Постанова

від 04.04.2024 по справі 911/1672/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2024 р. Справа№ 911/1672/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Лакотош Д.В. (поза межами приміщення суду);

від відповідача: Кузнєцов М.А. (в залі суду);

вільний слухач: Гориславська Н.П. (в залі суду);

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Плюс»

на рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2023, повний текст рішення складено 01.11.2023

у справі № 911/1672/23 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ермітаж хаус»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Плюс»

про стягнення 977 149,02 грн та зобов`язання повернути майно

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ермітаж хаус» (далі - позивач, ТОВ «Ермітаж хаус») звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою від 01.06.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Плюс» (далі - відповідач, ТОВ «М-Плюс»), у якій просить суд:

- стягнути з ТОВ «М-Плюс» на користь ТОВ «Ермітаж хаус» 869816,00 грн заборгованості з орендної плати за договором суборенди 0110/21 від 01.10.2021, 72648,20 грн пені, 4436,23 грн 3% річних та 30248,59 грн інфляційних втрат, що загалом становить у сумі 977149,02 грн;

- зобов`язати ТОВ «М-Плюс» повернути ТОВ «Ермітаж хаус» об`єкт оренди за договором суборенди № 0110/21 від 01.10.2021 - нежитлове приміщення № 83 загальною площею 204,2 кв. м, розміщене за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вул. Першотравнева, будинок 21/25.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ТОВ «Ермітаж хаус» є орендарем нежитлового приміщення № 83, яке розташоване за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вул. Першотравнева, будинок 21/25, загальною площею 204.2 кв. м на підставі договору оренди.

За твердженнями позивача, 01.10.2021 ТОВ «Ермітаж хаус» і ТОВ «М-Плюс» уклали договір суборенди № 0110/21, предметом якого є вказане вище нежитлове приміщення.

Позивач стверджує, що в порушення умов договору суборенди № 0110/21 ТОВ «М-Плюс» несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувало орендну плату за користування нежитловим приміщенням, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 869 816,00 грн.

Позивач зазначає, що з урахуванням наявних порушень умов договору щодо своєчасного внесення орендної плати та враховуючи неодноразовість вказаних порушень, ТОВ «Ермітаж хаус» направило на адресу ТОВ «М-Плюс» лист про розірвання договору суборенди на підставі пункту 15.2 договору суборенди. На думку позивача, відповідно до умов договору, а також з урахуванням направлення відповідачеві листа про розірвання договору, останній вважається розірваним із 17.04.2023, а відповідач зобов`язаний був звільнити орендоване приміщення та повернути його ТОВ «Ермітаж хаус» не пізніше 20.04.2023.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.10.2023 у справі № 911/1672/23 задоволено позов частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Плюс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ермітаж хаус» 839 322 грн 13 коп заборгованості з орендної плати, 69 837 грн 51 коп пені, 4 393 грн 26 коп. 3% річних, 30 248 грн 59 коп. інфляційних втрат та 16 841 (грн 03 коп. судового збору. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Плюс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ермітаж хаус» 30 493 грн 87 коп. заборгованості з орендної плати, 2 810 грн 69 коп. пені та 42 грн 97 коп. 3% річних. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «М-Плюс» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Ермітаж хаус» по акту прийому-передачі об`єкт оренди за договором суборенди № 0110/21 від 01.10.2021 - нежитлове приміщення № 83 загальною площею 204,2 кв. м, яке розташоване за адресою: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Першотравнева, будинок № 21/25.

