.2020 року в справі № 916/1777/19.

Оскільки положення договору суборенди не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого у частині шостій статті 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій у спірних правовідносинах припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Розрахунок пені позивач виклав у додатку № 2 «Розрахунок штрафних санкцій», де зазначено, що штрафні санкцій нараховувались окремо по кожному з орендних платежів, які мали бути сплачені суборендарем у період з травня по листопад 2022 року. Загальний період нарахування пені, за розрахунками позивача, з 10.05.2022 по 05.12.2022.

Суд, дослідивши вказаний розрахунок, установив, що позивач неправильно визначив момент прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання.

Так, частиною першою статті 251 Цивільного кодексу України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (статті 252 Цивільного кодексу України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (статті 253 Цивільного кодексу України).

Враховуючи зазначені норми Цивільного кодексу України, а також наведені вище умови пункту 4.3 договору суборенди про обов`язок суборендаря сплачувати орендну плату не пізніше 10 (десятого) числа кожного місяця за поточний місяць, період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання мало бути виконано, а саме з 11 числа кожного місяця.

Також позивач під час розрахунку пені на прострочене грошове зобов`язання за травень 2022 року не врахував приписи частини шостої статті 232 Господарського кодексу України та безпідставно здійснив нарахування пені за період з 10.05.2022 по 05.12.2022, тобто понад шість місяців. У цьому випадку нарахування пені на зобов`язання травня 2022 року слід здійснювати за період, який становить шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, тобто з 11.05.2022 по 11.11.2022.

Крім того суд звертає увагу, що при розрахунку пені на зобов`язання жовтня 2022 року позивач безпідставно включив у період розрахунку день фактичної часткової сплати відповідачем заборгованості. Як встановлено судом, 05.12.2022 відповідач двома платежами перерахував на рахунок позивача 32672,00 грн в рахунок орендної плати за жовтень 2022 року про що свідчить зміст графи «призначення платежу» у платіжних інструкціях від 05.12.2022 № @2PL448996 і № @2PL453370. Отже нарахування пені на зобов`язання жовтня слід здійснювати за період з 11.10.2022 по 04.12.2022.

Враховуючи викладене, суд, за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон», здійснив перерахунок пені та установив, що загальна сума пені, яка підлягає до стягнення із відповідача становить 69837,51 грн, у зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Також позивач заявив до стягнення з відповідача 30248,59 грн інфляційних втрат та 4436,26 грн 3% річних, нарахованих на прострочені орендні платежі, які мали бути сплачені суборендарем у період з травня по листопад 2022 року. Нарахування інфляційних втрат позивач провів за загальний період з травня по листопад 2022 року, 3% річних - з 10.05.2022 по 05.12.2022 (аналогічно періодам нарахування пені).

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування 3% річних та інфляційних втрат входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З урахуванням установлених вище дат виникнення прострочення грошових зобов`язань відповідача, а також виключаючи із періоду нарахування день часткової сплати заборгованості за жовтень 2022 року, суд здійснив перерахунок 3% річних, не виходячи за межі визначених позивачем періодів, та встановив, що до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у сумі 4393,26 грн, у зв`язку з чим зазначена вимога підлягає частковому задоволенню. Також, перевіривши розрахунки інфляційних втрат, суд установив, що вони арифметично правильні, з огляду на що ця вимога позивача підлягає задоволенню повністю.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача повернути об`єкт оренди за договором суборенди слід зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За умовами пункту 19.9 договору суборенди суборендар зобов`язаний після закінчення терміну суборенди або у випадку дострокового розірвання договору, протягом одного дня передати по акту прийому-передачі об`єкт суборенди орендарю.

Оскільки суд установив факт дострокового розірвання укладеного між сторонами договору суборенди за ініціативою орендаря, то відсутні законні підстави для утримання спірного об`єкта оренди суборендарем, а отже останній зобов`язаний повернути по акту прийому-передачі об`єкт суборенди орендарю.

Наразі відповідач свого обов`язку щодо повернення орендованого приміщення на вимогу позивача, в обумовлені договором строки, не здійснив. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Згідно із частиною першою статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд доходить висновку про задоволення вимоги позивача про зобов`язання відповідача повернути позивачу об`єкт оренди за договором суборенди № 0110/21 від 01.10.2021 - нежитлове приміщення № 83 загальною площею 204,2 кв. м, яке розташоване за адресою: 08132, Київська область, Києво-Свягошинський район, місто Вишневе, вулиця Першотравнева, будинок № 21/25.

Водночас, оскільки умовами пункту 19.9 договору суборенди передбачено обов`язок суборендаря повернути об`єкт оренди саме по акту прийому-передачі, суд, враховуючи приписи статті 5 ГПК України, вважає за доцільне задовольнити вказану позовну вимогу шляхом зобов`язання відповідача повернути позивачу по акту прийому-передачі об`єкт оренди за договором суборенди № 0110/21 від 01.10.2021 - нежитлове приміщення № 83 загальною площею 204,2 кв. м, яке розташоване за адресою: 08132, Київська область, Києво-Свягошинський район, місто Вишневе, вулиця Першотравнева, будинок № 21/25.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді справи, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені ТОВ «Ермітаж хаус» вимоги підлягають задоволенню в частині зобов`язання відповідача повернути позивачу об`єкт оренди, а також про стягнення з ТОВ «М-Плюс» 839322,13 грн заборгованості з орендної плати, 69837,51 грн пені, 4393,26 грн 3% річних та 30248,59 грн. інфляційних втрат. В решті заявлені вимоги про стягнення 30493,87 грн заборгованості з орендної плати, 2810,69 грн пені та 42,97 грн 3% річних не підлягають задоволенню з огляду на безпідставне нарахування.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, суд керується пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України, відповідно до якого судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 16841,03 грн.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Плюс» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Першотравнева, буд. 21/25, офіс 83; код ЄДРПОУ 43198177) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ермітаж хаус» (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Кольцова, буд. 57; код ЄДРПОУ 42475493) 839322 (вісімсот тридцять дев`ять тисяч триста двадцять дві) грн 13 коп. заборгованості з орендної плати, 69837 (шістдесят дев`ять тисяч вісімсот тридцять сім) грн 51 коп. пені, 4393 (чотири тисячі триста дев`яносто три) грн 26 коп. 3% річних, 30248 (тридцять тисяч двісті сорок вісім) грн 59 коп. інфляційних втрат та 16841 (шістнадцять тисяч вісімсот сорок одну) грн 03 коп. судового збору.

3. Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Плюс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ермітаж хаус» 30493 грн 87 коп. заборгованості з орендної плати, 2810 грн 69 коп. пені та 42 грн 97 коп. 3% річних.

4. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «М-Плюс» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Першотравнева, буд. 21/25, офіс 83; код ЄДРПОУ 43198177) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Ермітаж хаус» (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Кольцова, буд. 57; код ЄДРПОУ 42475493) по акту прийому-передачі об`єкт оренди за договором суборенди № 0110/21 від 01.10.2021 - нежитлове приміщення № 83 загальною площею 204,2 кв. м, яке розташоване за адресою: 08132, Київська область, Києво-Свягошинський район, місто Вишневе, вулиця Першотравнева, будинок № 21/25.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до статей 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 01.11.2023.

Суддя О.В. Щоткін