Рішення мотивоване тим, що зобов`язання ТОВ «М-Плюс» по сплаті орендної плати припинились 17.04.2023, у зв`язку з чим орендна плата, яка підлягала сплаті на користь орендаря у квітні 2023 року становить 34 850,13 грн (за період з 01 по 16 квітня 2023 року), тобто загалом сума орендної плати з жовтня 2021 року по 16.04.2023 становить 1 211 042,13 грн. За таких обставин суд установив, що заборгованість ТОВ «М-Плюс» перед ТОВ «Ермітаж хаус» по сплаті орендної плати становить 893 322,13 грн. У матеріалах справи відсутні відомості про будь-які арешти та заборони по використанню коштів за банківським рахунком позивача. Враховуючи викладене, доводи відповідача про неможливість проведення безготівкових розрахунків із позивачем у період з березня по листопад 2022 року є необгрунтованими та такими, що не підтверджені жодними доказами. Враховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку, що наведені ТОВ «М-Плюс» доводи не спростовують наявності в нього обов`язку перед ТОВ «Ермітаж хаус» зі сплати заборгованості з орендної плати. Докази сплати відповідачем позивачу спірної заборгованості у матеріалах справи відсутні. Водночас, зважаючи на висновок суду про право нарахування орендарем суборендарю орендної плати до моменту припинення договору суборенди, позовні вимоги ТОВ «Ермітаж хаус» про стягнення з ТОВ «М-Плюс» заборгованості з орендної плати підлягають задоволенню частково в сумі 893 322,13 грн. Суд, дослідивши розрахунок пені, установив, що позивач неправильно визначив момент прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання. Також позивач під час розрахунку пені на прострочене грошове зобов`язання за травень 2022 року не врахував приписи частини шостої статті 232 Господарського кодексу України та безпідставно здійснив нарахування пені за період з 10.05.2022 по 05.12.2022, тобто понад шість місяців. У цьому випадку нарахування пені на зобов`язання травня 2022 року слід здійснювати за період, який становить шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, тобто з 11.05.2022 по 11.11.2022. Крім того суд звертає увагу, що при розрахунку пені на зобов`язання жовтня 2022 року позивач безпідставно включив у період розрахунку день фактичної часткової сплати відповідачем заборгованості. Як встановлено судом, 05.12.2022 відповідач двома платежами перерахував на рахунок позивача 32672,00 грн в рахунок орендної плати за жовтень 2022 року про що свідчить зміст графи «призначення платежу» у платіжних інструкціях від 05.12.2022 № @2PL448996 і № @2PL453370 . Отже нарахування пені на зобов`язання жовтня слід здійснювати за період з 11.10.2022 по 04.12.2022. Враховуючи викладене, суд, за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон», здійснив перерахунок пені та установив, що загальна сума пені, яка підлягає до стягнення із відповідача становить 69 837,51 грн, у зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню. Також позивач заявив до стягнення з відповідача 30 248,59 грн інфляційних втрат та 4 436,26 грн 3% річних, нарахованих на прострочені орендні платежі, які мали бути сплачені суборендарем у період з травня по листопад 2022 року. Нарахування інфляційних втрат позивач провів за загальний період з травня по листопад 2022 року, 3% річних - з 10.05.2022 по 05.12.2022 (аналогічно періодам нарахування пені). З урахуванням установлених вище дат виникнення прострочення грошових зобов`язань відповідача, а також виключаючи із періоду нарахування день часткової сплати заборгованості за жовтень 2022 року, суд здійснив перерахунок 3% річних, не виходячи за межі визначених позивачем періодів, та встановив, що до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у сумі 4393,26 грн, у зв`язку з чим зазначена вимога підлягає частковому задоволенню. Також, перевіривши розрахунки інфляційних втрат, суд установив, що вони арифметично правильні, з огляду на що ця вимога позивача підлягає задоволенню повністю. Оскільки суд установив факт дострокового розірвання укладеного між сторонами договору суборенди за ініціативою орендаря, то відсутні законні підстави для утримання спірного об`єкта оренди суборендарем, а отже останній зобов`язаний повернути по акту прийому-передачі об`єкт суборенди орендарю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Київської області від 23.10.2023 у справі № 911/1672/23, Товариство з обмеженою відповідальністю «М-Плюс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду; рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2023 у справі № 911/1672/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Ермітаж хаус» до Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Плюс» про стягнення 977 149,02 грн та зобов`язання повернути майно відмовити повністю; розгляд апеляційної скарги здійснювати у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи; всі судові витрати покласти на позивача.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що у період з 04.10.2021 по 20.03.2023 суборендар сплатив на рахунок орендаря 950 816,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями та актом звірки розрахунків від 01.11.2022 до договору суборенди № 0110/21 від 01.10.2021 на суму 579 096,00 грн, тому вважає, що ним виконано всі умови, передбачені договором суборенди щодо порядку та сум оплати орендної плати.

Скаржник зазначає, що з 24.02.2022 по 11.11.2022 місто Херсон було в окупації, у зв`язку із чим, банківські операції, безготівковий розрахунок між сторонами та використання позивачем коштів - було неможливим, тому позивач, через свого уповноваженого представника Голуба Тараса Андрійовича (копія довіреності - в матеріалах справи) просив проводити оплати готівковим шляхом представнику, так як керівник підприємства Фельдман Володимир Ісаакович знаходиться за кордоном, а підприємство під окупацією. Після де-окупації міста Херсон, сторони повернулися до безготівкового розрахунку, факт чого підтверджує й сам позивач.

На думку скаржника, не було належним чином досліджено та не надано часу для доставки та надання оригіналу акту звірки розрахунків від 01.11.2022 до договору суборенди № 0110/21 від 01.10.2021 на суму 579 096,00 грн для ознайомлення.

Скаржник вважає, що зазначені в позовній заяві суми: 869 816,00 грн заборгованості з орендної плати (основного боргу), а також 72 648,20 грн пені, 4 436,23 грн 3% річних та 30 248,59 грн інфляційних втрат інфляційних втрат за порушення строків оплати орендної плати - є не правдивими, не актуальними та взагалі вводять суд в оману. Крім того відповідач вважає, що підстав для повернення приміщення - немає, так як заборгованість по договору - відсутня, а підстав для розірвання договору - немає.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач не надав відзиву на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 911/1672/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Плюс» на рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2023 у справі № 911/1672/23 залишено без руху.

28.11.2023 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Плюс» надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження у зв`язку із тим, що повний текст оскаржуваного рішення був отриманий Товариством з обмеженою відповідальністю «М-Плюс» 21.11.2023 поштовим відправленням № 0600057790528, що підтверджується копією конверту, що вміщував в собі направленні судом документи та трекінгом з офіційного веб-сайту Ат «Укрпошта».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «М-Плюс» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2023 у справі № 911/1672/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Плюс» на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.06.2023 у справі № 911/1672/23. Призначено справу № 911/1672/23 до розгляду у судовому засіданні 23.01.2024.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024, у зв`язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом передачі судової справи між суддями від 22.01.2024, для розгляду справи № 911/1672/23 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 прийнято справу № 911/1672/23 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г.

На підставі ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 відкладено розгляд справи № 911/1672/23 на 13.02.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. який є суддею-доповідачем, на лікарняному, розгляд справи призначений на 13.02.2024 не відбувся.

13.02.2024 від позивача надійшла заява про залишення апеляційної скарги без розгляду, яка мотивована тим, що на момент подання апеляційної скарги апелянт ТОВ "М-Плюс" повинен бути зареєстрованим в ЄСІТС та мати електронний кабінет - але станом на сьогоднішній день у Апелянта відсутня реєстрація в ЄСІТС, він не зареєстрований в електронному кабінеті, що підтверджується Відповіддю № 499672 від 13.02.2024 року про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, сформованою представником позивача, що є в додатках до цього клопотання.

Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для залишення апеляційної скарги без розгляду, враховуючи те, що адвокат Кузнєцов М.А. має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, дата реєстрації 10.04.2023, крім того, позивачем було зареєстровано Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС 16.02.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Плюс» на рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2023 у справі № 911/1672/23 на 19.03.2024, а у судовому засіданні 19.03.2024 оголошено перерву до 04.04.2024.

Колегія суддів у судовому засіданні 19.03.2024 повідомила про те, що 29.12.2023 до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про визнання поважними причини неподання до суду першої інстанції доказу - акту звірки розрахунків від 01.11.2022 до договору суборенди № 0110/21 від 01.10.2021 та долучення до матеріалів справи доказу - копію акту звірки розрахунків від 01.11.2022 до договору суборенди № 0110/21 від 01.10.2021, врахувати відповідний доказ в ході розгляду справи.

Розглянувши клопотання відповідача колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач, звертаючись з клопотанням про визнання поважними причини неподання до суду першої інстанції доказу не обґрунтував об`єктивних обставин, які б свідчили про неможливість своєчасно вчинити певні процесуальні дії. Крім того, у апеляційній скарзі відповідач письмово не повідомляв про неможливість подання доказів на підтвердження свої правової позиції у справі та відповідно про їх можливе подання в майбутньому.

Також колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що датою відправлення акту звірки розрахунків від 01.11.2022 є 27.11.2023 (згідно із конвертом), натомість до Північного апеляційного господарського суду зазначений акт було подано лише 29.12.2023.

В розумінні ст. 119 ГПК України, пропущений процесуальний строк може бути поновлений, якщо суд визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України, законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він відновленню.

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про визнання поважними причини неподання до суду першої інстанції доказу.

Також колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що первинним документом є документ, який фіксує факт здійснення господарських операцій (ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"); для контролю та впорядкованості оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи, отже, акт звірки взаєморозрахунків як зведений обліковий документ не належить до первинних документів бухгалтерської звітності, а тому даний акт не може слугувати належним та допустимим доказом наявності/відсутності заборгованості відповідача перед позивачем.

04.04.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких відповідач повідомив про те, що позивач, директор позивача - Фельдман В.І., представник за довіреністю позивача, який фактично отримував орендну плату та власник орендованого приміщення - Гірін В.Н. є фігурантами кримінального провадження ЄРДР № 12023111050004900 від 01.12.2023, за ознаками кримінального провадження передбаченого ч.3 ст. 358 КК України. Крім того, місцезнаходження вищезазначених осіб - не відоме.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем необґрунтовано, яким чином кримінальне провадження ЄРДР № 12023111050004900 від 01.12.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 358 КК України, стосується наявності/відсутності заборгованості за договором оренди, крім того, зазначена обставина не є підставою апеляційного оскарження.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, тимчасову непрацездатність судді Гаврилюка О.М., з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 911/1672/23 розглядалась протягом розумного строку.

Позиції учасників справи

Представник відповідача у судовому засіданні 04.04.2024 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2023 у справі № 911/1672/23 скасувати та відмовити в задоволенні позову повністю.

Представник позивача у судовому засіданні 04.04.2024 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2023 у справі № 911/1672/23 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, позивач та відповідач 01.10.2021 укладено договір суборенди № 0110/21 (далі - договір суборенди), відповідно до пункту 1.1 якого позивач, за договором орендар, передає, а відповідач, за договором суборендар, приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення № 83, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - приміщення, будівля, об`єкт оренди) для здійснення господарської діяльності, а саме: розміщення кафе, ресторану, бару, закладу громадського харчування, магазину з роздрібної торгівлі продуктами харчування, у тому числі алкогольними та тютюновими виробами, швейної майстерні тощо згідно зі статутною діяльністю відповідача (надалі - цільове використання).

Загальна площа об`єкта суборенди складає 204,2 кв.м (пункт 1.4 договору суборенди).

Відповідно до п. 1.6 договору суборенди приміщення, що є предметом договору, знаходиться у володінні та користуванні позивача у відповідності до договору оренди нерухомого майна.

За умовами розділу 2 договору суборенди позивач передає об`єкт суборенди відповідачу в момент підписання акту приймання-передачі, який є додатком № 1 до даного договору. Оплатне користування об`єктом суборенди відповідачем починається з дня підписання акта приймання-передачі об`єкта суборенди (додаток № 1 до договору суборенди).

Відповідно до пункту 3.1 договору суборенди термін суборенди встановлюється з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкта суборенди, а саме з 01.10.2021 (додаток № 1) і діє 35 (тридцять п`ять) місяців.

Протягом 10 (десяти) календарних днів після підписання даного договору суборендар сплачує на користь орендаря орендну плату за перший місяць оренди та аванс за останній місяць, що дорівнює орендній платі за користування об`єктом суборенди протягом одного місяця, який зараховується як орендна плата за останній місяць суборенди (пункт 4.1 договору суборенди).

Пунктом 4.2 договору суборенди обумовлено, що за користування об`єктом суборенди відповідач щомісячно сплачує на користь позивача орендну плату в розмірі 65344,00 грн без ПДВ, із розрахунку 320,00 грн за 1 (один) кв.м.

У пункті 4.3 договору суборенди сторони погодили, що орендна плата сплачується відповідачем в безготівковому порядку на поточний рахунок позивача (або в іншому порядку не забороненому діючим законодавством України) не пізніше 10 (десятого) числа кожного місяця за поточний місяць.

Згідно з пунктом 4.7 договору суборенди обов`язок по здійсненню платежів, передбачений даним договором, є виконаним належним чином у момент, коли платежі у повному розмірі та в передбачені даним договором строки будуть зараховані на рахунок позивача.

У разі прострочення відповідачем сплати орендної плати або інших платежів, передбачених цим договором, одноразово понад 10 (десять) календарних днів, або два і більше разів понад 1 (один) і більше календарних днів, позивач має право розірвати даний договір в односторонньому порядку, попередивши відповідача за п`ять днів до такого розірвання. Відповідач зобов`язаний звільнити орендоване приміщення в строк, вказаний у відповідному повідомленні позивача (пункт 15.2 договору суборенди).

Відповідно до пункту 20.1 договору суборенди останній набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками сторін і діє до моменту повернення об`єкта суборенди позивачу.

Сторони 01.10.2021 підписали акт приймання-передачі об`єкта суборенди, який є додатком № 1 до договору суборенди, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування об`єкт суборенди.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем сплачено на рахунок позивача з 04.10.2021 по 20.03.2023 - 371 720,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями.

06.04.2023 позивач надіслав на адресу відповідача лист-повідомлення за вих. № 5\4-1В від 05.04.2023 про розірвання договору суборенди № 0110/21 від 01.10.2021, у якому позивач, посилаючись на систематичне невиконання відповідачем зобов`язання з оплати орендної плати, керуючись, зокрема, пунктом 15.2 договору суборенди, повідомив про розірвання договору із 17.04.2023. Також позивач повідомив про обов`язок відповідача звільнити орендоване приміщення не пізніше 20.04.2023.

На підтвердження відправлення вказаного листа позивач надав копії опису вкладення до листа з відбитком календарного штемпеля установи поштового зв`язку від 06.04.2023 та фіскального чека від 06.04.2023.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно із ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (ч. 3 ст. 285 ГК України).

Як вбачається із матеріалів справи, за умовами договору суборенди відповідач зобов`язався сплачувати позивачу за користування приміщенням 65344,00 грн орендної плати щомісячно не пізніше десятого числа за поточний місяць.

Відповідно до розрахунку заборгованості з орендної плати, долученого до позовної заяви, загальна сума орендної плати за період з жовтня 2021 року по квітень 2023 року становить 1 241 536,00 грн (по 65 344,00 грн щомісячно). Водночас, як зазначив позивач та підтверджується матеріалам справи, в рамках виконання договору відповідач суборендар сплатив на користь позивача орендаря лише 371 720,00 грн орендної плати.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 869 816,00 грн заборгованості з орендної плати.

Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 904/342/19, від 08.07.2021 у справі № 904/6063/19, від 23.06.2021 у справі № 908/3593/19, від 27.10.2021 у справі № 910/8531/20.

Як вже зазначалось, позивачем надіслано на адресу відповідача лист-повідомлення за вих. № 5\4-1В від 05.04.2023 про розірвання договору суборенди № 0110/21 від 01.10.2021, у якому позивач, посилаючись на систематичне невиконання відповідачем зобов`язання з оплати орендної плати, керуючись, зокрема, пунктом 15.2 договору суборенди, повідомив про розірвання договору із 17.04.2023. Також позивач повідомив про обов`язок відповідача звільнити орендоване приміщення не пізніше 20.04.2023.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною 3 ст. 291 ГК України встановлено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 188 ГК України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За загальним правилом, зміна та розірвання господарських договорів допускаються лише за згодою сторін у порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 № 916/1684/18).

Відповідно до п. 15.2 договору суборенди передбачено, що у разі прострочення відповідачем сплати орендної плати або інших платежів, передбачених цим договором, одноразово понад 10 (десять) календарних днів, або два і більше разів понад 1 (один) і більше календарних днів, позивач має право розірвати даний договір в односторонньому порядку, попередивши відповідача за п`ять днів до такого розірвання.

Матеріалами справи підтверджується факт несплати суборендарем орендної плати в період з березня по листопад 2022 року, у зв`язку із чим, враховуючи умови договору, у спірних правовідносинах передбачене договором суборенди право позивача на розірвання договору в односторонньому порядку не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання з 17.04.2023.

Згідно із частиною другою статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що зобов`язання відповідача зі сплати орендної плати припинились 17.04.2023, у зв`язку з чим орендна плата, яка підлягала сплаті на користь орендаря у квітні 2023 року становить 34 850,13 грн (за період з 01 по 16 квітня 2023 року), тобто сума орендної плати з жовтня 2021 року по 16.04.2023 становить 1 211 042,13 грн, тому, заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати становить суму у розмірі 893 322,13 грн.

Відповідач, в свою чергу, вказував на те, що у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації з 24.02.2022 по 11.11.2022 місто Херсон (місцезнаходження юридичної особи ТОВ «Ермітаж хаус») було в окупації, безготівковий розрахунок між сторонами та використання позивачем коштів були неможливими, відповідач у період з березня по листопад 2022 року проводив оплату за договором готівкою представнику позивача, на підтвердження чого сторони склали акт звірки.

Так, згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Ермітаж хаус» зареєстроване за адресою: 73000, м. Херсон, вул. Кольцова, буд. 57. Позивач, як суб`єкт господарювання, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Херсонська ДПІ (Херсонський район).

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, місто Херсон перебувало в тимчасовій окупації з 01.03.2022 по 11.11.2022.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Наразі відповідними указами Президента України строк дії режиму воєнного стану продовжений.

В указі Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 зазначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачені певні обмеження і заборони здійснення економічної діяльності.

Зокрема, відповідно до частини другої статті 13 Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (тут і далі - у редакції, яка діяла з березня по листопад 2022 року) здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Частинами третьою та шостою статті 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що під час режиму тимчасової окупації платіжний режим діє з урахуванням того, що система електронних платежів Національного банку України та внутрішньодержавні платіжні системи, платіжними організаціями яких є резиденти України, не застосовуються на тимчасово окупованій території. На тимчасово окуповану територію поширюються норми Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» з урахуванням того, що електронні платіжні засоби, емітовані на тимчасово окупованій території, у тому числі мобільні платіжні інструменти, не можуть використовуватися на іншій території України з метою ініціювання переказу коштів. Переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України забороняється.

Водночас частиною першою статті 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» унормовано, що положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

Наразі в Україні введений та діє воєнний стан, однак в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України не приймав відповідного рішення про поширення положень статті 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на території, що були окуповані після 24.02.2022.

Отже положення статті 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», зокрема у період з березня по листопад 2022 року, розповсюджувались на тимчасово окуповані території України, які були окуповані починаючи з 19.02.2014 та до 24.02.2022.

Так, частиною другою статті 1087 Цивільного кодексу України передбачено, що розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 4.3 передбачена сплата орендної плати відповідачем як у безготівковому порядку на поточний рахунок позивача, так і в іншому порядку, не забороненому діючим законодавством України. При цьому згідно із пунктом 4.7 договору суборенди обов`язок по здійсненню платежів, передбачений даним договором, є виконаним належним чином у момент, коли платежі у повному розмірі та в передбачені даним договором строки будуть зараховані на рахунок позивача.

Як вбачається із розділу 22 «Юридичні адреса та реквізити сторін» договору суборенди, позивач має розрахунковий рахунок (IBAN номер: НОМЕР_2 ), відкритий у АБ «Південний». Місцезнаходження АБ «Південний», відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровано за адресою: Україна, 65059, Одеська область, м. Одеса, вул. Краснова, 6/1, натомість у матеріалах справи відсутні відомості про будь-які арешти та заборони по використанню коштів за вказаним банківським рахунком, у зв`язку із чим, на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, висновок господарського суду першої інстанції про те, що доводи відповідача про неможливість проведення безготівкових розрахунків із позивачем у період з березня по листопад 2022 року є необгрунтованими та такими, що не підтверджені жодними доказами, є правильними.

Крім того, жодним чином не підтверджені доводи відповідача про сплату орендної плати в період з березня по листопад 2022 року готівкою представнику позивача, крім того, відповідно до Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148, готівкові розрахунки між суб`єктами господарювання повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність такої операції, та викликають реальні зміни в майновому стані господарюючого суб`єкта, зокрема прибутковим касовим ордером.

Також колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що доводи відповідача про форс-мажорні обставини зводяться лише до цитування змісту листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», без належного обгрунтування яким чином наявність форс-мажорних обставин у вигляді військової агресії Російської Федерації вплинули на можливість виконання відповідачем господарських зобов`язань зі сплати орендної плати за договором суборенди.

Враховуючи викладене, те, що у матеріалах справи відсутні докази відсутності заборгованості відповідача перед позивачем за договором оренди, з огляду на наявність у позивача права нарахування орендної плати до моменту припинення договору суборенди, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати підлягають задоволенню частково, на суму у розмірі 893 322,13 грн.

Також позивачем заявлено про стягнення з відповідача пені у розмірі 72 648,20 грн, 30 248,59 грн інфляційних втрат та 4 436,26 грн 3% річних.

Згідно із ч. 2 ст. 193, ч. 1. ст. 216 ГК України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У підпункті 14.3.1 договору суборенди сторони домовились, що за порушення строків сплати орендної плати, комунальних платежів, передбачених даним договором, позивач має право виставити, а відповідач повинен сплатити пеню на користь позивача у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості, за кожен день такого прострочення.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, з огляду на встановлення правильного дня початку прострочення зобов`язання, те, що день сплати не входить до періоду нарахування штрафних санкцій та 3% річних та з огляду на обмеження, встановлені ч. 6 ст. 232 ГК України, здійснивши перерахунок сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що суми пені у розмірі 69 837,51 грн, інфляційних втрат у розмірі 30 248,59 грн та 3% річних у розмірі 4 393,26 грн, є арифметично правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Також позивачем заявлено вимогу про зобов`язання відповідача повернути об`єкт оренди за договором суборенди.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 19.9 договору суборенди сторони погодили умову про те, що відповідач зобов`язаний після закінчення терміну суборенди або у випадку дострокового розірвання договору, протягом одного дня передати по акту прийому-передачі об`єкт суборенди позивачу.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт дострокового розірвання укладеного між сторонами договору суборенди за ініціативою позивача, у відповідача відсутні законні підстави для утримання спірного об`єкта оренди, у зв`язку із чим, відповідач зобов`язаний повернути за актом прийому-передачі об`єкт суборенди орендарю.

У матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем орендованого приміщення на вимогу позивача, в обумовлені договором строки, у зв`язку із чим, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду про наявність підстав для задоволення вимоги позивача про зобов`язання відповідача повернути позивачу об`єкт оренди за договором суборенди № 0110/21 від 01.10.2021 - нежитлове приміщення № 83 загальною площею 204,2 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання відповідача повернути позивачу по акту прийому-передачі об`єкт оренди за договором суборенди № 0110/21 від 01.10.2021 - нежитлове приміщення № 83 загальною площею 204,2 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині зобов`язання відповідача повернути позивачу об`єкт оренди, а також про стягнення з відповідача 839 322,13 грн заборгованості з орендної плати, 69 837,51 грн пені, 4 393,26 грн 3% річних та 30 248,59 грн інфляційних втрат, в решті заявлені позовні вимоги про стягнення 30 493,87 грн заборгованості з орендної плати, 2 810,69 грн пені та 42,97 грн 3% річних не підлягають задоволенню з огляду на безпідставне нарахування, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2023 у справі № 911/1672/23 відсутні.

Так, враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2023 у справі № 911/1672/23, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на викладене, зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Плюс» на рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2023 у справі № 911/1672/23 задоволенню не підлягають. Рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2023 у справі № 911/1672/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційних скарг, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Плюс» на рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2023 у справі № 911/1672/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2023 у справі № 911/1672/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 911/1672/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено та підписано 27.05.2024, зокрема, у зв`язку із перебуванням судді Гаврилюка О.М. з 13.05.2024 по 24.05.2024 у відпустці.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Коротун